Постанова

від 15.09.2011 по справі 26/39

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "15" вересня 2011 р.                                                                                    

Справа № 26/39  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши у судовому засіданні за участю представників:

позивача:

відповідача:

матеріали касаційної скарги

ОСОБА_1 –дов. від 26.07.11,

ОСОБА_2 –дов. від 20.06.11,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-Система"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 29.06.11

у справі

№26/39

за позовом

Приватного підприємства "Безпека бізнесу. Бар'єр"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-Система"

про

стягнення  22107,02 грн.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 13.09.11 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

          Приватне підприємство "Безпека бізнесу. Бар'єр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-Система" 13133,07 грн. заборгованості за надані охоронні послуги, 349,09 грн. пені, 69,85 грн. –3% річних та 144,10 грн. інфляційних втрат. Позивач наголошував на несплаті відповідачем повністю вартості наданих охоронних послуг за договором №31 від 01.05.09. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 530, 610, 625, 903 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.11 (суддя Пінчук В.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача 13133,07 грн. боргу, 349,09 грн. пені, 69,85 грн.  –3% річних, 144,10 грн. інфляційних втрат. Суд, вмотивовуючи рішення, виходив з факту несплати відповідачем в повному обсязі вартості послуг з охорони об'єктів за договором №31 від 01.05.09. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

          Київський апеляційний господарський суд постановою від 29.06.11 (судді: Разіна Т.І., Лосєв А.М., Шипко В.В.), перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Релакс-Система" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати та відмовити в позові. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 526, 610 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 33, 44 Господарського процесуального кодексу України. Товариство посилається на те, що відповідачем була здійснена оплата за фактично надані позивачем послуги. При цьому, скаржник зазначає, що позивачем надавалися послуги неналежним чином, про що складено відповідні акти перевірки.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін судові акти у справі з мотивів у них викладених, а касаційну скаргу –без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.05.09 між Приватним підприємство “Безпека бізнесу. Бар'єр” - виконавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю “Релакс-Система” - замовником було укладено договір №31 про надання послуг з охорони об'єкту. За умовами договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, не допустити розкрадання цінностей та проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється; здійснювати контрольно-перепустковий режим та охорону громадського порядку згідно з Інструкції (додаток №3), яка узгоджується із замовником та є невід’ємною частиною даного договору (пункт 1.1 договору). Замовник, в свою чергу, зобов’язався своєчасно вносити плату на поточний рахунок виконавця за надані послуги з охорони на об'єкті замовника, розташованого за адресою: м. Київ, вул.  Прирічна,  7. Пунктом  2.3 договору  сторони обумовили, що підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів є рахунок, що надається виконавцем. Підтвердженням надання послуг є акт виконаних робіт, який має бути підписаний обома сторонами. Відповідно до пункту 2.4 договору оплата за цим договором здійснюється замовником  щомісячно до 10 числа місяця, що є наступним за місяцем, в якому виконавцем надавалися замовнику послуги за договором. Оплата за договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на банківський рахунок виконавця. Згідно з договором вартість послуг визначається протоколом ціни. Протоколом від 01.12.09 сторони узгодили, що вартість надання послуг охорони об’єкту збільшилась з 10 000 грн. в місяць до 16 000 грн. в місяць. Господарськими судами установлено, що за період вересень-жовтень 2010 року позивач надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 32 000 грн., і це підтверджено актами здачі–прийняття робіт, підписаними сторонами без зауважень: №ОУ-0000369 від 30.09.10 на суму 16 000 грн., №ОУ-0000412 від 31.10.10 на суму 16 000 грн. Втім, відповідач за надані охороні послуги розрахувався частково, а відтак, залишок боргу, як установили суди, становить 13133,07 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Безпека бізнесу. Бар'єр" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-Система" 13133,07 грн. заборгованості за надані охоронні послуги, 349,09 грн. пені, 69,85 грн. –3% річних та 144,10 грн. інфляційних втрат. Отже, предметом дослідження у справі є питання наявності та виконання сторонами зобов’язань за угодою, яка за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди обох інстанцій виходили з того, що відповідачем не сплачена повністю вартість наданих послуг за договором від 01.05.09, а відтак дійшли висновку про обґрунтованість позову. Такий висновок судів визнається правомірним. Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили факт надання позивачем охоронних послуг за період вересень-жовтень 2010 року у сумі 32000 грн. Установлено господарськими судами, і те, що акти здачі-приймання робіт №ОУ-0000369 від 30.09.10 і №ОУ-0000412 від 31.10.10 (якими підтверджується прийняття відповідачем послуг з охорони об'єкту) є належними доказами у справі, оскільки підписані відповідачем без будь-яких зауважень. Господарськими судами також установлено, що відповідач за отримані послуги розрахувався частково, а відтак, як установили суди, борг відповідача становить 13133,07 грн. За приписами статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання. За приписами пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 6.6 спірного договору сторони узгодили, що за прострочення розрахунків з виконавцем за надані ним послуги, які передбачені договором, замовник за кожен день прострочення платежу сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період нарахування пені, від суми заборгованості. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Господарськими судами установлено факт несплати відповідачем 13133,07 грн. вартості наданих охоронних послуг за спірним договором, а відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості, з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних і пені вірно задоволені судом. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки спростовуються обставинами встановленими господарськими судами і матеріалами справи, а також  ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до  приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський  суд  України                                                 

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.11 у справі  №26/39 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-Система" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                       Т.Добролюбова

Судді                                                                                                Т.Гоголь

                                                                                                            В.Швець