Постанова

від 28.02.2012 по справі 39/98

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 № 39/98

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Боднар Н.З.,

за участю представників сторін:

від позивача: Макєєв В.М. - довіреність № 08-03-28/631-11 від 19.12.2011 року;

від відповідача: Троцюк Г.Б. - довіреність № 1544 від 30.12.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року

у справі № 39/98 ( суддя Гумега О.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта",

до Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком",

про стягнення 30 400,74 грн., -

встановив:

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 30 400,74 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ „НАСК „Оранта" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати дане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

ВАТ „Укртелеком" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну ВАТ „НАСК „Оранта" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2011 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 06.12.2011 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року було продовжено строк розгляду спору, розгляд справи було відкладено на 18.01.2012 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників позивача.

У судовому засіданні 18.01.2012 року було оголошено перерву до 07.02.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року розгляд справи відкладено на 28.02.2012 року відповідно до пункту 3 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів.

Відповідно до розпорядження в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/5 від 27.02.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ВАТ „НАСК „Оранта" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Зубець Л.П.

До початку розгляду справи через відділ документального забезпечення суду від відповідача на виконання попередньої ухвали суду надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.02.2012 року заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ВАТ „НАСК „Оранта" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.02.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ВАТ „НАСК „Оранта" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи між ВАТ „НАСК „Оранта" (страховик) та Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Здолбунівському районі Рівненської області (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна юридичної особи № 104 від 05.05.2008 року (надалі - Договір).

Згідно п. 2.1.1 Договору було визначено, що об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим майном (майновими об'єктами, групами майна), яке зазначене у п. 1.1 Договору, та розміщене за вказаною у п. 1.5 Договору адресою.

Видами застрахованого майна у Договорі визначені: будівля вартістю 19 900,00 грн., комп'ютерна техніка вартістю 24 811,00 грн., меблі та інвентар вартістю 19 063 грн., інше майно вартістю 26 124,00 грн. (п.п. 1.1, 1.2 Договору, додаток № 1 до Договору) та зазначено, що наведене застраховане майно знаходиться за адресою: м. Здолбунів, вул. Б. Хмельницького, 7, м. Острог, вул. Незалежності, 9 (п. 1.5 Договору).

Страхова сума за Договором була визначена сторонами у загальному розмірі 89 898,00 грн. (п. 1.3 Договору), а сума страхового платежу - 898,80 грн. одноразово (п. 1.10.1 Договору).

Згідно п. 2.2.1 Договору встановлено, що страховим випадком за Договором визнається подія (події), передбачені Договором, яка (які) відбулась (відбулись) і з настанням якої (яких) виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 1.6, п.п. 2.2.2.3 п. 2.2 Договору страховим випадком сторони визначили, зокрема, вплив рідини (вплив рідини водопровідних, каналізаційних і опалювальних систем, внаслідок їх розриву або переповнення, в тому числі з сусідніх приміщень, що не належать страхувальнику). Під впливом рідини з водопровідних, каналізаційних і опалювальних систем розуміється витікання рідини всупереч встановленим нормам експлуатації зі:

1) стаціонарних систем водопостачання і каналізації;

2) устаткування, що безпосередньо з'єднане з трубами систем водопостачання і каналізації;

3) систем водяного чи парового опалення.

Згідно п. 1.10.3 Договору строк дії Договору: з 31.05.2008 року по 30.05.2009 року.

Страховий платіж в розмірі 898,80 грн. страхувальником був сплачений 07.05.2008 року, що підтверджується копією банківської виписки, наявною в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, 10.01.2009 року внаслідок пошкодження системи опалення в приміщенні цеху технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку „Укртелеком", що знаходиться за адресою м. Здолбунів, вул. Богдана Хмельницького, 7, стався витік теплоносія з батареї опалення через її розмороження, так як у приміщенні на другому поверсі у вікнах були відсутні шибки. Наведене призвело до затоплення приміщення Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Здолбунівському районі Рівненської області, яке розташоване на першому поверсі за вищевказаною адресою.

10.01.2009 року страхувальник звернувся до страховика із заявою про пошкодження застрахованого майна внаслідок страхового випадку.

Того ж дня, 10.01.2009 року за участю представників страховика, страхувальника та відповідача був проведений огляд місця події та пошкодженого майна, за результатами якого були складені Акт огляду місця події пошкодженого майна від 10.01.2009 року та Акт від 10.01.2009 року довільної форми з описом обставин, за яких відбулася спірна подія та переліком пошкодженого майна.

Вищевказані акти були підписані представниками страховика та страхувальника, тоді як представник відповідача від їх підписання відмовився, зокрема, у зв'язку з відсутністю інвентарних номерів пошкодженого майна.

Відповідно до Страхового акту № 2-577 від 22.12.2009 року позивач визнав вищенаведений 10.01.2009 року страховим, на підставі розрахунків № 1-3 визначив розмір збитків та розмір страхового відшкодування страхувальнику у сумі 30 400,74 грн., а особою, яка відповідальна за настання страхового випадку визначив Цех технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку Рівненської дирекції ВАТ „Укртелеком".

Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі страхового акту № 2-577 від 22.12.2009 року, суму страхового відшкодування в розмірі 30 400,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6302 від 22.12.2009 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 30 400,74 грн.

За приписами частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач з посиланням на Договір на відпуск теплової енергії № 8003 від 01.10.2000 року, укладений між ВАТ „Укртелеком" та КП „Здолбунівкомуненергія", стверджує, що відповідальність за стан внутрішньо будинкової мережі несе власник - Здолбунівський цех електрозв'язку ВАТ „Укртелеком", який є безбалансовим спеціалізованим структурним підрозділом філії.

Таким чином, ВАТ „НАСК „Оранта", як страховик, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування звернулося з позовом до ПАТ „Укртелеком" про стягнення в порядку регресу коштів в сумі 30 400,74 грн. відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В той же час, частиною 2 наведеною статті ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є :

1) шкода;

2) протиправна поведінка (дії чи бездіяльність);

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою;

4) вина особи, яка заподіяла шкоду.

Як визначено у частині 1 статті 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Наявність матеріальної шкоди та розмір збитків, завданих страхувальнику позивач підтверджує Актом огляду місця події пошкодженого майна від 10.01.2009 року, Актом від 10.01.2009 року довільної форми, Страховим актом № 2-577 від 22.12.2009 року з Розрахунками № 1, 2, 3 розміру страхового відшкодування, Локальним кошторисом № 2-1-1 на ремонт приміщень страхувальника в м. Здолбунів по вул. Б. Хмельницького, 7 від 03.03.2009 pоку, Актами технічного огляду комп'ютерної техніки від 19 березня 2009 року з наявними в них розрахунками вартості пошкодженої комп'ютерної техніки та оргтехніки, Списком пошкоджених меблів відділення ВД ФСНВ у Здолбунівському районі з розрахунками вартості пошкоджених меблів та інвентарю з урахуванням зносу.

Крім того, на підтвердження вини, протиправність дій відповідача та зв'язок між діями останнього та завданою шкодою позивач посилається на лист ДП „Рівненський експертно - технічний центр" б/н від 12.01.2009 pоку, лист КП „Здолбунівкомуненергія" № 31 від 08.01.2009 року, лист КП „Здолбунівкомуненергія" № 298 від 11.02.2009 року, Договір на відпуск теплової енергії № 8003 від 01.10.2000 року.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б належним чином підтверджували доводи позивача, що саме протиправна поведінка відповідача (його дії чи бездіяльність) безпосередньо призвели до шкоди, заподіяної страхувальнику в результаті настання страхового випадку 10.01.2009 року.

Зокрема, надані позивачем Акт огляду місця події пошкодженого майна від 10.01.2009 року, Акт від 10.01.2009 року довільної форми, складені за участю представників страхувальника, страховика (позивача) та відповідача, містять тільки зазначення обставин події 10.01.2009 року (затоплення приміщень з верхнього поверху) з вказанням лише можливих чи вирогідних причин даної події (прорив системи опалення), тоді як з наведених актів жодним чином не вбачається, що саме відповідач вчинив протиправні дії, що призвели до затоплення приміщень з верхнього поверху.

Крім того, варто звернути увагу на те, що при огляді місця події і пошкодженого майна та для складання вищезазначених актів від 10.01.2009 року не були присутні представники КП „Здолбунівкомуненергія", що підтверджується листом комунального підприємства № 298 від 11.02.2009 року, в той час як відповідно до наявного в матеріалах справи Договору № 8003 на відпуск теплової енергії від 01.10.2000 року КП „Здолбунівкомуненергія" відпускає теплову енергію для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання будівель за адресою м. Здолбунів, вул. Б. Хмельницького, 7.

Що стосується наданого позивачем на підтвердження протиправності дій відповідача листа ДП „Рівненський експертно - технічний центр" б/н від 12.01.2009 pоку, то слід зазначити наступне.

Так, вищезазначеним листом ДП „РЕТЦ" в особі начальника відділу дефектоскопії, повідомило начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Рівненської області про те, що згідно листа Фонду було проведено обстеження приміщення по вул. Б. Хмельницького, 7 в м. Здолбунів з метою виявлення причини затоплення офісних приміщень відділення. В листі зазначено, що при обстеженні було виявлено пошкоджену чавунну батарею опалення на другому поверсі приміщення; в результаті візуального огляду вказаної батареї опалення виявлено чисельні дефекти у вигляді тріщини та відкол частини ребра; дані дефекти виникли внаслідок розмороження батареї опалення.

Отже, вказаний лист ДП „РЕТЦ" містить тільки зазначення результатів візуального огляду батареї опалення на другому поверсі спірного приміщення та жодним чином не підтверджує, що пошкодження цієї батареї було здійснено в результаті дій (або бездіяльності) саме відповідача.

Згідно п. 9 Типового положення про експертно - технічний центр Держнаглядохоронпраці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 02.11.1998 року № 213, відносини між ЕТЦ та підприємствами, установами та організаціями регулюються договорами, що укладаються на відповідний строк або на виконання окремих обсягів робіт. Договір підписується керівником підприємств та ЕТЦ.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази та не доведено позивачем, що між страхувальником та ДП „РЕТЦ" укладались договори про проведення експертиз з встановлення причин залиття застрахованого об'єкта.

ЕТЦ Держнаглядохоронпраці на підставі проведених робіт видають експертні висновки, відгуки на проекти правил, стандартів, інструкцій тощо, технічні паспорти про реєстрацію та технічний огляд (п. 6.3 вказаного Типового положення, в редакції від 07.07.1999 року).

Крім того, відповідно до п. 1.2 Положення про відділ дефектоскопії, відділ є структурним підрозділом лабораторії технічної діагностики і неруйнівного контролю ДП "Рівненський експертно - технічний центр". Згідно п. 2.3 вказаного Положення за результатами виконаних робіт відділом видаються: висновок експертизи, технічний звіт, протоколи про придатність проконтрольованого обладнання до експлуатації, тощо.

Отже, наданий позивачем лист ДП „РЕТЦ" б/н від 12.01.2009 pоку не є належним та допустимим доказом вини відповідача у настанні страхового випадку, оскільки не являється жодним документом з оформлення виконаних робіт, передбачених вищевказаними Типовим положенням про РЕТЦ та Положенням про відділ дефектоскопії та носить лише інформативний характер.

Також, колегія суддів не визнає доказом протиправності дій відповідача і лист КП „Здолбунікомуненергія" № 31 від 08.01.2009 року направлений начальнику ЦТЕ та ПП Здолбунівського району, стосовно прийняття міри по утепленню приміщення по вул. Б. Хмельницького 7, так, як в зв'язку з значним пониженням температури зовнішнього повітря можливий вихід з ладу внутрішньо будинкової системи центрального теплопостачання будинку (розмороження трубопроводів та приладів обігріву).

Даний лист фактично містить лише прохання прийняти відповідні міри, зазначені в листі, а будь-які посилання на протиправність дій відповідача в даному листі не містяться.

До того ж, про відсутність шибок у вікнах на другому поверсі вказаного приміщення, вбачається лиш зі змісту позовної заяви, тоді як в жодному доданому до позовної заяви документі на підтвердження позовних вимог про це не вказано.

Водночас, в матеріалах справи містяться докази того, що приміщення вул. Б. Хмельницького 7, в м. Здолбунів було повністю підготовлено до опалювального періоду 2008-2009 років, а саме:

- акт обстеження приміщення вул. Б. Хмельницького 7, в м. Здолбунів від 10.11.2008 року;

- наказ відповідача № 444 від 02.07.2008 року „Про підготовку підрозділів до роботи в осінньо-зимовий період 2008-2009 років".

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 979 ЦК України За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 2.6.1.7 Договору страхувальник при настанні страхового випадку повинен надати страховику документи відповідно до умов п. 2.7 Договору.

Пунктом 2.7 Договору сторони визначили перелік документів, необхідних для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру збитку, а також розрахунку страхового відшкодування, зокрема, документи (балансові звіти та інші форми звітності, в тому числі статистичної), рахунки, квитанції та інші первинні документи, що мають відношення до застрахованого майна, що підтверджують вартість застрахованого майна (п.п. 6 п. 2.7.1. Договору).

Проте зазначені первинні документи в порушення умов Договору страхувальником страховику надані не були та відсутні в матеріалах справи.

Також, згідно п.п 9 п. 2.7.1. Договору страхувальник повинен надати страховику висновок ремонтно-відновлювальних служб про час, місце, причини та розмір збитків, якщо збиток заподіяний внаслідок пошкодження майна рідиною.

Однак, такий висновок аварійно-відновлювальною службою складений не був.

Неподання страхувальником страховику вищезазначених документів є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати згідно п.2.10.1.7. Договору.

Слід зазначити, що за зверненням відповідача інспекцією Держенергонагляду у Рівненській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства при влаштуванні автономного опалення та реконструкції системи опалення будівлі № 7 по вул. Б.Хмельницького в м. Здолбунів відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Здолбунівському районі Рівненської області.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 03/50-16/04-09 від 07.09.2011 року, яким встановлено, що Фондом було здійснено самовільне втручання в систему опалення без наявної проектної документації та не кваліфікованим персоналом не встановленої сторони, що в свою чергу могло призвести до прориву теплопроводів внутрішньо будинкової системи опалення.

Згідно п. 2.10.2.10. Договору страхування несанкціоноване переобладнання газо опалювальної системи, системи водо-, енергопостачання, каналізації та перебудови конструктивних елементів застрахованого майна є підставою для відмови у здійсненні страхової виплати та не відшкодування збитків страхувальнику.

Однак позивачем при виплаті страхового відшкодування вищевказані обставини враховано не було.

Крім того, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено заподіяння шкоди в сумі 30 400,74 грн. в результаті дій відповідача при пошкодженні 10.01.2009 року системи опалення в приміщенні за адресою м. Здолбунів, вул. Б. Хмельницького, 7, що призвело до затоплення приміщення страхувальника, з огляду на наступне.

В Акті огляду місця події пошкодженого майна від 10.01.2009 року в розділах "Зовнішній вигляд майна (стан залишків) та "Перелік та характеристика пошкоджень" йдеться лише про пошкодження приміщення, тоді як зазначення про пошкодження комп'ютерної техніки, меблів та інвентарю відсутні.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що складений учасниками огляду місця події Акт від 10.01.2009 року в довільній формі з переліком пошкодженого майна в результаті впливу рідини не може бути належним доказом завданої шкоди в сумі 30 400, 74 грн., оскільки не вся вказана в ньому комп'ютерна техніка, меблі та інвентар мають зазначення про їх вартість та інвентарний номер, який би безпосередньо підтверджував знаходження даного майна саме на балансі страхувальника, а рівно підтверджував би, що саме це майно застраховане позивачем за Договором.

При цьому. Як вірно зазначено судом першої інстанції, що як наведений Договір та Додаток № 1 до нього містять лише у загальних визначеннях перелік майна, прийнятого на страхування, а саме: „будівля", „комп'ютерна техніка", „меблі та інвентар", „інший інвентар". Роздруківки залишків матеріальних цінностей від 07.05.2008 року, які додані до позовної заяви, також не містять інвентарних номерів переліченого в них майна.

Таким чином не можливо встановити, чи було таке пошкоджене майно, зазначене в Акті б/н від 10.01.2009 року довільної форми застраховане за Договором № 104 від 05.05.2008 року.

З огляду на наявний в матеріалах справи Страховий акт № 2-577 від 22.12.2009 року вбачається, що позивач визначив суму страхового відшкодування в розмірі 30 400,74 грн. на підставі Розрахунків № 1, 2, 3 розміру страхового відшкодування, Локального кошторису № 2-1-1 на ремонт приміщень Фонду в м. Здолбунів по вул. Б. Хмельницького, 7 від 03.03.2009 pоку, Актів технічного огляду комп'ютерної техніки від 19 березня 2009 року, Список пошкоджених меблів страхувальника.

Однак, дані документи не приймаються судом у якості належних доказів заподіяння шкоди у визначеній позивачем сумі, з огляду на наступне.

Розрахунки № 1-3 містять тільки зазначення сум, які підлягають виплаті, які фактично в цих розрахунках не деталізовані та не обґрунтовані.

Наведені Акти технічного огляду комп'ютерної техніки від 19 березня 2009 року в кількості 6 шт. та Список пошкоджених меблів (з приписками та виправленнями від руки) не містять зазначень про належність вказаного в них майна страхувальнику та не підтверджують повністю суму шкоди в розмірі 30 400,74 грн.

Локальний кошторис жодним чином не підтверджує, що він складений на ремонт приміщень саме у зв'язку із затопленням внаслідок події 10.01.2009 року, пов'язаної з витоком теплоносія з батареї опалення через її розмороження.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено суду наявність причинного зв'язку між протиправною дією відповідача та заподіяною позивачу шкодою в сумі 30 400,74 грн.

При цьому, відповідачем в ході розгляду спору належним чином доведено відсутність його вини у заподіянні шкоди позивачу в порядку регресу в сумі 30 400,74 грн.

Крім того, з платіжного доручення № 6302 від 22.12.2009 року про виплату позивачем страхувальнику 30 400,74 грн. страхового відшкодування, вбачається, що в призначенні платежу вказано: „страхове відшкодування згідно страхового акту № 3-2 від 07.12.2009 року", тоді як в матеріалах справи наявний страховий акт № 2-577 від 22.12.2009 року.

Отже, позивачем не надано підтвердження про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 30 400,74 грн., що в свою чергу є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування".

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні правові підстави для відшкодування відповідачем позивачу шкоди в порядку регресу в сумі 30 400,74 грн. відсутні, а відтак в задоволені позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних письмових документів та матеріалів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог, доводи позивача викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року у справі № 39/98 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року у справі № 39/98 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 39/98 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Зубець Л.П.

Скрипка І.М.