Рішення

від 29.08.2011 по справі 36/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/243

29.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи безпеки та розвитку»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НФВ  «ЕНРАН ТЕЛЕКОМ»

про стягнення 24 270, 32  грн.  

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 87-КС від 31.08.2009 р.

від відповідача: не з’явились    

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи безпеки та розвитку»  звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю «НФВ  «ЕНРАН ТЕЛЕКОМ»відповідно до договору № 390а-КС про надання послуг  охорони від 01.11.2006 р.  заборгованості в розмірі 20 250,00 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 1 709, 10 грн., 3% річних в розмірі 507,30 грн. та пені в розмірі 1803,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за послуги охорони відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача  підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 29.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р.  між  Товариством з обмеженою відповідальністю «НФВ  «ЕНРАН ТЕЛЕКОМ» (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи безпеки та розвитку»(далі –виконавець) укладено договір № 390а-КС про надання послуг охорони, за умовами якого, замовник зобов‘язався доручити, а виконавець забезпечити охорону території, матеріальних цінностей, які знаходяться на даній території, адміністративного корпусу, складів за адресою: м. Київ, вул. Клименко, 27.

Відповідно до п. 4.2. договору змовник зобов’язаний сплачувати роботу виконавця в розмірі та строки, передбачені розділом 8 цього договору.

Згідно з п. 7.1. договору у випадку порушення умов розділу 8 цього договору замовник зобов’язується виплатити на користь виконавця пеню на залишок суми  із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в річних процентах, за кожний календарний день прострочки платежу відповідно розділу 8 цього договору.

Пунктом 8.1. сторони домовились, що вартість обслуговування, передбаченого п. 1.1. договору складає  2 761, 00 грн. в місяць, виходячи з розрахунку 11,00 грн. в час та вносяться на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 20-числа  поточного місяця.

Відповідно до п. 8.2. договору роботи в звітному місяці вважаються виконаними в повному обсязі після підписання  сторонами відповідного акту виконаних робіт в поточному місяці.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що даний  договір діє з 01.11.2006 р. до 01.11.2007 р. ( строк надання послуг в частині взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами своїх обов’язків  відповідно до договору), якщо за один місяць до закінчення строку дії договору сторони не повідомлять про його припинення, договір являється пролонгованим  на наступний рік на тих же умовах.

30.04.2008 р. між сторонами укладено доповнення № 1 до договору № 390а-КС про надання послуг  охорони від 01.11.2006 р., відповідно до якого сторони внесли наступні зміни до договору:  «1.1. У відповідності до п. 1.1., 8.1. договору вартість послуг охорони  з 01.05.2008 р.  складає: 4050, 00 грн. в місяць;  1.2. Вартість та об’єм послуг може змінюватись в залежності від коньюктури ринку, потреб замовника, періоду виконання послуг. 1.3. П. 8.2. договору доповнити наступним: Якщо в указаний строк замовник не виставив претензію, роботи в звітному періоді вважаються виконаними в повному обсязі та прийнятими замовником».

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НФВ  «ЕНРАН ТЕЛЕКОМ»  отримало претензію № 1 від 24.01.2011 р. від  Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи безпеки та розвитку», в якому позивач просить відповідача оплатити борг відповідно договору № 390а-КС про надання послуг  охорони від 01.11.2006 р.  в розмірі 16 200, 00 грн. за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 р. Крім того, просить сплати відповідача 3 % річних в розмірі 122,83 грн., пеню в розмірі 634,63 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 117, 45 грн.

Відповіді на вищезазначену претензію відповідач не надав, заборгованість за вищевказаним договором не сплатив.

За таких обставин, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 390а-КС про надання послуг  охорони від 01.11.2006 р.  позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 20 250,00 грн. за період з 20.07.2010 р. до 31.07.2011 р., інфляційні нарахування  в розмірі 1 709, 10 грн. за період з 01.12.2010 р. до 01.08.2011 р., 3% річних в розмірі 507,30 грн. за період з 01.12.2010 р. до 01.08.2011 р. та пеню в розмірі 1803,92 грн. за період з 01.06.2010 р. до 01.05.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 390а-КС про надання послуг  охорони від 01.11.2006 р.,  суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з’явився, доказів, які б спростували заявлені до нього позовні вимоги, не надав.

За таких обставин суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані  послуги  відповідно до договору № 390а-КС про надання послуг  охорони від 01.11.2006 р. в розмірі 20 250,00 грн. за період з 20.07.2010 р. до 31.07.2011 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договром № 390а-КС про надання послуг  охорони від 01.11.2006 р., позивач просить суд стягнути з останнього пеню в розмірі 1803,92 грн. за період з 01.06.2010 р. до 01.05.2011 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення з нього пені  визнається правомірною.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1803,92 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань відповідно до договору № 390а-КС про надання послуг  охорони від 01.11.2006 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування  в розмірі 1 709, 10  грн. за період з 01.12.2010 р. до 01.08.2011 р. та  3% річних в розмірі 507,30 грн. за період з 01.12.2010 р. до 01.08.2011 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3 % річних,  судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань  в розмірі 1 709, 10 грн. та  3% річних в розмірі 507,30 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача  (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи безпеки та розвитку» задовольнити повністю.  

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НФВ  «ЕНРАН ТЕЛЕКОМ»(03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 14, код 24723944 ), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні системи безпеки та розвитку» (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, оф. 1, код 30575645) основний борг в розмірі 20 250 (двадцять тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1803 (одна тисяча вісімсот три) грн.  92 коп., інфляційні нарахування в розмірі 1709 (одна тисяча сімсот дев’ять) грн. 10 коп., 3 % річних в розмірі 507 (п’ятсот сім) грн. 30 коп., 242  (двісті сорок дві)  грн. 70 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

            Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.

                                                      Повний текст рішення складений: 31.08.2011 р.