Рішення

від 26.07.2011 по справі 13/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  13/316

26.07.11

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»

До                    1. Міністерства промислової політики України

                        2. Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

                        3. Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

Про                 стягнення 5 449 774,30 грн.

                                                                                                        Суддя Сівакова В.В.                                                                                                                    

Представники сторін:

Від позивача             Соломко М.М. –директор, протокол № 2 від 10.06.1993

                                  ОСОБА_1 –по дов. № б/н від 06.05.2010

Від відповідача-1     ОСОБА_2 –по дов. № 20/1-6-136 від 23.03.2010

Від відповідача-2     не з‘явились

Від відповідача-3     ОСОБА_3 –по дов. № 85 від 24.12.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»про стягнення з Міністерства промислової політики України боргу за надані Казенному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат»юридичні послуги згідно договору № 51 від 12.01.2005, який складається з : 2 540 191,88 грн. основного боргу, 1 593 728,23 грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 210 870,72 грн. –3% річних, 177 813,43 грн. –7% штрафу та 927 170,04 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 (суддею Курдельчук І.Д.) порушено провадження у справі № 13/316 та призначено її до розгляду на 20.07.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/316 від 20.07.2010, в зв‘язку з нез‘явленням в судове засідання представника відповідача 2, розгляд справи був відкладений на 26.08.2010.

В судовому засіданні 26.08.2010 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Міністерства промислової політики України боргу за надані Казенному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат»юридичні послуги згідно договору № 51 від 12.01.2005, який складається з : 2 540 191,88 грн. основного боргу, 1 593 728,23 грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 231 122,66 грн. –3% річних, 177 813,43 грн. –7% штрафу та 927 170,04 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/316 від 26.08.2010 провадження у справі було зупинено до заміни Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»правонаступником –Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Не погоджуючись з прийнятою судом ухвалою від 26.08.2010 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 13/316 від 23.09.2010 ухвалу Господарського суду міста Києва № 13/316 від 26.08.2010 скасовано повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2010 справу № 13/316 призначено до розгляду на 14.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 строк розгляду справи     № 13/316 продовжено на 15 днів та відкладено її розгляд на 22.10.2010.

22.10.2010 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Міністерства промислової політики України боргу за надані Казенному підприємству «Запорізький титано-магнієвий комбінат»юридичні послуги згідно договору № 51 від 12.01.2005, який складається з : 2 540 191,88 грн. основного боргу, 1 595 707,19 грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 242 814,51 грн. –3% річних, 177 813,43 грн. –7% штрафу та 927 170,04 грн. пені.

Ухвалою від 22.10.2010 суддею Курдельчук І.Д. задоволено заяву про самовідвід у даній справі.

Згідно розпорядження Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/85 від 01.11.2010 справу № 13/316 передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 13/316 від 02.11.2010 справу призначено до розгляду на 18.11.2010.

Відповідач 2 вимог ухвали суду від 02.11.2010 не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідачем 2 до відділу діловодства суду 17.11.2010 було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач 1 у поданому в судовому засіданні 18.11.2010 відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідно до п. 4 договору № 51 від 12.01.2005 за невиконання або неналежне виконання зобов‘язань сторони (TOB «СНН»та КП «ЗТМК») несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства. Зауважує, що Міністерство промислової політики України не є стороною у договорі. Відповідно до ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов‘язаннями казенного підприємства. До пред‘явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред‘явити вимогу до основного боржника. Мінпромполітики звертає увагу суду на ту обставину, що Міністерство буде нести відповідальність перед TOB «СНН»за невиконання підприємством договірних зобов'язань лише в тому разі, якщо належних КП «ЗТМК»коштів буде недостатньо для погашення боргу. Доказом такої недостатності може бути лише постанова державного виконавця про повернення стягувану виконавчого документа у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути  стягнення  за  виконавчим документом,  і  здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»), що підтверджується судовою практикою, а саме Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 у справі № 18/281. Міністерство є неприбутковою бюджетною установою і повністю утримується за рахунок коштів держбюджету, а всі наявні рахунки мають цільове призначення. В Міністерстві не передбачені як рахунки, з яких можуть бути стягнуті кошти згідно майбутнього рішення суду, так і кошти на покриття боргів підпорядкованих підприємств. Враховуючи наведене, просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 18.11.2010 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 30.11.2010.

29.11.2010 відповідачем 2 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 13/316 до вирішення по суті спору у справі № 37/578. Клопотання мотивовано тим, що Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»подано позов про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 (який є підставою позову TOB «СНН»). За даним позовом Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі № 37/578, про що винесено відповідну ухвалу. Розгляд справи призначено на 08.12.2010. Оскільки позовні вимоги ТОВ «СНН»ґрунтуються саме на договорі про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005, що є предметом позову у справі № 37/578 про визнання цього договору недійсним, відповідач 2 вважає неможливим розгляд справи № 13/316 до вирішення пов‘язаної з нею іншої справи.

Представник відповідача 1 підтримав заявлене клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі заперечував.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив, що 16.11.2010 Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 було визнано подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, в зв‘язку з чим порушено провадження у справі № 37/578 та призначено її до розгляду на 08.12.2010.

Враховуючи те, що спір у справі  № 37/578, пов’язаний з вирішенням спору по суті у даній справі, господарський суд ухвалою від 30.11.2010 зупинив провадження у справі                № 13/316 до вирішення спору по суті у справі № 37/578.

Позивачем 23.02.2011 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачів  2 540 191,88 грн. основного боргу, 1 595 707,19  грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 242 814,51 грн. –3% річних, 177 813,43 грн. –7% штрафу та 927 170,04 грн. пені.

30.06.2011 позивач звернувся до господарського суду із заявою про поновлення провадження у справі № 13/316, посилаючись на те, що Господарський суд міста Києва 13.12.2010 у справі № 37/578 відмовив КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»в позові повністю, а Київський апеляційний господарський суд 01.04.2011 залишив рішення господарського суду без змін. 21.06.2011 Вищий господарський суд України касаційну скаргу державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»у справі № 37/578 залишив без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 залишив без змін.

Крім того, позивачем 05.07.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання про заміну у справі № 13/316 Казенного підприємства  «Запорізький титано-магнієвий комбінат»його правонаступником Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2011 поновлено провадження у справі № 13/316, залучено до участі у справі іншим відповідачем Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»та призначено справу до розгляду на 19.07.2011.

Позивачем 14.07.2011 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача та відповідача 3 - 2 540 191,88 грн. основного боргу, 1 885 219,66  грн. збитків віз зміни індексу інфляції, 297 724,41 грн. –3% річних, 177 813,43 грн. –7% штрафу та 927 170,04 грн. пені.

Відповідач 1 у поданих в судовому засіданні 19.07.2011 письмових поясненнях просить в позові до Міністерства промислової політики України відмовити, оскільки останній як орган управління Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»в силу п. 5 ст. 74 Господарського кодексу України не несе субсидіарну відповідальність за зобов‘язаннями державного підприємства.

Відповідачем 3 в судовому засіданні 19.07.2011 заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі № 13/316 до розгляду справи Господарським судом міста Києва за позовом Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»про визнання недійсними додаткових угод Б/н від 17.02.2006, № 1/3 від 16.11.2006, № 1/4 від 17.05.2007 до договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005. При цьому доказів в підтвердження порушення судом справи за вказаним позовом не подано.

Позивачем в судовому засіданні 19.07.2011 подано письмові заперечення на клопотання відповідача 3 про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 19.07.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.07.2011.

Відповідачем 3 в судовому засіданні 21.07.2011 подано відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки вважає, що заявлені позивачем 19.07.2011  вимоги про стягнення 7% штрафу та пені є додатковими вимогами, що раніше не були заявлені в позові, а тому на думку відповідача 3 відбулась зміна предмету позову. Зазначає, що зі змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов‘язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов‘язання. Таким чином, хоча відповідач 3 і відноситься до підприємства державного сектора економіки, та воно не здійснило ані порушень відносно умов зобов‘язання щодо якості, ані порушень зобов‘язань з передачі товарів, виконання робіт чи надання послуг, а тому застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 7% штрафу та 0,1% пені, є незаконним.  

Відповідачем 3 в судовому засіданні 11.07.2011 подано клопотання про зупинення провадження у справі № 13/316 до вирішення по суті Господарським судом міста Києва справи № 6/303 за позовом Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»про визнання недійсними додаткових угод б/н від 17.02.2006, № 1/3 від 16.11.2006, № 1/4 від 17.05.2007 до договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005. При цьому в підтвердження порушення судом справи за вказаним позовом подано ухвалу від 15.07.2011 у справі № 6/303.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечував.

Розглянувши подане клопотання суд відзначає наступне

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

З наданої відповідачем 3 копії ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 у справі № 6/303 в предметі спору зазначено «про визнання недійсними додаткових угод до договору», а отже з даної ухвали не вбачається, що предметом спору у справі № 6/303 є визнання недійсними саме додаткових угод б/н від 17.02.2006, № 1/3 від 16.11.2006, № 1/4 від 17.05.2007 та саме до договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005.

Окрім цього, на час розгляду даної справи зобов‘язання сторін по договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 не припинені, тому розгляд спору у справі про визнання додаткових угоди до нього не є перешкодою для вирішення даного спору. У випадку визнання недійсними додаткових угод б/н від 17.02.2006, № 1/3 від 16.11.2006, № 1/4 від 17.05.2007 до договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 рішення у даній справі може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, клопотання відповідача 3 про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 21.07.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.07.2011.

В судовому засідання 26.07.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі по відношенню до Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»підлягає припиненню з огляду на наступне

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб –підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»(далі - Закон).

Статтею 33 Закону встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи (ст. 36 Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частина 2 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Пункт 7 ст. 59 Господарського кодексу України, визначає, що суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно п. 3 ст. 17 Закону в Єдиному державному реєстрі зокрема містяться такі відомості щодо органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: - дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру (ч. 2 ст. 20 Закону).

В наявному в матеріалах справи витязі з ЄДР виданого станом на 14.06.2011 зазначено, що Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(код ЄДРПОУ 00194731) як юридична особа є припиненою та правонаступником останнього є Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено, що Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»є ліквідованим.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі –це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є стороною в справі, ліквідовано.

Зважаючи на те, що відповідача 2 ліквідовано, провадження у справі по відношенню до Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12.01.2005 між Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(замовник, КП «ЗТМК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН»(виконавець) було укладено договір № 51 про надання юридичних послуг (далі - договір).

Згідно статуту Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», затвердженого наказом Міністерства промислової політики України № 577 від 15.11.2010 та зареєстрованого  державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради Запорізької області 04.01.2011, Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»створено у процедурі реорганізації шляхом перетворення та є правонаступником всіх прав та обов‘язків Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобов‘язується здійснити усі необхідні юридичні дії  для підписання додаткової угоди до договору № 229 від 16.10.1996, укладеним між Державним комітетом  України по матеріальних резервах та КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», про приведення цін вищевказаного договору відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 1998р. за курсом 2,25 грн. за 1 долар США.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що замовником не було у повному обсязі сплачено вартість наданих юридичних послуг, в зв’язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 540 191,88 грн. та за несвоєчасне виконання зобов‘язань позивачем нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 885 219,66  грн. та 3% річних в сумі 297 724,41 грн. Крім цього в порядку ст. 231 Господарського кодексу України позивачем нарахована пеня в розмірі 927 170,04 грн. та штраф 7% в сумі 177 813,43грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 2.2. договору сторони цього договору додатковою угодою можуть змінити або доповнити перелік послуг, прав та обов‘язків сторін.

Сторонами було укладено наступні додаткові угоди до договору : № 1 від 21.06.2005, № 1/2 від 22.07.2005, від 17.02.2006, № 1/3 від 16.11.2006, № 1/4 від 17.05.2007.

Після підписання всіх додаткових угод, перший розділ договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 має наступну редакцію

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобов‘язується здійснити усі необхідні юридичні дії для визнання постанови Кабінету Міністрів України № 695-17 від 01.07.1996 у частині незаконною та скасування її. А саме у частині: «видати на договірних засадах», «відпуск здійснити як товарний кредит на строк до 1 року під 25 відсотків облікової ставки Національного банку від вартості германія за цінами, що діятимуть на час відпуску», «Мінпрому забезпечити повернення ЗТМК в державний бюджет кошти отримані від реалізації германія по узгодженим з Мінфіном графіком до кінця 1997 року з подальшим направленням їх на поповнення держрезерву».

Замовник доручає виконавцю здійснити всі дії, направлені на підписання акту звірки між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом України станом на 01.12.2006 за договором № 229 від 16.10.1996 узгодження всіх розбіжностей між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом з метою  зменшення заборгованості КП «ЗТМК»відповідно до законодавства України.

Згідно п. 1.2. договору замовник доручає, а виконавець зобов‘язується здійснити усі необхідні юридичні дії для визнання договору № 229 від 16.10.1996 недійсним у частині, або для підписання мирової угоди з метою зменшення заборгованості КП «ЗТМК»відповідно до законодавства України, або для підписання графіку відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 538-р.

Відповідно до п. 1.3. договору станом на момент підписання додаткової угоди № 1/2 від 22.07.2005 від Держкомрезерву надійшов проект договору у якому КП «ЗТМК»повинно виплатити держкомрезерву наступні суми коштів:

Основний борг –10 692 500,00 доларів США;

Сума відсотків за період користування позичкою –5 052 079,55 доларів США;

Штрафні санкції з 01.01.2000 по 10.02.2000:

Штраф –59 686 604,25 грн.,

Пеня –5 759 757,31 грн.,

Загалом 65 446 361,56 грн.

Загальна сума боргу – 15 744 579,55 доларів США та 65 446 361,56 грн.

Суми заборгованості зазначені станом на 01.12.2004 та без врахування ПДВ.

Відповідно до п. 1.4. договору фактом виконання робіт за цим договором є

- рішення суду, яке вступило в законну силу про визнання постанови Кабінету Міністрів України № 695-17 від 01.07.1996 незаконною у частині, яка зазначена у п. 1.1. даного договору, або

- рішення суду про визнання договору № 229 від 16.10.1996 недійсним у частині, або

- рішення суду, яке вступило в законну силу, або мирова угода між КП «ЗТМК»та Держкомрезервом України, затверджена судом, в якої зменшена заборгованість КП «ЗТМК» відносно до вимог Держкомрезерву України, або

- акт звірки та графік погашення заборгованості КП «ЗМТК»перед Держкомрезервом України за договором № 229 від 16.10.1996  згідно п. 4 розпорядження Кабінету міністрів України від 29.11.2001 № 538-р.

Згідно п. 1.5. договору загальна сума боргу КП «ЗМТК», без нарахування ПДВ, перед Держкомрезервом України, яка зазначена в п. 1.3. цього договору, додатково включає суму відсотків, без нарахування ПДВ, за період користування позичкою після 01.12.2004 відповідно до акту звірки, що надається Держкомрезервом України для підписання.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується сторонами про здійснення позивачем юридичних дій результатами яких стало : Держкомрезерв України та КП «ЗМТК»підписали акт звірки від 01.12.2006; Держкомрезерв України та КП «ЗМТК»відповідно до п. 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 538-р підписали графік погашення заборгованості за договором № 229 від 16.10.1996; Держкомрезерв України та КП «ЗМТК»підписали мирову угоду від 14.06.2007 у справі        № 42/548Т, яка була затверджена судом ухвалою № 42/548Т  від 25.07.2007.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1/2 в редакції угоди № 1/4 від 17.05.2007 винагорода за договором про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005 складає 5% від різниці між загальною сумою боргу, зазначеною у п. 1.3., п. 1.5. цього договору за курсом НБУ на дату здійснення факту виконання робіт, та сумою без нарахування ПДВ, яка буде зазначена в документі, який підтверджує факт виконання робіт відповідно до п. 1.4. цього договору. На суму винагороди виконавця додатково нараховується ПДВ відповідно до законодавства.

Держкомрезерв України станом на 21.11.2006 відповідно до договору № 229 від 16.10.1996 та акту звірки від 21.11.2006 нарахував відсотки за користування кредитом у наступних сумах 6 207 144,42 доларів США.

Загальна сума боргу КП «ЗТМК»перед Держкомрезервом України за договором     № 229 від 16.10.1996 станом на 01.12.2006 за курсом Національного банку України  5,05 грн./дол. США складала 150 789 565,88 грн. без ПДВ:

59 686 604,25 грн. (штраф) + 5 759 757,31 грн. (пеня) +  10 692 500 дол. США х 5,05 грн./дол. США (основний борг у валюті) + 6 207 144,42 дол. США х 5,05 грн./дол. США (відсотки станом на 21.11.2006) = 1 50 789 565,88 грн.

Після проведеної TOB «СНН»роботи заборгованість КП «ЗТМК»перед Держкомрезервом України станом на 01.12.2006 із зупиненням нарахування відсотків та фіксування курсу грн./дол. США відповідно до акту звірки від 01.12.2006 та мирової угоди від 14.06.2007 складає 84 775 701,13 грн., без ПДВ:

10 692 500 дол. США х 5,05 грн./дол. США (основний борг у валюті) + 6 094 767,55 дол. США х 5,05 грн./дол. США (відсотки станом на 01.12.2006) без ПДВ = 84 775 701,13 грн.  

Таким чином, після надання юридичних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН»заборгованість КП «ЗТМК»перед Держкомрезервом України за договором № 229 від 16.10.1996 зменшилась на 66 013 864,75 грн. (150 789 565,88 грн. - 84 775 701,13 грн.).

1 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СНН»та Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»було складено акт виконаних робіт до договору про надання юридичних послуг № 51 від 12.01.2005, який містить перелік документів, які отримав замовник щодо виконання виконавцем договору.

Згідно вищевказаного акту сторони погодили, що сума винагороди виконавця згідно даного договору та підписаного акту складає 3 628 831,88 грн., в тому числі ПДВ 604 805,31 грн., з урахуванням раніше отриманого авансу в сумі 300 000,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов‘язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.  

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 01.08.2007, який підписано та скріплено печатками обох сторін договору та підтверджує надання юридичних послуг позивачем, винагорода за які становить 3 628 831,88 грн.

Враховуючи те, що договір та укладені до нього додаткові угоди не містять встановленого строку виконання зобов’язання відповідачем 3 по сплаті за наданні позивачем послуги, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до КП «ЗТМК»з вимогою № 01/08-1 від 01.08.2007 про сплату боргу з винагороди в розмірі 3 628 831,88 грн. до якої було додано рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 01.08.2007.

Відповідна вимога на суму 3 628 831,88 грн. була вручена директору КП «ЗТМК» Теліну В.В. 08.08.2007. Представник відповідача 3 не спростовував факту отримання даної вимоги.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач 3 з серпня 2007 року по червень 2008 року КП «ЗТМК»сплатило на рахунок TOB «СНН»1 088 640 грн. та як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 01.03.2009, підписаного обома сторонами, борг перед позивачем складає 2 540 191,88 грн.

Отже, по закінченню семиденного строку пред‘явлення вимоги (до 16.08.2007) замовник борг за надані послуги позивачу  повністю не сплатив.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що замовник в порушення взятих на себе зобов‘язань по сплаті вартості винагороди за надані юридичні послуги повністю не виконав, в зв‘язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 540 191,88 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 основного боргу в розмірі  2 540 191,88 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що замовник у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 1 885 219,66 грн. збитків від зміни індексу інфляції  та 3% річних в розмірі 297 724,41 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 885 219,66 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 297 724,41 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення в порядку ст. 231 Господарського кодексу України 927 170,04 грн. 7% штрафу та 0,1% пені в сумі 177 813,43 грн. слід зазначити наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені та штрафу.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов‘язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов‘язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже з положень даної статті вбачається, що зазначені санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов‘язання фінансується за рахунок державного кредиту;

-          вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:

за порушення умов зобов‘язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов‘язання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, вказані санкції є видом відповідальності за порушення зобов‘язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов‘язання.

Оскільки, спеціальною нормою щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань є частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України, а не норма частини другої ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, позовні вимоги в частині стягнення 927 170,04 грн. 7% штрафу та 0,1% пені в сумі 177 813,43 грн. задоволенню не підлягають.

В позові по відношенню до відповідача 1 слід відмовити з наступних підстав

Позивач в обґрунтування позовних про стягнення заборгованості також з Міністерства промислової політики України посилається на ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України положення якої передбачають, що у разі недостатності коштів у казенного підприємства відповідальність за зобов‘язаннями останнього несе субсидіарно орган, до сфери управління якого входить підприємство.

Проте, станом на день вирішення спору Казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»перетворено у Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат», а тому Міністерство промислової політики  України, до сфери управління якого входить Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»не має нести відповідальність за зобов‘язаннями останнього.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Не приймаються до уваги твердження відповідача 3 про те, що нарахування інфляційних витрат здійснено позивачем неправильно, оскільки як вбачається з розрахунку, що значиться в заяві про збільшення позовних вимог поданої до суду 05.07.2011, позивач починає нараховувати інфляційні витрати з вересня 2007 року, а не з 16.08.2007 як вказує відповідач 1.

Не відповідають дійсності твердження відповідача 3 про те, що заявлені позивачем 05.07.2011 (заява про збільшення позовних вимог) вимоги про стягнення 7% штрафу та пені є додатковими вимогами, що раніше не були заявлені в позові, оскільки в поданій до суду позовній заяві позивачем заявлялись дані вимоги.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, п. 6 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі по відношенню до Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»припинити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(вул. Теплична, 18, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 00194731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СНН» (вул. Кіквідзе, 18-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 19354019) 2 540 191 (два мільйони п‘ятсот сорок тисяч сто дев‘яносто одну) грн. 88 коп. основного боргу, 1  885 219 (один мільйон вісімсот вісімдесят п‘ять тисяч двісті дев‘ятнадцять)  грн. 66 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 297 724 (двісті дев‘яносто сім тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 41 коп.  –3% річних, 25 500 (двадцять п‘ять тисяч п‘ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 191 (сто дев‘яносто одну) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

5. В позові по відношенню до Міністерства промислової політики України відмовити повністю.

Суддя

                                                 В.В.Сівакова

Рішення підписано 27.07.2011.