Рішення

від 26.07.2011 по справі 40/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/179

26.07.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг"

до                   Приватного підприємства „Транссервіс”     

про                 стягнення коштів  в сумі 100093,98 грн

              Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники cторін:

від позивача:       ОСОБА_1 – за довіреністю № ЭЛ/УКР-07/11 від 15.02.2011 р.

від відповідача:  ОСОБА_2 – за довіреністю від 08.06.2011 р.

В судовому засіданні 26.07.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

            ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" до Приватного підприємства „Транссервіс” про стягнення коштів  в сумі 100 093,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що між сторонами був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07р, відповідно до якого Позивач придбав у власність бортовий напівпричіп KOGEL SN 24P, шасі WKOSN002410790482, та надав його Відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів. 31.05.10 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору 0195, відповідно до якої дійшли згоди припинити договір з 31.05.10. Проте, як стверджує позивач, відповідач  систематично не виконував своїх обов'язків у частині внесення лізингових платежів відповідно до договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за лізинговими платежами за період з 08.12.08 по 07.05.10 у розмірі 65225,49 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача додаткову винагороду в сумі 29280,51 грн. та  пеню в сумі 5587,98 грн.

Ухвалою суду від 20.05.11 порушено провадження у справі № 40/179 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.06.11.

У судовому засіданні 09.06.11 відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом задоволено, в судовому засіданні оголошено перерву до 07.07.11.

У судове засідання 07.07.11 представники сторін з'явились, надали документи на виконання вимог ухвали суду. Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечував в повному обсязі, зазначаючи, що нарахування заборгованості за лізингові періоди з 16.03.09 (з моменту отримання відповідачем повідомлення про одностороннє розірвання позивачем договору) є безпідставним та недоведеним з боку позивача. Відповідач зазначає, що саме позивачем не дотримано належним чином умови п.8.6, 8.7 Загальних правил стосовно повернення предмета лізингу і в даному випадку має місце прострочення кредитора в частині вилучення предмета лізингу. Крім того, на думку відповідача не підлягає задоволенню вимога про сплату додаткової винагороди у зв’язку з коливанням курсу гривні до дол. США, так як умовами договору (п.5.1) в порядку ч.2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” у складі лізингових платежів передбачено суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, авансовий платіж, а положеннями пункту 5.5 договору п.3.3.3.1 Загальних правил визначено платіж, який не передбачено ч.2 ст. 16 вказаного закону. Оскільки предмет лізингу був придбаний позивачем за національну валюту, доказом чого є договір  № ЭЛ/Кив-0095/КП поставки автотранспортних засобів від 28.11.07, тому у зв’язку зі збільшенням коливання курсу гривні до долара США, позивач не поніс ніяких фінансових втрат.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 26.07.11 та зобов’язано сторони надати додаткові докази по справі

У судове засідання 26.07.11 представники сторін з’явились, надали свої пояснення по суті спору, відповідно до яких свої позиції підтримали.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

19.11.2007 між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ (далі - Договір).

За умовами Договору лізингодавець зобов'язувався придбати у власність Предмет лізингу (напівпричіп вантажний KOGEL SN 24P, шасі WKOSN002410790482) та надати його лізингоодержувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах Договору і Правил (Додаток № 1) (п. 3. Договору).

Відповідно до п. 1.1. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які є додатком № 1 до Договору (далі - Правила) лізингоотримувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов’язується оплатити лізингодавцеві:  Лізингові платежі до оплати в строки, зазначені в Графіку лізингових платежів та інші, зазначені в статті 5 договору лізингу. Зобов’язання зі сплати лізингових платежів наступають із моменту передачі предмета лізингу лізингоотримувачеві, тобто з дати підписання сторонами.

В додатку № 3 до Договору сторонами визначено графік лізингових платежів.

07.12.2007 за Актом прийому-передачі предмета лізингу в лізинг лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет лізингу (напівпричіп вантажний KOGEL SN 24P, шасі WKOSN002410790482, рік виготовлення 2002).

Відповідно до п. 2.3. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору) передання предмета лізингу в лізинг Лізингоотримувачеві здійснюється на підставі акту прийому-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками у день поставки (передання) предмету лізингу.

Згідно із п. 5.7. договору строк лізингу становить 48 місяців, починаючи з дати акта прийому-передачі предмета лізингу в лізинг.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що загальна сума договору лізингу становить 212 808,41 грн.

Пунктом 3.1.6. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів на лізингоотримувача покладений обов'язок вчасно, відповідно до Графіка лізингових платежів, оплачувати лізингові платежі.

31.05.10 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 р, згідно з якою договір припинено за згодою сторін  з 31.05.10.

В матеріалах справи наявний акт приймання передачі від 31.05.2010 р., на підставі якого відповідач повернув позивачеві предмет лізингу.

За твердженнями позивача, за період дії договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 у відповідача утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з 08.12.08 по 07.05.10.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає або зобов'язується передати другій стороні у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При розірванні договору лізингу з причин, передбачених п. 8.2.4 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, відповідач зобов’язаний повністю оплатити заборгованість за договором лізингу, у тому числі: заборгованість по лізинговим платежам; суми неустойки; збитки, понесені позивачем у результаті такого розірвання договору.

Відповідно до п. 10.7 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий платіж оплачується відповідачем у повному обсязі.

Згідно з розрахунком позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунків позивача та відповідача щодо надходження коштів на рахунок позивача за договором № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ, довідкою про проведення розрахунків відповідачем за вказаним договором за період з 26.11.07 по 19.05.10, за підписом керівника відповідача, сума заборгованості відповідача по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 станом на момент вирішення спору складає 65225,49 грн.,

Відповідач не надав доказів повної та своєчасної сплати лізингових платежів у зазначені позивачем періоди.  

Судом не приймаються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно безпідставності нарахування позивачем лізингових платежів після направлення на адресу лізингоотримувача листа № 872 від 16.03.09 з повідомленням про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу  № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення предмету лізингу лізингодавцеві у строк до 31.05.10. Так само відповідачем не надано доказів вчинення ним будь-яких дій передбачених п.8.5 загальних правил, спрямованих на повернення предмету лізингу, а також доказів прострочення кредитора (позивача) при поверненні предмету лізингу.   

Оскільки факт наявності заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ в сумі 65 225,49 грн. належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 5 587,98 грн. пені.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

ПП „Транссервіс” обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбаче6но, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі прострочення встановлених Договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті лізингоотримувач зобов’язується не пізніше трьох банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати лізингодавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає оплаті за кожний день заборгованості (п. 5.1. Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.     

На підставі вищевикладених норм законодавства та умов договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання зі сплати лізингових платежів нарахована пеня в розмірі 5587,98 грн.  

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, відповідачем про застосування строків позовної давності заявлено не було, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої згідно вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 5 587,98 грн відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Стосовно вимог про стягнення додаткової винагороди лізингодавця в сумі 29 280,51 грн суд зазначає наступне.

Пунктом  3.3.3 загальних правил фінансовго лізингу (додаток № 1 до договору) передбачено право лізингодавця переглядати в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну договору) у випадку:

3.3.3.1 зміни курсу гривні до долара США більше ніж на 5 відсотків;

3.3.3.2 внесення в законодавство України змін, які можуть спричинити додаткові витрати для лізингодавця, пов’язані із предметом лізингу, а також зміна підтверджених витрат лізингодавця на придбання предмета лізингу.

Відповідно до п.3.3.4 загальних правил нові умови договору лізингу набувають чинності на п’ятий день із моменту спрямування письмового повідомлення на юридичну адресу лізингоотримувача.

Всупереч вимогам п.3.3.4 загальних правил позивачем не було надано суду доказів на підтвердження направлення ним на адресу відповідача будь-яких повідомлень про зміну розміру лізингових платежів, в тому числі направлення відповідачеві рахунків-фактур:

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_11_2008 від 07.11.08 на суму 365,71 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_01_2009 від 08.01.09 на суму 1759,77 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_12_2008 від 08.12.08 на суму 1512,92 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_02_2009 від 09.02.09 на суму 1756,43 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_03_2009 від 10.03.09 на суму 1752,56 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_04_2009 від 07.04.09 на суму 1749,49 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_04_05_2009 від 05.05.09 на суму 1020,69 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_06_2009 від 09.06.09 на суму 1678,19 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_07_2009 від 07.07.09 на суму 1693,33 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_08_2009 від 07.08.09 на суму 1733,23 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_09_2009 від 07.09.09 на суму 1943,75 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_10_2009 від 07.10.09 на суму 1950,12 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_11_2009 від 09.11.09 на суму 1933,32 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_12_2009 від 07.12.09 на суму 1923,28 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_01_2010 від 11.01.10 на суму 1923,96 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_02_2010 від 08.02.10 на суму 1935,04 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_03_2010 від 09.03.10 на суму 1923,13 грн..

на які позивач посилається у позовній заяві.

Будь-які інші докази внесення змін до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 в частині розміру лізингових платежів в матеріалах справи відсутні. Таким чином, лізингодавцем не доведено факту виникнення у лізингоотримувача обов’язку сплачувати йому додаткову винагороду (додаткову комісію) у зв’язку з коливанням курсу гривні до долару США.  

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткової винагороди в сумі 29 280,51 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної та своєчасної сплати лізингових платежів за договором та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 292 грн. 81 коп., на відповідача –708 грн. 13 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 70,80 грн., на відповідача –165,20 грн.  

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Транссервіс” (02099 м. Київ, вул. Сормовська, буд. 18, кв. 5, ідентифікаційний код 32590487) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03038 м. Київ, вул. М. Гринченка, 4, оф. 130, ідентифікаційний код 34832663)  65225 (шістдесят п’ять тисяч двісті двадцять п’ять) грн  49 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 5587 (п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят сім) грн 98 коп. – пені, 708 (сімсот вісім) грн 13 коп. –витрат по сплаті державного мита, 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 20 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог про стягнення 29280,51 грн. додаткової винагороди відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                          Пукшин Л.Г.

дата підписання  рішення 28.07.2011 р.