Рішення

від 08.09.2011 по справі 47/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/266

08.09.11

Справа № 47/266

08.09.11

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю “Хадо”

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко”

Про                    стягнення 15 777,43  грн.                                       

                                                                                            Суддя Станік С.Р.                                                                             

Представники:

Від позивача       не з’явився

Від відповідача   ОСОБА_1  –представник за довіреністю від 20.06.2011 р.

В судовому засіданні 08.09.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України,  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача  15 777,43 грн. боргу на підставі Договору поставки № 3572К від 30.07.2007 р., а також відшкодування 157,77 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 було порушено провадження у справі  № 47/266, розгляд справи було призначено на 03.08.2011.

В судовому засіданні 03.08.2011р. представник відповідача зазначив, що ним було сплачено суму боргу, про що надано відповідні платіжні доручення.  

Позивач своїх представників в судове засідання 03.08.2011р. –не направив, через канцелярію суду 03.08.2011 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 21.07 2011 р. Про проведення судового засідання позивач був повідомлений за адресою вказаною у позові. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 р., на підставі ст. 77, 86 ГПК України, розгляд справи був відкладений на 08.09.2011 о 10:00 год.

22.08.2011 р. позивач через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому також повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

06.09.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав лист стосовно платіжного доручення від 28.07.2011 р. № 3006876.

В судовому засіданні 08.09.2011 р. судом розглянуте клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

За наведених обставин та з урахуванням обмеженого строку вирішення спору, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.09.2011 р. за відсутністю позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2011 р. подав копію листа позивачу № 657 від 12.08.2011 р. для залучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2011 р. надав усні пояснення, відповідно до яких в задоволенні позову просив відмовити повністю.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

30.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАДО» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (покупець, відповідач) був укладений Договір про поставку № 3572К (надалі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язався передати товари у власність покупцю на умовах та в строки, встановлені у Замовленнях на поставку, а покупець в порядку та в строки, встановленні даним договором, зобов'язався прийняти товари та оплатити їх.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63 841,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, і довіреностями, виданими відповідачем на отримання даного товару.

Як вбачається з видаткових накладних, підписаних уповноваженим представником відповідача за довіреністю та скріплених печаткою відповідача, останній прийняв товар без заперечень та претензій щодо їх якості чи кількості.

Відповідно до п. 1 розділу VIII Договору сторони узгодили, що покупець сплачує постачальнику за товари після їх реалізації після спливу 14 календарних днів кожну середу.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання по Договору в частині оплати товару в повному обсязі не виконав. Так, відповідач лише частково розрахувався за товари на загальну суму 36 000,00 грн., що підтверджується виписками з банку, наявними в матеріалах справи.

Також, відповідач повернув частину поставленого товару на загальну суму 9 906,56 грн., що підтверджується  Актом перевірки поставки товару від 09 вересня 2008 р. та видатковими накладними (повернення), які також наявні в матеріалах справи.

Крім того, між позивачем та відповідачем  05.05.2010 р. та 05.06.2010 р. було укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, якими було зменшено заборгованість відповідача за Договором на суму 2 157,40 грн.

Виходячи з вище викладеного, вартість неоплаченого відповідачем товару  становить 15777,43 грн.  (63 841,39 грн. (вартість проданого товару) - 36 000,00 грн. (вартість оплаченого товару) - 9 906,56 грн. (вартість повернутого товару) - 2 157,40 грн. (вартість зарахованих зустрічних однорідних вимог) =

15 777,43 грн.)

31.12.2010 р. між позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на, згідно якого підтверджується заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар на загальну суму 15 777,43 грн.

01.03.2011 р. позивач направив на адресу відповідача Вимогу (вих. № 78/03-11 від 01.03.2011р.), відповідно до якої вимагав від відповідача надати звіт про реалізацію товару за Договором поставки № 3572К від 30 липня 2007 р. у письмовому вигляді; здійснити оплату за товар, який вже реалізовано відповідачем; повернути нереалізований товар, що був поставлений позивачем за наведеним договором.

Проте, відповідач не задовольнив вимоги позивача, у зв»язку з чим останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 15 777,43 грн. боргу на підставі Договору поставки № 3572К від 30.07.2007 р.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи по суті, відповідач здійснив оплату за товар згідно з Договором № 3572К від 30.07.2007 р. в сумі 777,49 грн., що підтверджується доданим відповідачем до матеріалів справи платіжним дорученням № 39952 від 02.08.2011 р. на вказану суму.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладену норму п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та залучене до справи платіжне доручення № 39952 від 02.08.2011 р. на суму 777,49 грн., яке свідчать про сплату відповідачем заборгованості в цій сумі після подання позову до Господарського суду міста Києва, провадження у справі в частині боргу в сумі 777,49 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В той же час, належні докази в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження здійснення відповідачем оплати заборгованості в іншій частині боргу, а саме в сумі  15000,00 грн. (15777,49 грн. –777,49 грн. = 15000,00 грн.) фактично суду не надані.

Так, судом встановлено, що в платіжному дорученні № 3006876 від 28.07.2011 р. на суму 15000,00 грн. в реквізиті «Призначенні платежу»зазначено: «Оплата за пром. товари зг. Дог. № б/н від 01.01.2011 р. в т.ч. НДС 20%  - 2500,00 грн.», тоді як заборгованість за товар, яка є предметом даного спору, виникла на підставі Договору про поставку № 3572К від 30.07.2007 р. Належних доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати позивачу за товар, поставлений на підставі Договору про поставку № 3572К від 30.07.2007 р. відповідачем суду не надано.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004, № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

Згідно п. 3.8 вищенаведеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору про поставку № 3572К від 30.07.2007 р., позивачем на підставі видаткових  накладних, наявних в матеріалах справи, було поставлено відповідачу товар, а відповідачем прийнято товар загалом на суму 63841,39 грн., проте всупереч умов зазначеного Договору –товар не оплачено у повному обсязі та у встановлений договором строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем по Договору про поставку № 3572К від 30.07.2007 р., станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 15000,00 грн. (63 841,39 грн. (вартість проданого товару) - 36 000,00 грн. (вартість оплаченого товару) - 9 906,56 грн. (вартість повернутого товару) - 2 157,40 грн. (вартість зарахованих зустрічних однорідних вимог) –777,49 грн. (оплата товару згідно платіжного доручення № 39952 від 02.08.2011 р. = 15000,00 грн.) і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору про поставку № 3572К від 30.07.2007 р.,  існує непогашена заборгованість в сумі 15000,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами,  та такою, що підлягає задоволенню в сумі  15000,00 грн.  

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За наведених обставин, суд покладає державне мито в сумі 157,77 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

                                                                            ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 777,49 грн. боргу у зв‘язку із відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, Україна, м. Київ, пр-т. Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАДО» (61103, м. Харків, пров. 23 Серпня, б. 4, ідентифікаційний код 25612000) суму боргу в розмірі 15000 (п»ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., державне мито в сумі 157 (сто п»ятдесят сім) грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським  судом.

Суддя                                                                                                               С.Р. Станік

дата підписання рішення  - 15.09.11