Постанова

від 03.10.2011 по справі 40/179

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2011 № 40/179

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Кондес Л.О.

ОСОБА_1

при секретарі: Зайцевій А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ґудзь В.Л. - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транссервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року

по справі № 40/179 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»

до Приватного підприємства «Транссервіс»

про стягнення коштів в сумі 100093,98 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Транссервіс» стягнення коштів в сумі 100093,98 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача укладеного між сторонами договору фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07р. в частині внесення лізингових платежів відповідно до умов договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за лізинговими платежами за період з 08.12.08р. по 07.05.10р. у розмірі 65225,49 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача додаткову винагороду в сумі 29280,51 грн. та пеню в сумі 5587,98 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Транссервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» 65 225,49 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 5587,98 грн. - пені, 708,13 грн. - витрат по сплаті державного мита та 165,20 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог про стягнення 29280,51 грн. додаткової винагороди відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Транссервіс» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. по справі № 40/179 скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства «Транссервіс» 65 225,49 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 5587,98 грн. - пені, 708,13 грн. - витрат по сплаті державного мита та 165,20 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 29280,51 грн. додаткової винагороди - залишити без змін. Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011р. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

На підставі апеляційної скарги Приватного підприємства «Транссервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 22.08.2011р. порушено апеляційне провадження.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач вказує на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, водночас зазначає, що пунктом 4 Додаткової угоди № 2 передбачено, що заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 7 574,25 грн. погашається частково за рахунок вартості повертаємого предмета лізингу, що місцевим господарським судом не було враховано, в зв'язку з чим просить у стягненні 7574,25 грн. позивачу відмовити.

В судовому засіданні 21.09.2011р. оголошувалась перерва до 03.10.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (лізингодавець) та Приватним підприємством «Транссервіс» (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ (далі - Договір).

За умовами Договору лізингодавець зобов'язувався придбати у власність предмет лізингу (напівпричіп вантажний KOGEL SN 24P, шасі WKOSN002410790482) та надати його лізингоотримувачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах Договору і Правил (Додаток № 1) (п. 3. Договору).

Відповідно до п. 1.1. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які є додатком № 1 до Договору лізингоотримувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов'язується оплатити лізингодавцеві: Лізингові платежі до оплати в строки, зазначені в Графіку лізингових платежів та інші платежі, зазначені в статті 5 договору лізингу. Зобов'язання зі сплати лізингових платежів наступають із моменту передачі предмета лізингу лізингоотримувачеві, тобто з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі предмету лізингу.

Відповідно до п. 2.3. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів передання предмета лізингу в лізинг Лізингоотримувачеві здійснюється на підставі акту прийому-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками у день поставки (передання) предмету лізингу в порядку передбаченому Договором поставки і Договором лізингу.

07.12.2007р. за Актом прийому-передачі предмета лізингу в лізинг лізингодавець передав, а лізингоотримувач прийняв предмет лізингу (напівпричіп вантажний KOGEL SN 24P, шасі WKOSN002410790482, рік виготовлення 2002).

Згідно із п. 5.7. договору строк лізингу становить 48 місяців, починаючи з дати акту прийому-передачі предмета лізингу в лізинг.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що загальна сума договору лізингу становить 212 808,41 грн.

В додатку № 3 до Договору сторонами визначено графік лізингових платежів. Пунктом 3.1.6. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів на лізингоотримувача покладений обов'язок вчасно, відповідно до Графіка лізингових платежів, оплачувати лізингові платежі.

16.03.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист № 872 про одностороннє розірвання договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 р. з вимогою повернення предмету лізингу та сплати заборгованості за лізинговими платежами.

31.05.10р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 р.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 2 сторони домовились у добровільному порядку на підставі п.8.1. додатку № 1 «Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів» договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 р. припинити дію договору фінансового лізингу з 31 травня 2010р.

Згідно з п. п. 3, 4 Додаткової угоди № 2 сторони домовились, що вартість транспортного засобу, що повертається складає 66 000 грн., в тому числі ПДВ 11 000 грн. Сума заборгованості за договором фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 р. у розмірі 7574,25 грн. погашається частково за рахунок вартості повертаємого предмета лізингу.

Згідно акту приймання передачі від 31.05.2010 р. відповідач повернув позивачеві предмет лізингу.

За твердженням позивача за період дії договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07р. у відповідача утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з 08.12.08р. по 07.05.10р. в сумі 65225,49 грн.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» передбачає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 цього ж Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 10.5 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів припинення (закінчення або розірвання) договору лізингу не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

Відповідно до п. 10.7 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий платіж оплачується відповідачем у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач свої договірні зобов'язання в частині сплати поточних лізингових платежів виконував неналежним чином, внаслідок чого за період дії договору за відповідачем утворилася заборгованість за лізинговими платежами за період з 08.12.2008р. по 07.05.2010р. на загальну суму 65225,49 грн.

Доводи відповідача про те, що договір фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07р. припинився з 16.03.2009р., з дати отримання ним листа позивача № 872 від 16.03.2009р. про одностороннє розірвання договору, в зв'язку з чим нарахування позивачем лізингових платежів після направлення відповідачу вказаного листа є безпідставним, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки 31.05.10р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 р., згідно якої домовились у добровільному порядку на підставі п.8.1. додатку № 1 «Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів» договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 р. припинити дію договору фінансового лізингу з 31 травня 2010р. Підписання вказаної Додаткової угоди відповідач не заперечує. Таким чином, підписавши Додаткову угоду № 2 сторони визнали чинність договору до 31.05.2010р. Відповідач користувався предметом лізингу та повернув його позивачеві 31.05.2010 р., що підтверджується відповідним актом приймання передачі.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07р. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ в сумі 65225,49 грн. місцевим господарським судом не враховано, що пунктом 4 Додаткової угоди №2 передбачено, що сума заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 7 574,25 грн. погашається частково за рахунок вартості повертаємого предмета лізингу.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів підлягають задоволенню частково в сумі 57651,24 грн. В решті суми заборгованості слід відмовити.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання 5 587,98 грн. пені, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Пунктом 5.1 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів передбачено, що у разі прострочення встановлених Договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті лізингоотримувач зобов'язується не пізніше трьох банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати лізингодавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає оплаті за кожний день заборгованості.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що доданий позивачем до позовної заяви розрахунок неустойки відповідає зазначеним вимогам закону, умовам договору і дійсним обставинам справи, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині в повному обсязі в сумі 5 587,95 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача додаткової винагороди лізингодавця в сумі 29 280,51 грн., то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що ці вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Пунктом 3.3.3 загальних правил фінансового лізингу (додаток № 1 до договору) передбачено право лізингодавця переглядати в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну договору) у випадку:

- 3.3.3.1 зміни курсу гривні до долара США більше ніж на 5 відсотків;

- 3.3.3.2 внесення в законодавство України змін, які можуть спричинити додаткові витрати для лізингодавця, пов'язані із предметом лізингу, а також зміна підтверджених витрат лізингодавця на придбання предмета лізингу.

Відповідно до п.3.3.4 загальних правил нові умови договору лізингу набувають чинності на п'ятий день із моменту спрямування письмового повідомлення на юридичну адресу лізингоотримувача.

Всупереч вимогам п.3.3.4 загальних правил позивачем не було надано суду доказів на підтвердження направлення ним на адресу відповідача будь-яких повідомлень про зміну розміру лізингових платежів, в тому числі направлення відповідачеві рахунків-фактур:

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_11_2008 від 07.11.08 на суму 365,71 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_01_2009 від 08.01.09 на суму 1759,77 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_12_2008 від 08.12.08 на суму 1512,92 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_02_2009 від 09.02.09 на суму 1756,43 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_03_2009 від 10.03.09 на суму 1752,56 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_04_2009 від 07.04.09 на суму 1749,49 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_04_05_2009 від 05.05.09 на суму 1020,69 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_06_2009 від 09.06.09 на суму 1678,19 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_07_2009 від 07.07.09 на суму 1693,33 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_08_2009 від 07.08.09 на суму 1733,23 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_09_2009 від 07.09.09 на суму 1943,75 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_10_2009 від 07.10.09 на суму 1950,12 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_11_2009 від 09.11.09 на суму 1933,32 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_12_2009 від 07.12.09 на суму 1923,28 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_01_2010 від 11.01.10 на суму 1923,96 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_02_2010 від 08.02.10 на суму 1935,04 грн.;

№ ЭЛ/Рах-0095/ВК_07_03_2010 від 09.03.10 на суму 1923,13 грн..

на які позивач посилається у позовній заяві.

Будь-які інші докази внесення змін до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Кив-0095/ДЛ від 19.11.07 в частині розміру лізингових платежів в матеріалах справи відсутні. Таким чином, лізингодавцем не доведено факту виникнення у лізингоотримувача обов'язку сплачувати йому додаткову винагороду (додаткову комісію) у зв'язку з коливанням курсу гривні до долару США.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 7 574,25 грн. У стягненні 7 574,25 грн. заборгованості слід відмовити. В решті рішення залишається без змін.

З огляду на наведене вище, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транссервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 40/179 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.075.2011 року у справі № 40/179 скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства «Транссервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» 7 574,25 грн. - заборгованості за лізинговими платежами. В цій частині вимог в позові відмовити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Транссервіс» (02099, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32590487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (03038, м. Київ, вул. М. Гринченка,4 оф. 130, ідентифікаційний код 34832663) 57 651,24 грн. - заборгованості за лізинговими платежами 5587,98 грн. - пені, 632,39 грн. державного мита та 149,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» (03038, м. Київ, вул. М. Гринченка,4 оф. 130, ідентифікаційний код 34832663) на користь Приватного підприємства «Транссервіс» (02099, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32590487) 37,87 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 40/179 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Кондес Л.О.

ОСОБА_1