ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 39/98
19.09.11
За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
про стягнення заборгованості 30 400,74 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники :
від позивача: ОСОБА_1 –представник на підставі довіреності № б/н від 13.10.2010 р.
від відповідача: ОСОБА_2 –представник на підставі довіреності № 279 від 30.06.2011 р.,
ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності № 187 від 30.06.2011 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (відповідача) про стягнення 30 400,74 грн. в порядку, передбаченому ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті настання страхового випадку (10.01.2009 р. стався витік теплоносія з батареї опалення через її розмороження в приміщенні за адресою: м. Здолбунів, вул. Б. Хмельницького 7, що призвело до затоплення приміщення) сума в розмірі 30400,74 грн. була виплачена у якості страхового відшкодування позивачем (страховиком) Відділенню виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Здолбунівському районі (страхувальнику) на підставі договору № 104 від 05.05.2008 р. У зв»язку з відшкодуванням наведеної суми, у позивача відповідно до ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», виникло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Винною особою у заподіянні шкоди в результаті події 10.01.2009 р. в сумі 30 400,74 грн. позивач вважає відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/98 та призначено справу до розгляду на 01.08.2011 р. о 11:40 год.
Представник позивача в судове засідання 01.08.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 12.07.2011 р. не виконав.
Представник відповідача в судове засідання 01.08.2011 р. з"явився, вимоги ухвали суду від 12.07.2011 р. не виконав, в судовому засіданні звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 05.09.2011 р. о 15:30 год.
05.09.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав письмове обгрунтування неналежності та недопустимості доказів.
05.09.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, письмове пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2011 р.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.
Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання відповідача судом задоволено.
Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернулися до суду з спільним клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 19.09.2011 о 14:10 год.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 р., звернувся до суду з письмовим клопотанням про залучення до справи доказів. Клопотання судом задоволено.
Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення до справи доказів. Клопотання судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримав позовні вимоги повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2011 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечував позовні вимоги повністю з огляду на доводи, викладені ним у відзиві на позовну заяву.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.09.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (відповідача) про стягнення коштів в сумі 30 400,74 грн. в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України »(надалі –ЦК України) та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст. 27 Закону України від 07.03.1996, № 85/96-ВР «Про страхування»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (надалі –Закон України «Про страхування»).
Платіжним дорученням № 6302 від 22.12.2009 р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 30 400,74 грн. Відділенню виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Здолбунівському районі Рівненської області на підставі Договору добровільного страхування майна юридичної особи № 104 від 05.05.2008 р. в результаті настання страхового випадку 10.01.2009 р.
Вищезазначений Договір добровільного страхування майна юридичної особи № 104 був укладений 05.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (страховик, позивач) та Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Здолбунівському районі Рівненської області (страхувальник) (надалі –Договір), копія Договору наявна в матеріалах справи.
Згідно п. 2.1.1 Договору було визначено, що об»єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, пов»язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим майном (майновими об»єктами, групами майна), яке зазначене у п. 1.1 Договору, та розміщене за вказаною у п. 1.5 Договору адресою.
Видами застрахованого майна у Договорі визначені будівля вартістю 19900,00 грн., комп»ютерна техніка вартістю 24811,00 грн., меблі та інвентар вартістю 19063 грн., інше майно вартістю 26124,00 грн.(п.п. 1.1, 1.2 Договору, додаток № 1 до Договору), зазначено, що наведене застраховане майно знаходиться за адресою: м. Здолбунів, вул. Б. Хмельницького, 7, м. Острог, вул. Незалежності, 9 (п. 1.5 Договору).
Страхова сума за Договором була визначена у загальному розмірі 89898,00 грн. (п. 1.3 Договору), а суми страхового платежу в розмірі 898,80 грн. одноразово (п. 1.10.1 Договору).
Згідно п. 2.2.1 Договору встановлено, що страховим випадком за Договором визнається подія (події), передбачені Договором, яка (які) відбулась (відбулись) і з настанням якої (яких) виникає обов»язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) згідно з умовами Договору.
Відповідно до п. 1.6, п.п. 2.2.2.3 п. 2.2 Договору страховим випадком сторони визначили, зокрема, вплив рідини (вплив рідини водопровідних, каналізаційних і опалювальних систем, внаслідок їх розриву або переповнення, в тому числі з сусідніх приміщень, що не належать страхувальнику). Під впливом рідини з водопровідних, каналізаційних і опалювальних систем розуміється витікання рідини всупереч встановленим нормам експлуатації зі:
1) стаціонарних систем водопостачання і каналізації;
2) устаткування, що безпосередньо з»єднане з трубами систем водопостачання і каналізації;
3) систем водяного чи парового опалення.
Згідно п. 1.10.3 строк дії Договору: з 31.05.2008 р. по 30.05.2009 р.
Страховий платіж в розмірі 898,80 грн. був сплачений 07.05.2008 р., що підтверджується копією банківської виписки, наявною в матеріалах справи.
Позивач стверджує, що 10.01.2009 року внаслідок пошкодження системи опалення в приміщенні цеху технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку «Укртелеком», що знаходиться за адресою м. Здолбунів, вул. Богдана Хмельницького, 7, стався витік теплоносія з батареї опалення через її розмороження, так як у приміщенні на другому поверсі у вікнах були відсутні шибки. Наведене призвело до затоплення приміщення Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Здолбунівському районі Рівненської області (страхувальник за Договором), яке розташоване на першому поверсі за вищевказаною адресою.
10.01.2009 р. страхувальник звернувся до страховика (позивача) із заявою про пошкодження застрахованого майна внаслідок страхового випадку (копія заяви наявна в матеріалах справи).
10.01.2009 р. за участю представників страховика, страхувальника та Рівненської філії ВАТ «Укртелеком»(відповідач) був проведений огляд місця події та пошкодженого майна, за результатами якого були складені Акт огляду місця події/ пошкодженого майна від 10.01.2009 р. та Акт від 10.01.2009 р. довільної форми з описом обставин, за яких відбулася спірна подія та переліком пошкодженого майна. Наведені акти були підписані представниками страховика та страхувальника, тоді як представник відповідача від їх підписання відмовився, зокрема, у зв»язку з відсутністю інвентарних номерів пошкодженого майна (копії актів наявні в матеріалах справи).
Відповідно до Страхового акту № 2-577 від 22.12.2009 р. позивач визнав випадок «проникнення гарячої води із опалювальної системи, що поверхом вище»10.01.2009 р., в результаті якого «під дією гарячої води пошкоджено: внутрішнє оздоблення, комп»ютерна техніка, електропроводка, килимове покриття, меблі та інвентар», у якості страхового випадку, на підставі розрахунків № 1-3 визначив розмір збитків та розмір страхового відшкодування страхувальнику у сумі 30 400,74 грн., а особою, яка відповідальна за настання страхового випадку визначив Цех технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку Рівненської дирекції ВАТ «Укртелеком»(копія страхового акту та розрахунків до нього наявні в матеріалах справи).
Як вище було зазначено, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 30 400,74 грн. страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 6302 від 22.12.2009 р.
Позивач з посиланням на Договір на відпуск теплової енергії № 8003 від 01.10.2000 р., укладений між ВАТ «Укртелеком»та КП «Здолбунівкомуненергія»(копія даного договору наявна в матеріалах справи), стверджує, що відповідальність за стан внутрішньо будинкової мережі несе власник - Здолбунівський цех електрозв'язку ВАТ «Укртелеком», який є безбалансовим спеціалізованим структурним підрозділом філії.
Наявність матеріальної шкоди та розмір збитків, завданих страхувальнику (Відділенню виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Здолбунівському районі Рівненської області) позивач підтверджує Актом огляду місця події/ пошкодженого майна від 10.01.2009 року, Актом від 10.01.2009 року довільної форми, Страховим актом № 2-577 від 22.12.2009 р. з Розрахунками № 1-3 розміру страхового відшкодування, Локальним кошторисом № 2-1-1 на ремонт приміщень Відділення ВД ФСНВ у Здолбунівському районі в м. Здолбунів по вул. Б. Хмельницького, 7 від 03.03.2009 p., Актами технічного огляду комп'ютерної техніки від 19 березня 2009 року з наявними в них розрахунками вартості пошкодженої комп'ютерної техніки та оргтехніки, Списком пошкоджених меблів відділення ВД ФСНВ у Здолбунівському районі з розрахунками вартості пошкоджених меблів та інвентарю з урахуванням зносу.
Вину, протиправність дій відповідача та зв'язок між діями останнього та завданою шкодою позивач підтверджує листом ДП «Рівненський експертно –технічний центр»№ б/н від 12.01.2009 p., листом КП «Здолбунівкомуненергія»№ 31 від 08.01.2009 р., листом КП «Здолбунівкомуненергія»№ 298 від 11.02.2009 р., Договором на відпуск теплової енергії № 8003 від 01.10.2000 р.
Отже, у зв»язку із виплатою страхового відшкодуванням у розмірі 30 400,74 грн. за Договором добровільного страхування майна юридичної особи № 104 від 05.05.2008 р., позивач вважає, що на підставі ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування»у нього виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як винної особи, у розмірі виплаченого відшкодування.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В той же час, частиною 2 наведеною статті ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є :
1) шкода;
2) протиправна поведінка (дії чи бездіяльність);
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою;
4) вина особи, яка заподіяла шкоду.
Як визначено у частині 1 статті 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов»язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов»язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б належним чином підтверджували доводи позивача, що саме протиправна поведінка відповідача (його дії чи бездіяльність) безпосередньо призвели до шкоди, заподіяної Відділенню виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Здолбунівському районі (страхувальнику) в результаті настання страхового випадку 10.01.2009 р.
Зокрема, судом встановлено, що надані позивачем документи, а саме: Акт огляду місця події/ пошкодженого майна від 10.01.2009 року, Акт від 10.01.2009 року довільної форми, складені за участю представників страхувальника, страховика (позивача) та відповідача, містять тільки зазначення обставин події 10.01.2009 р. (затоплення приміщень з верхнього поверху) з вказанням вирогідних причин даної події (прорив системи опалення), тоді як з наведених актів жодним чином не вбачається, що приміщення на другому поверсі за адресою м. Здолбунів, вул. Б. Хмельницького, 7 належить відповідачу та в ньому станом на час спірної події знаходився відповідач, а рівно не вбачається, що саме відповідач вчинив протиправні дії, що призвели до затоплення приміщень з верхнього поверху.
Крім того, суд звертає увагу, що для огляду місця події і пошкодженого майна та для складання вищезазначених актів від 10.01.2009 р. не були запрошені, а отже не були присутні, представники Комунального підприємства «Здолбунівкомуненергія», що підтверджується листом комунального підприємства № 298 від 11.02.2009 р., в той час як відповідно до наявного в матеріалах справи Договору № 8003 на відпуск теплової енергії від 01.10.2000 р. КП «Здолбунівкомуненергія» відпускає теплову енергію для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання будівель за адресою м. Здолбунів, вул. Б. Хмельницького, 7.
Також судом встановлено, що відповідно до вищевказаного листа № 298 від 11.02.2009 р. КП «Здолбунівкомуненергія»повідомило позивача, що згідно п. 3.1 Договору № 8003 від 01.10.2000 р. на відпуск теплової енергії та Правил користування тепловою енергією відповідальність за стан внутрішньо будинкової мережі несе власник –Здолбунівський цех електрозв»язку. Однак, як вище було зазначено, належні докази на підтвердження права власності саме відповідача (права володіння, користування та розпорядження) на спірне приміщення на другому поверсі за адресою м. Здолбунів, вул. Б. Хмельницького, 7 в матеріалах справи відсутні, а лист № 298 від 11.02.2009 р. не приймається судом у якості належного доказу в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження права власності.
Не вбачається протиправність дій відповідача і з наданого позивачем на підтвердження позовних вимог листа Державного підприємства «Рівненський експертно - технічний центр»№ б/н від 12.01.2009 p.
Так, вищезазначеним листом Державне підприємство «Рівненський експертно - технічний центр»в особі начальника відділу дефектоскопії, повідомило начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Рівненської області про те, що згідно листа Фонду було проведено обстеження приміщення по вул. Б. Хмельницького, 7 в м. Здолбунів з метою виявлення причини затоплення офісних приміщень відділення. В листі зазначено, що при обстеженні було виявлено пошкоджену чавунну батарею опалення на другому поверсі приміщення; в результаті візуального огляду вказаної батареї опалення виявлено чисельні дефекти у вигляді тріщини та відкол частини ребра; дані дефекти виникли внаслідок розмороження батареї опалення.
Отже, лист Державного підприємства «Рівненський експертно - технічний центр»№ б/н від 12.01.2009 p. містить тільки зазначення результатів візуального огляду батареї опалення на другому поверсі спірного приміщення та жодним чином не підтверджує, що пошкодження цієї батареї було здійснено в результаті дій (або бездіяльності) саме відповідача. До того ж, як вірно зазначив відповідач у наданих суду письмових обґрунтуваннях неналежності та недопустимості доказів, даний лист є тільки інформативним, не підтвердженим відповідними нормативними, початковими, розрахунковими даними, а також не оформлений у відповідності до вимог Положення про відділ дефектоскопії, який є структурним підрозділом лабораторії технічної діагностики і неруйнівного контролю ДП «Рівненський експертно - технічний центр».
Також, суд не визнає доказом протиправності дій відповідача і лист КП «Здолбунікомуненергія»№ 31 від 08.01.2009 року, оскільки цей лист фактично містить прохання до начальників ЦТЕ та ПП Здолбунівського району прийняти міри по утепленню приміщення по вул. Б. Хмельницького 7, так, як в зв'язку з значним пониженням температури зовнішнього повітря можливий вихід з ладу внутрішньо будинкової системи центрального теплопостачання будинку (розмороження трубопроводів та приладів обігріву). Будь-які посилання на протиправність дій відповідача в даному листі не містяться.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що витік теплоносія з батареї опалення, який стався 10.01.2009 р. за адресою м. Здолбунів, вул. Богдана Хмельницького, 7, через розмороження батареї опалення та через те, що у приміщенні на другому поверсі у вікнах були відсутні шибки, стався в результаті протиправної поведінки (дій чи бездіяльності) саме відповідача. До того ж, про відсутність шибок у вікнах на другому поверсі приміщення, вбачається тільки зі змісту позовної заяви, тоді як в жодному доданому до позовної заяви документі на підтвердження позовних вимог, таке зазначення не міститься.
Крім того, з урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено заподіяння шкоди в сумі 30 400,74 грн. в результаті дій відповідача при пошкодженні 10.01.2009 р. системи опалення в приміщенні за адресою м. Здолбунів, вул. Б. Хмльницького, 7, що призвело до затоплення приміщення страхувальника.
Судом встановлено, що в Акті огляду місця події/ пошкодженого майна від 10.01.2009 року в розділах «Зовнішній вигляд майна (стан залишків) та «Перелік та характеристика пошкоджень»йдеться тільки про пошкодження приміщення, тоді як зазначення про пошкодження комп»ютерної техніки, меблів та інвентаря відсутні.
Суд приходить до висновку, що складений учасниками огляду місця події Акт від 10.01.2009 року в довільній формі з переліком пошкодженого майна в результаті впливу рідини не може бути належним доказом завданої шкоди в сумі 30 400, 74 грн., оскільки не вся вказана в ньому комп»ютерна техніка, меблі та інвентар мають зазначення про їх вартість та інвентарний номер, який би безпосередньо підтверджував знаходження даного майна саме на балансі страхувальника, а рівно підтверджував би, що саме це майно застраховане страховиком (позивачем) за Договором добровільного страхування майна юридичної особи № 104 від 05.05.2008 р. При цьому суд зазначає, що як наведений Договір № 104 від 05.05.2008 р., так і додаток № 1 до нього, містять лише у загальних визначеннях перелік майна, прийнятого на страхування, а саме: «будівля», «комп»ютерна техніка», «меблі та інвентар», «інший інвентар». Роздруківки залишків матеріальних цінностей від 07.05.2008 р., які додані до позовної заяви, також не містять інвентарних номерів переліченого в них майна. А отже, навіть при наявності інвентарних номерів всього пошкодженого майна, зазначеного в Акті № б/н від 10.01.2009 р. довільної форми, не можливо достеменно встановити, чи було таке майно застраховане за Договором № 104 від 05.05.2008 р.
З огляду на наявний в матеріалах справи Страховий акт № 2-577 від 22.12.2009 р. вбачається, що позивач визначив суму страхового відшкодування в розмірі 30 400,74 грн. на підставі Розрахунків № 1-3 розміру страхового відшкодування. Проте наведені розрахунки, рівно як і наявні в матеріалах справи Локальний кошторис № 2-1-1 на ремонт приміщень Відділення ВД ФСНВ у Здолбунівському районі в м. Здолбунів по вул. Б. Хмельницького, 7 від 03.03.2009 p., Акти технічного огляду комп'ютерної техніки від 19 березня 2009 року, Список пошкоджених меблів відділення ВД ФСНВ у Здолбунівському районі, не приймаються судом у якості належних доказів заподіяння шкоди у визначеній позивачем сумі, оскільки:
- наведені Розрахунки № 1-3 містять тільки зазначення сум, які підлягають виплаті, які фактично в цих розрахунках не деталізовані та не обґрунтовані;
- наведені Акти технічного огляду комп'ютерної техніки від 19 березня 2009 року в кількості 6 шт. та Список пошкоджених меблів (з приписками та виправленнями від руки) не містять зазначень про належність вказаного в них майна страхувальнику та не підтверджують повністю суму шкоди в розмірі 30 400,74 грн.;
- наведений Локальний кошторис жодним чином не підтверджує, що він складений на ремонт приміщень саме у зв»язку із затопленням внаслідок події 10.01.2009 р., пов»язаної з витіком теплоносія з батареї опалення через її розмороження, адже ремонт, на який складений кошторис, міг бути і капітальним, і косметичним для оновлення інтер»єру приміщення або з огляду на будь-які інші обставини.
Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено суду наявність причинного зв‘язку між протиправною дією відповідача та заподіяною позивачу шкодою в сумі 30 400,74 грн.
Крім того, суд прийшов до висновку, що відповідачем в ході розгляду спору доведено відсутність його вини у заподіянні шкоди позивачу (в порядку регресу) в сумі 30 400,74 грн., тоді як позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України того, що саме внаслідок протиправних дій відповідача заподіяно шкоду позивачу (в порядку регресу) в сумі 30 400,74 грн. з огляду на виплату позивачем страхувальнику страхового відшкодування в наведеній сумі за Договором добровільного страхування майна юридичної особи № 104 від 05.05.2008 р.
Отже, судом встановлено, що правові підстави для відшкодування відповідачем позивачу шкоди (в порядку регресу) в сумі 30 400,74 грн. - відсутні, оскільки згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. А тому, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 30 400,74 грн. в порядку, передбаченому ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», - не є законною та обґрунтованою і задоволенню не підлягає, з урахуванням чого суд відмовляє в задоволенні позову повністю.
На підставі ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. 614, 1166, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України від 07.03.1996, № 85/96-ВР «Про страхування», ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 69, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання повного рішення: 20.09.2011 р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2011 |
Оприлюднено | 28.09.2011 |
Номер документу | 18299022 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні