4/169-10
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" серпня 2011 р. Справа № 4/169-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Сініцина Л.М.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Державна екологічна інспекція у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 07.07.11 р.
у справі № 4/169-10 (суддя Матвійчук В.В. )
позивач Державна екологічна інспекція у Вінницькій області
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Томашпільський райсількомунгосп"
про стягнення 21 471 грн. 39 коп. збитків.
за участю представників сторін: < Текст >
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 07 липня 2011 року у справі № 4/169-10 ( суддя Матвійчук В.В.) відмовлено у позові Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (м. Вінниця) до товариства з обмеженою відповідальністю «Томашпільський райсільгоспкомунгосп» ( смт. Томашпіль Вінницької області) в частині стягнення шкоди в розмірі 21390,22 грн. внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 25.08.2009 року по 14.12.2009 року.
Ухвалюючи рішення у даній справі ,суд першої інстанції з огляду на норми ст. ст. 44,49, 110,111 Водного кодексу України, ст.ст.38,68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» дійшов висновку про помилковість здійснення позивачем розрахунку збитків за формулою, визначеною п.9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 та зареєстрованої в Мінюсті України 14.08.2009 року за №767/16783 та вважав, що позивачем не доведено завдання державі шкоди в розмірі 21390,22 гривень внаслідок самовільного використання товариством з обмеженою відповідальністю «Томашпільський райсільгоспкомунгосп» водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 25.08.2009 року по 14.12.2009 року.
Представником Державної екологічної інспекції у Вінницькій області подано апеляційну скаргу, якою вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладені у ньому висновки - такими, що не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, місцевий господарський суд допустив вільне трактування Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009року № 389 та помилково вважав, що обов'язковими передумовами для застосування позивачем Методики №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності. Також, апелянт зазначає, що розмежування обсягів забору води по двом артезіанський свердловинам та двом каптажним криницям в с. Горишківка та с. Жолоби було зроблено самим Відповідачем у довідці № 7 від 17.02.2010 року. Самостійно провести розмежування під час перевірки позивач не мав можливості, оскільки на підприємстві після зміни керівництва відсутні документи, за якими можна було повести перевірку достовірності даних об'єму води, наданих підприємством. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзивом на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Томашпільський райсільгоспкомунгосп» повідомляє , що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу – безпідставною. Вказує, що Методикою передбачено виняток для застосування формули розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених-самовільним-використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, а саме в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20 м. Окрім того, дві артезіанські свердловини № 685 та № 1285 мають глибину більше 20 метрів - відповідно 80м. та 65м. Звертає увагу, що позивачем у позовній заяві, акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.02.2010 року, протоколі №009548 про адміністративні правопорушення від 17.02.2010 року, постанові про накладення адміністративного стягнення від 19 лютого 2010 року №03/21 не зазначено, яку шкоду заподіяно ТОВ «Томашпільський райсільгоспкомунгосп» та у чому така шкода полягає. Вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у позові та просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Попередньо дана справа розглядалася судовими інстанціями неодноразово. Так, рішенням господарського суду Вінницької області у даній справі від 02.12.2010 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року, задоволено позов Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та стягнуто з відповідача 21 471,39 гривень збитків,завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011 року означені судові акти в частині задоволених позовних вимог про відшкодування 21 390,22 гривень скасовано та в цій частині передано справу на новий розгляд.
При цьому, Вищий господарський суд України у постанові від 24.04.2011 року вказує, що проведеною перевіркою не встановлено факту забруднення товариством підземних вод внаслідок самовільного використання. Крім того, позивачем не розмежовано обсяги забору відповідачем підземних вод з двох артезіанських свердловин (№685 та №1285) глибиною більше 20м та з двох каптажних криниць глибиною до 20м, а, відтак, не визначено належним чином розмір відповідальності товариства у вигляді збитків, які підлягають відшкодуванню.
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області та товариство з обмеженою відповідальністю «Томашпільський райсільгоспкомунгосп» не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також з огляду на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2010 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення судового засідання на 31.08.2011року надіслано на адреси учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією та ними отримано ,про що свідчать повідомлення відділень поштового зв»язку про отриманнями адресатами поштових відправлень(т.2, а.с. 51-52), тобто учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, явка сторін в судове засідання обов»язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутність представників позивача та відповідача.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної екологічної інспекції у Вінницькій області не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08 лютого 2010 року начальником Державної екологічної інспекції у Вінницькій області видано направлення № 78 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Томашпільський райсільгоспкомунгосп» ( т.1, а.с.28).
17 лютого 2010 року за результатами перевірки ТОВ «Томашпільський райсільгоспкомунгосп» старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Королем В.А. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Кравчуком В.Ф. складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ( т.2, а.с.12.13).
Із даного акта вбачається, що основним видом діяльності відповідача є збирання, очищення та розподіл води. Згідно дозволу на спеціальне водокористування № 3897, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області 15.12.2009 р. терміном до 06.10.2012 р., підприємство здійснює забір підземних вод із артезіанської свердловини № 685 (глибина 80, 0 м., дебіт 7, 5 кв.м/год.), артезіанської свердловини № 1285 (глибина 65 м., дебіт 3,5 м.кв./год.), каптажної криниці (глибина 7, 0 м., дебіт 6,0 м.кв./год.), каптажної криниці (глибина 10 м., дебіт 8, 0 м.кв./год.) для надання послуг із централізованого водопостачання населення сіл Жолоби та Горишківки Томашпільського району. Ліцензія на централізоване водопостачання АВ № 147278 видана 02.04.2009 р. Забір води здійснюється із застосуванням технічних засобів глибинних насосів.
Оскільки маркування та технічна документація (паспорта) на насосах відсутні, потужність насосів не встановлена. В порушення умов дозволу на спеціальне водокористування та ст. 44 Водного Кодексу України на водозаборах не встановлені водомірні прилади, не ведеться облік вод, що забираються з водних об'єктів, статистична звітність по формі 2-ТП (водгосп) до відповідних органів не подається. Згідно касової книги (форма КО-4), кошти в касу підприємства від населення сіл Жолоби та Горишківки Томашпільського району за надану їм воду надходять з червня 2009 р. В порушення ст.44, 49 Водного Кодексу України в період з 01.06.2009 р. по 14.12.2009 р. відповідач здійснював забір підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування. За цей період підприємство здійснило забір води в такій кількості : з 01.06.2009 р. по 24.08.2009 р. - 850 м.кв.; з 25.08.2009 р. по 14.12.2009 р. - 2240 м.кв. Всупереч вимогам ст. 19, 21 Кодексу України про надра відсутній спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр для видобування прісних підземних вод. Відповідач використовує земельні ділянки під каптажними криницями, артезіанськими свердловинами, зонами санітарної охорони водозаборів, господарським двором, при цьому документів, що посвідчують правове використання земельних ділянок на час перевірки відсутні. Це є порушенням ст.125 Земельного Кодексу України.
При перевірці був присутній та отримав копію акту директор ТОВ «Томашпільський райсількомунгосп» Олійник Віктор Сергійович.
Довідкою № 7 від 17.02.2010 року стверджується, що відповідачем за період з 01.06.2009 р. по 14.12.2009 р. видобуто 3090 м.кв. води, з яких: з 01.06.2009 р. по 24.08.2009 р. - 850 м.кв.; з 25.08.2009 р. по 14.12.2009 р. - 2240 м.кв. ( т.2, а.с.14).
Забір відповідачем підземних вод із двох артсвердловин та двох каптажних криниць без дозволу на спеціальне водокористування з 01.06.2009 р. по 14.12.2009 р. також стверджується копіями протоколу № 009548 від 07.02.2010 р. про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення від 19.02.2010 р. № 03/21. В протоколі № 009548 від 07.02.2010 р. про адміністративне правопорушення відповідач порушення визнав.
За наслідками проведеної перевірки, з посиланням на формулу (12) Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом N 37 Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 18.05.1995 року у період до 24.08.2009 року та формулу (23) Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009 року за період з 25.08.2009 року позивач нарахував відповідачу до відшкодування 21471,39 гривень шкоди ( т.1, а.с.2).
Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне використання водних ресурсів лише за наявності дозволу.
Статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Згідно норм статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Між тим, наказом Міністерство охорони навколишнього природного середовища України N 389 від 20.07.2009 року затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка спрямована на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, і розроблена відповідно до Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
При цьому,пунктом 3 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 389 від 20.07.2009 року визнано таким, що втратив чинність, наказ Мінекобезпеки від 18.05.95 N 37 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", зареєстрований в Мін'юсті 01.06.95 за N 162/698, який містив у пункті 6.1. розрахунок збитків при водокористуванні за формулою (12) : Зс.б. = W x Тар.,де: W - об'єми води при самовільному водокористуванні, куб.м; Тар. - діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб.м. При цьому, такий розрахунок збитків не пов»язувався із глибиною підземних вод, які самовільно використовуються.
Однак, згідно приписів п. 9.1 Методики №389 у редакції, що оприлюднена у Офіційному віснику України №63 за 2009 рік, який згідно указу Президента України від 13.12.1996р. №1207/96 є офіційним виданням, розмір відшкодування збитків за наведеною у ній формулою не здійснюється у разі водокористування підземними водами, що знаходяться на глибині більше 20 метрів, а дві артезіанські свердловини (№685 та №1285), з яких відповідач здійснював забір води, мають глибину більше 20м (80м та 65м відповідно).
Ухвалою місцевого господарського суду від 19.05.2011 року зобов»язано позивача провести розмежування обсягів забору відповідачем підземних вод з двох артезіанських свердловин (№ 685 та 1285) глибиною більше 20 метрів та з двох каптажних криниць глибиною до 20 метрів за період вказаний у позові ( з 01.06.2009 року по 14.12.2009 року) ( т.2, а.с.2,3).
Відповідно до листа Державної екологічної інспекції (відділ ЕКВОЗН) від 06.07.2011р. щодо розмежування обсягів забору води ТОВ «Томашпільський райсількомунгосп» по двох артезіанських свердловинах та двох каптажних криниць, відділом екологічного контролю за використанням та охороною земель та надр не можливо провести відповідний розрахунок так, як немає відповідних даних щодо часу роботи по окремих водозаборах (т.2, а.с.34).
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).
Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.
Всупереч наведеним нормам процесуального закону позивачем, як під час судового розгляду справи у суді першої інстанції , так і на час її апеляційного перегляду, не проведено та не надано розрахунків збитків з врахуванням розмежування обсягів забору відповідачем підземних вод з по кожній із : артезіанських свердловин (№685 та №1285) глибиною більше 20м., каптажних криниць глибиною до 20 м. - за відповідні періоди з врахуванням положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказ Мінекобезпеки від 18.05.95 N 37 та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 389 від 20.07.2009 року.
Наявні у справи докази не дають можливості достовірно встановити розмір шкоди, заподіяної товариством з обмеженою відповідальністю «Томашпільський райсільгоспкомунгосп» внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в період з 25.08.2009 року по 14.12.2009 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено завдання державі шкоди в розмірі 21390,22 гривень внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування , та вважає обґрунтованою відмову у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та скасування чи зміни рішення господарського суду Вінницької області від 07 липня 2011 року у справі № 4/169-10.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Вінницької області від 07 липня 2011 року у справі № 4/169-10 залишити без змін,а апеляційну скаргу позивача Державної екологічної інспекції у Вінницькій області без задоволеня.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
Суддя Гудак А.В.
01-12/11709/11
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 31.08.2011 |
Оприлюднено | 14.09.2011 |
Номер документу | 18122196 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Олексюк Г.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні