Постанова

від 12.10.2006 по справі 20-12/104

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/104

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 11 жовтня 2006 року  

Справа № 20-12/104

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Фенько Т.П.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Сазонова О. В., довіреність №  1 від 10.01.06;

відповідача: Сазонова О. В., довіреність б/н від 10.10.06;

розглянувши апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 08.09.2006 у справі №20-12/104

за позовом           Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" (пл. Привокзальна, 2, м.Севастополь, 99009)

до           Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю (майд. Повсталих, 6, м.Севастополь, 99008)

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, м.Севастополь, 99011)

про продовження договору оренди від 29.12.1990 року; за зустрічним позовом про визнання відсутності прав на приватизацію цілісного майнового комплексу "Корабельний" способом викупу

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 08.09.2006 у справі № 20-12/104 частково задоволено позов Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про продовження договору оренди від 29.12.1990 та додаткової угоди від 01.07.1994, спонукання здійснити приватизацію та укласти договір купівлі-продажу.

Визнано право за Організацією орендарів орендного підприємства громадського харчування „Корабельний" на приватизацію цілісного майнового комплексу „Корабельний". Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю зобов'язано здійснити приватизацію цілісного майнового комплексу „Корабельний" відповідно до рішення сесії Севастопольської міської ради від 04.03.2003 за № 637. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради зобов'язаний  продовжити договір оренди цілісного майнового комплексу „Корабельний" від 29.12.1990 на той же термін та на тих самих умовах, але не більш ніж до кінця процесу приватизації цілісного майнового комплексу „Корабельний" відповідно до рішення сесії Севастопольської міської ради від 04.03.2003 за № 637.

У частині позовних вимог щодо зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю укласти договір купівлі-продажу орендованого комунального майна відповідно до договору оренди від 29.12.1990 та додаткової угоди від 01.07.1994 - відмовлено.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволені зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю відмовлено.

Скасовані заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою від 25.05.2006

Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідачі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю та Фонд комунального майна Севастопольської міської ради подали апеляційні скарги, в яких просять рішення скасувати, у позові Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити.  

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

У судове засідання 11.10.2006 позивач не з'явився, надіслав клопотання про відкладення слухання справи, посилаючись на те, що ухвала про призначення розгляду справи отримана ним 11.10.2006.  

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

До клопотання відповідача не додані докази на підтвердження зазначених у клопотанні обставин. Крім того, Господарським процесуальним кодексом України не встановлений термін попереднього повідомлення сторін про час і місце розгляду справи. Отже, таке повідомлення позивача слід визнати належним.  

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

У зв'язку з хворобою судді Видашенко Т.С. 11.10.2006 за розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. у складі судової колегії була проведена заміна судді Видашенко Т.С. на суддю Щепанську О.А.

За клопотанням представника відповідачів судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

          У травні  2006 року Організація орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" звернулась до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради,  просила спонукати продовжити дію договору оренди комунального майна від 29.12.1990 та додаткової угоди від 01.07.1994 в частині викупу орендованого майна та визнати за нею право на приватизацію, посилаючись на те, що відповідачі безпідставно порушують право Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" на приватизацію орендованого цілісного майнового комплексу „Корабельний” відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 04.03.2003 № 637.

Не визнаючи заявлені вимоги, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю звернулось з зустрічним позовом, просило визнати відсутність права Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний"  на приватизацію спірного об'єкту способом викупу.

Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, Закону України „Про приватизацію державного майна”, Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та Указ Президента України „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні 30.12.1994 № 827/94.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідачів,  обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний   кодекс  України  застосовується  до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжуються після зазначеної дати, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України  і законодавство про приватизацію.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.1990 між виробничо-торговим об'єднанням суспільного харчування Севастопольського виконкому міської ради (правопопередником Фонду комунального майна міста Севастополя та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради) та орендним підприємством громадського харчування „Корабельний” (правопопередником Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування „Корабельний") було укладено договір оренди підприємства громадського харчування „Корабельний”.

01.07.1994 між Організацією орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" та Фондом комунального майна міста Севастополя (правонаступник –Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) було укладено додаткову угоду щодо викупу орендованого майна до договору оренди від 29.12.1990.

Пунктом 2.1 додаткової угоди передбачено, що орендар викупляє, а орендодавець продає орендоване державне майно згідно з додатком №1 до договору оренди від 29.12.1990.

Пунктом 4.1 додаткової угоди встановлено строк викупу до 31.12.2005.

Позивач вважає. що його право на продовження дії договору оренди та приватизацію об'єкта оренди способом викупу виникло на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради від 26.04.1995 № 112, у відповідності з яким комунальне майно - цілісний майновий комплекс Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" включено до переліку майна, що підлягає приватизації способом викупу. Покупцем об'єкту комунальної власності визначена Організація орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний".

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних  засад і змісту законодавства України.

На думку колегії оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає не у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі статтею 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Умови викупу орендованого державного (комунального) майна (цілісного майнового комплексу) визначаються відповідно до закону. Приватизація цілісних майнових комплексів, зданих  в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

Як було зазначено вище, рішенням сесії Севастопольської міської ради від 26.04.1995 № 112 затверджено Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації та визначені наступні способи приватизації:

- для орендних підприємств викуп Організацією орендарів, товариством покупців, утворених робітниками відповідного структурного підрозділу орендного підприємства, яке виділяється в окремий об'єкт приватизації.

Згідно з додатком № 1 до рішення сесії Севастопольської міської ради від 26.04.1995 № 112 (розділ "Громадське харчування", № З, ОП  "Корабельний")  ухвалено  рішення  про  кількість структурних підрозділів об'єкту  приватизації в 7 одиниць.

Додатковою угодою від 01.07.1994 до договору оренди від 29.12.1990 визначені наступні умови викупу Організацією орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний":

- майно, що підлягає викупу - згідно з додатком № 1 та договору оренди від 29.12.1990 року (пункт 2.1 додаткової угоди).

        - вартість майна,  що викупається, визначається на момент викупу за його залишковою вартістю згідно з законодавством на момент викупу (пункт 2.3 додаткової угоди).

    - строк викупу до 31.12.2005 (пункт 4.1 додаткової угоди), квота використання приватизаційних майнових сертифікатів при розрахунках за об'єкт приватизації - 70% від вартості майна.

Однак судова колегія вважає, що Організація орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" не має право на викуп орендованого майна ні на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради от 26.04.1995 № 112, ні на підставі додаткової Угоді від 01.07.1994 до договору оренди цілісного майнового комплексу "Корабельний" про умови викупу, виходячи з наступного.

Пунктом 1 Указу Президента України „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” 30.12.1994 № 827/94 встановлено, що об'єкти малої приватизації, які перебувають у державній власності (у тому  числі  майно підприємств та їх структурних підрозділів, передане в оренду) та віднесені Державної програмою приватизації на 1994 рік до групи А,   підлягають приватизації у 1995 році.

Структурні підрозділи підприємств, які не привели свій статус у відповідність із чинним законодавством (у процесі комерціалізації);  підприємства,  що  входять до складу об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із чинним законодавством; структурні  підрозділи (одиниці) інших підприємств, що можуть бути виділені у самостійні підприємства, у тому числі такі, що реалізують аналогічні або взаємозамінні види товарів (робіт, послуг) є окремими об'єктами малої приватизації. Не можуть бути об'єктами малої приватизації підприємства (об'єднання), правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із чинним законодавством, а також підприємства, до складу яких входять структурні підрозділи, що можуть бути виділені у  самостійні  підприємства.

Пунктом 3 зазначеного Указу Президента України „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” передбачено, що з дня набрання чинності цим Указом договори оренди майна об'єктів малої  приватизації та будівель,  споруд, приміщень,  у тому числі вбудованих (далі - приміщення), в яких такі об'єкти розташовані, не укладаються, крім  випадків, передбачених цим Указом.

Згідно з пунктом 4 Указу Президента України „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” організація орендарів, товариство покупців, інші юридичні особи, створені працівниками орендного підприємства, структурного підрозділу орендного підприємства, який  виділяється  в окремий об'єкт  приватизації,  в тому числі такого, договором оренди якого не  передбачено право на викуп орендованого майна, мають право на приватизацію орендованого майна, його частки (щодо структурних підрозділів) шляхом  викупу,  якщо  вони  до  1 вересня 1995 року подали в установленому порядку про це відповідну заяву. При цьому договір оренди  приміщення, укладений на день приватизації, є чинним  до  закінчення його  строку.

З  1 вересня  1995 року приватизація  зазначених у частині першій цієї статті  об'єктів  малої приватизації здійснюється на загальних підставах.

Відповідно до статті 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХІІ орендар має право на викуп  об'єкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України. Організація орендарів (орендар) має право на укладення договору оренди з викупом орендованого майна не пізніше трьох років з дня укладення (приведення у відповідність з цим Законом) договору оренди, якщо орендоване майно не віднесено до об'єктів, приватизацію яких заборонено законодавчими актами України, та якщо це не суперечить Державній програмі приватизації. Ціна зданого в оренду з  викупом майна,  що приватизується, визначається на умовах, передбачених статтею 20  Закону  України "Про приватизацію майна  державних  підприємств" ( 2361-12), і включається  до договору оренди. Умови викупу (ціна, порядок, строки та засоби платежу) визначаються у договорі оренди відповідно до  законодавчих  актів України про приватизацію.

З тексту додаткової угоди вбачається, що вона не містить конкретних умов про ціну об'єкту приватизації та строки внесення платежу.

У відповідності зі статтею 153 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла на час укладення додаткової угоди договір вважається укладеним, коли між сторонами в  потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за  законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про додаткове регулювання орендних відносин” № 9-92 від 15.12.1992 (дата опублікування 15.01.1993) якщо в договорах оренди, укладених з правом викупу до набуття чинності цим Декретом, умови викупу не визначено і орендар не  дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду, сторони договорів  оренди, визнані  такими  відповідно  до  законодавства України, протягом півтора року з дня набуття чинності цим Декретом вносять до вказаних договорів належні  зміни і доповнення. При цьому вартість майна, що підлягає викупу,   визначається за методикою оцінки, яка діє на момент внесення цих змін і доповнень. В умовах викупу в договорі оренди обов'язково визначається квота використання майнових приватизаційних  сертифікатів  організацією орендарів. У разі невнесення в  договір оренди з правом викупу  вказаних змін і доповнень у зазначений термін  орендар  втрачає   право  на викуп об'єкта оренди.

Отже, зазначену додаткову угоду не можна вважати укладеною, що, на думку колегії, позбавляє позивача права на викуп об'єкта оренди.

Разом з тим, позивач не позбавлений права ініціювання придбання спірного об'єкту іншими передбаченими законом способами.

Уточнення позовних вимог Організації орендарів орендного підприємства громадського харчування „Корабельний" стосовно зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради  продовжити договір оренди цілісного майнового комплексу „Корабельний" від 29.12.1990 та додаткову Угоду від 01.07.1994 відносно викупу орендованого майна до договору оренди від 29.12.1990 не містять посилання на норми закону, який би передбачав таку можливість.

Загальний порядок зміни господарських договорів встановлений статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання  господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона  договору,  яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Вимога позивача про зобов'язання сторони у договорі продовжити строк його дії є нічим іншим, як зміною договору.

Отже, позивачем не дотримано вимог статті 188 Господарського кодексу України, тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову у зазначеній частині.

Попередні звернення позивача (2004-2005роки) не можуть бути визнані належними з підстав, зазначених вище. Крім того, на час звернення Організації орендарів орендного підприємства громадського харчування „Корабельний" до суду строк дії як договору від 29.12.1990, так і додаткової Угоди від 01.07.1994 закінчився.

З підстав, наведених вище, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю укласти договір купівлі-продажу орендованого комунального майна відповідно до договору оренди від 29.01.1990 та додаткової угоди від 01.07.1994.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про скасування заходів до забезпечення позову, як це передбачено статтею 68 Господарського кодексу України.

Одночасно судова колегія вважає, що позивачем за зустрічним позовом неправильно обраний спосіб захисту прав та інтересів, які він вважає порушеними.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю просить визнати відсутність права позивача на приватизацію спірного об'єкту способом викупу.

Стаття 20 Господарського кодексу України, на яку посилається Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, дійсно передбачає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Однак підпункт 1 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлює одним із способів захисту цивільних прав та інтересів лише визнання права.

На думку колегії, відсутність права встановлюється судом при відмові у позові про визнання такого права.

Отже, оскільки у задоволенні позову Організації орендарів орендного підприємства громадського харчування „Корабельний" про визнання права на приватизацію цілісного майнового комплексу „Корабельний" способом викупу відмовлено, у позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, заявленому з зазначених підстав, також слід відмовити.

Судом першої інстанції у задоволенні зустрічного позову було відмовлено, однак, погоджуючись з пунктом 7 резолютивної частини оскаржуваного рішення, з огляду на вищенаведене мотивувальна частина судового акту  про підстави відмови підлягає зміні.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, у зв'язку з чим з позивача підлягає стягненню сума держмита.

Керуючись статтями 101, 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 08.09.2006 у справі № 20-12/104 скасувати у частині задоволення позовних вимог Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний"  про:

- визнання за Організацією орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" права на приватизацію цілісного майнового комплексу "Корабельний";

- зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю здійснити приватизацію цілісного майнового комплексу „Корабельний" відповідно до рішення сесії Севастопольської міської ради від 04.03.2003 за № 637;

- зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради продовжити договір оренди цілісного майнового комплексу „Корабельний" від 29.12.1990 на той же термін та на тих самих умовах, але не більш ніж до кінця процесу приватизації цілісного майнового комплексу „Корабельний" відповідно до рішення сесії Севастопольської міської ради від 04.03.2003 за № 637 (пункти 1-4 резолютивної частини рішення).

-  покладення на Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради судових витрат (пункти 6, 7 резолютивної частини рішення).

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання права на приватизацію цілісного майнового комплексу „Корабельний", зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю здійснити приватизацію цілісного майнового комплексу „Корабельний", зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради продовжити договір оренди цілісного майнового комплексу "Корабельний" від 29.12.1990 відмовити.    

В іншій частині апеляційні скарги залишити без задоволення.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" щодо зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю укласти договір купівлі-продажу орендованого майна за договором від 29.12.1990 та додаткової угоди від 01.07.1994 та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю рішення залишити без змін (пункти 5, 8 резолютивної частини рішення).

Пункт 9 резолютивної частини рішення про скасування заходів щодо забезпечення позову залишити без змін.

Стягнути з Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" (99009, м. Севастополь, майдан Привокзальний,2, р/р 26000301306 в СГО УСБ, МФО 324195 Код 34339350) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31116095600007, одержувач Державний бюджет, Ленінський район, банк одержувача: УДК України у місті Севастополі, МФО 824509, ОКПО 24035598) 42,50 грн. державного мита.

Стягнути з Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" (99009, м. Севастополь, майдан Привокзальний,2, р/р 26000301306 в СГО УСБ, МФО 324195 Код 34339350) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (р/р 37188003000416 в УДКУ м. Севастополя, МФО 824509, Код 25750044) 42,50 грн. державного мита.

Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                Т.П. Фенько

                                                                                О.А. Щепанська