Рішення

від 21.09.2011 по справі 36/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/281

21.09.11

За позовом      Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова

                         компанія”

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  відповідача     ОСОБА_2 –приватний нотаріус  Київського

                         міського нотаріального округу

Про                        визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не

                         підлягає виконанню

          Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:  

Від позивача          не з”явилися

Від відповідача     не з’явилися

Від третьої особи  не з”явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         На розгляд Господарського суду м. Києва переданий  позов Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  відповідача   ОСОБА_2 про  визнання вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виконавчого напису, зареєстрованого у реєстрі  за №239, за яким звернено стягнення на рухоме майно, транспортні засоби:

        універсальний екскаватор  - навантажувач марка: JCB 3CX SITEMASTER 2008 р. в., заводський № JCB 3 CXЗSMH81341792, р/н НОМЕР_1;

        гідромолот, марка НМ 385  Q, 2008 р/в

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. порушено провадження у справі №36/280,  розгляд справи призначено на 12.09.2011р.

        В судове засідання 12.09.2011 р. представники сторін та третьої особи  не  з'явилися, вимоги ухвали суду від  про порушення провадження у справі не виконав.

        Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, суд вважає за необхідне на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкласти на 21.09.2011р.

У судове засідання 21.09.2011р.  представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про час і місце судових засідань були повідомлені належним чином.

         За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу  України.

Розглянувши подані документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

         27.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (лізиногоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 01-104/08-обл., предмет лізингу:

         універсальний екскаватор  - навантажувач марка: JCB 4CX SITEMASTER 2008 р. в., заводський № JCB 4 CXЗСС81341792, р/н НОМЕР_1.

        гідромолот, марка НМ 385  Q, 2008 р/в.

Відповідно до п.1.1.-1.2 вказаного договору лізиногодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов’язується набути у власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в Специфікації і умовах передачі предмету лізингу, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Відповідно до розділу 3 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. 3 загальних умов (додаток № 4 до Договору). Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (3.1 Договору).

Позивач у позовній заяві підтверджує, що через погіршення фінансового стану з середини 2009 року ним частково виконувались зобов’язання за Договором фінансового лізингу.

23.02.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” було вчинено та зареєстровано в реєстрі:- виконавчий напис № 239, яким запропоновано повернути від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” майно:

         універсальний екскаватор  - навантажувач марка: JCB 4CX SITEMASTER 2008 р. в., заводський № JCB 4 CXЗСС81341792, р/н НОМЕР_1.

        гідромолот, марка НМ 385  Q, 2008 р/в.

загальною вартістю 590850,00 грн., що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 01-104/08обл від 27.05.08 за невиплачену заборгованість у розмірі 308908,05 грн.;

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в позовних вимогах про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, слід відмовити, виходячи з наступного.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України “Про нотаріат” та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. (далі –Інструкція).

Статтею 87 Закону України “Про нотаріат” та п. 282 Інструкції передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п. 284 Інструкції, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (далі - Перелік).

Відповідно до ст. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, документами, які підтверджують безспірність заборгованості та на підставі яких вчиняється виконавчий напис щодо повернення об'єкта лізингу, є оригінал договору лізингу та засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. Вказаний перелік є вичерпним.

Вимог щодо того, що договір лізингу повинен бути нотаріально посвідчений вищенаведені норми не містять.

        Позивачем не надано доказів спірності та неправильності зазначених у виконавчому написі вимог. Крім того, позивачем не доведено, що з метою вчинення виконавчого напису відповідач  подав нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису, до якої не  додав документи, що підтвердили суму заборгованості.

Оскільки дані факти позивачем не спростовані, тому суд приходить до висновку, що виконавчий напис було вчинено, оскільки подані нотаріусу документи (оригінал договору, рахунок-фактура) підтверджували безспірність заборгованості боржника перед стягувачем (відповідачем) та встановлювали прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчий напис вчинено з додержанням Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами та умов, передбачених Договором.

Порядок вилучення предмету лізингу передбачено ст. 8 загальних умов Договорів (додаток № 4 до Договорів).

Відповідно до п. 8.1.1 ст. 8 загальних умов Договору, лізингодавець має право вилучити предмет лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в загальних умовах.

Наслідком несплати лізингових платежів (частково або в повному обсязі), в силу п. 8.2 ст. 8 загальних умов  Договору, є право лізингодавця направити лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмету лізингу. Лізингодавець зобов’язаний за свій рахунок протягом 10 робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги повернути предмет лізингу лізингодавця. Примусове вилучення предмету лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

Отже, дані положення загальних умов Договору встановлюють порядок безспірного повернення об’єкту лізингу, надаючи право лізингодавцю на власний вибір застосувати один з визначених шляхів: повернення за спільною згодою або примусово вилучити відповідного до законодавства України.  

Порядок примусового вилучення у безспірному порядку регламентовано Законом України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

В силу імперативності ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" право на повернення предмету лізингу за договором лізингу на підставі виконавчого напису нотаріусу, незалежно від умов договорі лізингу, ґрунтується на приписах даного Закону.

Статтею 89 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчого напису) визначено, що у виконавчому написі повинні зазначатися:

- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

- найменування та адреса стягувача;

- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

- строк, за який провадиться стягнення;

- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Суд зазначає, що виконавчий  напис № 239від 23.02.10 містять всі передбачені законом відомості, а тому посилання позивача на відсутність вказаних відомостей у виконавчих написах судом не приймається.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів неправильності зазначених у виконавчих написах вимог.

Враховуючи вищезазначене, викладені позивачем обставини не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Оскільки з наведених позивачем підстав не доведено, що виконавчі написи вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та умов передбачених договорами лізингу, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на  позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України,  суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Суддя                                                                      Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

22.09.2011р.