Рішення

від 05.08.2011 по справі 14/384

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  14/384

05.08.11

Господарський суд міста Києва, у складі колегії суддів: головуючий суддя:  Джарти В.В., судді: Бойко Р.В., Гулевець О.В. розглянув матеріали:

за позовом     

Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві   

До

Третя особа

Національної телекомпанії України

Товариство з обмеженою відповідальністю " Компанія "Інвестспецкомплекс"

про

стягнення 957 109,35грн.

від позивача             -                             

ОСОБА_1 дов. № 16/10/5480 від 10.08.2010 р.

від відповідача        -

від третьої особи     -

ОСОБА_2 дов. № 8-01-19/702від 05.04.2011 р.

Не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві  про стягнення з Національної телекомпанії України заборгованість на загальну суму 957109,35 грн., у тому числі основний борг у розмірі 885680,65 грн., 3% річних у розмірі 6068,16 грн., індекс інфляції у розмірі 16815,23 грн., пеня у розмірі 48545,31 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов договору від 23.09.2008 № 18Д/09-08 надає відповідачу послуги з пожежної охорони. Відповідно до           п. 6.3 договору, відповідач має право відмовитись від послуг з пожежної охорони повідомивши про це позивача не пізніше ніж за 3 місяці. Відповідач листом від 24.04.2009 № 2277 повідомив позивача про наміри розірвати договір. Отже договір від 23.09.2008          № 18Д/09-08 з 23.07.2009 року є розірваним, а зобов‘язання сторін по ньому припиненими.   Проте в порушення умов договору, відповідач з січня по 23.07.2009 року не оплатив вартість наданих позивач послуг, заборгованість складає 885680,65 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує, що договір № 945-45-18Д/09-08 припинив свою дію 31.12.2008 року. Протягом 2009 року позивач не надавав, а відповідач не приймав послуги з пожежної охорони.  Крім того, відповідач наголошує, що він є неприбутковою бюджетною організацією, яка фінансується з бюджету, а тому відсутні підстави для продовження дії договору на 2009 рік. Також, відповідач посилається на те, що 15.06.2009 року між відповідачем та третьою особою укладений договір про надання аналогічних послуг, що підтверджує на думку відповідача відсутність фактичного надання позивачем послуг, оскільки таки послуги надавались третьою особою.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду у справі не виконали, про поважні причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

23.09.2008 р. між Національною телекомпанією України (замовником, позивачем) та головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Києві (пожежною охороною, відповідачем) було укладено договір № 945-45/18Д/09-08 про організацію державної пожежної охорони головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Києві в Національній телекомпанії України (далі - договір).

Суд відзначає, що договір № 945-45/18Д/09-08, копія якого є в матеріалах справи є тим договором, який зазначений позивачем у позовній заяві як договір № 18Д/09-08.  

Відповідно до п. 2.1 Договору пожежна охорона зобов’язується надавати послуги щодо забезпечення пожежної безпеки на об’єкті замовника силами і засобами, зазначеними в кошторисі, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити ці послуги.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Договір діє до 31.12.2008 та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2008.

Даний спір виник між сторонами у зв‘язку з тим, що позивач продовжував надавати відповідачу послуги у 2009 році, які відповідачем не оплачені, у зв‘язку з чим позивач просить стягнути заборгованість, а відповідач заперечує проти наявності у нього зобов‘язань оплатити послуги, яки нібито були надані у 2009 році по договору, оскільки договір припинив свою дію 31.12.2008 року.   

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню  частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 6.4 Договору, якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не вимагає його зміни, договір триває на попередніх умовах і на той же строк.

В матеріалах справи відсутні жодні докази наявності повідомлення протягом листопада 2008 року від  позивача та відповідача про зміну умов договору.

Доказів визнання недійсним п. 6.4 договору, до суду не надано. Питання щодо чинності п. 6.4 договору розглядалося Господарським судом міста Києва у справі № 6/116, рішенням якого у задоволенні позову Національній телекомпанії України про визнання недійсним вказаного пункту договору відмовлено, оскільки незрозумілість пункту договору не є підставою його недійсності, а є підставою для тлумачення пункту договору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 рішення Господарського суду міста Києва  від 16.03.2010 залишено без змін.

За таких обставин, судом встановлено, що сторони самостійно на власний розсуд уклали договір, виклавши його умову про строк дії договору шляхом можливості продовження строку його дії без письмового погодження сторін, без укладання додаткових угод тощо.

Доводи відповідача про те, що відповідач є неприбутковою державною установою і  має право укладати договори тільки на бюджетний період, а тому договір не є продовженим на наступний 2009 рік, судом відхиляються, оскільки порушення відповідачем бюджетного законодавства, не звільняє відповідача від виконання зобов‘язань взятих по господарському договору, який укладений за домовленістю сторін.   Крім того, відповідачем не вказано нормативно –правового акту, який встановлює заборону укладати договори про надання послуг понад 1 рік. Також, слід зазначити, що відповідач є не установою, а відповідно до статуту державною телеорганізацією, яка на рівні з іншими є суб‘єктом господарювання.

Окрім того, судом не приймаються посилання відповідача як на доказ, яким встановлено припинення договору 31.12.2008, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010, в якій зазначено, що  відсутні підстави вважати, що договір (п. 6.4) суперечить бюджетному законодавству, оскільки п. 6.4 передбачає лише можливість продовження договору за згодою сторін, а в разі відсутності такої згоди, в тому числі і з бюджетним призначенням, строк договору є закінченим 31.12.2008 року. Дослідивши зміст вказаного пункту постанови, суд приходить до висновку, що даний пункт підтверджує тільки факт необхідності погодження сторін для продовження строку дії договору, а не встановлю, що така згода повинна бути письмова.

Також, провадження у справі № 14/384 зупинялось до вирішення справи 21/102 за позовом Національної телекомпанії України до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві про тлумачення п. 6.1 та п. 6.4 договору №945-45/18Д/09-08. За результатами розгляду справи № 21/102, Господарським судом міста Києва 16.12.2010 прийнято рішення про розтлумачення  п. 6.1 та п. 6.4 договору №945-45/18Д/09-08, постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 року рішення суду від 16.12.2010 змінено, резолютивну частину викладено в новій редакції. Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2011 року  у справі № 21/102 рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2010 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 скасовані, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Колегією суддів Вищого господарського суду України вказано наступне.

"… як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір від 23.09.2008 року № 945/45/18Д/09-08, за умовами якого відповідач (пожежна охорона) зобов'язався надавати послуги щодо забезпечення пожежної безпеки на об'єкті позивача (замовник) силами і засобами, зазначеними в кошторисі, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 6.1 зазначеного договору він діє до 31.12.2008 року та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2008 року.

П. 6.4 договору визначено, якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагає його зміни, договір триває на попередніх умовах і на той же строк.

Листом від 24.04.2009 року позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір з 23.07.2009 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги замовника про тлумачення умов виконаного договору про надання послуг щодо строку його дії.

Зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб встановлення справжньої волі сторін при вчиненні правочину та можливості виконання ними умов правочину. А тому тлумачення договору (правочину) можливе до виконання сторонами його умов.

Попередніми судовими інстанціями встановлено й сторонами не заперечується факт виконання та припинення дії зазначеного договору, а також існування між сторонами спору, предметом розгляду якого є вимоги про стягнення плати за фактично надані послуги за спірним договором, що розглядається господарським судом міста Києва у справі № 14/384.   

Наведеного суди не врахували і задовольнили позов без належних правових підстав, неправильно застосувавши і порушивши норми матеріального права.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли неправильного висновку про наявність у позивача права вимагати тлумачення змісту спірних умов виконаного договору…"

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що в результаті дій сторін, а саме відсутності вимог про зміну договору у передбачений договором строк, строк дії  договору № 945-45/18Д/09-08  продовжений сторонами на попередніх умовах і на той же строк, тобто до 31.12.2009 року.

Згідно з ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що розірвання договору з якихось причин раніше строку, на який він укладений, може бути здійснене за згодою сторін або за рішенням суду.

При відмові від послуг "пожежної охорони", замовник повинен не пізніше як за 3 місяця письмово попередити про це іншу сторону (п. 6.3 договору).   

17.04.2009 року відповідач звернувся до позивача з листом № 8-03-14/842 (вхідний 24.04.2009 № 2277), в якому вказує, що враховуючи вкрай малий обсяг фінансування кошторису 2009 року та беручи до уваги необхідність здійснювати діяльність НТКУ в умовах жорсткої економії коштів, Національна телекомпанія України змушена повідомити, що з травня місяця поточного року планує самостійно виконувати вищезазначені роботи та відповідно припиняє юридичні взаємовідносини та відмовляється від запропонованих позивачем послуг з 01.05.2009 року.

За таких обставин, позивач вважає, що договір є розірваний у зв‘язку з відмовою відповідача від договору з 23.07.2009 року (24.04.2009 + 3 місяці). Відповідач взагалі заперечує проти продовження дії договору на 2009 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача щодо строку розірвання  договору у зв‘язку з відмовою від договору відповідача, а тому судом встановлено, що договір є розірваний з 24.07.2009 року і  зобов‘язання сторін щодо надання та прийняття послуг є припиненими з цієї дати.

Згідно з ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначає позивач, він з 01.01.2009 по 23.07.2009 року на виконання умов договору надавав відповідачу послуги, які відповідач приймав, однак акти не підписував. Відповідач заперечує проти факту надання та прийняття послуг по договору.

Відповідно до п. 1.3 договору позивач організовує на об‘єкті відповідача пожежну частину № 36 у кількості 35 чоловік. Позивач здійснює пожежну охорону об‘єкта відповідача силами і засобами Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві, зазначеними в кошторисі (додаток № 1), який додається до договору і є його невід‘ємною частиною.

Відповідно до кошторису на утримання 36-ПДПЧ по охороні НТК України на 2008 рік, сума витрат на місяць становить 131368,90 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що фактичне надання позивачем послуг відповідно до договору фіксується не пізніше 3 (третього) числа наступного за звітним місяцем. Якщо відповідач не підписав акт з прийому –здачі наданих послуг і не надіслав позивачу мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються наданими позивачем в повному обсязі. Обов‘язок по складанню акту прийому –здачі наданих послуг покладено на позивача.

В підтвердження факту виконання позивачем умов договору, останнім надано до матеріалів справи, акти від 30.06.2009 № НС-00004085 за січень 2009 на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за лютий 2009 на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за березень 2009 на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за квітень 2009 на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за травень 2009 на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за червень 2009 на суму 131368,90 грн., № НС-0004085 за липень 2009 на суму 97467,25 грн.. Вказані акти відповідачем не підписані. Позивач надав рапорт капітана служби цивільного захисту, в якому останній пояснює, що він акти отримував в у правлінні економіки та фінансів та надавав їх нарочно до приймальні першого віце – президента Національної телекомпанії України.

Позивачем також в підтвердження фактичного надання  відповідачу послуг надано до матеріалів справи копії:  журналу спостереження за протипожежним станом об‘єкта –Національна телекомпанія України (реєстраційний номер 36/3-2009), який вівся протягом 2009 року; витягів з книги служби 36-ПДЧ; протоколу проведення загальних зборів службового складу 36-ПДЧ "щодо відведення підсумків інвентаризації протипожежного водопостачання НТК України", який складений 19.05.2009 та підписаний у тому числі директором дирекції ЕБСІО та ІМ НТК України, за висновками якого комісією вирішено, матеріали інвентаризації протипожежного водопостачання НТК України станом на 19.05.2009 затвердити;  акту б/д відповідно до якого в період з 15.05.2009 по 19.05.2009 була проведена перевірка зовнішнього протипожежного водопостачання з пуском води на території Національної телекомпанії України, що також підписаний зі сторони відповідача уповноваженою особою; інвентаризаційної відомості обліку об‘єктивного протипожежного водопостачання на території НТК України, що охороняється 36-ДПЧ станом на 19.05.2009, що також підписаний зі сторони відповідача уповноваженою особою; акту про пожежу  від 25.06.2009, що сталась на території відповідача; акту № 1 обстеження наслідків пожежі на території НТКУ, що також підписаний зі сторони відповідача уповноваженою особою; акту про пожежу  від 29.06.2009, що сталась на території відповідача; висновку комісії ВНПД УОЗПД на ЗО ГУ МНС України в м. Києві, відповідно до якого пожежу ліквідовано підрозділами 36-СПДЧ;  акту № 2 обстеження наслідків пожежі на території НТКУ, що також підписаний зі сторони відповідача уповноваженою особою; висновку комісії ВНПД УОЗПД на ЗО ГУ МНС України в м. Києві, відповідно до якого пожежу ліквідовано підрозділами 36-СПДЧ.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копію наказу відповідача від 22.07.2009 № 204, в якому зазначено, що згідно листа від 17.04.2009 № 8-03-14/482 Національна телекомпанія України відмовляється від послуг ДПЧ -36; з метою забезпечення достовірного обліку товаро –матеріальних цінностей, Т.в.о. директора наказує створити комісію по перевірці та передачі товаро –матеріальних цінностей; затвердити склад комісії.  На виконання наказу від 22.07.2009 № 204 комісією складено акт від 04.08.2009 прийому –передачі майна та приміщень, які знаходились у користуванні 36-ДПЧ УОЗПБ на ЗО ГУ МНС України в м. Києві, відповідно до якого комісія прийняла, а представник 36-ДПЧ Боровик А.В. здав майно та приміщення, яке знаходилось в тимчасовому користуванні.  

Дослідивши вказані докази, суд приходить до висновку, що позивачем фактично надавались послуги по пожежній охороні у 2009 році згідно договору, а відповідачем приймались останні, однак акти здачі –приймання наданих послуг належним чином не були оформлені та не підписані. Проте порушення порядку оформлення та складення актів не спростовує факту надання та прийняття послуг.

Судом також не приймається в якості доказу не надання позивачем відповідачу послуг по договору у зв‘язку з укладенням  між відповідачем та третьою особою договору від 15.06.2009  про надання аналогічних послуг з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 15.06.2009 між відповідачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс", як виконавцем  укладений договір № 772-45.

Відповідно до умов договору № 772-45 замовник замовляє та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов‘язання надати послуги з технічного обслуговування і ремонту електроустаткування н.в.і.у. (технічне обслуговування та ремонт систем оповіщення та управління евакуацією людей при пожежі, технічне обслуговування установок водяного пожежогасіння, технічне обслуговування та ремонт установок пожежної сигналізації, технічне обслуговування та ремонт системи проти димного захисту).

Дослідивши зміст договору № 772-45 та № 945-45-18Д/09-08, суд відзначає, що їх зміст не є аналогічним, замовлені відповідачем послуги є різні, по договору № 772-45 послуги з технічного обслуговування і ремонту електроустаткування, а по договору  №945-45-18Д/09-08 послуги по забезпеченню пожежної безпеки на об‘єкті, у тому числі здійснення гасіння пожеж, рятування людей.

Крім того, укладення відповідачем нового договору під час дії попереднього, не звільняє його від зобов‘язань по договору  № 945-45-18Д/09-08 та не спростовує факту надання позивачем послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено факт гасіння позивачем пожежі 25.06.2009 та 29.06.2009 року.

З огляду на викладене, позивачем на виконання умов договору були надані послуги за період з 01.01.2009 по 23.07.2009 на загальну суму 885680,65 грн. (січень –червень по 131368,90 грн., а за липень 2009 на суму 97467,25 грн.).

Відповідно до п. 5.1 договору плата за утримання "пожежної охорони" згідно з цим договором здійснюється щомісячно, не пізніше 5 (п‘ятого) числа кожного місяця, вноситься на її поточний рахунок, по пред‘явленому рахунку.

Відповідач надані послуги  на загальну суму 885680,65 грн. не оплатив, доказів оплати не надав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті  612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом відхиляються доводи відповідача, про не настання строку платежу у зв‘язку з неотриманням рахунків, оскільки розмір щомісячного платежу встановлений в кошторисі він не змінний, строк оплати встановлений договором.

Обов’язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести  належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

Відповідач доказів оплати вартості послуг на загальну суму 885680,65 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та належними доказами не спростований відповідачем.

Оскільки  матеріалами справи підтверджується надання та прийняття послуг на загальну суму 885680,65 грн., які відповідачем у строк встановлений договором не оплачений,  то позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 885680,65 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6068,16 грн. за період з 06.02.2009 по 23.07.2009, інфляційні втрати у розмірі 16815,23 грн. за січень –червень 2009, пеню у розмірі 48545,31 грн. за період з 06.02.2009 по 23.07.2009.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає частково не вірним. За розрахунком суду, розмір 3% річних становить 6068,15 грн., який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його частково не вірним. За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 16815,19 грн., який і підлягає задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі несвоєчасної оплати вартості наданих послуг, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг з яких допущене прострочення оплати за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає частково не вірним, оскільки позивачем не враховано, що з 15.06.2009 облікова ставка становила 11%.

За розрахунком суду розмір пені є становить 47012,03 грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова,42, код 23152907 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві  (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 13, код 08588754) основну суму заборгованості у розмірі 885680 (вісімсот вісімдесят п‘ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 65 коп., пеню у розмірі 47012 (сорок сім тисяч дванадцять) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 6068 (шість тисяч шістдесят вісім) грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 16815 (шістнадцять тисяч вісімсот п‘ятнадцять) грн. 19коп., державне мито у розмірі 9555 (дев‘ять тисяч п‘ятсот п‘ятдесят п‘ять) грн. 76 коп. та 235 (двісті тридцять п‘ять) грн. 62 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя                                                           В.В. Джарти

Судді                                                                                  Р.В. Бойко

                                                                                             О. В. Гулевець

Дата складення повното тексту рішення 05.08.2011