Рішення

від 11.07.2008 по справі 14/626

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/626

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.08           Справа № 14/626.

Колегія суддів господарського суду Сумської області у складі головуючого судді Соп`яненко О.Ю., суддів Лущик М.С., Моїсеєнко В.М., розглянувши матеріали справи       № 14/626

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Вікторія +”, м. Київ

До відповідача: Приватного підприємства “Комерсант”, м. Ромни

Про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

За зустрічним позовом: Приватного підприємства “Комерсант”, м. Ромни

До відповідачів: 1. Закритого акціонерного товариства “Вікторія+”, м. Київ

2. Виконавчого комітету Роменської міської ради

3. Державного комунального підприємства “Роменське міжміське бюро технічної

інвентаризації”, м. Ромни

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Роменське

колективне швейне підприємство “Пролісок”, м. Ромни

Про визнання права власності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради № 183 від 16.06.2006р. та свідоцтва на право власності

Представники сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом):  Цюпка О.В., Пушкарь О.М.

відповідача (позивача за зустрічним позовом): Бойчук В.П.

відповідача-2 за зустрічним позовом: не з‘явився

відповідача-3  за зустрічним позовом: не з‘явився

від третьої особи: не з`явився

      Секретар судового засідання – Петен Я.Л.

          У справі оголошувалася перерва з 08.07.2008 р. до11-00 год. 11.07.2008 р. для виготовлення повного тексту рішення.

  Суть спору: позивач за первісним позовом з урахуванням заяв про доповнення позовних вимог просить визнати недійсними договори купівлі – продажу від 17.02.2003 р. та від 14.04.2003 р., укладені між ЗАТ “Вікторія +” та ПП “Комерсант”, посилаючись на те, що ці договори були укладені з порушенням чинного законодавства, зокрема, Цивільного кодексу УРСР  1963 р., Закону України “Про господарські товариства” та Статуту ЗАТ “Вікторія +” в частині повноважень директора зазначеного товариства на відчуження нерухомого майна. Також просить визнати недійсним договір уступки права вимоги від 11.07.2003 р. у зв‘язку з його невідповідністю вимогам ст. 44 ЦК УРСР 1963 р., оскільки він не підписаний Бойчук Н.П., яка уступала право вимоги. Крім цього, позивач просить визнати недійсним залік взаємних вимог від 14.07.2003 р. як такий, що суперечить ст. 217 ЦК УРСР, оскільки його проведено за відсутності взаємного грошового зобов‘язання ЗАТ «Вікторія+» перед ПП «Комерсант».

     Позивач за зустрічним позовом - приватне підприємство “Комерсант” відповідно до поданого зустрічного позову та додаткового зустрічного позову проти первісних позовних вимог заперечує і просить суд  визнати за ним право власності на нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 44,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Ромни, бул. Московський, 1;  зобов'язати ДКП “Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації” здійснити державну реєстрацію права власності за ПП “Комерсант” на зазначені приміщення; визнати частково недійсним п. 1.11. рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 16.06.2004 року № 183 “Про оформлення права власності на нерухоме майно в м. Ромни” в частині оформлення права власності на нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 кв.м. за адресою: м. Ромни, бул. Московський, 1 за ЗАТ “Вікторія +” в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 81,99 кв.м.  та  44,8 кв.м., які належать ПП “Комерсант” на підставі договорів купівлі-продажу від 17.02.2003 року та від 14.04.2003 року.; визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 кв.м. за адресою: м. Ромни, бул. Московський, 1 за ЗАТ “Вікторія +” в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 81,99 кв.м.  та  44,8 кв.м., які належать ПП “Комерсант” на підставі договорів купівлі-продажу від 17.02.2003 року та від 14.04.2003року.

   Відповідно до відзивів і пояснень відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом)  проти  зустрічних позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що вимога про визнання права власності спростовується первісними позовними вимогами; реєстрація права власності на нерухоме майно, яке було внесене до статутного фонду ЗАТ “Вікторія+” відбулася відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 7.02.2002 року № 7/5. Зустрічні позовні вимоги щодо зобов‘язання здійснити реєстрацію права власності та визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 16.06.2004 року № 183 та свідоцтва про право власності підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки виконавчий комітет Роменської міської ради та ДКП «Роменське МБТІ» є суб‘єктами владних повноважень.          

  Позивач за зустрічним позовом в судове засідання 08.07.2008 р. надав додаткове обгрунтування позовних вимог, згідно якого просить визнати право власності на нежитлові вбудовані приміщення: "2-3" площею 14,8 кв.м.; "2-1" площею 24,5 кв.м.;"3-2" площею 4,2 кв.м.; "2-4" площею 5,2 кв.м., загальною площею 44,8 кв.м., розташовані в м. Ромни, бул. Московський, 1 за ПП "Комерсант"; зобов'язати Державне комунальне підприємство "Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію права власності за ПП "Комерсант" на вбудовані нежитлові приміщення "2-3" площею 14,8 кв.м., "2-4" площею 24,5 кв.м., "3-2" площею 4.2 кв.м., "2-4" площею 5.2 кв.м., загальною площею 44,8 кв.м., розташовані в м. Ромни, бул. Московський, 1;  визнати частково недійсним п. 1.11 рішення Виконавчого комітету Роменського міської ради №183 від 16.06.04 р. щодо оформлення права власності на нежиле нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 кв.м. за адресою: бульвар Московський, 1, за Закритим акціонерним товариством "Вікторія+" в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення: "2-3" площею 14,8 кв.м., "2-4" площею 24,5 кв.м., "3-2" площею 4.2 кв.м., "2-4" площею 5.2 кв.м., "1" площею 27 кв.м., "8" площею 14,6 кв.м., "7" площею 15,5 кв.м.. "6" площею 15,5 кв.м., туалет "2" площею 3,6 кв.м;  визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нежиле нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 кв.м. за адресою: бульвар Московський,1, за Закритим акціонерним товариством "Вікторія+" в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення:  "2-3" площею 14,8 кв.м., «2-4» площею 24,5 кв.м., «3-2» площею 4,2 кв. м., «2-4» площею 5,2 кв. м., «1» площею 27 кв. м, «8» площею 14,6 кв. м., «7» площею 15,5 м. кв., «6» площею 15,5 м. кв., туалет «2» площею 3,6 кв.м; в задоволенні позовних вимог ЗАТ «Вікторія +» відмовити.

Другий відповідач за зустрічним позовом – ДКП «Роменське міжміське БТІ» надав відзив, у якому зазначив, що згідно архівних даних нежитлова будівля площею 430,9 кв.м. за адресою бул. Московський, 1 в м. Ромни зареєстрована за ЗАТ «Вікторія+» на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Роменської міської ради 22.06.2004 р. Договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами по справі був укладений 14.04.2003 р., тобто до державної реєстрації майна за власником, у зв‘язку з чим в реєстрації договору купівлі-продажу ПП «Комерсант» було відмовлено. Відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідач за зустрічним позовом – виконавчий комітет Роменської міської ради та

третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Роменське колективне швейне підприємство «Пролісок» представників в судові засідання не направили, позицію про справі не висловили.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

    17.02.2003р. та 14.04.2003р. між ЗАТ «Вікторія+» (продавцем) та ПП «Комерсант» (покупцем) були укладені договори купівлі-продажу, за якими відповідач одержав у власність від позивача нежитлові вбудовані приміщення загальною площею відповідно 81,99 кв.м.  (“1” площею 27 м2;  “2” площею 3,6 м2;  “6” площею 15,5 м2;  “7” площею 15,5 м2;  “8” площею 14,6м2)  та  44,8 кв.м. (“2-1” площею    24,5 м2; “2-3” площею 14,8 м2;  “2-4” площею 4,2 м2;  “3-2” площею 4,2 м2), що розташовані за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1.  

Майно, що було придбано відповідачем за зазначеними вище договорами купівлі-продажу було передано йому на підставі актів приймання-передачі вбудованих нежитлових приміщень від 14.04.2003 р.

Загальна вартість приміщень, переданих за договором від 17.02.2003 р., складала 8690 грн. 57 коп. Покупцем (відповідачем за первісним позовом) за придбане за цим договором приміщення згідно наявних в матеріалах справи доказів сплачено 4940  грн. (платіжними дорученнями від 28.02.2003 р. на суму 1500 грн., 24.03.2003 р. - 3000 грн., 03.07.2203 р. - 440 грн.).

Вартість придбаних за договором від 14.04.2003 р. приміщень визначена сторонами договору в сумі 5760 грн. і перерахована продавцю платіжними дорученнями № 22 від 02.07.2003 р. (560 грн.), № 24 від 03.07.2003 р. (4000 грн.) та згідно квитанції від 09.07.2003 р. (1200 грн.). Зазначена сума повернута товариством «Вікторія+» приватному підприємству «Комерсант» вперше платіжним дорученням № 31 від 18.07.2003 р., а після подальшого перерахування ПП «Комерсант» цієї суми ЗАТ «Вікторія+» повертало її 07.08., 26.08., 22.09., 10.10, 19.11 та 22.12.2003 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що зазначені договори купівлі-продажу не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 47 Закону України «Про господарські товариства» та Статуту  ЗАТ «Вікторія +».

Відповідно до п. 2, 3 ст. 30 Закону України «Про власність» (в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів) право колективної власності здійснюється колективним власником через створені ним органи управління: вищі (загальні збори, конференції, з‘їзди тощо), які здійснюють повноваження колективного власника щодо володіння, користування і розпорядження належними йому об'єктами власності, та положенням про ці органи, які створюються вищими органами для здійснення окремих функцій з господарського управління колективним майном.

Стаття 47 Закону України «Про господарські товариства» визначає, що виконавчим органом акціонерного товариства є правління або інший орган (директор), передбачений статутом, який вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції загальних зборів і спостережної ради.

Відповідно до абз. 7 розділу «Директор (голова правління) товариства» Статуту ЗАТ «Вікторія+» директор товариства Глущенко О.М., з яким 26.02.2002 р. був укладений контракт, розпоряджається майном і коштами товариства в межах своєї компетенції. Пунктом 2.2.5 Контракту від 26.02.2002 р.  передбачено, що у разі передачі або відчуження нерухомого майна або автотранспорту керівник зобов‘язаний попередньо отримати дозвіл у Спостережної ради товариства. Згідно з п. 4.1 контракту керівник має право розпоряджатися майном підприємства згідно з чинним законодавством та Статутом підприємства, крім випадків, передбачених ч. 4 п. 8.6.6 Статуту та п. 2.2.5 цього контракту.

Пунктом 8.6.6. Статуту визначено, що Спостережна рада попередньо погоджує проведення операцій розпорядження нерухомим майном та автотранспортом.  Спостережна рада відмовила в наданні згоди на продаж вбудованих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1, про що свідчить протокол засідання Спостережної ради ЗАТ «Вікторія +» від 3.02.03р. № 5 (т.1 а.с. 18).

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.12.2007 р. у справі № 17/215-07, що набрало законної сіли, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 12.05.2008 р. визнаний недійсним з моменту затвердження п.п. 15 п. 3.1 Положення про спостережну раду ЗАТ «Вікторія+» від 20.02.2002 р., яким до компетенції Спостережної ради товариства належало погодження проведення операцій розпорядження нерухомим майном ЗАТ, балансова вартість якого перевищувала суму, еквівалентну 2000 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент операції.

Колегія суддів приходить до висновку, що визнання недійсним з моменту затвердження п.п. 15 п. 3.1 Положення про спостережну раду ЗАТ «Вікторія+» не спростовує обов'язку керівника товариства одержати у Спостережної ради попередній дозвіл на відчуження нерухомого майна незалежно від його вартості, що було зроблено директором Глущенком О.М. та отримана відмова Спостережної ради.

Посилання відповідача за первісним позовом на встановлений          під час перевірки прокуратурою м. Ромни факт надання згоди Спостережної ради підприємства на укладення договорів купівлі - продажу приміщень Глущенку О.М., що на його думку підтверджується постановою прокурора міста Ромни від 24.02.04 р. про скасування постанови про порушення кримінальної справи та протоколами допитів свідків Ціціліної А.І., Лавриненка В.Ю., Бойчук Н.П., Заїки В.О., Глотки О.М, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України тільки вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені .

Виходячи з того, що у відповідності зі ст. 48 ЦК УРСР 1963 р. (яка діяла на час укладення спірних угод) недійсною є та угода, що не відповідає вимогами закону, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 17.02.2003 р. та від 14.04.2003 р. підлягають задоволенню. Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення (ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР).

11.07.2003 р. між приватним підприємцем Бойчук Наталією Петрівною (первісний кредитор) та приватним підприємством «Комерсант» (новий кредитор) був укладений договір про уступку вимоги, відповідно до п. 1.3 якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги за грошовим зобов‘язанням ЗАТ «Вікторія+» перед приватним підприємцем Бойчук Н.П., що виникло на підставі договору від 01.04.2002 р. про надання правової допомоги. Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач зазначає, що екземпляр договору про уступку вимоги, надісланий на адресу ЗАТ «Вікторія+», не підписаний підприємцем Бойчук Н.П., що суперечить приписам ст. 44 ЦК УРСР, відповідно до якої письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до ст. ст. 197, 202 ЦК УРСР уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді,  укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.

Наданий позивачем за первісним позовом екземпляр договору від 11.07.2003 р. не підписаний первісним кредитором Бойчук Н.П. В той же час, відповідач за первісним позовом надав свій екземпляр договору, в якому підпис Бойчук Н.П. присутній.

Частина 2 ст. 44 ЦК УРСР визначає, що письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Проте, відповідно до ст. 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо передбачений в законі.

У ст. 44 ЦК УРСР не передбачено, що непідписання угоди особою, яка її укладає, тягне за собою недійсність укладеної угоди, інших підстав для визнання договору уступки вимоги від 11.07.2003 р. суд не вбачає, а тому в задоволенні первісних позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Листом б/н від 14.07.2003 р. ПП «Комерсант» повідомило ЗАТ «Вікторія+» про  проведення заліку взаємних зобов‘язань за договором  від 17.02.2003 р. купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 81,99 кв.м. за адресою бул. Московський, 1 в м. Ромни. У листі зазначено, що в порядку, передбаченому ст. 217 ЦК УРСР, грошове зобов‘язання ПП «Комерсант» перед ЗАТ «Вікторія+» по договору від 17.02.2003 р. припинене як частковою оплатою шляхом перерахування грошових коштів в сумі 4500 грн., так і зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на суму 4190 грн. 57 коп. У зв‘язку з цим, після проведення зарахування  зустрічної однорідної вимоги ЗАТ «Вікторія+»  залишається боржником  перед ПП «Комерсант» на суму 1009 грн. 43 коп.

Відповідно до ст. 217 ЦК УРСР зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.

Позивач за первісним позовом проти проведення зарахування заперечує та обґрунтовує вимогу про визнання заліку взаємних зобов‘язань недійсним тим, що він суперечить вимогам ст. 217 ЦК УРСР, оскільки його проведено за відсутності взаємного грошового зобов‘язання ЗАТ «Вікторія+» перед ПП «Комерсант», просить визнати проведений залік недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Відповідач за зустрічним позовом не погоджуючись із позовними вимогами в цій частині зазначає, що договір був укладений з дотриманням вимог діючого на той час цивільного законодавства. Більше того, товариство зарахувало зустрічні однорідні вимоги і навіть повернуло приватному підприємству "Комерсант" надлишок коштів, перерахувавши ПП «Комерсант» 07.08.2003 р. 1449 грн. 43 коп., зазначивши у призначенні платежу – оплата за надані юридичні послуги згідно договору від 11.07.2003 р. (т. 2 а.с. 39).

Суд приходить до висновку, що вимога позивача за первісним позовом в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки лист б/н від 14.07.2003 р., яким ПП «Комерсант» повідомило ЗАТ «Вікторія+» про  проведення заліку взаємних зобов‘язань, не є угодою у розумінні ст. 41 ЦК УРСР, а тому не може бути визнана недійсною на підставі ст. 48 ЦК УРСР чи з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.04.03р., укладеного між ЗАТ «Вікторія +» та ПП «Комерсант», акту приймання-передачі від 14.04.03р. та платіжних доручень від 2.07.03р. № 22, від 3.07.03р. № 24 і від 9.07.03р. останній став власником нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 44,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1. Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором. В зв'язку з цим ПП «Комерсант» 19.08.03р. звернулось до ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» з проханням здійснити державну реєстрацію права власності на ці приміщення. Проте,  ПП «Комерсант» було відмовлено у реєстрації за ним права власності на зазначені приміщення в зв'язку з тим, що право власності на нерухоме майно за продавцем –ЗАТ «Вікторія +» не зареєстроване.

Відповідно до ст. 128 ЦК України в редакції 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність» володіння майном вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом.

Підстави набуття права власності визначені ст. 328 Цивільного Кодексу України, що набув чинності з 01.01.2004 р., якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що судом договори купівлі-продажу вбудованих нежитлових приміщень від 17.02.2003 р. та від 14.04.2003 р. визнані недійсними з моменту їх укладення, позивач за зустрічним позовом не набув право власності на приміщення загальною площею 44,8 м2, розташовані за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1.

          Виходячи з цього, вимога позивача за зустрічним позовом в частині визнання за ним права власності на нежитлові вбудовані приміщення: "2-3" площею 14,8 кв.м. "2-1" площею 24,5 кв.м. "3-2" площею 4,2 кв.м. "2-4" площею 5,2 кв.м. загальною площею 44,8 кв.м., розташовані в м. Ромни, бул. Московський, 1, задоволенню не підлягає.

          В судових засіданнях 21.03.2005р. та 08.07.2008 р. позивач по зустрічному позову подав додаткову зустрічну позовну заяву та додаткове обгрунтування позовних вимог, в яких крім визнання за ним права власності на нежитлове приміщення просить зобов'язати Державне комунальне підприємство «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити державну реєстрацію права власності за ПП «Комерсант» на вбудовані нежитлові приміщення "2-3" площею 14,8 кв.м., "2-4" площею 24,5 кв.м., "3-2" площею 4.2 кв.м., "2-4" площею 5.2 кв.м., загальною площею 44,8 кв.м., розташовані в м. Ромни, бул. Московський, 1; визнати частково недійсним п. 1.11. рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 16.06.04р. № 183 щодо оформлення права власності на нежиле нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 м2 за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1  за ЗАТ “Вікторія +”  в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення: “1” площею 27 м2;  “2” площею 3,6 м2;  “6” площею 15,5 м2;  “7” площею 15,5 м2;  “8” площею 14,6м2; “2-1” площею    24,5 м2; “2-3” площею 14,8 м2;  “2-4” площею 4,2 м2;  “3-2” площею 4,2 м2. Позивач по зустрічному позову просить також визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нежиле нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 м2 за адресою: м. Ромни, бульвар Московський, 1 за ЗАТ “Вікторія +” в частині визнання права власності на зазначені вбудовані нежитлові приміщення.

В обгрунтування доповнених зустрічних позовних вимог позивач по зустрічному позову посилається на те, що ЗАТ «Вікторія+» не повідомивши виконавчий комітет Роменської міської ради про те, що частина нежитлових вбудованих приміщень загальною площею 126,79 м2 адміністративного будинку по бул. Московському, 1 в м. Ромни на підставі договорів купівлі-продажу від 17.02.03р. та від 14.04.03р. була продана ПП «Комерсант» і є власністю останнього, подало до міськвиконкому документи для оформлення права власності за ЗАТ «Вікторія+» на будівлю в цілому.

Позивач по зустрічному позову також зазначає, що ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення виконавчого комітету видало ЗАТ «Вікторія+» свідоцтво про право власності на зазначені приміщення.

Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб‘єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Органи БТІ, які на підставі приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно від 07.02.2002 р. № 7/5 здійснюють реєстрацію прав власності, є суб‘єктами владних повноважень, яким на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Виконавчий комітет відповідно до повноважень, наданих йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства і належать до компетенції адміністративних судів.

Крім того, частиною 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Згідно частини 3 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, якщо іншого не встановлено законом.

Так, об'єднані позивачем в одній позовній заяві вимоги про зобов'язання суб'єкта делегованих владних повноважень вчинити дії щодо реєстрації права власності, визнання частково недійсним рішення суб'єкта владних повноважень та вимоги про визнання права власності не можуть бути об'єднані в одне провадження, оскільки їх належить розглядати в порядку різного судочинства, а позивач не може заявляти в одній позовній заяві вимоги, які не підсудні одному суду.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що стосовно вимог позивача за зустрічним позовом щодо зобов'язання ДКП «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити дії по реєстрації нерухомого майна та в частині визнання частково недійсним п. 1.11. рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 16.06.04р. № 183, провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вимога позивача за зустрічним позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нежиле нерухоме майно (адміністративний будинок) загальною площею 430,9 кв.м. за адресою: бульвар Московський,1, за Закритим акціонерним товариством «Вікторія+» в частині визнання права власності на вбудовані нежитлові приміщення площею 44,8 кв.м. не підлягає задоволенню, оскільки свідоцтво про право власності на певний об'єкт не є правовстановлювальним документом. Таким правовстановлювальним документом в даному випадку є рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 16.06.04р. № 183. Виходячи з цього, свідоцтво про право власності не може бути предметом спору, а тому в задоволенні вимоги позивача за зустрічним позовом про часткове визнання свідоцтва про право власності недійсним суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача за первісним позовом покладаються витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позивачу за зустрічним позовом у зв'язку з припиненням провадження за п. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог повертається 85 грн. 00 коп. сплаченого держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 17.02.2003 р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Вікторія+» та Приватним підприємством «Комерсант».

3.          Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 14.04.2003 р., укладений між Закритим акціонерним товариством «Вікторія+» та Приватним підприємством «Комерсант».

4.          В іншій частині в задоволенні первісного позову – відмовити.

5.          В частині вимог зустрічного позову про зобов'язання Державного комунального підприємства «Роменське міжміське бюро технічної інвентаризації» вчинити певні дії та визнання частково недійсним п. 1.11 рішення виконавчого комітету Роменської міської ради № 183 від 16.06.2004 р. провадження – припинити.

6.          В іншій частині в задоволенні зустрічного позову – відмовити.

7.          Стягнути з Приватного підприємства «Комерсант» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Карла Маркса, 105; код 32191242) на користь Закритого акціонерного товариства «Вікторія+» (04111, м. Київ, вул. Черняхівського, 29; код 31644122) 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.          Повернути Приватному підприємству «Комерсант» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Карла Маркса, 105; код 32191242) 85 грн. 00 коп. сплаченого держмита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9.          Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

Судді                                                                                                       О.Ю. Соп'яненко

                                                                                                      В.М. Моїсеєнко

                                                                                                      М.С. Лущик