Постанова

від 16.07.2008 по справі 42/171

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/171

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.07.2008                                                                                           № 42/171

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Гарник Л.Л.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.05.2008

 у справі № 42/171 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 224779,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ковальська-Житлосервіс” про стягнення 224.779,39 грн.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 1310436 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 січня 2005 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом 1 жовтня 2005 - 1 березня 2008 років теплову енергію, заборгувавши станом 1 березня 2008 р. 174070,59 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 33964,50 грн., три проценти річних з простроченої суми 7760,38 грн., пеню 8983,91 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, сплату заявленої до стягнення суми основного боргу.

Справа відповідно до вимог ст. 75 ГПК України розглянута за наявними у ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 42/171 від 06.05.2008 (далі – Рішення суду)  провадження у справі № 42/171 в частині вимог про стягнення 74070,59 грн. боргу припинено; позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в іншій частині задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська - Житлосервіс” (02140, м. Київ, пр-т М.Бажана, 14, код 32912720) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 33964,50 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 7760,38 грн. 3% річних з простроченої суми, 8983,91 грн. пені, 1247,79 грн. витрат по оплаті державного мита, 65,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що:

- ТОВ „Ковальська-Житлосервіс” не є кінцевим споживачем послуг, які воно отримує від позивача, а лише посередником. Оскільки кінцеві споживачі – мешканці багатоквартирних будинків не розрахувались з повній мірі з ТОВ „Ковальська-Житлосервіс”, останнє не має змоги розрахуватись з позивачем, що надавав вказані послуги;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 8/131 скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 640 від 30.05.2007, № 641 від 30.05.2007, № 642 від 30.05.2007, № 643 від 30.05.2007, якими встановлено тарифи на надання житлово-комунальних послуг, в зв'язку з чим неможливо визначити розмір спірної заборгованості відповідача;

- суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення інфляційної складової боргу, трьох відсотків річних на всю суму заявлену в позовній заяві, хоча на дату подачі позову сума заборгованості складала 143.593,68 грн. Предметом позову в даному випадку виступало 143.593,68 грн., і на відповідну суму повинні були нараховуватися інфляційні нарахування та три відсотки річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.07.2008.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.07.2008 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2008 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, 1 січня 2005 року між сторонами у справі було укладено договір № 1310436 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляції до належного відповідачу будинку по пр-ту Бажана, 12 у м. Києві в обсязі 12449,5 Гкал/рік, а відповідач – щомісячно до 28 числа поточного місця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити по приладам обліку.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 4 договору встановлений з часу його підписання до 1 червня 2005 р. та був продовжений до 5 червня 2008 р. Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Поясненнями сторін, частково поданим позивачем розрахунком, проведеним в частині нарахувань за теплову енергію відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм) та протоколів реєстрації споживання теплової енергії за жовтень 2005-лютий 2008 років, поданими відповідачем платіжними дорученнями № 265 від 28 березня 2008 р., № 391 від 27 квітня 2008 р., стверджується факт постачання позивачем відповідачу в указаний період теплової енергії за договором вартістю 1.231.554,42 грн., а також оплати відповідачем спожитої теплової енергії у повному розмірі, у т.ч. 1.157.483,83 грн. до часу звернення позивача в суд з указаним позовом та 74.070,59 грн. після подачі даного позову в суд.

Враховуючи, що частину заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 100.000,00 грн. відповідач сплатив до часу звернення позивача в суд з указаним позовом, вимоги в цій частині є безпідставними, вимоги в цій частині є безпідставними, а тому суд першої інстанції у позові з цього приводу відповідно до вимог ст. 16 ЦК України відмовив цілком підставно.

Оскільки заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 74.070,59 грн. відповідачем сплачена, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в цій частині вимог відповідно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України обгрунтовано припинено судом першої інстанції.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 622 ЦК України боржник,  який  сплатив  неустойку  і  відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання,  не  звільняється  від  обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі відмови  кредитора  від  прийняття  виконання,  яке внаслідок  прострочення  втратило  для  нього  інтерес (стаття 612 цього  Кодексу),  або  передання  відступного  (стаття  600  цього Кодексу)  боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

У разі відмови кредитора від договору  (стаття  615  цього Кодексу)  боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку, то вона підлягає стягненню у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 33964,50 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 7760,38 грн. три проценти річних з простроченої суми, 8983,91 грн. передбаченої п. 3.5 додатка № 4 до договору пені.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у простроченні оплати за спірним договором є необґрунтованими, оскільки доказами не підтверджені.

Оскільки позов задоволено частково, в іншій частині провадження у справі припинено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених та припинених вимог.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що ТОВ „Ковальська-Житлосервіс” не є кінцевим споживачем послуг, які воно отримує від позивача, а лише посередником.

Скаржник зазначає, що оскільки кінцеві споживачі – мешканці багатоквартирних будинків не розрахувались з повній мірі з ТОВ „Ковальська-Житлосервіс” за спожиті послуги, останнє не має змоги розрахуватись з позивачем, що надавав вказані послуги.

Водночас, Договір від 01.01.2005 № 1310436 на постачання теплової енергії у гарячій воді є двостороннім, укладеним виключно між позивачем та відповідачем (абонентом), на якого згідно з п. 2.3.2 договору і покладено обов'язок виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені Додатком № 4 до даного договору, вживати всіх заходів (в т. ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.

Такі посилання не можуть братися колегію суддів до уваги, оскільки відповідно до ст. 617 ЦК України особа,  яка  порушила   зобов'язання,   звільняється   від відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе,  що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема,  недодержання своїх обов'язків  контрагентом  боржника,  відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання,  відсутність  у  боржника необхідних коштів.

Як зазначає скаржник, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 8/131 (яка не набрала законної в зв'язку з її оскарженням до Київського апеляційного адміністративного суду) скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації № 640 від 30.05.2007, № 641 від 30.05.2007, № 642 від 30.05.2007, № 643 від 30.05.2007, якими встановлено тарифи на надання житлово-комунальних послуг, в зв'язку з чим неможливо визначити розмір спірної заборгованості відповідача та прийняти вірне рішення у справі.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за Договором від 01.01.2007 № 1310436.

Вказаним договором, а саме Додатком № 3 до нього, сторонами погоджено ціну (вартість) послуг.

Ціну (вартість) послуг сторонами визначено з урахуванням розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002.

Посилань на розпорядження Київської міської державної адміністрації № 640 від 30.05.2007, № 641 від 30.05.2007, № 642 від 30.05.2007, № 643 від 30.05.2007 у Договорі від 01.01.2007 № 1310436 (його Додатках) не міститься.

При цьому така ціна погоджена сторонами у договорі, вказаний договір є дійсним та підлягає виконанню.

Скасування ж у судовому порядку розпоряджень Київської міської державної адміністрації може бути підставою для перегляду дійсності вищевказаного договору в частині визначення вартості послуг, однак питання дійсності (чи недійсності договору) є окремим предметом спору та не може бути розглянути в межах даної справи.

При цьому відповідач не позбавлений права у випадку визнання недійсним вищевказаного Договору в частині визначення вартості послуг переглянути дане судове рішення у справі № 42/169 за нововиявленими обставинами.

Скаржник у апеляційній скарзі також зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення інфляційної складової боргу, трьох відсотків річних на всю суму заявлену в позовній заяві, хоча на дату подачі позову сума заборгованості складала 74.070,59 грн.

Апелянт стверджує, що предметом позову в даному випадку виступало 74.070,59 грн., і на відповідну суму повинні були нараховуватися інфляційні нарахування та три відсотки річних.

Як встановлено колегією суддів, позивач звернувся до суду першої інстанції 31.03.2008 з позовом про стягнення 174.070,59 грн. боргу, 33.964,50 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9.983,91 пені та 7.750,38 грн. три проценти річних з простроченої суми.

При цьому 33.964,50 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9.983,91 пені та 7.750,38 грн. три проценти річних були нараховані на суму заборгованості 174.070,59 грн. за період до 01.03.2008.

Відповідачем було погашено заборгованість за основним платежем у 100.000,00 грн. лише 26.03.2008 та у розмірі 74.070,59 грн. – лише 27.04.2008 (копії платіжних документів у справі).

Таким чином позивач підставно нараховував збитки внаслідок інфляції за час прострочення, пеню та три проценти річних на всю суму заборгованості (174.070,59 грн.) до 01.03.2008, оскільки станом на вказану дату дана заборгованість сплачена не була.

Отже вказані суми стягнуті з відповідача обґрунтовано.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 42/171 від 06.05.2008 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ковальська-Житлосервіс” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 42/171 від 06.05.2008 - без змін.

2. Матеріали справи № 42/171 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Євсіков О.О.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Гарник Л.Л.