Постанова

від 11.08.2011 по справі 18/1

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-24407/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                            Степашка О.І.

Суддів                                                                      Костенка М.І.

                                                                                Маринчак Н.Є.

                                                                                Островича С.Е.

                                                            Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Господарського суду Рівненської області від 21.05.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007

у справі № 18/1

за позовом          Закритого акціонерного товариства “Калина-ЛТД”

до                    Державної податкової інспекції у м. Рівне

про                    скасування податкових повідомлень-рішень  

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД” (далі по тексту –позивач, ЗАТ “Калина-ЛТД”) звернулось до суду з позовом, враховуючи зміни та доповнення позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Рівне) № 0001132342/0/23-121 від 11.07.2006, № 0001132342/1/23-121 від 07.09.2006 та № 0001132342/2/23-121 від 26.10.2006, № 0001132342/3/23-121 від 09.01.2007, № 0001142342/0/23-121 від 11.07.2006, № 0001142342/1/23-121 від 07.09.2006 та № 0001142342/2/23-121 від 26.10.2006, № 0001142342/3/23-121 від 09.01.2007.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.05.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв’язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової перевірки  ЗАТ “Калина-ЛТД” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2006, складено акт № 264/23-400/33724094 від 05.07.2006, в якому зафіксовані порушення: пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4; п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та п. 18 “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженої наказом ДПА  України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 1 586 219 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2005 року в сумі 792 033 грн.

На підставі висновків вказаної перевірки, 11.07.2007 податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення:

1)          № 0001142342/0/23-121 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2 379 329 грн., в т.ч. 1 586 219 грн. основного платежу та 793 110 грн. штрафних санкцій;

2)          № 0001132342/0/23-121 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 1 425 659,50 грн., в т.ч. 792 033 грн. основного платежу та 633 626,50 грн. штрафних санкцій.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, прийняті наступні податкові повідомлення-рішення з аналогічними податковими зобов’язаннями: 0001132342/1/23-121 від 07.09.2006 та № 0001132342/2/23-121 від 26.10.2006, № 0001132342/3/23-121 від 09.01.2007; № 0001142342/1/23-121 від 07.09.2006 та № 0001142342/2/23-121 від 26.10.2006;, № 0001142342/3/23-121 від 09.01.2007.

Судами також встановлено, що згідно з п. 1.1 Статуту ЗАТ “Калина-ЛТД” створено позивача відповідно до рішення установчих зборів шляхом виділу частини майна, прав і обов'язків ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД”. Виділ проведено на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” в розмірі, що становить 95%. Згідно розподільчого балансу позивач являється правонаступником прав і обов'язків ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД”, отриманих відповідно до розподільчого балансу. Згідно з розподільчим балансом на позивача від ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” було передано дебіторську заборгованість в сумі 5 029 033,46 грн. (в т.ч. ПДВ –838 172,24 грн.). ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” на передану згідно з розподільчим балансом дебіторську заборгованість виписані податкові накладні, які позивачем в жовтні 2005 року включені до складу податкового кредиту.

30.09.2005 між ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” та ЗАТ “Калина-ЛТД” укладено договір про переведення боргу, за яким перший переводить на останнього свій борг за договором кредиту, укладеним між ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” та АКБ “Експобанк”. За умовами договору про переведення боргу ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” зобов’язується сплатити позивачу за прийняття боргу відповідну суму. Таким чином, у ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 276 387,60 грн.

03.10.2005 між ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” та позивачем укладено договір поставки, предметом якого є передача у власність основних засобів та матеріальних цінностей. Позивач, як покупець зобов’язаний прийняти товар та сплатити вартість товару в розмірі 686 520,28 грн. Між ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” та позивачем укладено угоду про зарахування однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.10.2005 у справі № 43/803 визнано ПП “Аркада-Сервіс” (м. Київ, вул. Кіквідзе, 26   код 33152754 ) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Красовського В.О., який згідно ч. 1 ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” здійснює повноваження та розпорядження майном і виконує повноваження керівника банкрута - ПП “Аркада-Сервіс”.

Станом на 03.10.2005 ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” передало позивачу кредиторську заборгованість по рахунку № 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” в сумі 20 847 848,20 грн. перед ПП “Аркада-Сервіс”. Позивач отримав від ПП “Аркада-Сервіс” ПММ на суму 3 494 876,57 грн. (в т.ч. ПДВ –582 479,42 грн.). При цьому, з 19.10.2005 Позивач отримав від ПП “Аркада-Сервіс” ПММ на суму 3 801 759,48 грн. (ПДВ –633 626,61 грн.).

Позивачем за вказані ПММ перераховано ПП “Аркада-Сервіс” грошові кошти в розмірі 5 836 667 грн.

Станом на 19.10.2005 (дата прийняття судом рішення про визнання банкрутом ПП “Аркада-Сервіс”) заборгованість позивача перед ПП “Аркада-Сервіс” становить 18 506 057,77 грн., яка погашена частково грошовими коштами на розрахунковий рахунок в період з 20.10.2005 по 07.11.2005 в розмірі 5 488 868 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при реорганізації ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД” і виділенні нового платника ПДВ –ЗАТ  “Калина-ЛТД”, не відбувалось поставки підприємства, як окремого об’єкта підприємництва та продажу активів підприємства за компенсацію, оскільки було проведено безкомпенсаційну передачу позивачу дебіторської заборгованості по сплаченим, але не отриманим товарам, які і були відображені у відповідних податкових накладних у виконання порядку заповнення таких первинних документів податкової звітності, тому застосування податковим органом п. 3.2.8 Закону України “Про податок на додану вартість” є безпідставним; наявність документів на підприємстві, що фіксують господарську операцію, спростовує висновки податкового органу щодо неправомірного включення до валових витрат сум зазначених у видаткових накладних та суми податкового кредиту, включених до нього на підставі податкових накладних ТОВ “Аркада-Сервіс” в період з 19.10 по 31.10.2005.

Суд касаційної інстанції з таким висновком судів погодитись не може, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 цього Закону не є об’єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Таким чином, виділення одного підприємства з іншого під час реорганізації не може розглядатися, як операція з купівлі-продажу підприємства або як безоплатне отримання активів підприємства, оскільки реорганізація полягає у переході за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах майнових прав і обов’язків від реорганізованого підприємства до новоствореного, в результаті чого податкових зобов’язань з податку на додану вартість не виникає.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) на яку було виписано податкові накладні припадає на період діяльності ТОВ ВКФ “Калина-ЛТД”, а не ЗАТ “Калина-ЛТД”, тому перше не мало права виписувати останньому накладних, оскільки не відбулось поставки товарів (робіт, послуг) і не отримувало попередню оплату за товари (роботи, послуги), а лише передавало дебіторську заборгованість, як встановлено судами, по розподільчому балансу.

Крім того, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 18 “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 № 167 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 23.06.1997 № 233/2037 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.

Податкові накладні підписані Жуковим К.В. від імені ПП “Аркада-Сервіс” є такими, що видані з порушенням п. 18 “Порядку заповнення податкової накладної”.

Враховуючи викладене, податковим органом правомірно здійснені нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити.

Постанову Господарського суду Рівненської області від 21.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2007 скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.