Постанова

від 23.08.2011 по справі 9/073-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2011 № 9/073-11

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Сотнік ова С.В.

суддів:

за участю секретаря

представників:

від позивача - ОСОБА_1. ( дов. від 0602.2009),

ОСОБА_2 (дов. від 23.08.2011)

від відповідача-1 - ОСОБА _3 (дов. від 30.05.2011),

від відповідача-2 - ОСОБА _4 (дов. від 12.05.2011),

розглянувши

апеляційну скаргу Публічн ого акціонерного товариства “Інтеграл-банк”

на рішення Господарського суду Київської області від 19. 07.2011р.

у справі № 9/073-11 (суддя Сокурен ко Л.В.)

за позовом Публічного акці онерного товариства “Інтегр ал-банк”

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Істок”

2. Товариства з обмеженою ві дповідальністю “ІРФ-Дистриб уція”

про визнання договору неді йсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарсько го суду Київської області ві д 19.07.2011р. у справі

№ 9/073-11 в позов і відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказани м судовим рішенням, позивач з вернувся до Київського апеля ційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення с уду першої інстанції від 19.07.2011р ., прийняти нове рішення про за доволення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 11.08.2010р. прийнято до проваджен ня апеляційну скаргу Публічн ого акціонерного товариства “Інтеграл-банк”.

Відповідачем-2 надано відзи в, у якому він просив залишити рішення суду першої інстанц ії без змін, апеляційне подан ня - без задоволення.

У відзиві відповідач-2 вказу є на те, що господарськими суд ами при розгляді справи № 32/78-10-23 31 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Істок” зазначено про зако нність підстав укладення спі рного договору поставки від 10.03.2010р. та його фактичне виконан ня сторонами правочину.

Колегія суддів, розглянувш и доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши поясненн я представників сторін, вваж ає, що скарга підлягає задово ленню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Циві льного кодексу України (ЦК Ук раїни) підставами виникнення цивільних прав та обов' язк ів, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивіл ьні обов'язки виконуються у м ежах, встановлених договором або актом цивільного законо давства. Зобов'язання має вик онуватися належним чином від повідно до умов договору та в имог ЦК України, інших актів ц ивільного законодавства, а з а відсутності таких умов та в имог - відповідно до звичаїв д ілового обороту або інших ви мог, що звичайно ставляться (52 6 ЦК України). Одностороння від мова від зобов' язання, в сил у ст. 525 ЦК України, не допускаєт ься.

Згідно статті 655 ЦК України з а договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) пере дає або зобов'язується перед ати майно (товар) у власність д ругій стороні (покупцеві), а по купець приймає або зобов'язу ється прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грош ову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК Україн и за договором поставки прод авець (постачальник), який зді йснює підприємницьку діяльн ість, зобов'язується передат и у встановлений строк (строк и) товар у власність покупця д ля використання його у підпр иємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з ос обистим, сімейним, домашнім а бо іншим подібним використан ням, а покупець зобов'язуєтьс я прийняти товар і сплатити з а нього певну грошову суму.

До договору поставки засто совуються загальні положенн я про купівлю-продаж, якщо інш е не встановлено договором, з аконом або не випливає з хара ктеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, що 10 березня 2010 року між Товариством з обмеженою від повідальністю “ІРФ - Дистри буція” (постачальник) та Това риством з обмеженою відповід альністю “Істок” (покупець) б уло укладено Договір поставк и (спірний договір), відповідн о до умов п. 1.1 якого постачальн ик зобов' язується передати покупцю продукти харчування в асортименті, за цінами та в кількості, які погоджуються сторонами у накладних, які є н евід' ємною частиною цього Д оговору, а покупець зобов' я зується прийняти товар та оп лати його на умовах, встановл ених Договором.

Загальна сума спірного дог овору складає 7037190,01 грн. (п. 3.2).

Оплата за договором здійсн юється покупцем на розрахунк овий рахунок постачальника ч астками за поставлену партію товару протягом двадцяти ба нківських днів з моменту пос тавки відповідної партії тов ару (п. 3.3).

Пунктом 3.4 спірного договор у встановлено, що оплата това ру покупцем здійснюється шля хом перерахування грошових к оштів на підставі рахунку по стачальника.

При цьому, пунктом 4.1 договор у від 10 березня 2010 року встанов лено, що прийом товару здійсн юється на складі покупця згі дно чинних нормативних актів України.

На підтвердження фактично го виконання зобов' язань за спірним договором поставки від 10.03.2010р. відповідач-2 виписав відповідачу-1 видаткову накл адну від 02.04.2010р. № 11 на загальну с уму 7037190,01 грн. та податкову накл адну № 00022 від 02.04.2010р. на загальну с уму 3501670,33 грн., відповідно до яки х, як стверджують відповідач і, покупець отримав від поста чальника товар на загальну с уму 7 037 190,01 грн.

Як вбачається з видаткової накладної, товар відвантаже но на складі постачальника у м. Новомосковськ на підставі довіреності № 214 від 02.04.2010р.

Згідно Інструкції про поря док реєстрації виданих, пове рнутих, і використаних довір еностей на одержання цінност ей, затвердженої Наказом Мін істерства фінансів України в ід 16.05.1996р. № 99, зареєстрованої в М іністерстві юстиції 12.06.1996 за № 2 93/1318 (Наказ № 99), сировина, матеріа ли, паливо, запчастини, інвент ар, худоба, насіння, добрива, і нструмент, товари, основні за соби та інші товарно-матеріа льні цінності, відпускаються покупцям, або передаються бе зоплатно тільки за довіреніс тю одержувачів (п. 2 Наказу № 99). Д овіреність на одержання цінн остей від постачальника вида ється довіреній особі під ро зписку і реєструється в журн алі реєстрації довіреностей (п. 6 Наказу № 99). Довіреність, не залежно від строку її дії зал ишається у постачальника при першому відпуску цінностей (п. 13 Наказу № 99). Відповідальніс ть за дотримання постачальни ком встановленого порядку ві дпуску за довіреністю ціннос тей покладається на посадови х осіб підприємства-постачал ьника (п. 15 Наказу № 99).

Проте, копії довіреності на отримання товару відповідач ем-2 до матеріалів справи не на дано, що не може вважатись вик онанням обов' язку з поставк и товару на умовах п. 4.1 спірног о договору, тобто на складі по купця, на суму поставки в розм ірі 7037190,01 грн.

Відповідно до п. 6, 7 Порядку з аповнення податкової наклад ної, затвердженого наказом Д ержавної податкової адмініс трації України від 30 травня 199 7 р. № 165, зареєстрований в Мініс терстві юстиції України 23 чер вня 1997 р. за N 233/2037 (чинної на дату в иникнення спірних правовідн осин) податкова накладна скл адається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент вин икнення податкових зобов'яза нь продавця відповідно до ви мог пункту 7.3 статті 7 Закону. По даткова накладна видається п латником податку, який поста вляє товари (послуги), на вимог у їх отримувача. У будь-якому р азі видається товарний чек, і нший платіжний чи розрахунко вий документ, що підтверджує передачу товарів (послуг) та ( або) прийняття платежу із заз наченням загальної суми тако го платежу, суми податку та по даткового номера постачальн ика.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статт і 7 Закону України “Про подато к на додану вартість” (в редак ції, чинній на дату виникненн я спірних правовідносин) дат ою виникнення податкових зоб ов'язань з поставки товарів (р обіт, послуг) вважається дата , яка припадає на податковий п еріод, протягом якого відбув ається будь-яка з подій, що ста лася раніше:

або дата зарахування кошті в від покупця (замовника) на ба нківський рахунок платника п одатку як оплата товарів (роб іт, послуг), що підлягають пост авці, а у разі поставки товарі в (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбу ткування в касі платника под атку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових к оштів у банківській установі , що обслуговує платника пода тку;

або дата відвантаження тов арів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що зас відчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, податкова накладна № 0 0022 від 02.04.2010р. на загальну суму 3501670 ,33 грн. не може бути беззапереч ним доказом на підтвердження поставки товару відповідачу -1 згідно видаткової накладно ї від 02.04.2010р. № 11 на загальну суму 7037190,01 грн.

Також колегія суддів вважа є за необхідне зазначити, що в ідповідачем-1 не надано доказ ів оплати товару за спірним д оговором, а відповідачем-2 не н адано доказів на підтверджен ня здійснення заходів щодо о тримання оплати, як-то наданн я рахунку на оплату поставки згідно 3.4 спірного договору.

Поряд з цим, відповідачем-2 н е надано доказів здійснення заходів щодо примусового стя гнення заборгованості за пос тавлений товар після збігу т ерміну проведення розрахунк ів, визначених сторонами за с пірним договором поставки ві д 10.03.2010р.

Таким чином, колегія конста тує, що відповідачами не дове дено виконання зобов' язань за спірним договором постав ки від 10.03.2010р., а так само і намірі в фактичного виконання зобов ' язань за укладеним договор ом.

Згідно зі статтею 215 Цивільн ого кодексу України підставо ю недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною вимог, як і встановлені частинами перш ою - третьою, п'ятою та шостою с татті 203 Цивільного кодексу У країни.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цив ільного кодексу України, змі ст правочину не може супереч ити цьому Кодексу, іншим акта м цивільного законодавства, а також моральним засадам су спільства. Особа, яка вчиняє п равочин, повинна мати необхі дний обсяг цивільної дієздат ності. Волевиявлення учасник а правочину має бути вільним і відповідати його внутрішн ій волі. Правочин має бути спр ямований на реальне настання правових наслідків, що обумо влені ним.

Частиною 1 статті 207 Господа рського кодексу України уста новлено, що судом може бути ви знано недійсним повністю або частково господарське зобов 'язання, що не відповідає вимо гам закону, або вчинено з мето ю, яка завідомо суперечить ін тересам держави і суспільств а, або укладено учасниками го сподарських відносин з поруш енням хоча б одним з них госпо дарської компетенції (спеціа льної правосуб'єктності).

На думку колегії суддів, уго да може бути визнана недійсн ою лише з підстав і з наслідка ми, передбаченими законом. То му в кожній справі про визнан ня угоди недійсною суд повин ен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов' язує визнання угоди недійсно ю і настання певних юридични х наслідків.

Статтею 234 Цивільного кодек су України визначено, що фікт ивним є правочин, який вчинен о без наміру створення право вих наслідків, які обумовлюв алися цим правочином.

При цьому колегія суддів за значає, що визнання правочин у фіктивним потребує встанов лення господарським судом ум ислу його сторін.

Судом першої інстанції не б уло досліджено обставин, що п ідтверджують спрямованість сторін спірного договору на реальне настання правових н аслідків, а саме: реальне пост ачання товару відповідачем-2 та отримання оплати за прода ний товар, реальне отримання товару відповідачем-1 та здій снення належних розрахунків в обумовлені угодою терміни .

При цьому, з матеріалів спра ви вбачається, що кредиторсь ка заборгованість за спірним договором включена до реєст ру кредиторів, затвердженого ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2011 рок у у справі № 32/78-10-2331 про банкрутст во Товариства з обмеженою ві дповідальністю “Істок”.

На підставі зазначеної ухв али Господарського суду Одес ької області від 28.01.2011 сформов ано комітет кредиторів, до ск ладу якого ввійшло, зокрема і Товариство з обмеженою відп овідальністю “ІРФ-Дистрибуц ія” зі значною кількістю гол осів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачі мали у мисел на збільшення кредитор ської заборгованості відпов ідача-1 на підставі правочину , який було ними вчинено без ме ти створення будь-яких право вих наслідків, які породжує д оговір поставки (поставка то вару, прийняття товару, оплат а товару, тощо).

Крім того, позивач зазначав про недійсність укладеного правочину як такого, що супер ечить законодавству, зокрема ст. 13 Закону України “Про відн овлення платоспроможності б оржника або визнання його ба нкрутом”.

Так, згідно ч. 13 ст. 13 Закону Ук раїни “Про відновлення плато спроможності боржника або ви знання його банкрутом” керів ник або орган управління бор жника виключно за погодження м з розпорядником майна укла дає угоди щодо:

передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення за значеного майна як внеску до статутного капіталу господа рського товариства або розпо рядження таким майном іншим чином;

одержання та видачі позик (к редитів), поручительства і ви дачі гарантій, уступки вимог и, переведення боргу, а також п ередачі в довірче управління майна боржника;

розпорядження іншим майно м боржника, балансова вартіс ть якого складає понад один в ідсоток балансової вартості активів боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарськ ого суду Одеської області ві д 01.02.2010 порушено провадження у с праві про банкрутство ТОВ “І сток”, введено процедуру роз порядження майном боржника, призначено розпорядника май на боржника.

Ухвалою Господарського су ду Одеської області від 31.05.2010 за яву про визнання боржника ТО В “Істок” банкрутом залишено без розгляду, а провадження у справі - припинено.

Кредиторська заборгованіс ть відповідача-1 виникла на пі дставі спірного правочину у період, коли балансова варті сть його активів складала 51983000 грн. (баланс на 31.03.2010).

Таким чином, керівник підпр иємства у період з 01.02.2010 по 31.05.2010 ма в право на укладення договор ів, що пов' язані з розпорядж енням майном товариства, без згоди розпорядника майна на суму, що не перевищувала 519830,00 г рн.

Спірний договір був укладе ний відповідачами 02.04.2010, тобто в період процедури розпорядже ння майном боржника, яка була введена ухвалою Господарськ ого суду Одеської області ві д 01.02.2010 у справі № 1/24-10-510 про банкру тство ТОВ “Істок”.

На підтвердження правомір ності укладення спірного пра вочину відповідачем-1 надані листи розпорядника майна, у я ких, зокрема, останній повідо мляв про те, що він не має прав а втручатись в оперативно-го сподарську діяльність боржн ика (ч. 14 ст. 13 Закону України “Пр о відновлення платоспроможн ості боржника або визнання й ого банкрутом”), а серед перел іку цивільно-правових угод н а укладення яких обов' язков о потрібне погодження розпор ядника майна відсутні догово ри поставки продукції.

Колегія суддів вважає поми лковими такі твердження розп орядника майна та запереченн я відповідачів проти позовни х вимог, оскільки, укладаючи с пірний договір, керівник від повідача-1 (боржника у справі п ро банкрутство) розпорядився грошовими коштами товариств а, які є майном відповідно до с т. 177, 190 ЦК України, на суму, що зна чно перевищила один відсоток балансової вартості активів боржника.

Також помилковими є твердж ення відповідачів про те, що п равомірність укладення спір ного договору підтверджена с удовими рішеннями у справі № 32/78-10-2331 про банкрутство ТОВ “Іст ок”, оскільки при розгляді кр едиторських вимог господарс ькими судами не досліджували сь обставини дійсності чи не дійсності спірного договору , а лише констатувались підст ави виникнення заборгованос ті за загальними правилами в иникнення цивільних зобов' язань за угодами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що укладаючи спірний договір, керівником ТОВ “Іст ок” перевищено свої повноваж ення, а правочин суперечить в имогам ч. 13 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспром ожності боржника або визнанн я його банкрутом”, та вчинено без наміру створення правов их наслідків, які обумовлюва лись цим договором.

Статтею 99 ГПК України визна чено, що в апеляційній інстан ції справи переглядаються з а правилами розгляду цих спр ав у першій інстанції з ураху ванням особливостей, передб ачених у цьому розділі. Апеля ційний господарський суд, п ереглядаючи рішення в апел яційному порядку, користуєт ься правами, наданими суду пе ршої інстанції.

Колегія суддів вважає, що ук ладений між відповідачами сп ірний договір суперечить вим огам Закону України “Про від новлення платоспроможності боржника або визнання його б анкрутом”, та підлягає визна нню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу Укра їни відповідно до ч. 1 ст. 215 Коде ксу та ст. 234 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 Цивільно го кодексу України недійсний правочин не створює юридичн их наслідків, крім тих, що пов ' язані з його недійсністю.

Враховуючи, що сторонами не надано доказів на підтвердж ення фактичного виконання фі ктивного договору, колегія с уддів вважає за необхідне ви знати його недійсним без зас тосування будь-яких наслідкі в.

Крім того, статтею 16 Цивільн ого кодексу України встановл ено, що кожна особа має право з вернутися до суду за захисто м свого особистого немайново го або майнового права та інт ересу. Способами захисту цив ільних прав та інтересів мож уть бути, зокрема, визнання пр ава.

Відповідно до ст. 20 Господар ського кодексу України, держ ава забезпечує захист прав і законних інтересів суб' єкт ів господарювання та спожива чів.

Кожний суб'єкт господарюва ння та споживач має право на з ахист своїх прав і законних і нтересів. Права та законні ін тереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відс утності прав.

Відповідно до ст. 1 Господар ського процесуального кодек су України підприємства, уст анови, організації, інші юрид ичні особи (у тому числі інозе мні), громадяни, які здійснюют ь підприємницьку діяльність без створення юридичної осо би і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підп риємницької діяльності (далі - підприємства та організаці ї), мають право звертатися до г осподарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захи стом своїх порушених або осп орюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також дл я вжиття передбачених цим Ко дексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушен ням.

Тобто, необхідною умовою дл я виникнення права на судови й захист господарським судом є порушення охоронюваних за коном інтересів або оспорюва ння прав особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарськ ого суду Одеської області ві д 09.06.2010 порушено провадження у с праві № 32/78-10-2331 про визнання банк рутом ТОВ “Істок”.

Публічне акціонерне товар иство “Інтеграл-банк” (позив ач у даній справі) звернувся і з кредиторськими вимогами до ТОВ “Істок” в розмірі 3251727,86 грн . в межах провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою попереднього засі дання Господарського суду Од еської області від 28.01.2011 р. затв ерджено реєстр вимог кредито рів. Зокрема суд затвердив ви знані боржником вимоги ТОВ “ Перша Севастопольська КУА” в особі ТОВ “І-Брокер” на суму 1 4 900 000,00 грн., ТОВ “Море плюс” на су му 2 949 810, 00 грн., ТОВ “Інтеррибфлот -Україна” на суму 5 013 000,00 грн., ТОВ “ІРФ-Диструбуція” на суму 7 037 1 90, 01 грн.

Зазначені кредиторські ви моги, зокрема, ТОВ “ІРФ-Дистр убуція” на суму 7 037 190, 01 грн. виник ли під час розпорядження май ном ТОВ “Істок” на підставі п равочинів, що не були погодже ні розпорядником майна.

Відповідно до статті 15 Зако ну України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” ухвала попереднього засіда ння у справі про банкрутство є підставою для визначення к ількості голосів, які належа ть кожному кредитору при при йнятті рішення на зборах (ком ітеті) кредиторів.

Відповідно до положень ст. 1 , 16 Закону України “Про віднов лення платоспроможності бор жника або визнання його банк рутом” з моменту утворення к омітету кредиторів саме він представляє інтереси всіх кр едиторів і приймає рішення в ідповідно до повноважень над аних законом.

28.02.2011 p. відбулись збори кредит орів ТОВ “Істок” за результа тами яких було створено комі тет кредиторів. Як свідчить п ротокол від 28.02.2011 року до складу комітету увійшли лише зазна чені вище кредитори (ТОВ “Пер ша Севастопольська КУА” в ос обі ТОВ “І-Брокер”, ТОВ “Море п люс”, ТОВ “Інтеррибфлот-Укра їна”, ТОВ “ІРФ-Диструбуція”), а ПАТ “Інтеграл-банк” та інших кредиторів було фактично по збавлено права участі в пров адженні у справі про банкрут ство ТОВ “Істок”.

Крім того, включення кредит орських вимог відповідача-2, щ о виникли на підставі спірно го договору до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Істок” нада є йому право отримати задово лення за рахунок майна боржн ика.

Таким чином, укладений між в ідповідачами договір постав ки порушує суб'єктивне матер іальне право ПАТ “Інтеграл-б анк” на задоволення його вим ог та порушує його охоронюва ні законом інтереси як креди тора у справі про банкрутств о.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що поз овні вимоги про визнання дог овору поставки від 02.04.2010 підляг ають задоволенню.

Відповідно до ст. 101 зазначен ого Кодексу апеляційний госп одарський суд не зв' язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґ рунтованість рішення місцев ого господарського суду у по вному обсязі.

Колегія суддів відзначає, щ о судом першої інстанції в по рушення норм процесуального права, не дослідив укладений між сторонами договір та пра вовідносини, що виникли на йо го підставі, що призвело до бе зпідставного висновку про не обґрунтованість позовних ви мог та прийняття помилкового рішення про залишення позов у без задоволення, що визнаєт ься апеляційною колегією без заперечною підставою для ска сування оскаржуваного рішен ня місцевого господарського суду з одночасним ухвалення м нового у відповідності до в имог чинного матеріального т а процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, ріше ння місцевого господарськог о суду від 19.07.2011р. підлягає скас уванню з викладених у даній п останові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК Украї ни державне мито покладаєтьс я: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в по зові - на позивача, при частков ому задоволенні позову - на об идві сторони пропорційно роз міру задоволених позовних ви мог.

Отже, судові витрати за розг ляд справи у суді першої інст анції та апеляційному господ арському суді покладаються н а відповідачів в рівних част ках.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГП К України Київський апеляцій ний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скарг у Публічного акціонерного то вариства “Інтеграл-банк” зад овольнити.

2. Рішення Господарськ ого суду Київської області в ід 19.07.2011р. у справі № 9/073-11 скасуват и.

3. Прийняти нове рішенн я.

4. Позов задовольнити.

5. Визнати недійсним До говір поставки від 10.03.2010р., що ук ладений Товариством з обмеже ною відповідальністю “ІРФ-Ди стрибуція” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Істок”.

6. Стягнути з Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “Істок” (67700, Одеська обл., м. Б ілгород-Дністровський, вул. І змаїльська, 106, код ЄДРПОУ 24759439) на користь Публічного акціоне рного товариства “Інтеграл-б анк” (03680, м. Київ, пр. Перемоги, 52/2, к од ЄДРПОУ 22932856) 63 грн. (шістдесят т ри) грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісі мнадцять) грн. витрат на інфор маційно-технічне забезпечен ня судового процесу.

7. Стягнути з Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “ІРФ-Дистрибуція” (08132, Київс ька обл., м. Вишневе, вул. Київсь ка, код ЄДРПОУ 33415498) на користь П ублічного акціонерного това риства “Інтеграл-банк” (03680, м. К иїв, пр. Перемоги, 52/2, код ЄДРПОУ 22932856) 63 грн. (шістдесят три) грн. 75 к оп. витрат по сплаті державно го мита та 118 (сто вісімнадцять ) грн. витрат на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу.

8. Видачу відповідних н аказів доручити Господарськ ому суду Київської області.

9. Матеріали справи № 9/073-11 пове рнути Господарському суду Ки ївської області.

Головуючий суддя

Судді