Рішення

від 30.08.2011 по справі 42/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  42/238

30.08.11

За позовом Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” м. Києва

до Приватного підприємства “Ірина-К” м. Києва

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 15077,82 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Мазурок Я.В.,

від відповідача Гололоб С.В.

СУТЬ СПОРУ :

у серпні 2011 року Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 1613 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів від 1 жовтня 2008 р. останній частково оплатив надані йому протягом жовтня 2008-листопада 2010 років послуги вартістю 14760,29 грн., заборгувавши 12425,53 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 2032,36 грн., три проценти річних з простроченої суми 619,93 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 жовтня 2008 р. між сторонами по справі укладено договір № 1613 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, згідно з яким позивач зобов'язався постачати теплову енергію, обслуговувати та утримувати внутрішньо будинкові інженерні системи ЦО та їх абонентські уводи в нежилому приміщенні по пр-ту Героїв Сталінграда, 27 літ. А у м. Києві, а відповідач –щомісячно до 23 числа поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії та наданих згідно договору послуг.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 6 договору встановлений з 1 жовтня 2008 р. до 31 грудня 2009 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Поясненнями сторін підтверджується факт припинення спірного договору з грудня 2010 року.

Згідно з твердженнями позивача, поданим ним розрахунком загальна вартість наданих ним відповідачу протягом жовтня 2008-листопада 2010 років послуг за договором становить 14760,29 грн., у т.ч. у грудні 2008 року –2179,27 грн., з яких 2054,47 грн. становить вартість спожитої відповідачем теплової енергії.

Суд критично оцінює указані докази в частині вартості послуг грудня 2008 року, оскільки розрахунок вартості поставленої в цей період теплової енергії проведений позивачем не на підставі тарифів на теплову енергію, чинних протягом грудня 2008 року.

З пояснень позивача, матеріалів справи, вбачається, що вартість поставленої у грудні 2008-лютому 2009 років позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127, 128 від 5 лютого 2009 р.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин суд вважає необхідним здійснення нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 року, за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Згодом, як слідує з наданого розрахунку та пояснень представника позивача у судовому засіданні, позивач самостійно перерахував вартість теплової енергії січня-лютого 2009 років виходячи з чинних у той період тарифів. При цьому, вартість теплової енергії грудня 2008 року ним не перерахована.

Виходячи з розміру чинного на час передачі тарифу на виробництво теплової енергії, встановленого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. та наявних у справі доказів про розмір частки відповідача у загальній площі будинку, до якого здійснювалося постачання теплової енергії, дійсна вартість теплової енергії, спожитої відповідачем у грудні 2008 року становить 659,82 грн. (100,64990 Гкал х 3,1832 % х 171,62 грн. х 20%ПДВ). Загальна вартість послуг за договором, наданих у грудні 2008 року становить 784,62 грн. (659,82 грн. т/е + 124,80 грн. обслуг.сист. ЦО).

В іншій частині між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягу наданих за договором послуг та їх вартості.

З урахуванням вищенаведеного, загальна вартість наданих позивачем відповідачу протягом жовтня 2008-листопада 2010 років послуг за договором становить 13365,64 грн.

Поясненнями позивача підтверджується факт оплати відповідачем послуг за договором у розмірі 2334,76 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Враховуючи, що відповідач прострочив оплату за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 11030,88 грн. боргу (13365,64-2334,76).

Заявлені вимоги про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягають частковому задоволенню з урахуванням фактичного розміру прострочених сум.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1697,64 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 521,46 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Ірина-К” (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 27, код 22888658) на користь Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) 11030,88 грн. боргу, 1697,64 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 521,46 грн. три проценти річних з простроченої суми, 132,50 грн. витрат по оплаті державного мита, 207,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                     П.І.Паламар