Рішення

від 10.08.2011 по справі 51/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/263

10.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРОМАЖ»

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Основа»     

про стягнення 26 946,98 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРОМАЖ»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Основа»про стягнення з відповідача на користь позивача 26 408,59 грн. боргу та 538,39 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ф-11 від 25.01.2011, укладеним між сторонами, в частині оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Основа»поставленого позивачем товару на виконання зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався на підставі п.п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

У даному судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 21.07.2011р., а ухвалу суду від 25.07.2011 р. –02.08.2011 р., що підтверджується поштовими повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 07.07.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРОМАЖ»(далі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Основа»(далі –покупець) укладено договір поставки № Ф-11 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № Ф-11 від 25.01.2011 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Розділом 1 договору сторонами погоджено предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар народного споживання (далі –товар) на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору). Асортимент та кількість кожної партії товару визначається за згодою сторін при оформленні замовлення у накладних, які є невід'ємною частиною договору, а також такі мають силу специфікації. Загальна кількість товару, належного до поставки по цьому договору визначається як сумарна кількість по всім поставкам, здійсненим згідно оформлених накладних (п. 1.2 договору).

В свою чергу, право власності на товар, як встановлено у п. 1.3 договору, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю при підписанні уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної та т.п., про що також зазначено у п. 4.3 договору, а моментом передачі товару визначено, що вважаються підписані покупцем супровідні документи на товар. В момент приймання покупець на супровідних документах робить відповідну відмітку про приймання товару (підпис матеріально-відповідальної особи, печатка або штамп покупця) (п. 4.6 договору).

Як про те зазначено у розділі 2 договору «Ціна товару та загальна сума договору», ціна товару є договірною та визначається на підставі накладних, з урахуванням умов поставки товару (п. 2.1 договору). Ціна на товар зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.3 договору), а загальна сума договору визначається як дійсна сума за всіма здійсненими поставками, які оформлені накладними, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цього договору.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання умов якого позивачем здійснено поставку відповідачу обумовленого цим договором товару, а саме: за видатковою накладною № ФР-0001221 від 27.04.2011 р. на суму 10 275,08 грн., за видатковою накладною № ФР-0001281 від 10.05.2011 р. на суму 2 569,19 грн., за видатковою накладною № ФР-0001345 від 18.05.2011 р. на суму 6 928,20 грн., за видатковою накладною № ФР-0001394 від 31.05.2011 р. на суму 8 911,20 грн.

Умови договору № Ф-11 від 25.01.2011 р. передбачають оплати товару покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору оплата здійснюється протягом 7  календарних днів з моменту поставки.

В ході вирішення спору встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково.

До матеріалів справи надано банківські виписки, з яких вбачається, що відповідачем здійснено наступне перерахування грошових коштів на рахунок позивача: 05.05.2011 р. – 1 628,26 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за продукцію від 19.04.2011 р. накладною № ФР-1191»; 26.05.2011 р. –2 275,08 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за продукцію від 27.04.2011 р. накладна № 1221»та 3 000,00 грн. з призначенням платежу «повна оплата за продукцію від 19.04.2011 р. накладна   № 1191.

Суд зазначає, що позивачем в межах даного спору не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача оплати за поставлений останньому товар за накладною від 19.04.2011 р. № ФР-1191, тож здійснена відповідачем оплата 05.05.2011 р. в сумі 1 628,26 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за продукцію від 19.04.2011 р. накладною № ФР-1191»та оплата в сумі 3 000,00 грн. з призначенням платежу «повна оплата за продукцію від 19.04.2011 р. накладна № 1191»судом не приймаються як докази виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленої за накладними № ФР-0001221 від 27.04.2011 р., № ФР-0001281 від 10.05.2011 р., № ФР-0001345 від 18.05.2011 р.,                     № ФР-0001394 від 31.05.2011 р. продукції.  

Таким чином, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складає 26 408,59 грн. Доказів повної оплати товару, поставленого за видатковими накладними № ФР-0001221 від 27.04.2011 р., № ФР-0001281 від 10.05.2011 р., № ФР-0001345 від 18.05.2011 р., № ФР-0001394 від 31.05.2011 р., про яку заявлено позивачем у позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з наданими суду доказами відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати поставленого  позивачем товару за договором.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 26 408,59 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як передбачено сторонами у п. 6.1 договору, за порушення п. 5.2 даного договору покупець платить постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

За розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 499,74 грн. у заявлений позивачем період, який не суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України, з урахування проведеної відповідачем часткової оплати.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРОМАЖ»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Основа» (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, б. 114 А, код 37292970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРОМАЖ» (03194, м. Київ, вул. Кольцова, б. 1 А, код 37098991) 26 408 (двадцять шість тисяч чотириста вісім) грн. 59 коп. заборгованості, 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 74 коп. пені, 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 08 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.