Постанова

від 14.07.2008 по справі 13/25

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/25

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.07.2008  року                                                                      Справа № 13/25

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Перлова Д.Ю.

суддів                                        Іноземцевої Л.В.

                                        Медуниці О.Є.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.06.2008. Розпорядженням від 11.07.2008 склад судової колегії змінено.

при секретарі                    

судового засідання                    Черніковій Я.В.

за участю представників сторін

від позивача                    Фомічов В.І., паспорт ЕК №804339 від 16.04.1998 - директор

від відповідача          не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Відкритого акціонерного товариства „Сєвєродонецький хімремонт”,

м. Сєвєродонецьк

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         14.04.2008

у справі                               № 13/25 (суддя Яресько Б.В.)

за первісним позовом          Колективного підприємства  „Аргон”,

м. Сєвєродонецьк

до відповідача                    Відкритого акціонерного товариства

„Сєвєродонецький хімремонт”,

м. Сєвєродонецьк

про                                         стягнення 5449 грн. 26 коп.

за зустрічним позовом          Відкритого акціонерного товариства

„Сєвєродонецький хімремонт”,

м. Сєвєродонецьк

до відповідача                    Колективного підприємства  „Аргон”,

м. Сєвєродонецьк

про                                         стягнення 14181 грн. 58 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.2008 у справі №13/25 первісний позов про стягнення 5449 грн. 26 коп. задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Сєвєродонецький хімремонт" на користь Колективного підприємства „Аргон" втрати від інфляції в сумі 2634 грн. 66 коп., 3% річних в сумі 907 грн. 40 коп., держмито в сумі 66 грн. ЗО коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 76 грн. 70 коп. У задоволенні зустрічного позову ВАТ „Сєвєродонецький хімремонт" до КП „Аргон" про стягнення 14181 грн. 58 коп. відмовлено повністю.

Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та річних з огляду на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, та відмовив у стягненні пені за період з 01.12.2006 по 01.06.2007 посилаючись на статтю 232 Господарського кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд зазначив, що угоди про залік взаємної заборгованості від 03.09.2002, березня 2003 року та 20.09.2003, на підставі яких заявлено стягнення заборгованості, не визнані недійсними та продовжують діяти на момент розгляду даного спору. Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 у справі №2/592 було встановлено, що зазначені угоди не стосуються погашення заборгованості за договором № 8 від 17.06.2002, на підставі якого заявлено вимоги за первісним позовом. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання позивача у справі щодо сплати відповідачу 14181 грн. 58 коп. були погашені шляхом заліку взаємних вимог.

Відповідач за первісним позовом Відкрите акціонерне товариство „Сєвєродонецький хімремонт" не погодилося з прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу з наступними вимогами:

-          змінити рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2008 у справі №13/25 в частині стягнення втрат від інфляції, а саме зменшити суму втрат від інфляції до 131 грн. 59 коп., в решті позовних вимог відмовити.

-          постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну вимогу та стягнути з колективного підприємства „Аргон" на користь Відкритого акціонерного товариства „Сєвєродонецький хімремонт" заборгованість у розмірі 14181 грн. 58 коп.

-          судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем невірно визначено період, за який нараховуються 3% річних та інфляційні. Так, позивач вважає, що нарахування необхідно здійснювати з січня 2007 по квітень 2007 року, оскільки зобов"язання щодо сплати заборгованості у сумі 10082 грн. 28 коп. виникло у нього через 10 днів після отримання рахунку №1 від 01.12.2006, а саме з 11.12.2006, а оплата заборгованості відбулася 05.04.2007.

Таким чином відповідач визнає позов в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 131 грн. 59 коп. та річних в сумі 100 грн. 82 коп.

Щодо вимог про стягнення пені, відповідач вважає їх такими, що не підлягають задоволенню у зв"язку із спливом строку позовної давності.

Крім того, відповідач вважає, що місцевим господарським судом необгрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Позивача у справі, Колективне підприємство „Аргон", надало відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами скарги не погоджується, вважає їх необгрунтованими та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

Між сторонами у справі, 17.06.2002 було укладено договір підряду № 8, за умовами якого „Підрядник" (позивач у справі) зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту металоконструкцій трубопроводів і обладнання у цехах ВАТ „ЛИНОС", а „Генпідрядник" (відповідач у справі) зобов'язався прийняти їх та здійснити оплату.

Зміст та строки виконання основних етапів встановлюються дефектними відомостями і графіком виконання робіт узгодженими обома сторонами, які є невід'ємним додатком до договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість робіт визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни і кошторису затверджених сторонами, які є невід'ємним додатком до договору.

Вартість виконаних робіт по даному договору складає 125000 грн., в тому числі ПДВ (п.2.2 договору).

Позивач виконав підрядні роботи для відповідача на загальну суму 124223 грн. 00 коп., про що свідчать довідка вартості виконаних підрядних робіт за липень 2002 рік та акти (форми КБ - 2В) приймання виконаних підрядних робіт №3 за липень 2002 рік на суму 49353 грн. 36 коп., №4 за липень 2002 рік на суму 14526 грн. 44 коп., №5 за липень 2002 рік на суму 60343 грн. 20 коп., які підписані сторонами без зауважень.

Згідно п.2.3 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату за виконані роботи по їх етапному закінченню не раніше чотирьох місяців з моменту здачі -приймання обсягу виконаних робіт та виставлення рахунку до оплати протягом 10 банківських днів.

31.07.2002 позивач надав відповідачу рахунок на оплату виконаних підрядних робіт на підставі актів форми КБ-2В за липень 2002 року на суму 124233 грн. 00 коп.

Відповідач частково погасив борг за договором на суму 94721 грн. 35 коп.

Непогашеним залишився борг на суму 29501 грн. 65 коп.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що даний договір чинний з моменту його підписання обома сторонами і діє до виконання своїх обов'язків сторонами по даному договору, а в частині розрахунків до їх повного завершення.

Зазначені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Луганської області від 07.02.2007 у справі №2/592 та постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 у справі №2/592, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду від 07.02.2007 у справі №2/592, залишеним без змін за результатами апеляційного перегляду, з урахування заяви позивача про зменшення позовних вимог було встановлено факт прострочення відповідачем оплати рахунку від 31.07.02 на суму 124233 грн. 00 коп., з яких рішенням суду з відповідача було стягнуто 10082 грн. 28 коп.

Як свідчать матеріали справи заборгованість в сумі 10082 грн. 28 коп., стягнута за рішенням господарського суду Луганської області від 07.02.2007 у справі №2/592, була сплачена відповідачем тільки 04.05.2007 (а.с. 23).

14.02.2008 Колективне підприємство „Аргон" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.03.2008 (а.с. 51), про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 799 грн. 20 коп., інфляційних нарахувань за період з 03.05.2004 по 04.05.2007 в сумі 3634 грн. 66 коп. та 3% річних за період з 03.05.2004 по 04.05.2007 в сумі 907 грн. 40 коп.

24.03.2008 ВАТ „Сєвєродонецький хімремонт" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом про стягнення з позивач за первісним позовом КП „Аргон" 14181 грн. 58 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.2008 у справі №13/25 первісний позов задоволено частково у задоволенні зустрічного позову відмовлено з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки місцевим господарським судом обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище факт виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за договором №8 від 17.06.2002 встановлений судовими рішеннями та не потребує доказування при розгляді даного спору.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимог за первісним позовом в частині стягнення пені.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що позивач звернувся з даним позовом до господарського суду 14.02.2008. Згідно уточнених позовних вимог (а.с. 51) позивач просив суд стягнути пеню, за текстом заяви: „за шість місяців, які передували нашому зверненню до суду, тобто за 180 днів". Отже, позивачем заявлено про стягнення пені за період з 18.08.2006 по 14.02.2007 (180 днів).

Місцевим господарським судом помилково визначено період нарахування пені з 01.12.2006 по 01.06.2007, однак ця обставина в даному випадку не впливає на правильність зробленого судом висновку, оскільки за приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В нашому випадку позивач повинен був нараховувати пеню за період з 15.08.2002 (оскільки відповідно до пункту 2.3 договору №8 від 17.06.2002 оплата повинна здійснюватися протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку, рахунок було виставлено 31.07.2002, як встановлено постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 у справі №2/592) по 15.02.2003.

З огляду на приписи статті 232 Господарського кодексу України у позивача були відсутні підстави для нарахування пені за заявлений ним період.

Що стосується решти вимог за первісним позовом, судова колегія апеляційної інстанції виходиться з наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 257 Цивільного кодексу встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Місцевим господарським судом задоволено вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з травня 2004 року по квітень 2007 року в сумі 907 грн. 40 коп. та інфляційних нарахувань за цей же період в сумі 2634 грн. 66 коп.

Доречі, за розрахунком позивача сума інфляційних нарахувань складає 3634 грн. 66 коп. (а.с. 8), ця сума і була заявлена до стягнення, проте судом помилково зазначено в тексті рішення суму 2634 грн. 66 коп., ця ж сума вказана і у резолютивній частині рішення.

Апеляційна інстанція вважає, що судом при задоволенні вимог щодо стягнення річних та інфляційних нарахувань невірно визначено період їх нарахування з огляду на встановлений строк позовної давності.

Так позов подано до господарського суду 14.02.2008, отже позивач має право на стягнення сум нарахованих починаючи з 14.02.2005. Сплата заборгованості за договором №8 від 17.06.2002 була здійснена 04.05.2007 і з цього моменту нарахування річних та інфляційних нарахувань припинилося.

Отже, позивач має право на стягнення річних та інфляційних нарахувань за період з 14.02.2005 по 04.05.2007.

За приписами частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Чинне законодавство не встановлює певної форми заяви про застосування позовної давності. Отже, така заява може бути подана стороною у будь-якій формі, важливо лише щоб з її тексту було зрозуміло, що сторона вважає вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на сплив позовної давності.

Відповідач у судовому засіданні 24.03.2008 надав відзив на позовну заяву (а.с. 47-48), в якому, посилаючись на статтю 264 Цивільного кодексу України, зазначив, що нарахування річних та інфляційних нарахувань необхідно здійснювати за період з лютого 2005 по квітень 2007 року.

Місцевим господарським судом не було надано належної оцінки цього факту та не застосовано позовну давність до вимог про стягнення річних та інфляційних нарахувань, що призвело до прийняття невірного рішення про задоволення цих вимог у повному обсязі.

Здійснивши розрахунки, апеляційна інстанція дійшла висновку про стягнення з відповідача річних у сумі 670 грн. 40 коп. за період з 14.02.2005 по 04.05.2007 та інфляційних нарахувань у сумі 2288 грн. 27 коп. за період з лютого 2005 по квітень 2007 року.

Розрахунок 3% річних

ВідсотокПочаток строку нарахуванняСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%14.02.200504.05.200780910082,28670.40

Розрахунок інфляційних нарахувань

----------------------------------------------

 Рік   |    Місяць       |    Індекс

----------------------------------------------

 2005    2. Лютий             101,0

         3. Березень          101,6

         4. Квітень           100,7

         5. Травень           100,6

         6. Червень           100,6

         7. Липень            100,3

         8. Серпень           100,0

         9. Вересень          100,4

         10. Жовтень          100,9

         11. Листопад         101,2

         12. Грудень          100,9

 2006    1. Січень            101,2

         2. Лютий             101,8

         3. Березень           99,7

         4. Квітень            99,6

         5. Травень           100,5

         6. Червень           100,1

         7. Липень            100,9

         8. Серпень           100,0

         9. Вересень          102,0

         10. Жовтень          102,6

         11. Листопад         101,8

         12. Грудень          100,9

 2007    1. Січень            100,5

         2. Лютий             100,6

         3. Березень          100,2

         4. Квітень           100,0

----------------------------------------------

Індекс інфляції за даний період: 122,6959812

----------------------------------------------

сума заборгованості 10082,28 грн.

сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції

(10082,28 х 122,6959812)/100 = 12370,55 грн.

інфляційні нарахування

12370,55 –10082,28 = 2288 грн. 27 коп.

Щодо вимог за зустрічним позовом, апеляційна інстанція виходить з наступного.

Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Первісний позов подано позивачем на підставі договору №8 від 17.06.2002.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.02.2007 у справі №2/592 (а.с. 15) встановлено, що акт взаємозаліку від 30.09.02 по цеглі на суму 2162 грн. 16 коп. та по оренді у сумі 954 грн. 32 коп., акт взаємозаліку від березня 2003 року по оренді на суму 1060 грн. 10 коп., протокол про залік взаємних вимог від 20.09.03 № 11 за виконані роботи на суму 10005 грн. (на підставі яких заявлено вимоги за зустрічним позовом) не мають ніякого відношення до договору підряду №8 від 17.06.2002.

Так, в акті взаємозаліку від 30.09.02 зазначено, що він провадиться в рахунок погашення заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи за договором від 10.01.02 № 1, а не за договором №8 від 17.06.2002; в акті взаємозаліку від березня 2003 року зазначено, що він провадиться в рахунок погашення заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи у липні 2002 року, при цьому не зазначено найменування і будь-яких реквізитів договору; в протоколі взаємозаліку від 20.09.03 № 11 зазначено, що він провадиться у рахунок погашення заборгованості за виконані роботи за ф. 2 від 30.06.03, при цьому не зазначено, що цей взаємозалік проведений саме за договором підряду № 8.

Таким чином зустрічний позов не пов"язаний з первісним.

Місцевий господарський суд не повинен був розглядати зустрічний позов разом із первісним, оскільки вони не пов"язані між собою. Вимоги за зустрічним позовом грунтуються на інших підставах, ніж первісний позов та можуть бути предметом окремого позовного провадження.

Відповідача у справі, ВАТ „Сєвєродонецький хімремонт", не позбавлений права звернутися до господарського суду з окремим позовом про стягнення суми 14181 грн. 58 коп. на загальних підставах.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду від 14.04.2008 у справі №13/25 частковому скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме: державне мито в сумі 56 грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 65 грн. 34 коп.

Державне мито за зустрічним позовом у сумі 141 грн. 82 коп., сплачене ВАТ „Сєвєродонецький хімремонт" за платіжними дорученнями №14 від 11.01.2008 на суму 102 грн. та №259 від 01.04.2008 на суму 39 грн. 82 коп. підлягає поверненню відповідачу на підставі частини 3 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993.

Витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі КП „Аргон" пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги в сумі 7 грн. 97 коп.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 зайве сплачене відповідачем, ВАТ „Сєвєродонецький хімремонт" за платіжним дорученням №343 від 24.04.2008 при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 14 грн. 04 коп.  підлягає поверненню відповідачу.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п.п. 2, 4 ст. 103, ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Сєвєродонецький хімремонт” на рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2008 у справі №13/25 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2008 у справі №13/25 змінити частково.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2008 у справі №13/25 викласти в наступній редакції

„2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Сєвєродонецький хімремонт”м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова б. 17 ідентифікаційний код 00205877 на користь колективного підприємства “Аргон” Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.. Пивоварова 17 ідентифікаційний код 13388690 втрати від інфляції в сумі 2288 грн. 27 коп., 3 % річних в сумі 670 грн. 40 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі –56 грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 65 грн. 34 коп.”

4. Пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2008 у справі №13/25 скасувати.

5. В решті рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2008 у справі №13/25 залишити без змін.

6. Стягнути з колективного підприємства “Аргон” Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова 17 ідентифікаційний код 13388690 на користь відкритого акціонерного товариства “Сєвєродонецький хімремонт”м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова б. 17 ідентифікаційний код 00205877 витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою в сумі 7 грн. 97 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

7. Повернути Відкритому акціонерному товариству “Сєвєродонецький хімремонт”, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова б. 17 ідентифікаційний код 00205877 з Державного бюджету України державне мито в сумі 14 грн. 04 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням № 343 від 24.04.2008, та державне мито за подання зустрічної позовної заяви у сумі 141 грн. 82 коп., сплачене ВАТ „Сєвєродонецький хімремонт” за платіжними дорученнями №14 від 11.01.2008 на суму 102 грн. та №259 від 01.04.2008 на суму 39 грн. 82 коп.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Д.Ю. Перлов

Суддя                                                                                 Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця