Рішення

від 22.06.2009 по справі 2-487/09

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-487/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2009 року Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.

при секретарі Бартош О.

з участю представника сторони ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне (заочний розгляд) цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ „Страхова компанія „Інкомстрах" про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з відповідачем уклав договір добровільного страхування наземного транспортного засобу. Після настання страхового випадку відповідач частково виконав свої зобов’язання. Зважаючи на це, позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за договором страхування, та за заподіяну моральну шкоду.

Позивач позов підтримав, пояснив про обставини, описані вище. Додав, що він неодноразово телефонував відповідачеві, просив виконати умови договору. Відповідач часто ігнорував дзвінки позивача. Через таку поведінку відповідача позивач декілька разів їздив до міста Києва на переговори з приводу проведення страхових виплат, де йому щоразу обіцяли виплатити всю суму страхового відшкодування. Проте на даний вся сума так і не була виплачена. Позивач просить врахувати перенесені з приводу цього моральні страждання, та стягнути з відповідача за заподіяну моральну шкоду 3000 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином. Від сторони надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Суд вважає, що відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України є можливість ухвалити заочне рішення. Позивач та його представник не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, свідка, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, 31 листопада 2007 року позивачем ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування засобу наземного транспорту серія ACT №000053 (надалі Договір) з страховою компанією ЗАТ „Страхова компанія „Інкомстрах", відповідачем по справі.

Згідно умов Договору, відповідач надавав послуги з страхування автомобіля НОМЕР_1, та при настанні страхового випадку, передбаченого вищезазначеним Договором, останній, зобов’язувався в повному розмірі, у встановлені на те строки відшкодувати заподіяні збитки страхувальнику. Відповідно до умов Договору, позивачем належним чином було сплачено страхову премію (страховий платіж), тобто належним чином виконані зобов’язання перед відповідачем.

26 грудня 2007 року сталася подія, яка була визнана відповідачем як страховий випадок, з настанням якого згідно п.16.1 умов Договору, у відповідача (страховика) виникає зобов’язання сплатити страхове відшкодування потерпілому (страхувальнику), тобто в даному випадку позивачу. Як результат страхового випадку, було пошкоджено застрахований згідно Договору автомобіль, та розмір завданого власнику збитку склав 77 840 грн 00 коп. Згідно умов Договору, відповідач на протязі 30 днів після збору всіх документів повинен був сплатити позивачу страхове відшкодування. Позивачем було запропоновано укласти угоду про виплату страхового відшкодування, згідно якої позивач запропонував розділити суму (страхове відшкодування) на п’ять частин. 11 лютого 2008 року така угода була укладена.

Перша частина страхового відшкодування мала бути сплачена 28 червня 2008 року, а остаточно сума заборгованості повинна бути сплачена до 06 вересня 2008 року.

Відповідачем не було дотримано взятих на себе зобов’язань, не було відшкодовано збитки в повному розмірі, завдані в результаті страхового випадку, в наслідок чого на даний час існує заборгованість у розмірі 17 000, 00 грн. (виписка з банку про рух коштів є в матеріалах справи).

Відповідно до вимог ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй актами цивільного законодавства, при здійсненні яких особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені цією статтею суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Несплата відповідачем страхового відшкодування в повному розмірі призвела до того, що позивачеві довелося позичати гроші на ремонт свого автомобіля, та у зв’язку з нестабільною ціною на автомобілі та запчастини, які зростали на протязі усього строку виплати, він поніс додаткові витрати.

Позивач неодноразово звертався з усними та письмовими проханнями вчасно виплатити існуючу заборгованість, причому як в регіональне відділення відповідача, так і до центрального офісу в м. Києві. Працівники відповідача намагалися уникати позивача, а також ними не було надано жодної відповіді на письмові та усні звернення позивача, в тому числі не називали остаточних строків виплати страхового відшкодування, чим порушили право позивача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію, закріплене ст. 4 Закону України „Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором передбачено відповідальність відповідача, штраф за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент заборгованості, за кожен день прострочки. В даному випадку сума пені (штрафу) склала 2399 (дві тисячі триста дев’яносто дев’ять) гривень 60 коп. (розрахунок є в матеріалах справи).

Згідно ст.4 Закону України „Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

В даному випадку відповідач своїх зобов’язань не виконав та порушив всі погоджені сторонами, згідно Договору страхування та угоди, строки щодо виконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Згідно ч.1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов’язаний:

1.   1)     ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2.   2)     протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суд дійшов висновку про задоволення заявлених в цій частині позовних вимог.

Щодо відшкодування завданої моральної шкоди.

ЦК України (стаття 280) вказує, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.01 p.), згідно якої, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Надалі в цій же постанові зазначається (пункт 5), що особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Протиправні дії відповідача встановлені в судовому засіданні, і полягають у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Через це позивач затрачав чимало зусиль для відновлення нормальних життєвих зв’язків, а також зазнав душевних страждань. Після цього діяння відповідача позивач змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 3000 грн. відповідає принципу розумності і справедливості.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, судові витрати повинні бути стягнуті з відповідача.

Керуючись ст. 10, ч.1 ст. 11, ст.ст. 60, 88, 209, 212, 214, 215, 225, 226 ЦПК України, ст.ст. 13, 15, 280, 526, 530, 549-552, 625, 988, ч.1 ст. 1167 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ЗАТ „Страхова компанія „Інкомстрах" на користь:

• ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2) 17 000 грн. - майнової шкоди (страхова виплата), 2 399 гривень 60 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання; 952 гривні 12 коп. - збільшення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання; 301 гривня 23 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 3 000 грн. - за завдану моральну шкоду, а всього 23 652 (двадцять три тисячі шістсот п’ятдесят дві) грн. 95 коп.;

•   •     держави - 51 грн. - судових витрат з сплати судового збору;

•   •     ГУ ДКУ в Рівненській області, р/р 31219259700295, МФО 833017, код ЗКПО 22586549, УДК в Рівненській області, код платежу 22050000, призначення платежу - „інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Рівненським районним судом Рівненської області", сума - 250 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

Повне рішення суду складене 27 червня 2009 року.