Постанова

від 31.10.2011 по справі 47/266

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011                                                                                           № 47/266

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій  Л.М.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:          

від позивача:          не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача:          ОСОБА_1 – представник, дов. б/н від 28.10.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу          

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

на рішення Господарського суду міста Києва від          08.09.2011

у справі          № 47/266  (суддя Станік С.Р.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадо"

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

про          стягнення 15 777,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 у справі № 47/266 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 777,49 грн. боргу, у зв‘язку із відсутністю предмету спору; в іншій частині позов задоволено повністю; стягненню з відповідача на користь  позивача підлягає сума боргу в розмірі  15 000,00 грн., державне мито в сумі 157,77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.    

Рішення мотивоване тим, що вартість неоплаченого відповідачем товару  становить 15777,43 грн.; судом встановлено, що станом на час розгляду справи по суті, відповідач здійснив оплату за товар згідно з договором № 3572К від 30.07.2007 в сумі 777,49 грн., що підтверджується доданим відповідачем до матеріалів справи платіжним дорученням № 39952 від 02.08.2011 на вказану суму; враховуючи норму п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та залучене до справи платіжне доручення № 39952 від 02.08.2011 на суму 777,49 грн., яке свідчить про сплату відповідачем заборгованості в цій сумі після подання позову до Господарського суду міста Києва, провадження у справі в частині боргу в сумі 777,49 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України; в платіжному дорученні № 3006876 від 28.07.2011 на суму 15 000,00 грн. в реквізиті: "Призначенні платежу" зазначено: "Оплата за пром. товари зг. дог. № б/н від 01.01.2011 в т.ч. НДС 20%  - 2 500,00 грн.", тоді як заборгованість за товар, яка є предметом даного спору, виникла на підставі договору поставки № 3572К від 30.07.2007; належних доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати позивачу за товар, поставлений на підставі договору поставки № 3572К від 30.07.2007 відповідачем суду не надано; судом встановлено, що згідно із умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 3572К від 30.07.2007, позивачем на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, було поставлено відповідачу товар, а відповідачем прийнято товар загалом на суму 63 841,39 грн., проте, всупереч умовам зазначеного договору, товар не оплачено у повному обсязі та у встановлений договором строк; заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 3572К від 30.07.2007, станом на момент вирішення спору, складає суму у розмірі 15 000,00 грн.  ( 63 841,39 грн.  (вартість проданого товару) - 36 000,00 грн. (вартість оплаченого товару) - 9 906,56 грн.  (вартість повернутого товару) - 2 157,40 грн. (вартість зарахованих зустрічних однорідних вимог) – 777,49 грн. (оплата товару згідно із платіжним дорученням № 39952 від 02.08.2011 = 15000,00 грн.) і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 у справі № 47/266 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує на те, що з метою належного виконання своїх грошових зобов’язань відповідач перерахував позивачу платіжними дорученнями № 3006876 від 28.07.2011 та № 39952 від 02.08.2011 заборгованість у повному обсязі; оскільки в одному із зазначених платіжних доручень, а саме: в платіжному дорученні № 3006876 від 28.07.2011 було невірно вказано призначення платежу, відповідач звернувся до позивача (лист № 657 від 12.08.2011) з уточненням призначення платежу та проханням повідомити Господарський суд міста Києва про зміну призначення платежу; після прийняття судом оскаржуваного рішення, відповідач отримав від позивача лист № 195/08-11 від 31.08.2011, в якому останній підтвердив, що в платіжному дорученні № 3006876 від 28.07.2011 було невірно вказано призначення платежу, а також те, що оплата фактично здійснювалась за товар, поставлений згідно із договором № 3572К від 30.07.2007.

Також в апеляційній скарзі відповідач просить прийняти лист позивача № 195/08-11 від 31.08.2011, як додатковий доказ.

Розглянувши клопотання скаржника про прийняття додаткового доказу, колегія суддів його відхилила, оскільки у матеріалах справи є наявним лист позивача від 31.08.2011 за  № 194/08-11, адресований суду першої інстанції, за змістом, аналогічним змісту зазначеного скаржником листа № 195/08-11.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач частково не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи те, що відповідачем сплачено суму боргу після прийняття судом позовної заяви та порушення провадження у справі, отже, вимоги позивача щодо відшкодування вищевказаних судових витрат є законними та такими, що підлягають задоволенню, просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 у справі № 47/266 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги – без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 15 777,43 грн. та судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.07.2007 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 3572К, відповідно до п. 1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов’язався передати товари у власність відповідача, за договором покупця, на умовах та у строки, встановлені у замовленнях на поставку, а відповідач в порядку та строки, встановлені договором, зобов’язався прийняти товари та оплатити їх.

На виконання умов договору поставки № 3572К позивачем поставлено відповідачу товарів на загальну суму 63 841,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями, виданими відповідачем на отримання даного товару.

Товари відповідачем прийняті без претензій по якості та кількості та частково перераховано позивачу вартість поставленого товару на суму у розмірі 36 000,00 грн., що підтверджується витягом із особового рахунку позивача.(а.с. 20-25).

Також відповідачем повернуто частину поставленого товару на суму у розмірі 9 906,56 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) №№ М74-000312 від 22.01.2009 на суму 1 568,00 грн., А12-000404 від 22.01.2009 на суму 2 273,60 грн., М74-0011395 від 10.04.2009 на суму 372,40 грн., N94-003709 від 18.09.2009 на суму 147,28 грн., N94-003710 від 18.09.2009 на суму 1 744,40 грн., N94-003707 від 18.09.2009 на суму 439,99 грн., М46-004738 від 23.09.2009 на суму 2 528,39 грн. та актом перевірки поставки товару від 09.09.2008.

Згідно із ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як вбачається із угод про залік взаємних  вимог від 05.05.2010 та 05.06.2010, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 112, 115), погашення грошових зобов’язань сторін за договором поставки № 3572К становить суму у розмірі 2 157,40 грн.

В п. 1 розділу 8 договору № 3572К сторони передбачили, що відповідач здійснює оплату позивачу за товари після їх реалізації після спливу 14 календарних днів кожної середи.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010, підтверджується заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар на загальну суму 15 777,43 грн.

Позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 78/03-11 від 01.03.2011 про виконання зобов'язання за договором поставки № 3572К, із вимогою надати звіт про реалізацію товару за договором поставки № 3572К у письмовому вигляді; здійснити оплату за товар, який вже реалізовано відповідачем; повернути нереалізований товар, що був поставлений позивачем за наведеним договором.

Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, у зв’язку з чим останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 15 777,43 грн. заборгованості згідно із договором поставки № 3572К.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату за отриманий товар згідно із договором № 3572К на суму у розмірі 777,49 грн., що підтверджується доданим відповідачем до матеріалів справи платіжним дорученням № 39952 від 02.08.2011.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та платіжне доручення № 39952 від 02.08.2011, яке свідчить про часткову сплату відповідачем заборгованості за отриманий товар згідно із договором № 3572К після подання позову до Господарського суду міста Києва, провадження у справі в частині боргу в сумі 777,49 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Також відповідачем надіслано на адресу позивача лист № 657 від 12.08.2011, в якому повідомлено, що відповідно до платіжного доручення від 28.07.2011 № 3006876 відповідач перерахував позивачу 15 000,00 грн.; в зазначеному платіжному дорученні вказано призначення платежу: "За пром. товари зг. дог. № б/н від 01.01.2011, в т.ч. НДС 20% - 2 500,00 грн."; однак, договір № б/н від 01.01.2011 між позивачем та відповідачем не укладався, тобто у платіжному дорученні від 28.07.2011  № 3006876 зазначено невірне призначення платежу, тому відповідач просить вважати вірним наступне призначення платежу: "Плата за товар згідно із договором № 3572К від 30.07.2007, в т.ч. ПДВ 20% - 2 500,00 грн.".

Позов пред’явлено 15.07.2011, згідно із датою поштового штемпелю на конверті, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 порушено провадження у справі № 47/266, а перераховано 777,49 грн. за платіжним дорученням № 39952 – 02.08.2011 та 15 000,00 грн. за платіжним дорученням № 3006876 – 28.07.2011, а остаточно призначення платежу за платіжним дорученням № 3006876 сторони погодили вже станом на 03.08.2011.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення суми основного боргу в розмірі 15 000,00 грн., як із таким, що не грунтується на матеріалах справи, адже сторонами було погоджено зміну призначення платежу, раніше вказаного в платіжному дорученні № 3006876, про що є докази у матеріалах справи № 47/266.

Із вимогами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на наступні обставини.

Згідно із ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджено правомірність позовних вимог позивача, а відповідач своєчасно не розрахувався із позивачем, чим довів господарський спір до суду.

Отже, підстави для покладення судових витрат на позивача відсутні.

Позивач, разом із супровідним листом від 03.08.2011 № 174/08-11, надав довідку (а.с. 132), в якій повідомив, що відповідачем сплачена грошова сума в розмірі 15 777,43 грн. та, станом на 03.08.2011, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, а у листі від 31.08.2011 № 194/08-11 підтвердив, що в платіжному дорученні від 28.07.2011 № 3006876 вказано невірне призначення платежу, тому що договір № б/н від 01.01.2011 між позивачем та відповідачем не укладався та просив вважати вірним призначення платежу у платіжному дорученні № 3006876 від 28.07.2011 наступного змісту: "Плата за товар згідно із договором № 3572К від 30.07.2007, в т.ч. ПДВ 20% - 2 500,00 грн.".

Отже, у частині стягнення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 15 000,00 грн. провадження у справі № 47/266 також підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

  1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

            2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 у справі № 47/266 змінити виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

                    "1. Провадження у справі припинити.

                     2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8; код ЄДРПОУ 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадо" (61103, м. Харків, пров. 23 серпня, 4; код ЄДРПОУ 25612000) 157,77 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

            3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадо" (61103, м. Харків, пров. 23 серпня, 4; код ЄДРПОУ 25612000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8; код ЄДРПОУ 32104254)  75,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

            4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

            5. Справу № 47/266 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.11.11 (відправлено)