Рішення

від 16.08.2011 по справі 40/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/283

16.08.11

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування  нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфарм-Центр»

про                      стягнення 4 042,83 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача:           ОСОБА_1 –за  довіреністю № 11 від 10.01.2011 р.

від відповідача:       не з‘явився

       У судовому засіданні 16.08.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства  «Дирекція з управління  та  обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфарм-Центр»4 042,83 грн, втому числі 3 714,11 грн - основного боргу за комунальні послуги, 142,10  грн - пені, 144,77 грн - збитків від індексу інфляції та  41,85 грн - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе зобов‘язань  за  договором № 130 від 01.10.2010 р. про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення.

Ухвалою  суду від 28.07.11 порушено провадження у справі № 40/283  та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.08.2011.

У судове засідання, призначене на 16.08.11, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині штрафних санкцій, зокрема просить суд стягнути з відповідача 3 714,11 грн - основного боргу за комунальні послуги, 223,00  грн - пені,  грн 117,64  грн - збитків від індексу інфляції та  45,17 грн - 3% річних, просив суд розглядати справи за наявними у матеріалами справи без участі відповідача, позовні вимоги підтримав та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

01.10.2010 року між Комунальним підприємством  «Дирекція з управління  та  обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району міста Києва (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфарм-Центр»(споживач) було укладено договір № 130 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі –договір).

Згідно з положеннями п. 1.1. договору виконавець зобов‘язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Російська, 82-а, загальною площею 86,84 кв. м., а споживач зобов‘язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором, а також відшкодовувати виконавцеві експлуатаційні витрати, пропорційно площі нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 2.5. договору оплата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно умов договору споживач зобов’язався оплачувати отримані комунальні послуги та відшкодовувати експлуатаційні витрати відповідно до займаної площі у встановлений договором строк (п. 3.2.1 договору).

За доводами позивача, відповідачем в порушення умов договору  не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг за грудня  2010 року по квітень 2011 року, у зв‘язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі  3 714,11 грн,  та за несвоєчасне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 223,00  грн,  117,64  грн - збитків від індексу інфляції та  45,17 грн - 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Положеннями  ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п. 6.1. договору договір діє з 01.10.2010 до 01.11.2011 і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено по його розірвання або необхідність перегляду.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг. Ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.

Згідно п. 2.2. договору обсяги спожитих комунальних послуг по централізованому опаленню визначаються згідно додатку № 1 до цього договору.

Підставою для оплати комунальних послуг є рахунок-фактура, який надається виконавцем щомісяця не пізніше 12 числа поточного місяця (п. 2.4. договору).

Як вбачається з матеріалів справи позивач листом № 542 від 25.06.2011, який отриманий відповідачем 30.06.2011, направив відповідачу рахунки-фактури за спірний період, акти здачі-прийняття робіт та акти звірки взаєморозрахунків.

У відповідності до п. 2.5. договору плата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За таких обставин, з урахуванням умов договору відповідач мав оплатити згадані рахунки-фактури до 20.07.2011.

У матеріалах справи наявні рахунки-фактури, що виставлялися відповідачу:  № 2536 від 13.05.2011 на суму 144,68 грн, № 2030 від 12.04.2011 на суму 713,81 грн, № 1520 від 12.03.2011 на суму 973,12 грн, № 990 від 11.02.2011 на суму 897,52 грн, від 12.01.2011 на суму 984,98 грн на загальну суму 3 714,11 грн.

Згідно з  ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 3.2.1. договору споживач зобов‘язаний оплачувати комунальні послуги  та відшкодовувати експлуатаційні витрати відповідно до займаної опалювальної площі у встановлений договором строк.

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов‘язань вартість наданих послуг у визначений договором строк не оплатив, в зв‘язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем, в розмірі 3 714,11 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості у відповідача в сумі 3 3 714,11 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 223,00  грн - пені,  грн 117,64  грн - збитків від індексу інфляції та  45,17 грн - 3% річних за неналежне виконання договірних зобов‘язань по сплаті комунальних послуг слід зазначити наступне

У відповідності до ст. 612 ЦК України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 547 ЦК України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.1.2. договору визначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за несвоєчасне внесення платежів за комунальні послуги –у вигляді пені.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних мають бути нараховані за час прострочення.

За умовами договору відповідач як споживач зобов’язувався здійснювати оплату за комунальні послуги за виставленими позивачем рахунками до 20 числа. Оскільки судом встановлено, що рахунки були направленні відповідачу за спірний період у червні 2011 року, та отримані відповідачем 30.06.2011, то відповідно суму боргу за надані послуги відповідач повинен був сплатити до 20.07.2011, а відтак, з цієї дати починається обчислення прострочення та відповідно нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Проте, з викладених у позовній заяві розрахунків вбачається, що позивач нараховує пеню, інфляційні втрати та 3% річних у визначені ним невірні строки прострочення починаючи з 21.01.2011 по  01.08.2011.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За розрахунком суду задоволенню підлягають 3% річних у розмірі 3,66 грн та пеня у розмірі 18,93 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача 204,07  грн - пені, 117,64 грн - збитків від зміни індексу інфляції та 41, 51 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду  на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфарм-Центр»(01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Саксаганського, 119, оф. 23, код ЄДРПОУ 35744070) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) суму основного боргу у розмірі 3 714 (три тисячі сімсот чотирнадцять) грн 11 коп. пеню у розмірі 18 (вісімнадцять) грн 93 коп.,  3% річних у розмірі 3 (три) грн 66 коп., 92 (дев’яносто дві) грн 82 коп. - витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн 76 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                              Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 17.08.2011 р.