Рішення

від 07.09.2011 по справі 13/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/288

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/288

07.09.11

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка"

до   Приватного підприємства "РЕСУРС БУД"     

про визнання договору поставки недійсним

                                                                                                                              Суддя  Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача         не з'явився  

від відповідача     не з'явився  

в судовому засіданні 07.09.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "РЕСУРС БУД" про визнання договору поставки недійсним.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивує тим, що вказаний договір поставки було укладено сторонами без дотримання письмової  форми, що дає підстави вважати її такою, що укладена з порушенням ч. 4 ст. 203 ЦК України, а отже, має бути визнаний судом недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2011 року на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка" з доданими до неї документами направлено за територіальною підсудністю для розгляду до Господарського суд міста Києва.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справ, позовну заяву № 19582 від 13.07.2011 року передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 року порушено провадження у справі № 13/288, витребувано документи та докази, сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 07.09.2011 року.

01.09.2011 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 07.09.2011 року, представники сторін не з'явилися, представник позивача поважних причин неявки суду не повідомив, сторони вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

27.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка" (надалі –позивач, покупець) та Приватним підприємством "РЕСУРС БУД" (надалі –відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 4/П-2010 від 27.01.2010 року (надалі - Договір), згідно умов якого постачальник на замовлення покупця зобов'язується поставити та передати у власність покупця цемент, бетон, бетонові вироби і конструкції, інший товар відповідно до прас-листа постачальника, згідно з переліком зазначеним в Рахунку-фактурі, який є невід'ємним додатком до даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного Договору.

Як передбачено п. 1.2 Договору, найменування, асортимент, кількість товару його ціна вказуються в Рахунку –фактурі, який є невід'ємним додатком до Договору, погоджуються і підписуються сторонами даного Договору і є його невід'ємними частинами.

Як стверджує позивач, істотні умови Договору не були погоджені сторонами оскільки рахунок-фактура, який є невід'ємною частиною Договору не було підписано уповноваженими представниками сторін. Отже сторонами було порушено вимоги ч.4 ст. 203 та п.1.ч.1 ст. 208 ЦК України, згідно яких правочин и між юридичними особам мають вчинятися у формі, встановленій законом, а саме: письмовій формі, що є підставою для визнання такого договору недійсним.  

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно п. 1, 2 ст.  207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, просить визнати Договір недійсним зазначаючи наступне.

Сторонами Договору було передбачено, що такі істотні умови Договору, як найменування, асортимент, кількість товару його ціна вказуються в Рахунку – фактурі, який є невід'ємним додатком до Договору, погоджуються і підписуються сторонами даного Договору і є його невід'ємними частинами.

Проте, як стверджує позивач, зазначені Рахунки-фактури не було підписано уповноваженими представниками сторін, а отже в розумінні п. 8.4 Договору та ст. 207 ЦК України, додатки до Договору, в яких повинні бути узгоджені істотні умови Договору, не було укладено. Таким чином, сторонами було порушено вимоги ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання Договору недійсним.   

В ході розгляду справи позивачем не було надано зазначені рахунки-фактури, які є невід'ємною частиною Договору. Крім того, в судове засідання, призначене на 07.09.2011 року, позивач для надання пояснень по суті спору не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив.

З огляду на викладене, суд не вбачає можливість встановити дійсність викладених позивачем обставин, а саме факт не підписання зазначених рахунків фактур та недодержання сторонами письмової форми вчинення правочинів.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про визнання договору поставки № Ч/П-2010 від 27.01.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Українська Спілка" та Приватним підприємством "РЕСУРС БУД", недійсним, задоволенню не підлягають як безпідставні та не обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

  ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                          І.Д. Курдельчук

дата складення 12.09.2011