Постанова

від 17.07.2008 по справі 42/115

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/115

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.07.2008                                                                                           № 42/115

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача –           Петраченков О.В., Баданін В.В., Іващенко І.К.

відвідповідача –           Рабчун Р.О.

 від прокурора -          Рубан Д.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.05.2008

 у справі № 42/115  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства  "Трансімпекс"

 до                                                   Міністерства оборони України

 про                                                  стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 678328,43 грн.

за участю                                     Генеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

 Позивач Закрите акціонерне товариство „Трансімпекс” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення боргу в розмірі 675828,79 грн., 2499,64 грн. три процента річних та судові витрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2008 року у справі № 42/115 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 675828,79 грн. основного боргу, 2499,64 грн. три проценти річних з простроченої суми, 6783,28 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Генеральна прокуратура України  звернулася з апеляційним поданням до Київського апеляційного господарського суду, в якому вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

          Представник позивача надав суду відзив на апеляційне подання, в яком просив апеляційне подання залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та представника Генеральної прокуратури України, встановив наступне:

Рішенням тендерного комітету № 12/2/4 від 03.04.2007 року за результатами відкритих тендерних торгів щодо закупівлі робіт із комплексної утилізації ракет і боєприпасів тендерна пропозиція позивача ЗАТ „Трансімпекс” була визнана найкращою та акцептована.

03.05.2007 року на підставі пропозицій позивачем був укладений договір № 256/Т/1-07 з Міністерством оборони України на проведення комплексної утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання та зберігання.

Відповідно до п.4.1 даного договору оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Загальна вартість робіт становить 11907300 грн.          

Згідно зі специфікацією передбачалася утилізація 3700 шт. реактивних піхотних вогнеметів РПО-А та 2000 протитанкових мін ТМ-57.

Строк дії договору відповідно до п. 8.1 договору встановлений з моменту його підписання до 31 грудня 2007 року та набуває чинності з моменту затвердження Кабінетом Міністрів України “Переліку боєприпасів, що підлягають утилізації”.

Порядок виконання та прийняття робіт був передбачений сторонами в договорі від 03.05.2007 року, зокрема, передбачено, що роботи повинні бути виконані у відповідності до технологічної документації на проведення комплексної утилізації.

Посилання відповідача на допущені позивачем відступи у роботі та неналежну якість виконаних робіт не приймаються до уваги, оскільки Міністерством оборони України не надано доказів суду на підтвердження вище зазначеного.

Роботи позивачем проведені відповідно до вимог технологічного процесу проекту проведення вибухових робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів методом підриву, згідно з абз. 3 п. 3.1 якого для утилізації можливо використання протитанкових мін будь-яких модифікацій. Ініціація мін проводиться за допомогою електродетонаторів або виготовлених бойовиків з шашки вагою 200-400 г та електродетонатору, які з'єднані в кожній траншеї та групі послідовно.

Позивач проводив утилізацію саме за допомогою даного методу.

Крім того, проведенню робіт за договором передував експериментальний підрив щодо утилізації за тим же методом, який був схвалений замовником тобто Міністерством оборони, що підтверджується актом від 23 липня 2007 р., підписаним представниками сторін.

За наслідком проведених робіт усі передані боєприпаси у погодженій кількості були утилізовані, що не заперечується відповідачем.

По закінченні робіт з утилізації територія полігону, де проходили роботи, була приведена у попередній стан, що підтверджується актом здачі-прийняття від 22 серпня 2007 року між позивачем та військовою частиною А1815 Чернігівської області.

Посвідчення № 11 від 06.08.2007 року, видане представництвом замовника, засвідчено, що роботи виконавцем, тобто позивачем, виконані в повному обсязі.

В грудні 2007 року позивачем ЗАТ „Трансімпекс” на адресу Міністерства оборони України був направлений акт № 1 для затвердження про виконані роботи на суму 1197300 грн.

          Проте, відповідачем даний акт не був прийнятий, сума виконаних робіт була виправлена на 521471,21 грн. і на дану суму був підписаний акт.

          Відповідачем послуги позивача були сплачені частково, а саме на ту суму, що зазначалася ним в акті прийому виконаних робіт, тобто в розмірі 521471,21 грн.

          Таким чином, відповідачем Міністерством оборони України не були оплачені роботи позивача на загальну суму 675828,79 грн.

ЗАТ „Трансімпекс” була направлена претензія на адресу Міноборони України  22.01.2008 року на вказану суму боргу. Проте, Міністерство оборони відхилило дану претензію в повному обсязі.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.7 договору оплату виконаних робіт передбачено проводити за фактично виконані роботи по утилізації, у відповідності із затвердженими сторонами актом про виконані роботи, протягом 10 банківських днів з дати приймання виконаних робіт замовником (дати підписання акту про виконані роботи з зазначенням суми виконаних робіт) на підставі належним чином оформлених документів, які передбачені цим договором, за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом видатків

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

На час розгляду спору в суді відповідачем сума боргу позивачу в повному обсязі не сплачена, тобто зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт виконано частково.

          Посилання відповідача на те, що виконані роботи були прийняті не вповноваженою особою, а саме не представником Міністерства оборони України не приймається до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до п. 3.5 договору перевірка повноти та якості робіт здійснюється представником центрального управління інженерних військ головного управління оперативного забезпечення командування сил підтримки Збройних Сил України та представником виконавця зі складанням відповідного акта виконання підривних робіт по знищенню боєприпасів.

Крім того, факт виконання позивачем підривних робіт по знищенню всіх передбачених спірним договором боєприпасів підтверджується актами виконання підривних робіт по знищенню боєприпасів № № 1та 2 від 23 липня 2007 року, 3 та 4 від 24 липня 2007 року, 5, 6 від 25 липня 2007 року, 7 та 8 від 26 липня 2007 року, 9 та 10 від 27 липня 2007 року, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Генеральна прокуратура України в своєму апеляційному поданні зазначає, що позивачем були порушені умови договору, а саме під час виконання робіт було залучено сторонню організацію ТОВ „Ліберте” в якості співвиконавця з метою виконання земляних робіт, а тому  відповідачем відповідно і була зменшена сума оплати виконаних робіт.

Дане твердження не приймається колегією суддів, оскільки діяльність ТОВ „Ліберте” негативно не вплинуло на  виконання робіт  позивачем, не погіршило стан землі та не зробила її непридатною до використання, а навпаки відповідно до акту здачі-прийняття від 22 серпня 2007 року, підписаний між позивачем та військовою частиною А1815 Чернігівської області земля була приведена в попередній стан.

Та обставина, що роботи за договором були виконані в більш раціональний та економічний спосіб з тих, що передбачені вимогами технологічного процесу, не позбавляють права позивача на повну оплату зі сторони відповідача виконаних ним робіт.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума боргу в розмірі  675828,79 грн.

Відповідно до  ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний спалити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню три процента річних за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 2499,64 грн.

Судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачеві у стягненні з відповідача витрат по оплаті допомоги адвоката на загальну суму 18907,45 грн., оскільки, відповідно до матеріалів справи, кошти позивачем були сплачені не за послуги адвоката, а ЗАТ „Національна митна та правова компанія” на підставі господарського договору про правове обслуговування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно задоволена вимога ЗАТ „Трансімпекс” про стягнення з Міністерства оборони України основного боргу в розмірі 675828,79 грн. три проценти річних в розмірі 2499,64 грн., а тому апеляційне подання Генеральної прокуратури України в інтересах держави не підлягає задоволенню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційне подання Генеральної прокуратури України в інтересах держави залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва  від 16.05.2008 року у справі № 42/115 – без змін.

2.          Матеріали справи № 42/115 повернути до Господарського суду м. Києва

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді