Рішення

від 19.09.2011 по справі 36/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/220

19.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон Сервіс»

про стягнення 3 692, 31  грн.  

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 по дов.№ 12-00286/11 від 14.09.2011р.

від відповідача: ОСОБА_1 по дов.№ б/н від 14.07.2011р.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес»звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон Сервіс» заборгованості за надані послуги в розмірі  3 692, 31 грн. відповідно до договору доручення № 171209-04 на здійснення декларування від 17.12. 2009 р.  Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 22.08.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошена перерва  до 19.09.2011 р.

19.09.2011 р.  через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що договір доручення № 171209-04 на здійснення декларування від 17.12. 2009 р. припинив свою дію 11.08.2010 р., у зв’язку з чим,  Товариство з обмеженою відповідальністю «Атон Сервіс»не має жодного відношення до зберігання товару в період з 30.12.2010 р. до 20.01.2011 р.  Крім того, зазначає, що складений в односторонньому порядку акт  від 21.01.2011 р. № РАС-12990 про надання послуг згідно угоди № К4 -2010/8 від 02.02.2010 р. не має відношення  до порядку зберігання вантажу згідно умов вищезазначеного договору.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 19.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес»(далі –виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атон Сервіс»(далі –замовник) укладено договір доручення № 171209-4 на здійснення декларування, за умовами якого виконавець зобов’язався здійснити декларування товару, який належить замовнику у митних органах на території України.

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець в межах своєї компетенції виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням замовнику, здійснює операції, пов’язані з пред’явленням митному органу документів необхідних для митного оформлення товарів, шляхом надання послуг, визначених в додатку до цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору цей договір вступає в дію з 17.12.2009 р. і діє до 17.12.2010 р.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що договір автоматично приняє свою дію, якщо протягом 6 місяців з дати останнього оформлення вантажу  за цим договором, виконавцем не отримано жодного доручення  замовника на здійснення декларування.

Відповідно до п. 5.1. договору  за надані послуги, які передбачені цим договором, замовник проводить розрахунок  з виконавцем у п’ятиденний термін, з дня виставлення рахунку, згідно тарифів викладених в додатку до договору, що діють на день  надання послуг. Виконавець має право переглянути  тарифи  та запропонувати замовнику укласти  додаток до цього договору у новій редакції.

Обґрунтовуючи свої вимоги  позивач зазначає, що на складі виконавця у зоні митного контролю відповідно до договору доручення № 171209-04 на здійснення декларування від 17.12. 2009 р. під час процедури митного оформлення з 30.12.2010 р. до  20.01.2011 р. зберігався вантаж, у зв’язку чим замовнику виставлено рахунок № РАС -12990 від 21.01.2011 р. на суму  3490, 30 грн., проте, станом на день розгляду справи, вищезазначений рахунок не оплачений.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договору доручення № 171209-04 на здійснення декларування від 17.12. 2009 р.  заборгованість в розмірі 3692,31  грн., з яких: заборгованість за надання послуг в розмірі 3490,30 грн. та пеня в розмірі  105,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання послуг за договором доручення № 171209-04 на здійснення декларування від 17.12. 2009 р. позивач надав акт № РАС-12990/ua про надання послуг від 21.01.2011 р., з  якого вбачається, що послуги надавались відповідно до  угоди № К4-2010 від 02.02.2010 р.

Проте, суд не визнає зазначений акт належним доказом надання послуг за договором доручення № 171209-04 на здійснення декларування від 17.12. 2009 р., оскільки він  стосується угоди № К4-2010 від 02.02.2010 р.

Крім того, судом встановлено, що  договір доручення № 171209-04 на здійснення декларування від 17.12. 2009 р. припинив свою дію 11.08.2010 р., у  зв’язку з чим у відповідача відсутні підстави для сплати послуг за вказаним договором за період з 30.12.2010 р. до 20.01.2011 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними  засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло зобов’язання щодо оплати послуг передбачених договором доручення № 171209-04 на здійснення декларування від 17.12. 2009 р., а відтак –позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені в позові, суду не надав.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, всебічно, повно та об’єктивно оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.  

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові у задоволенні позову, покладаються на позивача.

Витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських послуг, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з наданням правової допомоги щодо ведення справ в господарському суду, розподіляється між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

За змістом ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у  даній справі відповідач надав суду належним чином засвідчені копії угоди № 02/08-01т про надання правової допомоги адвоката від 15.08.2011 р., акту приймання-передачі наданих послуг від 09.09.2011 р., свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю № 2611 від 08.06.2006 р., посвідчення адвоката Шейко Оксани Олександрівни та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 02 від 09.09.2011 р. на суму 20 000, 00 грн.

Враховуючи обставини справи та суму позову, суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи підлягають до стягненню з позивача витрати з оплати послуг адвоката відповідачем в сумі 200,00 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес»(04655, м. Київ, проспект Московський, 28-А,  код 21613132), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон Сервіс»(01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, оф. 61, код 32915999)  витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 200 (двісті)  грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

            Суддя

                                                                         Трофименко Т.Ю.

                                                      Повний текст рішення складений: 21.09.2011 р.