Рішення

від 12.09.2011 по справі 36/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/276

12.09.11

За позовом   Регіонального відділення фонду державного майна України по

                      місту Києву

До                      Закритого акціонерного товариства “Український центр

                      обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України”

Про                       стягнення  11 471,51 грн.

Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача              ОСОБА_1. – по дов. №04 від 10.01.2011р.

Від відповідача          не з»явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду  м. Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду держаного майна України по м. Києву про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України” на користь державного бюджету заборгованості за договором оренди у сумі  13 561,49 грн., із яких: 11 471,51 грн. заборгованість по договору, 729,66 грн. –інфляційні,  1360, 32 грн. –пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.09.04 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна №973, що належить до державної власності, загальною площею 887,02 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, Труханів острів, що знаходиться на балансі  Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання № 1 Південно-Західної залізниці. На підставі вказаного договору відповідач отримав в строкове платне користування державне нерухоме майно, визначене умовами договору та зобов’язався вчасно та у повному обсязі сплачувати орендні платежі.

За доводами позивача відповідач вдався до порушень умов договору, а саме: п.п. 3.5, 5.2., 5.6  Договору внаслідок чого станом на день подання позову  за відповідачем числиться заборгованість по договору № 973 за   листопад 2010р.  та грудень 2010р. у розмірі 11 471,51  грн. За несвоєчасне виконання умов договору позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України та ст. 343 ГК України просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі  1360,32 грн та збитки від інфляції у розмірі  729,66 грн.

       Ухвалою суду від 10.08.2011р  порушено провадження у справі №36/276 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2011р.

       В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

       Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду  про порушення провадження у справі від 10.08.2011 року.

      Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення,  оскільки ухвалу суду відповідач отримав 16.08.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

      Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

09.09.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - позивач) та Закритим акціонерним товариством “Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України”(далі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 973 (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору  позивач передав а відповідач отримав у строкове платне користування державне нерухоме майно –двоповерхову амінбудівлю з котельнею, площею 887,02 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Труханів острів, що знаходиться на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання № 1 Південно-Західної залізниці, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.05.2004 року 951 000грн. Майно передається в оренду з метою розміщення готелю.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі (п.2.1. Договору).

Згідно з п. 10.1 Договору сторони дійшли згоди, що строк договору обчислюється з моменту фактичної майна орендодавцем орендарю, засвідченої підписанням акту прийому-передачі цього майна і становить  11 місяців.

12 листопада 2004 року сторони за Договором підписали акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою м. Київ, Труханів острів.

Відповідно до п.10.5 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

За доводами позивача строк дії договору з урахуванням п. 10.5 Договору та ст. 17 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна” договір неодноразово продовжувався. Листом від 01.07.09 № 30-04/9222  позивач орендодавець повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору з 12.06.2009 року.

30.06.2006 року сторони уклали додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди № 973 від 09.09.2004, згідно якого було внесено зміни щодо площі орендованого майна –897,4 кв.м., орендної плати та адреси орендованого майна (м. Київ, Труханів острів, паркова дорога, 20-а)

Згідно з п. 3.1 договору оренди № 973 від 09.09.2004 (з урахуванням змін внесених додатковим договором № 1 від 21.05.07) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку –січень 2007 р.: 23 541,80 грн. Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Відповідно до п. 3.3 орендна плата перераховується орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перерахуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п.5.14 Договору орендар зобов’язаний в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов’язання щодо перерахування орендної плати за договором оренди № 973 від 09.09.2004 внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед державним бюджетом за період листопад 2010р. та грудень 2010р. у розмірі  11 471,51  грн.

Листами від 06.07.2011р. № 30-05/9673 та від 01.07.2010 № 30-04/922 позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості з орендної плати та пені, однак вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобов’язання за договором оренди № 973 від 09.09.2004р., а відповідач порушив договірні зобов’язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11 471,51 грн підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3.5 договору оренди № 973 від 09.09.04 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу  платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1360, 32  грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Згідно з п.2.ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що підтверджений матеріалами справи, сума збитків від інфляції склала 729,66 грн.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком збитків від інфляції, наданим позивачем в додатках до позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, тому вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 729,66 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України” (01032 м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, будинок 38/40, код ЄДРПОУ 31485055) на користь Державного бюджету України (одержувач –ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕДК 22080300, назва –плата за оренду іншого державного майна) суму основної заборгованості в розмірі 11 471  грн  51 коп., пеню в розмірі 1 360  грн. 32 коп. та збитки від інфляції в розмірі 729 грн. 66  коп.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України”(01032 м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, будинок 38/40, код ЄДРПОУ 31485055) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України  114 грн. 72  коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя

                      Т.Ю. Трофименко

        Повний  текст рішення складено

        13.09.2011р.