Рішення

від 19.08.2011 по справі 22/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/252

19.08.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос»

до                  1. Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

                     2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласттрейдінг»

про                визнання недійсним договору поруки  

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:           не з’явились;

від відповідача-1:   ОСОБА_1 (довіреність № 02-04/799 від 25.11.2010р.);

від відповідача-2:   не з’явились;

19.09.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікос»(надалі ТОВ «Нікос», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки № П-895/09.2-057 від 12.06.2007р., що укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(відповідач-1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікос»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПластТрейдінг»(надалі ТОВ «ПластТрейдінг», відповідач-2).

Ухвалою суду від 15.06.2011р. до участі у справі відповідачем-2 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ПластТрейдінг».

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що договір поруки від 12.06.2007р., яким забезпечені вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»за генеральним договором про здійснення кредитування № 895/09.2-057 від 12.06.2007р. укладеним з ТОВ «ПластТрейдінг»є недійсним, оскільки не відповідає вимогам закону.

Відповідачем позову не визнано, відзиву на позов не надано, справа розглядається судом на підставі наявних у справі матеріалів.  

Позивач в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином –ухвалу суду про порушення провадження у справі отримано товариством 04.08.2011р. завчасно до судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Заяв щодо відмови від позову судом не отримувалось, а при врахуванні підстав заявленого позову, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ТОВ «ПластТрейдінг» та ТОВ «Нікос»укладено договір поруки № П-895/09.2-057, предмет якого погоджений сторонами у розділі 1, та згідно з п. 1.1 договору, поручитель (позивач у справі) зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Генеральним договором про здійснення кредитування № 895/09.2-057 від 12.06.2007р..

Згідно ст. 202, ст. 203, 205, 207  ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися  усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) істотних умов встановлених законом. Істотними вважаються насамперед ті умови, що визнані такими за законом та потрібні для договору відповідного виду, а отже коло таких умов можна визначити проаналізувавши норми діючих на момент укладення договору, чи вчинення іншого правочину, нормативних актів, у звязку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню норми ЦК України та ГК України, які набрали чинності з 01.01.2004р..

          Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.5 укладеного 12.06.2008р. між відповідачами Генерального договору про здійснення кредитування № 895/09.2-057, на забезпечення виконання якого сторонами укладено спірний договір поруки, визначено, що виконання зобов’язань позичальника (ТОВ «ПластТрейдінг») за цим договором забезпечується договором поруки, що укладається з ТОВ «Нікос».

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

Посилання позивача на те, що в договорі відсутня така істотна умова як строк його дії, в будь-якому випадку не свідчить про недійсність укладеного правочину, виходячи з наступного.

За змістом ст. 638 ЦК України, відсутність домовленості сторін щодо істотних умов договору є підставою для твердження про відсутність факту укладення відповідного договору, натомість, якщо сторонами щодо його умов досягнуто згоди і договір є дійсним, він підлягає виконанню у відповідності з погодженими умовами, його не можна вважати неукладеним.

При укладенні договору, у п. 6.5 договору сторони зазначили, що договір відображає повне розуміння сторонами предмета цього договору та інших питань, зазначених в цьому договорі…

          В даному випадку, заява позивача свідчить про незгоду з раніше досягнутими домовленостями по договору, що не може бути підставою недійсності договору, а згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Обставини, за яких припиняється порука, чітко визначені у ст. 559 ЦК України, та зокрема згідно з частиною четвертою вказаної статті, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Положення Цивільного кодексу України є нормами, якими врегульовані відносини, що виникають з договору поруки, і в даному випадку, не пов’язують можливість їх застосування з фактом наявності в договорі відповідних положень.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов’язане із відповідним викладенням конкретних умов договору, непогодженням станом на час розгляду справи з умовами договору по яким досягнуто згоди при його укладенні тощо.

В даному випадку метою звернення позивача з позовом до суду є не захист порушених прав, а необхідність вирішення певних питань (в тому числі і можливість уникнення виконання договору тощо) шляхом створення судового процесу, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі,  оскільки, відсутні визначені законом підстави для визнання його недійсним з тих підстав про які зазначає позивач.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 23.08.2011