Рішення

від 17.08.2011 по справі 61/342

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  61/342

17.08.11

За позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім  Агро Інвест"

до:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комбінат"

про:

стягнення боргу та пені 338 727 грн. 78 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники

Позивача:

ОСОБА_1., довіреність б/н від 20.04.2011

Відповідача:

не з‘явився

В судовому засіданні 17.08.2011 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім  Агро Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комбінат" про стягнення боргу та пені 338 727 грн. 78 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 порушено провадження у справі № 61/342, розгляд справи призначено на 03.08.2011.

03.08.2011 в  судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 17.08.2011 у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 17.08.2011, з’явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання, призначене на 17.08.2011, не з’явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, однак відповідач своїм правом не скористався.

У судовому засіданні 17.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

7 грудня 2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №07/12-ПШ (надалі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору, постачальник зобов’язується поставити й передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську культуру: пшеницю продовольчу (товар).

Кількість товару визначається в специфікаціях до цього Договору; ціна, місце поставки на кожну партію товару визначається в специфікаціях до цього Договору, які є невід’ємною його частиною (п.1.2, 1.3 Договору).

У специфікації №1 до Договору сторони погодили: кількість товару - 500+/-5% тон (п.2); умови поставки товару - франко-склад покупця: Київська обл., Броварський р-н, с.Шевченкове, ТОВ “Аграрно-переробний комбінат” (п.3); сума поставки по специфікації становить 750 000 грн., крім того ПДВ –150 000 грн., разом з ПДВ –900 000 грн. +/-5% (п.5); строк поставки: з 07 по 31 грудня 2010р. (п.6).

Відповідно до п. 3.8 Договору, термін оплати поставленого товару –протягом 1 (одного) календарного дня після поставки товару на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Позивач здійснив відповідачу поставку пшениці продовольчої на суму 895 806 грн., а саме згідно видаткових накладних: №08122 від 08.12.2010 на суму 118 404 грн., №10122 від 10.12.2010 на суму 123 678 грн., №07122 від 07.12.2010 на суму 116 604 грн., №15121 від 15.12.2010 на суму 120 762 грн., №21121 від 21.12.2010 на суму 58 446 грн., №16123 від 16.12.2010 на суму 120 816 грн., №27121 від 27.12.2010 на суму 59 292 грн., №24123 від 24.12.2010 на суму 58 338 грн., №23121 від 23.12.2010 на суму 59 526 грн., №22121 від 22.12.2010 на суму 59 940 грн.

Однак, відповідач сплатив за поставлений товар частково, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно Договору склала 250 000 грн.

Позивач 17.02.2011 року відповідачу направив претензію №16/02-1 від 16.02.2011 з вимогою погасити заборгованість, однак відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість не сплатив.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків, підписаний та скріплений печатками сторін, згідно якого відповідач підтвердив його заборгованість перед позивачем в розмірі 250 000 грн.

Так, станом на день вирішення спору відповідач не оплатив поставлену продукцію, та заборгованість склала 250 000 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт продажу позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноваженої особи відповідача на накладних, в зв’язку з чим суд вважає доведеним факт продажу товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених договором.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо оплати поставленого товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене вище, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 250 000 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки, три проценти річних, пеню та збитки.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, 3% річних становлять 1 944 грн. 63 коп., інфляційні збитки становлять 6 810 грн. 00 коп. та підлягають задоволенню.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане .   

Відповідно до п. 3.10 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, згідно пп.3.8. Договору, постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі 0,02% суми заборгованості за кожен день несплати заборгованості.

Розмір пені за розрахунком позивача становить 4 739 грн. 15 коп. та підлягає задоволенню у встановленому розмірі.

Крім того, відповідно до п.5.2 Договору, у випадку порушення умов даного Договору сторони мають право вимагати відшкодування збитків, понесених неналежним виконанням чи невиконанням умов даного Договору.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, як це передбачено ч. 1 ст. 224 ГК України.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Так, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивачу завдано збитки. На момент виникнення зобов'язань щодо розрахунку відповідача у позивача були укладені договори на придбання зерна пшениці вартістю по 1 800 грн. за тону. Внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач втратив можливість виконати свої зобов'язання на викуп товару та можливість його придбати по вказаній ціні. На даний час вартість 1 тони пшениці складає 2 240 грн., тобто на 440грн. за тону більше. Таким чином, діями відповідача завдано позивачу збитки у вигляді не отриманих доходів на суму 75 234 грн.

Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Розглянувши заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, суд приймає до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Тому, клопотання позивача про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В :

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комбінат"  (01135, м. Київ, вул. Пестеля, буд.15; код 24267647) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім  Агро Інвест" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. Шевченко, буд.146, кв.93; код 36969786) 250 000 (двісті п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4 739 (чотири тисячі сімсот тридцять дев’ять) грн. 15 коп. пені, 1 944 (одна тисяча дев’ятсот сорок чотири) грн. 63 коп. трьох відсотків річних, 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 75 234 (сімдесят п’ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 00 коп. збитків, 3 387 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 28 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

А.М. Івченко

Дата підписання рішення: 22.08.2011