Рішення

від 02.07.2008 по справі 16/379

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/379

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" липня 2008 р. Справа № 16/379

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Гансецького В.П.  

за участю представників сторін

від позивача Маслов С.В. - директор, паспорт ВА 007286 від 16.06.95р.

від відповідача Галуза Л.О., дов. від 04.06.08р.  

 Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного підприємства "Хайвей" (м.Київ)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна"(м.Новоград-Волинський)

про стягнення 2399,75 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 2399,75 грн., з яких 2052,00 грн. основного боргу за надані транспортно-експедиційні послуги, 256,50 грн. пені, 43,85 грн. 3 % річних та 47,40 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з викладених в ньому підстав.

Відповідач у відзиві від 26.05.08р. на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити, посилаючись на безпідставність позовних вимог, зокрема, на те, що суму оплати за надані послуги позивач визначив самостійно без погодження з відповідачем.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-   

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між сторонами договору доручення на виконання юридичних дій по організації міжнародних автомобільних перевезень вантажів №171105/з2 від 17.11.05р. та усної домовленості, позивач за дорученням відповідача  організував перевезення вантажу за маршрутом Італія - Україна (м.Новоград-Волинський), що підтверджується звітом експедитора (актом виконаних робіт) №13/П від 25.07.07р. (а.с.17), рахунком-фактурою №13/П від 25.07.07р. (а.с.16) та не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна   сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя)  певні  юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено  виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно з п.п.2.1. договору, сторони погодили, що за дорученням відповідача (довірителя) та на підставі його заявок позивач (повірений) здійснить одну або декілька юридичних дій, зокрема: організує перевезення зовнішньоторгівельних вантажів автомобільним транспортом по території України та зарубіжних країн відповідно з умовами заявок.

Згідно з п.п.3.3. та п.п.3.5. договору, відповідач (довіритель) зобов'язався погоджувати з позивачем (повіреним) ставки за кожну з наданих послуг або сукупність всіх наданих послуг в цілому та своєчасно в строки, встановлені договором, проводити розрахунки з позивачем (повіреним), а також через позивача з усіма організаціями, з якими позивач уклав договори для виконання заявки відповідача (довірителя).

Відповідно до п.п.5.1. договору, розрахунки за надані послуги проводяться в українській гривні на підставі цін, погоджених сторонами та вказаних в заявці, при цьому сторони домовились вважати, що ціни, вказані в підтвердженій ними заявці, є погодженими та остаточними.

Згідно з п.п.5.5. договору, сторони погодили, що сума винагороди позивача (повіреного) за надані послуги зазначається у звітах позивача (повіреного) та визначається шляхом вирахування із загальної суми грошових коштів, які надходять на поточний рахунок позивача від відповідача суми, що сплачена третій особі.

Відповідно з п.п.5.2. договору, оплата послуг позивача та послуг третіх осіб, з якими позивач уклав договори для виконання заявки відповідача, проводиться відповідачем на поточний рахунок позивача в 100% розмірі, 50% по факту завантаження автомобіля та 50% по факту розмитнення автомобіля, якщо інше не зазначено в заявці.

Згідно з пп.10.1 договору, його чинність встановлена до 31.12.05р., а згідно з п.п.10.3 договору, його чинність продовжується до моменту виявлення письмового бажання однієї із сторін його розірвати.

В матеріалах справи відсутні письмові докази про розірвання договору, отже він був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, на виконання вказаного договору позивач (повірений) згідно усної заявки відповідача організував перевезення вантажу для відповідача, внаслідок чого у останнього виникло договірне зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, оскільки позивач свої договірні зобов'язання виконав.

Згідно звіту експедитора №13/П від 25.07.07р., відповідач повинен перерахувати на рахунок позивача 23052,69 грн., з яких 1316,69грн. винагорода позивача.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, заборгувавши позивачу за отримані послуги 2052,00грн., що підтверджується довідками позивача: №16/379/1 від 05.06.08р., №16/379/3 від 02.07.08р.(а.с.64,69), підписаним позивачем актом звірки взаємних розрахунків станом на 03.06.08р.(а.с.62).

Претензію позивача №1703 від 17.03.08р. про сплату боргу відповідач залишив без задоволення (а.с.18).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з довідкою (розрахунком) позивача №16/379/3 від 02.07.08р.(а.с.69,70), розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних становить, відповідно, 256,50 грн., 47,40 грн. та 43,85 грн.

Розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних обгрунтовані.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Відповідно до ст.1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Згідно з п.2 та п.4 ст.1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний, зокрема, відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що оплату за надані послуги позивач визначив самостійно без погодження з ним; що усна домовленість між сторонами не може визначати точний розмір оплати за надані послуги та не може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України.

Також на думку відповідача, між спірними сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору відповідно з частинами 2 та 3 ст.180 Господарського кодексу України та, що правочини між юридичними особами необхідно вчиняти у письмовій формі згідно з п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України.

Крім цього, відповідач вважає звіт експедитора (акт виконаних робіт) №13/П  від 25.07.07р. не правовстановлюючим документом, а правопідтверджуючим та вважає, що в ньому не можуть передбачатись самостійні умови договору, зокрема, по встановленню ціни. Також вважає, що в цілому даний звіт експедитора не може  братися судом до уваги як доказ, оскільки він з боку довірителя підписаний особою, яка не була уповноважена на вчинення цих дій згідно статуту товариства, а наявність на звіті печатки відповідача, на його думку, не дає підстав для висновку про схвалення правочину юридичною особою.

Господарський суд вважає заперечення відповідача такими, що не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Відповідно з пунктами 1 та 2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин  може  вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму  правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не  встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з п.3 ст.206 ЦК України, правочини на виконання договору, укладеного в  письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Як вбачається з тексту, укладеного сторонами договору доручення №171105/з2 від 17.11.05р., в ньому не зазначено в якій саме формі: усній чи письмовій може передаватися "повіреному" заявка на організацію міжнародних автомобільних перевезень та надання інших послуг. У п.п.3.3. договору визначено необхідність погоджувати відповідачу (довірителю) з позивачем (повіреним) ставки за кожну з наданих послуг або сукупність всіх наданих послуг в цілому.

Таким чином заявка на організацію міжнародних автомобільних перевезень та надання інших послуг, що була здійснена в усній формі, не може суперечити даному договору.

Підтвердженням того, що подання заявок, виконання послуг позивачем та їх оплата відповідачем відбувались аналогічним чином протягом 2005-2007 років є складена позивачем таблиця виконаних замовлень (а.с.76,77) та копії рахунків - фактур, заявок і звітів (актів виконаних робіт) за вказаний період (а.с.78-117).

При чому, з підписів від імені відповідача, які знаходяться в зазначених документах вбачається, що ці документи підписувались різними особами, а не тільки директором ТОВ "ВО Техна".

Так, на документах, що знаходяться на аркушах справи 79,82,106 міститься підпис, який візуально не відрізняється від підпису у звіті № 13/П від 25.07.07р., який не визнається відповідачем.

Відповідач у своєму поясненні від 01.07.08р. № 794 зазначив, що спірний звіт з його боку підписано колишнім менеджером Рибальченко А.С. При цьому відповідач не пояснив, чи була вказана особа на момент підписання звіту уповноважена на вчинення цих дій чи ні, а тільки зазначив, що вона звільнена за власним бажанням.

Стосовно завірення звіту № 13/П від 25.07.07р. з боку відповідача його печаткою, останній пояснив, що відбиток печатки поставила секретар, яка, можливо, не звернула уваги на підпис. Згідно пояснення відповідача, цей секретар також звільнена за власним бажанням.

Господарський суд приходить до висноку, що вказаний звіт із зазначеною в ньому сумою зобов'язань відповідача позивачем складено та подано відповідачу на узгодження відповідно до договірних правовідносин, які існували між сторонами.

Вказаний звіт з боку відповідача підписаний посадовою особою та завірений відбитком печатки відповідача, тобто даному документу відповідачем надана встановлена юридична форма, яка для позивача має тільки одне значення - підтвердження зобов'язань відповідачем.

Що стосується внутрішньої організації роботи відповідача, у тому числі і по підписанню документів та завірення їх відбитками печатки, то ці питання стосуються виключно відповідача, а тому не можуть бути підставою для звільнення його від виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Вищезазначені договір № 171105/з2 від 17.11.05р. та звіт (акт виконаних робіт) № 13/П від 25.07.07р. відповідачем ніяким чином, до звернення позивача до суду, не оспорені, не спростовані, а тому є документами зобов'язального характеру.

За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - 2399,75 грн., з яких 2052,00 грн. основного боргу за надані транспортно-експедиційні послуги, 256,50 грн. пені, 43,85 грн. 3% річних, 47,40 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625, 1000, 1002, 1007 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна", 11700, м.Новоград-Волинський Житомирської області, вул.Пушкіна,48,  ідентифікаційний код 33063942:

- на користь Приватного підприємства "Хайвей", 03126, м.Київ, вул.Стражеска,11, кв.48, ідентифікаційний код 33260678 - 2052,00 грн. боргу, 256,50 грн. пені, 43,85 грн. 3% річних, 47,40 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Гансецький В.П.

   Дата підписання рішення 02.07.08р.

Друк:  3 прим.:

1 - у справу,  2,3 -  сторонам.