Рішення

від 28.07.2011 по справі 47/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/230

28.07.11

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканя Дістріб'юшн”

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю “Юдіем-Сервіс”

Про                    стягнення 4 928,37 грн.

                                                                                                                                             Суддя Станік С.Р.                                                                             

Представники:

Від позивача       не з'явився

від відповідача   не з'явився

В судовому засіданні 28.07.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України,  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 4928,37 грн. заборгованості на підставі Договору поставки № 1588 від 20.09.2010 р., з яких: 3902,26 грн. основного боргу, 252,04 грн. індексу інфляції, 308,18 грн. пені, 465,89 грн. річних (20%), а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/230, розгляд справи було призначено на 20.07.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв»язку з неявкою в засідання представників сторін та неподанням витребуваних доказів,  розгляд справи було відкладено до 28.07.2011 р.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання 28.07.2011 повторно не направили, витребувані судом документи - не надали. Про проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності сторін в судовому засіданні 28.07.2011 р. від останнього до суду не надходило.

За наведених обставин та з урахуванням обмеженого строку вирішення спору, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.07.2011 р. за відсутністю сторін.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 р. між ТОВ “Асканія Дістріб'юшн” (позивач, постачальник) та ТОВ “Юдіем-Сервіс” (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 1588, відповідно до якого постачальник зобов'язується в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування) в асортименті відповідно специфікації постачальника (додаток № 1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених даним договором (п.1.1.).

Умовами Договір поставки № 1588 від 20.09.2010 р. сторони погодили, що асортимент, кількість та ціна товару у кожній конкретній партії визначаються сторонами у замовленні та вказується в накладних (п. 2.1.); ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями (п. 4.1.); покупець сплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, незабороненим чинним законодавством України (п. 4.2.); покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати приймання товару покупцем, що вказаний в накладній (п. 4.3.); поставка здійснюється з застосуванням правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, в обсязі необхідному для виконання умов цього договору (п. 5.1.); поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (п. 5.2.).

Відповідно до видаткових та товарно –транспортних накладних по Договору поставки № 1588 від 20.09.2010 р., а саме: видаткових накладних № 1/21184 від 02.11.2010 р. на суму 2167,54 грн., № 1/22772 від 22.11.2010 р. на суму 1233,98 грн., № 1/22774 від 22.11.2010 р. на суму 700,74 грн. та відповідно до них товарно – транспортних накладних № 100509 від 02.11.2010 р., № 108307 від 22.11.2010 р., № 108637 від 22.11.2010 р. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи) позивачем було передано відповідачу товар, загальна вартість якого по наведеним видатковим накладним складає 4102,26 грн.  

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору поставки № 1588 від 20.09.2010 р. не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 4102,26 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково в розмірі 200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає –3902,26 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору поставки № 1588 від 20.09.2010 р., позивачем на підставі видаткових  товарно – транспортних накладних, було поставлено відповідачу товар, а відповідачем прийнято загалом на суму 4102,26 грн., який відповідачем було прийнято, але всупереч умов зазначеного Договору поставки № 1588 від 20.09.2010 р.–не оплачено у повному обсязі та у встановлений договором строк, оскільки відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 200,00  грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем по Договору поставки № 1588 від 20.09.2010 р. станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 3902,26 грн. і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору поставки № 1588 від 20.09.2010 р.  існує непогашена заборгованість в сумі 3902,26 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами,  та такою, що підлягає задоволенню в сумі  3902,26 грн.  

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 465,89 грн. - 20% річних, 252,04 грн. - інфляційних втрат, 308,18 грн. - пені.

Відповідно до п. 7.2. Договору поставки № 1588 від 20.09.2010 р., у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за вищезазначеним договором в розмірі 3902,26 грн., суд прийшов до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання  в сумі 308,18 грн. підлягає задоволенню.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, врахувавши, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару за Договором поставки № 1588 від 20.09.2010 р., у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті переданого позивачем товару у розмірі 3902,26 грн., а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням 465,89 грн. - 20% річних, 252,04 грн. - інфляційних втрат та 308,18 грн. –пені, суд, перевіривши розрахунки позивача, наведені ним у позові, погоджується з ними щодо строків, сум та ставок нарахувань, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 465,89 грн. - 20% річних, 252,04 грн. - інфляційних втрат та 308,18 грн. –пені –є законними, обґрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3902,26 грн. основного боргу, 465,89 грн. - 20% річних, 252,04 грн. - інфляційних втрат та 308,18 грн. –пені.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

                                                                            ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юдіем-Сервіс” (ідентифікаційний код 36284434, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 60/5, кв. 2) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Дістріб'юшн” (ідентифікаційний код 30468065, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Козацька, 122) суму боргу –3902 (три тисячі дев»ятсот дві) грн. 26 коп., 308 (триста вісім) грн. 18 коп. –пені,  252 (двісті п»ятдесят дві) грн. 04 коп. - інфляційних втрат, 465 (чотириста шістдесят п»ять) грн. 89 коп. - 20% річних, а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським  судом.

Суддя                                                                                                               С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –02.08.2011