Рішення

від 31.08.2011 по справі 51/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/339

31.08.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домтекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Буд Стиль»           

про стягнення 68 054,94 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Берт М.С.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 54 333,20 грн. основного боргу, 4 591,53 грн. пені, 5 924,55 грн. 20% річних, 3 205,66 грн. інфляційного збільшення суми боргу. Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов договору купівлі-продажу № 30/12/2010/01 від 30.12.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 15.08.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 05.08.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 31.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2010 р. між ТОВ «ТК-Домтекс»(далі – продавець) та ТОВ «Буд Стиль»(далі –покупець) укладено договір купівлі-продажу № 30/12/2010/01 (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 30/12/2010/01 від 30.12.2010 р.  є договором купівлі-продажу.

Статтею 655  Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець продає, а покупець приймає та сплачує товару згідно замовлення на умовах EXW (склад продавця у м. Києві). Предметом договору є визначений товар з найменуванням, зазначеним у замовленнях та/або інших документах згідно умов договору, підписаних продавцем та покупцем (п. 1.2 договору).

Ціна договору відповідає загальній сумі вартості товару, поставленого згідно накладних, підписаних сторонами протягом строку дії даного договору. Вартість кожної окремої партії товару зазначається в накладних на цю партію товару, які являються невід'ємними частинами цього договору (п.п. 1.3, 1.4 договору).

Згідно з п. 8.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє по поставках товару до 31 грудня 2011 року, а в іншому –до виконання сторонами всіх своїх зобов'язань.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, на виконання та в порядку п.п. 2.2, 2.7, 2.8 якого позивачем було здійснено поставку відповідачу товару за накладними № 6704 та № 6706 від 30.12.2010 р. всього на суму 65 533,20 грн., про отримання якого засвідчує довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 30 грудня 2010 року серії НБХ № 723482.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати отримання покупцем товару. Датою отримання товару є дата фактичної передачі продавцем товару покупцеві, зазначена у видатковій накладній. У випадку якщо день оплати приходиться на вихідний або неробочий день, то днем оплати вважається перший наступний за ним робочий день.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

З банківських виписок, доданих до матеріалів справи, вбачається, що на рахунок ТОВ «ТК-Домтекс»від ТОВ «Буд Стиль» надійшло 18.03.2011 р. –4 000,00 грн., 06.04.2011 р. –4 200,00 грн., 11.05.2011 р. –3 000,00 грн.

Тож, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Сервіс»утворилась заборгованість у розмірі 54 333,20 грн., є документально підтвердженою та відповідачем не спростованою.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором договір купівлі-продажу                    № 30/12/2010/01 від 30.12.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 54 333,20 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором купівлі-продажу № 30/12/2010/01 від 30.12.2010 р. не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки продукції. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 54 333,20 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару у відповідності з п. 3.2 договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на кожний день прострочення) від простроченої суми за кожний день прострочення. В разі прострочення розрахунку по декільком накладним сума пені визначається (розраховується) по сумарному балансу простроченої заборгованості та приймається покупцем до сплати на підставі вимоги продавця та розрахунку суми пені.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів направлення відповідачу претензії з розрахунком пені, натомість відсутність таких не виключає наявності заборгованості відповідача, яка, в свою чергу, є підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій, встановлених договором у вигляд пені.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Тож, за розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 4 199,29 грн., виходячи з облікової ставки, встановленої у відповідний період та розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

В свою чергу, умови договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з п. 5.2 договору у разі прострочення оплати товару крім пені у відповідності до ст. 625 ЦК України покупець сплачує продавцю за весь час необґрунтованого користування його коштами 20% річних.

Сума 20 % річних розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

В свою чергу, з урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат позивача у заявлений ним період складає 2 499, 33 грн., стягнення якої судом задовольняється.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домтекс»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Стиль»(04114, м. Київ, вул. Полупанова, б. 21, код 35735527) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Домтекс»(02081, м. Київ, вул. Сортувальна, б. 2, код 34841196) 54 333 (п'ятдесят чотири тисячі триста тридцять три) грн. 20 коп. основного боргу, 4 199 (чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп. пені, 5 924 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 55 коп. 20% річних, 2 499 (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 33 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн. 56 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:  01.09.2011 р.