Постанова

від 24.06.2008 по справі 18/541

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/541

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2008 р.                                                                                    № 18/541  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Палій В.М.,

                                                                               Черкащенко М.М.,

розглянувши  касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2007р. та рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2007р.

у  справі                 №18/541 господарського суду м. Києва

за позовом             Торгівельно-виробничого приватного підприємства "Ренд"

до відповідача      Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

треті особи                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Н",

                              Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної

                              компанії "Нафтогаз України"

про                          визнання договору частково недійсним,

стягнення 455 006,49грн.

за участю представників:

ТВПП "Ренд" –Пугачов Є.К.;

ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК Нафтогаз України" –Череповський Є.В.;

ТОВ "Дельта Н" – не з'явилися;

ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" -  не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Торгівельно-виробниче приватне підприємство "Ренд" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд:

- визнати недійсним п.3.5 договору №125-06 від 21.04.2006р., який укладено між відповідачем –Дочірнім підприємством "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Н", в частині: "з дня надходження коштів від споживача продукції (ДК "Украгзвидобування", ДК "Укртрансгаз", ВАТ "Укртранснафта");

- визнати його кредитором у грошовому зобов'язанні, яке виникло на підставі договору №125-06 від 21.04.2006р. і боржником у якому є відповідач;

- стягнути з ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" 455006,49грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що;

- спірний пункт договору є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст.530 ЦК України та укладений на вкрай не невигідних умовах для ТОВ "Дельта Н", оскільки надає відповідачу можливість ухилятись від виконання зобов'язання з оплати поставленої йому продукції;

- відповідач не виконав у семиденний строк з дня направлення йому вимоги зобов'язання  з сплати грошових коштів за поставлений йому відповідно до умов договору №125-06 від 21.04.2006р. продукцію.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що між ним та ТОВ "Дельта Н" укладено договір поруки від 12.09.2006р. за умовами якого він поручився перед ТОВ "Дельта Н" за виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №125-06 від 21.04.2006р.. На вимогу ТОВ "Дельта Н", як стверджує позивач, ним виконані за відповідача зобов'язання з оплати поставленої продукції шляхом перерахування  455 006,49грн. (т.1 а.с.4-6).

Відповідач у справі – ДК "Укрнафтогазкомплект" у відзиві на позов просить у задоволенні заявлених вимог відмовити. Спростовуючи заявлені позовні вимоги, відповідач посилається на те, що позивач не є особою, до якої перейшло право вимоги виконання зобов'язань за договором поставки №125-06 від 21.04.2006р., оскільки договір поруки від 12.09.2006р. укладений в порушення вимог ст.548 ЦК України та умов договору поставки, які забороняють передачу прав та обов'язків іншій особи без відповідного погодження з іншою стороною договору (т.1 а.с.38-40).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2006р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ТОВ "Дельта Н", а ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2007р. –ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (т.1 а.с.34, 47).

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.05.2007р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду:

-          визнано недійсним п.3.5 розділу 3 договору №125-06 від 21.04.2006р., який укладено між ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" та ТВПП "Ренд";

-          стягнуто з ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" на користь ТВПП  "Ренд" 455 006,49грн.; в іншій частині позову відмовлено (т.1 а.с.88-93).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги в частині визнання недійсним спірного пункту договору №125-06 від 21.04.2006р., суд першої інстанції виходив з того, що такий пункт договору не відповідає вимогам ст.530 ЦК України, оскільки не визначає ні конкретний строк виконання грошового зобов'язання, ні конкретну подію, яка має неминуче настати.

Судом відхилені доводи відповідача щодо недійсності договору поруки від 12.09.2006р. з тих підстав, що:

- виконання обов'язку боржника поручителем є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні і це не суперечить умовам договору поставки №125-06 від 21.04.2006р.;

- чинне законодавство не передбачає надання згоди боржника на укладення договору поруки.

Вимоги в частині стягнення грошових коштів задоволені з огляду на те, що відповідач не виконав в семиденний строк після направлення йому позивачем вимоги зобов'язання з оплати поставленої йому продукції, право вимагати від відповідача виконання якого перейшло до позивача, що виконав таке зобов'язання як поручитель.

У позові в частині визнання позивача кредитором судом першої інстанції відмовлено з тих підстав, що такі вимоги не відповідають ст.16 ЦК України і враховуючи, що позивач реалізував своє право на захист порушеного права шляхом звернення з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2007р. рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2007р. залишено без змін (т.1 а.с.207-213).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДК "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить його скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т. 2 а.с.1-4).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановили наступні обставини.

21.04.2006р. між ДП "Укрнафтогазкомплект" та ТОВ "Дельта Н" укладено договір №125-06, за умовами якого ТОВ "Дельта Н" брало на себе зобов'язання поставити відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення визначену в асортименті, кількості, які визначені специфікацією, а відповідач –прийняти її та оплатити.

Умовами договору передбачено, що (п.3.5 договору): "остаточні розрахунки за поставлені продукцію здійснюються покупцем" (ДП Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України") "після поставки продукції та підписання акта прийому-передачі продукції на протязі 3-х банківських днів з дня надходження коштів від споживача продукції (ДК "Укргазвидобування", ДК "Укртрансгаз", ВАТ "Укртранснафта", ДАТ "Чорноморнфатогаз")".

Дійсність договору у вищевказаній частині є одним із предметів спору у даній справі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову (враховуючи відсутність у господарського суду права на заміну неналежного позивача належним), незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Обґрунтовуючи  заявлені вимоги, позивач посилається на те, що має право вимагати від відповідача оплати поставленої йому згідно з умовами вищевказаного  договору продукції, яке виникло в силу договору поруки.

Так, судами встановлено, що 12.09.2006р. між ТОВ "Дельта Н" та ТВПП "Ренд" укладено договір поруки, за умовами якого позивач поручився перед ТОВ "Дельта Н" за виконання грошових зобов'язань відповідачем у даній справі –ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" в обсягах відповідно до можливих вимог ТОВ "Дельта Н"  поручителю –ТВ ПП "Ренд" відповідно до умов договору №125-06 від 21.04.2006р.

Вказаним договором передбачено, що поручитель –ТВ ПП "Ренд" разом з ДК "Укргазкомплект" НАК "Нафтогаз України" несуть солідарну відповідальність перед ТОВ "Дельта Н" у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань, прийнятих на себе за основним договором.

Судами встановлено, що позивач виконав за відповідача зобов'язання з оплати продукції, перерахувавши ТОВ "Дельта Н" 04.10.2006р. 455 006,49грн. (т.1 а.с.67).

Враховуючи факт оплати, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач набув права вимагати від відповідача виконання зобов'язань за договором №125-06 від 21.04.2006р. Однак, такий висновок суду є передчасним з огляду на таке.

Спростовуючи заявлені позовні вимоги, відповідач, зокрема, посилався фактично на те, що договір поруки є недійсним, оскільки він суперечить ст.ст.512,548 ЦК України (т.1 а.с.39).

Судами встановлено, що відповідно до п.9.4 договору, жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони.

Відхиляючи доводи відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки не суперечить ст.512 ЦК України, що  встановлює як одну із підстав заміни кредитора у зобов'язанні факт виконання обов'язку боржника поручителем.

При цьому, на думку суду першої інстанції, яка підтримана судом апеляційної інстанції, оскільки умови договору №125-06 від 21.04.2006р. не встановлюють прямої заборони заміни кредитора у зобов'язанні шляхом виконання обов'язку поручителем, договір  поруки від 12.09.2006р. не суперечить ч.2 ст.512 ЦК України, яка передбачає, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Однак, судами у даному випадку не з'ясовано, чи була направлена воля сторін, при включенні п.9.4 до договору, зокрема, на заборону заміни осіб у зобов'язанні шляхом виконання обов'язку за боржника поручителем.

Так, із відзиву на позов вбачається, що відповідач, який є стороною договору №125-06 від 21.04.2006р., вважає, що вказана умова договору встановлює заборону на заміну осіб у зобов'язанні будь-яким способом, у т.ч. у зв'язку з виконанням обов'язку поручителем.

Таким чином, суди мали з'ясувати справжню волю сторін договору №125-06 від 21.04.2006р. при включенні такої умови до договору. При цьому, порядок тлумачення змісту правочину визначається ст.213 ЦК України.

Крім того, судом першої інстанції, що не усунуто у подальшому апеляційною інстанцією, не надано оцінки доводам відповідача про те, що, договір поруки від 12.09.2006р. суперечить ч.1 ст.548 ЦК України.

Разом з тим, перевірка зазначених доводів відповідача має значення для вирішення спору у даній справі, оскільки лише дійсний договір є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним; недійсний договір породжує лише виникнення прав та обов'язків, пов'язаних з недійсністю договору. Таким чином, перевірка зазначених доводів має значення для визначення чи набув позивач права вимагати від відповідача виконання відповідного зобов'язання, що виникло в силу договору №125-06 від 21.04.2006р.

Неповне з'ясування обставин справи є порушенням вимог ст. ст.47  ГПК України, відповідно до якої судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи.

Крім того, під час перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №42/492 за позовом ДП "Укрнафтогазколект" НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Дельта Н" та ТВПП "Ренд" про визнання недійсним договору поруки від 12.09.2006р. Зазначене клопотання відхилено судом апеляційної інстанції.

Однак, розгляд вказаної справи має  суттєве значення для вирішення спору у даній справі, рішення у якій на момент його перегляду в апеляційному порядку не набрало  законної сили, оскільки наявність відповідного права, на захист якого подано позов у даній справі, позивач обґрунтовує фактом укладення договору поруки від 12.09.2006р., дійсність якого оспорюється у справі №42/492, та виконання обов'язку  за відповідача в силу такого договору.

При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що провадження у справі №42/492 порушено пізніше ніж прийнято рішення у даній справі, у зв'язку з чим результати вирішення спору у такій справі не мають значення для даної справи помилкові.

В  силу ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи, що судом першої інстанції не у повній мірі надано оцінку доводам відповідача щодо недійсності зазначеного договору поруки, зокрема, невідповідність його чинному законодавству,  суд апеляційної інстанції мав усунути допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та з'ясувати відповідні обставини, оскільки факт дійсності чи недійсності зазначеного договору впливає на вирішення питання чи є відповідний договір підставою для виникнення відповідного права у позивача.

За таких обставин, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до  господарського суду м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                        

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2007р. та рішення господарського суду м Києва від 16.05.2007р. у справі №18/541 скасувати.

3.Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

          Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                 Палій В.М.

                                                                                        Черкащенко М.М.