11/53-08
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
09 липня 2008 р. Справа 11/53-08
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСК –Автоматизація» в інтересах
Вінницької філії ТОВ «КСК –Автоматизація», м. Вінниця
до закритого акціонерного товариства «Подільський цукор», с. Вороновиця
Вінницького району
про стягнення 33872 грн. 51 коп..
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:
від позивача - А. Федоров, Ю. Бурштейн за довіреностями;
відповідач - не з‘явився.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з закритого акціонерного товариства «Подільський цукор» заборгованості за договором купівлі-продажу № ВФ-07/06-ПС від 22.05.2006р. в загальному розмірі 33872,51 грн., з яких: 23466,23грн. – основний борг, 4823,44 грн. –пеня, 4718,87 грн. –інфляційних нарахувань та 863,97 грн. збитків з урахуванням 3% річних.
В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, про що подав відповідну заяву в якій просить стягнути з відповідача 23466,23 –основний борг, 6998,60 грн. –пеня, 8059,76 грн. –сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 1156,46 грн. –збитків з урахуванням 3% річних від простроченої суми.
08.07.2008р. від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 32840,25 грн. –суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та з урахуванням 3% річних від простроченої суми та 42280,18 грн. –пені.
Позов із заявами мотивовано тим, що 22.05.2006р. між Вінницькою філією ТОВ «КСК –Автоматизація» та ЗАТ «Подільський цукор» укладено договір купівлі-продажу за № ВФ-07/06-ПС, відповідно до якого позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти і оплатити комплексну систему автоматизованого управління двома центрифугами першого продукту на загальну суму 133864,92 грн.. Відповідно до видаткової накладної № РН-0000049 від 07.08.2006р. позивач виконав взяті на себе зобов‘язання., проте відповідач розрахувався за поставлений товар лише частково.
Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись на те, що господарські відносини між сторонами не здійснювались на підставі договору № ВФ-07/06-ПС, оскільки в банківських виписках, а саме в призначеннях платежу не зазначено вказаний договір. Позивачем заявлено до стягнення пеню після спливу строку позовної давності. Крім того, зауважує, що заявлені позивачем до стягнення індекс інфляції та 3% річних без попереднього звернення із вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, а від того строк виконання грошового зобов‘язання не настав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
22.05.2006р. між Вінницькою філією ТОВ «КСК –Автоматизація»(Позивач) та ЗАТ «Подільський цукор» (Відповідач) укладено договір купівлі-продажу за № ВФ-07/06-ПС, відповідно до якого позивач зобов'язується продати, а відповідач прийняти та оплатити комплексну систему автоматизованого управління двома центрифугами першого продукту у складі: електронні регулятори оборотів FR-А540L-G75К-Е1 –в кількості 2 шт., гальмівні пристрої ВU –UFS –110- в кількості 2 шт., шафа управління на базі ПЛК у зборі –1 шт., комплект ТЕН –1 шт. на загальну суму 133 864,92 грн.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000049 від 07.08.2006р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМЦ № 076384 позивач поставив, а відповідач отримав вказаний товар.
Відповідно до п. 2.3. договору оплата за поставлене обладнання проводиться в три етапи:
1-й етап: передоплата в розмірі 50% вартості обладнання. Оплата проводиться на протязі 5 банківських днів від дати підписання договору;
2-й етап: оплата в розмірі 25% вартості обладнання. Оплата проводиться на протязі 5 банківських днів від дати письмового повідомлення Покупця про підготовку обладнання до відвантаження зі складу продавця;
3-й етап: кінцевий розрахунок в розмірі 25% вартості обладнання. Оплата проводиться на протязі 5 банківський днів після завершення монтажних робіт і робіт по вводу в експлуатацію обладнання на об‘єкті покупця.
Оплата кожного етапу проводиться на основі рахунки, виставленого продавцем.
30 травня 2006 року позивачем виставлено рахунок –фактуру за № ВФ-000046 на сплату авансу в розмірі 66932,46 грн..
Як свідчать матеріали справи, а саме виписки банку, 13.06.2006р. відповідач на підставі вказаного рахунку перерахував на рахунок позивача 66932,46 грн..
04 серпня 2006 року позивачем виставлено рахунки –фактури № ВФ-000081 та № ВФ-000081.1 на загальну суму 66932,46..
Відповідач оплатив вартість обладнання лише частково, перерахувавши на рахунок позивача 33466,23 грн., про що свідчить банківська виписка від 29.08.2006р. та 10000 грн., про що свідчить банківська виписка від 08.11.2006р..
Таким чином, неоплаченим залишилось обладнання на суму 23466,23 грн..
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 23466,23 грн. підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, розмір якої складає 31626,07 грн..
Вказаною нормою також встановлено відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем правомірно нараховані 3% річних в розмірі 1214,18 грн..
Відповідно до 5.2. договору, у випадку невиконання взятих на себе зобов‘язань , сторона що не виконує свої зобов‘язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов‘язання за кожний день прострочки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути пеню в розмірі 4220,18 грн. за період з 02.06.2007 року по 31.05.2008 року, виходячи з приписів ЦК України.
Суд не може погодитись з твердженням позивача щодо нарахування пені за нормами ЦК України, оскільки між сторонами договору виникли господарські правовідносини і до них слід застосовувати норми ГК України, як спеціального закону, який регулює господарські відносини.
Так, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачений спеціальний строк позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, ч.6 ст.232 ГК України, передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ст. 258 ЦК України в 1 рік.
Беручи до уваги вищевикладене та зважаючи, що відповідачем подано заяву від 03.06.2008р. про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені, що в силу ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові, суд не вбачає підстав для стягнення пені.
Відповідно до ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 43 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи, що позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству , а заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України..
Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу адвоката. Вказані витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки представник позивача Федоров А.В. приймав участь у справі в якості адвоката, тоді як на підтвердження оплати послуг адвоката надано платіжне доручення № 23 від 17.01.2008р., яке свідчить про перерахування 2000 грн. на рахунок відкритий на ПП Федорова А.В., , що стверджується довідкою Вінницької філії ВАТ ВТБ Банк № 244-бт/700-401-08-2 від 08.07.2008р..
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Подільський цукор»(с. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область, р/р 26005000332 у ВФ ВАТ «Селянський КБ «Дністер», МФО 302430, код 31276304) на користь Вінницької філії ТОВ «КСК- Автоматизація»(вул.. 600-річчя, 1, оф. 102, м. Вінниця, р/р 26001486960001 в ВФ КБ «Приватбанк», МФО 302689, код 26242025) 31626 грн. 07 коп. –суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 1214 грн. 18 коп. –3% річних, 328 грн. 40 коп. –витрат зі сплати державного мита та 104 грн. 56 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В стягненні 4220 грн. 18 грн. пені відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути Вінницькій філії ТОВ «КСК- Автоматизація» (вул.. 600-річчя, 1, оф. 102, м. Вінниця, р/р 26001486960001 в ВФ КБ «Приватбанк», МФО 302689, код 26242025) з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого державного мита в розмірі 26 грн. 40 коп.
6. Копію рішення направити сторонам.
Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.
Рішення оформлено та підписано 14.07.2008р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2008 |
Оприлюднено | 17.07.2008 |
Номер документу | 1815485 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Матвійчук В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні