Постанова

від 01.07.2008 по справі 24/389

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/389

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 липня 2008 р.                                                                                    № 24/389  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Граніт-2000”, м. Київ (далі –ТОВ “Граніт-2000”)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008

зі справи № 24/389

за позовом ТОВ “Граніт-2000”

до закритого акціонерного товариства “Трест Київміськбуд-1”, м. Київ (далі –ЗАТ “Трест Київміськбуд-1”), та

комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”, м. Київ (далі –КП “Київреклама”)

про стягнення 95 799 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ “Граніт-2000” –Бакланської Т.В.,

ЗАТ “ Трест Київміськбуд-1” –Бугая Д.В.,

КП “Київреклама” –Мошенця Д.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ “Граніт-2000” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальших уточнень до нього) про:

стягнення з ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” 95 799 грн. у зв'язку з незаконним демонтажем об'єкта зовнішньої реклами;

зобов'язання КП “Київреклама”: зарахувати суму, сплачену позивачем за право користування місцем для розміщення демонтованого об'єкта зовнішньої реклами, в рахунок майбутніх платежів; надати рівноцінне місце для розміщення об'єкта зовнішньої реклами та продовжити строк дозволу на користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2007 (суддя Демидова А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 (колегія суддів у складі: суддя                  Смірнова Л.Г. –головуючий, судді Алданова С.О., Коротун О.М.), у задоволенні позову відмовлено з мотивів, зокрема, необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

          ТОВ “Граніт-2000” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та поясненнями до неї, в яких просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судовими інстанціями обставин, що мають значення для справи, яке призвело до порушення норм Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) та припису статті 1166 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд:

          - лише частково задовольнив клопотання про витребування витягу з Державного земельного кадастру для уточнення меж земельної ділянки, виділеної під забудову об'єктів соціально-культурного призначення на Оболонському проспекті в м. Києві, зокрема, навпроти будинку № 16;

          - відмовив у задоволенні клопотання про витребування матеріалів перевірки Оболонським РУ ГУМВС України заяви ТОВ “Граніт-2000” про порушення кримінальної справи за фактом незаконного демонтажу належного позивачеві об'єкта зовнішньої реклами, розміщеного навпроти будинку № 16 на Оболонському проспекті в м. Києві (далі –спірний об'єкт розміщення зовнішньої реклами); такі матеріали мали б свідчити про наявність вини ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” у протиправному демонтажі зазначеного об'єкта зовнішньої реклами.

          У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ “ Трест Київміськбуд-1” заперечує проти доводів скарги і просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 15.03.2005 госпрозрахунковою організацією “Київреклама” (правонаступником якої є КП “Київреклама”) та ТОВ “Граніт-2000”  укладено договір № 851/ТК (далі –договір від 15.03.2005 № 851/ТК) про право на тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, зазначених в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною;

-  договір від 15.03.2005 № 851/ТК укладено на підставі дозволу № 08596-05 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, виданого згідно з рішенням Київської державної адміністрації  від 13.04.2005 № 5;

- додатком № 1 до договору від 15.03.2005 № 851/ТК пердбачено вид спірного об'єкта зовнішньої реклами та його місце розташування: тумба, об'ємно-просторова конструкція розміром 1, 94 м x 9, 27 м, що стоїть окремо, має дві площини, розміщена навпроти будинку № 16 на Оболонському проспекті в м. Києві;  цим додатком також визначено строк дії договору від 15.03.2005 № 851/ТК , а саме –до 28.03.2008;

- статутом КП “Київреклама” встановлено, що предметом діяльності цього підприємства є укладання договорів про тимчасове користування місцями для розміщення засобів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності;

- 20.04.2007 позивачем встановлено факти демонтажу спірного об'єкта                                                     зовнішньої реклами та його пошкодження;

- постановою Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 03.05.2007 відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом пошкодження спірного об'єкта зовнішньої реклами у зв'язку з відсутністю ознак злочину; в цій постанові зазначено, зокрема, про те, що осіб, причетних до пошкодження об'єкта зовнішньої реклами, не  встановлено;

- згідно з рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 638/798:

Оболонською районною в м. Києві радою і Київською міською радою укладено договір від 14.06.2004 про оренду земельної ділянки площею 3, 3026 га на Оболонському проспекті в м. Києві (кадастровий номер 8000000000:78:501:0002);

Оболонською районною в м. Києві радою отримано дозвіл Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 30.10.2006                    № 2236-Об/р на виконання робіт з будівництва об'єктів соціально-культурного призначення на цій земельній ділянці;

- 29.08.2003 Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (як виконавчий орган Оболонської районної в м. Києві ради, замовник) та ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” (забудовник-інвестор) уклали договір про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери в Облонському районі м. Києва, в тому числі про реконструкцію Оболонського проспекту шляхом забудови його об'єктами соціально-культурного призначення; зі змісту зобов'язань ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” за цим договором вбачається, що виконання будівельних робіт безпосередньо ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” не передбачено;

- відповідно до договору генпідряду від 15.08.2006 № 16 ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” замовило, а товариство з обмеженою відповідальністю “БП-4 КМБ-1” як генпідрядник взяло на себе зобов'язання з будівництва об'єктів соціально-культурного призначення на Оболонському проспекті в м. Києві; за умовами цього договору генпідрядник зобов'язується, зокрема, організувати будівельний майданчик на об'єкті будівництва згідно з проектом організації будівництва та виконання робіт та виконати інші будівельні роботи;

- позивач просив суд:

відповідно до статті 1166 ЦК України стягнути з ЗАТ “Трест Київміськбуд-1”  шкоду у зв'язку з незаконним демонтажем спірного об'єкта зовнішньої реклами в сумі вартості робіт  його “відновлення” –67 184 грн.,  а також упущену вигоду  в сумі  28 615 грн.;

зобов'язати КП “Київреклама”: надати позивачеві місце для розміщення спірного об'єкта зовнішньої реклами, яке було б рівноцінне місцю, передбаченому договором від 15.03.2005 № 851/ТК; продовжити дію дозволу на розміщення спірного об'єкта зовнішньої реклами на термін, протягом якого позивач фактично не міг користуватися цим об'єктом; зарахувати сплачену позивачем протягом травня-серпня 2007 року орендну плату в рахунок майбутніх платежів.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- об'єкт зовнішньої реклами було розміщено за межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:501:0002, на якій здійснювалося згадане будівництво, про що свідчать наявні в матеріалах справи план цієї земельної ділянки та ситуаційна схема;

- ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” надіслало на адресу КП “Київреклама” листа від 10.04.2007 № 480-0, в якому просило вжити заходів щодо демонтажу “рекламоносіїв, які знаходяться на плямі забудови Оболонського проспекту від станції метро “Оболонь” до станції метро “Мінська” та від станції метро “Мінська до станції метро “Героїв Дніпра”, про що свідчить витяг із журналу вхідної кореспонденції КП “Київреклама” від 10.04.2007;

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність підстав для стягнення з ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” майнової (позадоговірної) шкоди та про зобов'язання КП “Київреклама” продовжити дозвіл на розміщення спірного об'єкта зовнішньої реклами, надати рівноцінне місце для його розміщення, а також зарахувати в рахунок майбутніх платежів орендну плату, сплачену за період, протягом якого місце розташування спірного об'єкта зовнішньої реклами фактично не використовувалося у зв'язку з пошкодженням цього об'єкта.

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди, не пов'язаної з договірними зобов'язаннями. Відповідно до частин першої та другої  цієї статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Оскільки попередніми судовими інстанціями встановлено, що ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” як інвестор виступає замовником згаданого будівництва, тобто безпосередньо не здійснює будь-які будівельні роботи,  а об'єкт зовнішньої реклами розташовано поза межами будівельного майданчика, названі судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з даного товариства шкоди в зв'язку з демонтажем об'єкта зовнішньої реклами.

Так само правомірно господарські суди відмовили й у задоволенні позовних вимог до КП “Київреклама”  з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої  статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067  затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі –Типові правила), що регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Згідно з пунктом 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація (далі - робочий орган).

Пунктом 28 Типових правил передбачено, що:

“У разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл.

Відшкодування витрат, пов'язаних з демонтажем та монтажем рекламного засобу на новому місці, здійснюється відповідно до договору з власником місця розташування рекламного засобу.

Плата за надання робочим органом послуг, пов'язаних із зміною місця розташування рекламного засобу, не справляється. Строк дії дозволу продовжується на час, необхідний для вирішення питання про надання рівноцінного місця. Після закінчення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу розповсюджувач зовнішньої реклами має пріоритетне право на розташування рекламного засобу на попередньому місці”.

У першому абзаці пункту 29 Типових правил зазначено, що  строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу. Продовження строку дії дозволу фіксується в журналі реєстрації з внесенням відповідних змін у дозвіл.

Рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 7/64 “Про створення Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)” затверджено Положення про Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 4 цього Положення до компетенції Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради віднесено: регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами; контроль та облік зовнішньої реклами згідно з встановленим порядком її розміщення; координація заходів щодо впорядкування рекламної діяльності в галузі реклами та впровадження системного підходу до формування високоякісного зовнішнього дизайну м. Києва.

Отже, саме Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київради є робочим органом, до компетенції якого відповідно до згаданих пунктів 29 та 29 Типових правил віднесено питання про зміну місця розташування рекламного засобу в зв'язку з проведенням будівництва та про продовження на підставі заяви орендаря строку дії дозволу  на розміщення об'єкта зовнішньої реклами. В той же час, як встановлено господарськими судами у справі, КП “Київреклама” уповноважено лише на укладання договорів про тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами.

Закон України “Про оренду державного та комунального майна” є спеціальним законом, який регулює, зокрема, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 19 цього закону передбачено порядок справляння плати за користування майном, що перебуває в державній або комунальній власності.

В частині першій даної статті зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Водночас у частині другій статті 21 цього Закону зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Системний аналіз  приписів Закону України “Про оренду державного та комунального майна” свідчить про те, що повне звільнення орендаря від орендної плати не передбачено за будь-яких обставин.

Вищий господарський суд України не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо не витребування апеляційним господарським судом копії витягу з державного земельного кадастру, оскільки в касаційній скарзі не заперечується  встановлений судам на підставі наявних в матеріалах справи доказів факт розміщення належного позивачеві об'єкта зовнішньої реклами за межами земельної ділянки, відведеної під будівництво об'єктів соціально-культурного призначення, на Оболонському проспекті в м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За змістом статті 35 ГПК України, зокрема, лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Тому посилання касаційної скарги щодо наявності доказів вини ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” у протиправному демонтажі об'єкта зовнішньої реклами в матеріалах перевірки Оболонським РУ ГУМВС України заяви ТОВ “Граніт-2000” про порушення кримінальної справи не спростовують висновків попередніх судових інстанцій про те, що дане товариство як інвестор не проводило будівельних робот, а відтак і не могло демонтувати об'єкт зовнішньої реклами на прилеглій до будівництва території.

За наведених обставин підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись статтями  1119 – 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України           

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 зі справи № 24/389 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Граніт-2000” –без задоволення.

Суддя                                                                                                  В. Селіваненко

Суддя                І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                  Б. Львов