Постанова

від 18.03.2008 по справі 24/389

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/389

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.03.2008                                                                                           № 24/389

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Бованенко О.М. – представник за дов. №07/12/07 від 07.12.2007;

 від відповідача -1) Бугай Д.В. – представникза дов. № 204/1-0 від 16.02.2007;

                                      2) Мошенець Д.М. – представник за дов. № 196-1570/КР від

                          21.02.2008

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт-2000"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.12.2007

 у справі № 24/389 (Демидова А.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт-2000"

 до                                                   ЗАТ "Трест Київміськбуд-1"

                                                  Госпрозрахункова організація "Київреклама"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 72907,00 грн.

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Граніт-2000” (далі – позивач) у червні 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Трест Київміськбуд-1” (далі – відповідач 1) та Госпрозрахункової організації “Київреклама” про стягнення  72907,00 грн.

17.10.2007 р. позивач через канцелярію суду подав  заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог № 11/09/2007 від 11.09.2007 року, в якій просив суд стягнути з відповідача 1 шкоду, у вигляді вартості робіт по відновленню стели в сумі 67184,00 грн.; стягнути з відповідача 1 суму збитків у вигляді неотриманого прибутку в сумі 28615,00 грн.; зобов'язати відповідача 2  зарахувати платіж, який був сплачений 04.04.2007 р. на користь відповідача 2 у рахунок майбутніх платежів пропорційно строку, не використаного позивачем на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, а також платіж № 192 від 15.06.2007 р., платіж № 160 від 11.07.2007 р., платіж № 2007 р., платіж № 190 від 15.08.2007 р.; зобов'язати відповідача 2 надати позивачу рівноцінне місце для розміщення об'єкта зовнішньої реклами; зобов'язати відповідача 2 продовжити дію дозволу №08596-05 пропорційно строку, протягом якого позивач не міг використовувати місце для розміщення стели.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2007 р. у задоволенні позову було відмовлено повністю. При цьому, судом першої інстанції допущено технічну описку щодо зазначення ціни позову.

          Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції.

  Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. А саме: суд першої інстанції не витребував документи, які позивач неодноразово просив витребувати у своїх клопотаннях, зокрема у відповідача 1 - договір оренди земельної ділянки з витягом з бази даних Державного земельного кадастру, в якому зазначені межі земельної ділянки, у відповідача 2 - виписку із журналу вхідної кореспонденції з 10.04.2007 р. по 25.04.2007 р., що є порушенням норм процесуального права та призвело до постановлення необґрунтованого рішення.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 р. року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Граніт-2000” було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.02.2008 року.

          У відзиві на апеляційну скаргу (вх. 02-4.1/962 від 25.02.2008 р.) відповідач 1 просив відмовити у її задоволенні зокрема, з огляду на те, що ЗАТ “Трест Київміськбуд-1” не мав жодної можливості фізично знищити стеллу, оскільки не здійснює фізичної побудови об'єкту по проспекту Оболонському в місті Києві, не має власної техніки та робітників тому, що являється інвестором-забудовником згідно Договору генерального підряду № 16 на будівництво об'єктів соціально-культурного призначення на Оболонському проспекті в Оболонському районі міста Києва від 15.08.2006 р. Згідно цього договору відповідача 1 здійснює технічний нагляд за будівництвом об'єкту, укладає угоди на проведення будівельних робіт. Відповідальність за здійснення безпосереднього будівництва, організації будівельного майданчику  тощо, несе виключно відповідна субпідрядна організація.

          26.02.2008 р. в судовому засіданні представник відповідача 2 надав на вимогу суду виписку із журналу вхідної кореспонденції з 10.04.2007 р. по 25.04.2007 р.

   На підставі ст. 77 ГПК розгляд апеляційної скарги відкладався до 18.03.2008р.

В судовому засіданні 18.03.2008 р. представник відповідача 1 надав договір оренди земельної ділянки б/н від 14.06.2004 р. з витягом з бази даних Державного земельного кадастру, в якому зазначені межі земельної ділянки.

   Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, вважає її такою, що підлягає задоволенню з підстав, викладених в цій апеляційній скарзі.

          Представники відповідача 1 та відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд  

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно вказано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.03.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Граніт-2000” та Госпрозрахунковою організацією „Київреклама”, правонаступником якого на даний час є Комунальне підприємство „Київреклама”, було укладено договір № 851/ТК на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами (далі – договір).

Відповідно до вищезазначеного договору та дозволу № 08596-05 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, виданого 13.04.2005 р. на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації № 5, 13.04.2005р. в Оболонському районі, по просп. Оболонський (напроти буд. 16 ) Товариством з обмеженою відповідальністю „Граніт-2000” було встановлено строком до 28.03.2008 р. тумбу, об'ємно-просторову конструкцію, що стоїть окремо (надалі - стела).

Однак, 20.04.2007 р. співробітниками позивача було виявлено факт демонтажу стели – вона лежала на землі поблизу місця її розташування.

24.04.2007 р. представник позивача звернувся до Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві з заявою про проведення розслідування та виявлення винних осіб у несанкціонованому демонтажі стели.

Працівниками Оболонського РУГУ МВС України не було встановлено осіб, які пошкодили стелу.

В Постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.05.2007 р. (реєстрація повідомлення в ЖРЗПЗ за № 7093), яка винесена дільничим інспектором міліції Оболонського РУГУ МВС України старшим лейтенантом міліції Кодоловим О.С. зазначено, що прийнятими мірами встановити обставини пошкодження стенду з рекламою „Мега Маркет” та причетних до нього не видалося можливим.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується представниками сторін та доводами апеляційної скарги, відповідач 1 з вернувся з листом № 480-0 від 10.04.2007 до відповідача 2, в якому просив надати доручення підпорядкованим відповідачу 2 службам терміново виконати демонтаж рекламоносіїв, що знаходяться на плямі забудови Оболонського проспекту від станції метро “Оболонь” до станції метро “Мінська” та від станції метро “Мінська” до станції метро “Героїв Дніпра”. Підтвердженням цього є запис в журналі вхідної кореспонденції від 10.04.2007 за № 228 з відміткою “виконано”, витяг якого був наданий представником відповідача 2 за клопотанням представника позивача на вимогу суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач був завчасно повідомлений про те, що необхідно здійснити демонтаж стели та в зв'язку з цим відхиляються доводи позивача щодо того, що вищевказаний лист не був надісланий відповідачу 2, як необгрунтовані.

В судовому засіданні 18.03.2008 р. судом було оглянуто та досліджено план та ситуаційну схему земельної ділянки, яка передається Оболонській районні у місті Києві раді в короткострокову оренду на 5 років з кадастровим номером 8000000000:78:503:0002, що знаходиться по проспекту Оболонський в Оболонському районі міста Києва, підписаний начальником Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який було надано представником відповідча 1, тим самим фактично задоволено клопотання позивача про витребування вищевказаних документів у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Київським апеляційним господарським судом було встановлено, що тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо (вказівник) за адресою : проспект Оболонський (навпроти будинку № 16) (дозвіл № 08596-05) не потрапляє в межі земельної ділянки площею 6,7 га, що здана в короткострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів соціально-культурного призначення.

Викладені обставини не є підставою для задоволення апеляційної скарги та не впливають на правильність постановленого рішення.

Господарським судом міста Києва було вірно встановлено, що Оболонська районна у м. Києві рада є замовником будівництва об'єктів соціально-культурного призначення на проспекті Оболонському в Оболонському районі м. Києва на підставі рішення Київради № 638/798 від 10.07.2003 р. та відповідного дозволу на виконання будівельних робіт № 2236-об/Р від 30.10.2006 р.

У відповідності до договору про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва від 29 серпня 2003 р., укладеного між Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством “Трест Київміськбуд-1”, останнє являється забудовником-інвестором, тобто залучає кошти для здійснення будівництва, здійснює технічний нагляд за будівництвом об'єкту, укладає угоди на проведення будівельних робіт (належним чином засвідчені копії документів знаходяться у матеріалах справи). А отже, Закрите акціонерне товариство “Трест Київміськбуд-1” не здійснює фізичної побудови об'єкту по проспекту Оболонському в м. Києві. Підтвердженням вказаному вище є і Договір генерального підряду № 16 на будівництво об'єктів соціально-культурного призначення на Оболонському проспекті в Оболонському районі м. Києва від 15 серпня 2006 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством “Трест Київміськбуд-1” та Товариством з обмеженою відповідальністю “БП-4 КМБ-1”. Предметом цього договору, що визначено у п. 1.1., є взяття генпідрядником (Товариством з обмеженою відповідальністю “БП-4 КМБ-1”) за дорученням замовника (Закритого акціонерного товариства “Трест Київміськбуд-1”) на себе зобов'язання по будівництву об'єктів соціально-культурного призначення в Оболонському проспекті.

Отже, позивачем (апелянтом) не доведено, що Закрите акціонерне товариство “Трест Київміськбуд-1” фізично знищило стелу, оскільки є тільки інвестором будівництва та тим, хто провадить відповідний технічний нагляд.

Згідно приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно заявлених позовних вимог (в редакції останніх уточнень) позивач просив стягнути з відповідача 1 суму збитків у вигляді неотриманого прибутку у сумі 28615,00 грн. та шкоду у вигляді вартості робіт по відновленню стели у сумі 67184,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Судом апеляційної інстанції не встановлено факту невиконання зобов'язання  відповідачем 1 перед позивачем, який би призвів до нанесення шкоди по неотриманню прибутку, чи інших збитків.

Відповідальність за здійснення безпосереднього будівництва, організації будівельного майданчику тощо, несе виключно відповідна субпідрядна організація, яка взяла на себе відповідні зобов'язання по договору.

На підставі заявлених до відповідача 2 позовних вимог (в редакції останніх уточнень) позивач просив зобов'язати відповідача 2  зарахувати платіж, який був сплачений 04.04.2007 р. на користь відповідача 2 у рахунок майбутніх платежів пропорційно строку, не використаного позивачем на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, а також платіж № 192 від 15.06.2007 р., платіж № 160 від 11.07.2007 р., платіж № 2007 р., платіж № 190 від 15.08.2007 р.; зобов'язати відповідача 2 надати позивачу рівноцінне місце для розміщення об'єкта зовнішньої реклами; зобов'язати відповідача 2 продовжити дію дозволу № 08596-05 пропорційно строку, протягом якого позивач не міг використовувати місце для розміщення стели.

Згідно п. 3 “Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва”, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 2 грудня 2002 р. № 2159, яке зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 19.12.2002 р. за № 92/475 розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за право тимчасового використання місць для розміщення об'єктів зовнішньої реклами при відсутності об'єкта зовнішньої реклами.

Тому вимоги позивача щодо зарахування сплаченого рахунку від 03.04.2007 р. № 65290 (платіжне доручення № 91 від 04.04.2007 р.) на рахунок Госпрозрахункової організації “Київреклама” (відповідно до рішення  Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 8/65 Госпрозрахункову організацію “Київреклама” реорганізовано в комунальне підприємство “Київреклама”) у рахунок майбутніх платежів є безпідставними.

Відповідно до п. 6 “Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва”  через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування об'єкта зовнішньої реклами застосовується корегуючий коефіцієнт 0,25 тільки до нерозміщеного об'єкта зовнішньої реклами.

Отже, відсутність рекламного засобу не звільняє позивача від сплати, а також зобов'язує довести зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування об'єкта зовнішньої реклами.

Рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 7/64 „Про створення Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради (КМДА)” затверджено Положення Про Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до якого управління наділено повноваженнями щодо розгляду заяв на видачу дозвільної документації на розміщення зовнішньої реклами та реклами на транспорті комунальної власності м. Києва та щодо прийняття рішень про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламних засобів.

Пунктом 4 Рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 7/64 встановлено, що з метою виконання покладених на Головне управління з питань реклами повноважень Комунальне  підприємство „Київреклама”, після реєстрації підприємства, зобов`язано передати всі бази даних, а також всю документацію (в т.ч. справи на видачу дозвільної документації) Головному управлінню з питань реклами.

Пунктом 7 вищезгаданого Рішення Київської міської ради встановлено, що розпорядження КМДА від 02.12.2002 р. № 2159 „Про порядок розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві” (відповідно до якого робочим органом була Госпрозрахункова організація „Київреклама”) застосовується в частині, що не суперечить цьому рішенню.

Комунальне підприємство „Київреклама” діє на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням КМДА від 31.01.2007 р. № 83.

Відповідно до п. 5.2.2. Статуту предметом діяльності Комунального  підприємства „Київреклама” є укладання договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцем (- ями) для розміщення засобу (- ів) зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 7.5. Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядження Київської міської державної адміністрації від 2 грудня 2002 р. № 2159, яке зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19 грудня 2002 р. за № 92/475, при необхідності демонтажу об'єкта зовнішньої реклами у зв'язку із зміною містобудівної ситуації, робочий орган вносить пропозиції виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) щодо надання дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами в іншому місці та порядку врахування здійсненої розповсюджувачем зовнішньої реклами оплати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), що знаходяться в комунальній власності, в частині використаного терміну. Термін дії дозволу у зв'язку з переміщенням відповідно до цього пункту об'єкта зовнішньої реклами продовжується на десять днів.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

  На підставі вищевикладеного, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог до обох відповідачів.

За таких обставин колегія суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2007 р. у справі № 24/389 слід залишити без змін, оскільки підстав для його скасування, передбачених ст. 104 ГПК України, не вбачається, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Граніт-2000” у задоволенні апеляційної скарги.

          Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2007 р. у справі № 24/389 залишити без змін.

          Матеріали справи № 24/389 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Коротун  О.М.

 26.03.08 (відправлено)