Рішення

від 11.07.2008 по справі 8/593-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/593-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.08р.

Справа № 8/593-07

За позовом          Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України (м. Київ)

до             1)Державного відкритого акціонерного товариства "Дніпродіпрошахт" (м.Дніпропетровськ)

             2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Січінвест" (м.Дніпропетровськ)

про                     визнання недійсним договору

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

прокурор:                     Левшина Ю.Ю.

від позивача:          не з'явився

від відповідача1:          Усачова Л.Г. –юрисконсульт (дов. № 01-ОК/9-4 від 15.01.07 р.)

                              Павленко О.Г. –представник (дов. № Ю-612 від 17.12.07 р.)

від відповідача2:          Горячев В.В. –директор (протокол № 1 від 30.07.04 р., паспорт)

Суть спору:

Прокурор звернувся в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України до відповідачів з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку «Оріль»від 27.04.07 р., укладеного відповідачами, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г. та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 5-2637, відповідно до якого було відчужено будівлі та споруди: літ. А9-А18; будівля «Б»цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон «В», вбиральня «Д», вбиральня «Ж», літній душ «Е», огорожа № 1-4, колодязь «к», з/б кільця, зливна яма «з.я.»з/б кільця та застосування наслідків недійсності вказаного договору шляхом зобов'язання:

Ш          відповідача2 повернути у власність держави нерухоме майно бази відпочинку «Оріль»в складі будівель та споруд літ. А9-А18; будівля «Б»цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон З", вбиральня «Д», вбиральня «Ж», літній душ «Е», огорожа № 1-4, колодязь «к», з/б кільця, зливна яма «з.я.»з/б кільця;

Ш          відповідача1 повернути відповідачу2 кошти у розмірі 138 248,00 грн., отримані у результаті продажу нерухомого майна бази відпочинку «Оріль» в складі будівель та споруд А9-А18; будівля «Б»цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон «В», вбиральня «Д», вбиральня «Ж», літній душ «Е», огорожа № 1 -4, колодязь «к», з/б кільця, зливна яма «з.я.»з/б кільця.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказаний договір був укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме - ч. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21 вересня 2006 року №185-У, згідно якій господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо. Нерухоме майно бази відпочинку «Оріль»відноситься саме до такої категорії майна та не могло бути відчужено відповідачем1.

Відповідно до Додатку 2 до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»від 07.07.99 р. № 847-ХІУ ДВАТ «Дніпродіпрошахт»включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

У відповідності до Додатку 2 до Розпорядження КМ України від 01.10.05 р. № 417-р, повноваження з управління корпоративними правами держави в ДВАТ «Дніпродіпрошахт»передані Мііністерству вугільної промисловості України. Отже, ДВАТ «Дніпродіпрошахт»було створено шляхом корпоратизації на підставі Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств»від 15.06.93 р. № 210/93 у порядку, визначеному Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженому постановою КМ України від 05.07.93 р. № 508.

Згідно з п. 2 Указу Президента «Про корпоратизацію підприємств», засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Відповідно до п. 7 вказаного Указу, органи, уповноважені управляти загальнодержавним майном, разом з Міністерством статистики України подають у місячний строк Міністерству економіки України перелік підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіки її проведення. Міністерство економіки України затверджує у двотижневий строк з дня одержання зазначені переліки та графіки. Пунктом 8 Указу встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств, після прийняття рішення про їх приватизацію, передають акції цих товариств державним органам приватизації в порядку, визначеному Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Фондом державного майна України.

Згідно п.п. 7, 10 Положення «Про порядок корпоратизації підприємств», затвердженого постановою КМ України 05.07.93 р. № 508, адміністрація підприємства, що корпоратизується, зобов'язана надавати комісії у встановлений термін необхідну бухгалтерську, статистичну та іншу інформації. Комісія готує і подає засновнику у двомісячний термін з дня затвердження її складу акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, проект плану розміщення акцій та проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України «Про господарські товариства», з урахуванням вимог, передбачених Указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств».

Відповідно до п.п. 11, 15 цього ж Положення, засновник у тижневий термін розглядає і затверджує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і в десятиденний термін приймає рішення про створення відкритого акціонерного товариства та затверджує його статут. З моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства, а акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

Відповідно до п. 16 цього ж Положення, розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.

Вказані норми встановлюють, що усе майно, яке знаходиться у господарському віданні та рахується на балансі підприємства, при його корпоратизації переходить у власність створеного за результатами корпоратизації відкритого акціонерного товариства.

Таким чином, усе майно державного підприємства «Дніпродіпрошахт»в результаті корпоратизації увійшло до статутного фонду ДВАТ «Дніпродіпрошахт».

Знаходження майна бази відпочинку «Оріль»у статутному фонді ДВАТ "Дніпродіпрошахт" підтверджується бухгалтерськими документами, а також роз'ясненням регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/1-942 від 25.02.04 р.

Відтак, нерухоме майно бази відпочинку «Оріль»було внесено до статутного фонду ДВАТ «Дніпродіпрошахт», а останнє на сьогоднішній день не виключено з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а тому на нього у повному обсязі поширюються обмеження, встановлені ч. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.06 р. № 185-У .

Позивач позов прокурора не підтримав, пояснив, що ДВАТ «Дніпродіпрошахт»засноване відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 30.09.96 № 449 шляхом перетворення Державного проектного інституту «Дніпродіпрошахт»у ДВАТ «Дніпродіпрошахт»відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств». Засновником та власником 100% пакету акцій Товариства є держава в особі Мінвуглепрому.

Відповідно до положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого постановою КМ України від 02.11.06 № 1527, одним із завдань Мінвуглепрому є управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.06 185-У, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань виявляють державне майно, яке тимчасово не використовується, та вносять пропозиції щодо умов його подальшого використання.

У відповідності до постанови КМ України від 6 червня 2007 р. № 803 «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності»та наказу Міністерства вугільної промисловості України від 7 серпня 2007 року № 304 «Про затвердження Інструкції про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України», відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.

Таким чином Мінвуглепромом були надані дозволи ДВАТ «Дніпродіпрошахт»на відчуження майна.

Статтею 208 ЦК України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, що і зроблено Товариством після проведення аукціонів, де значиться не лише ціна майна, а й сторона по договору і його предмет, що також є істотними умовами договору згідно статті 638 ЦК України.

Відповідно до статті 22 ГПК України, позивач заявив про свою відмову від позову і просить закрити провадження у справі.

Прокурор підтримав свій позов і наполягає на вирішенні спору по суті.

Відповідач1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що ДВАТ «Дніпродіпрошахт»засноване відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості від 30 вересня 1996 року №499, шляхом перетворення Державного проектного інституту «Дніпродіпрошахт»у ДВАТ «Дніпродіпрошахт», відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року №210/93 «Про корпоратизацію підприємств».

Засновником та власником 100% пакету акцій Товариства є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 15 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.06 р. № 185-У та положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого постановою КМ України від 02.11.06 р. № 1527, Мінвуглепром здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, а також виявляє державне майно, яке тимчасово не використовується, та вносить пропозиції щодо умов його подальшого використання.

Тому, згідно Порядку продажу основних засобів, що є державною власністю, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 22.09.00 р. № 1976, ДВАТ «Дніпродіпрошахт»почало продаж збиткового нерухомого майна бази відпочинку «Оріль», яке тимчасово не використовувалось з дотриманням вимог цього Порядку.

Так, була отримана згода колективу Товариства на продаж цього майна та дозвіл Міністерства вугільної промисловості України на відчуження майна шляхом його продажу - лист №03/04-02/312 від 06.06.06 р. та протокол № 7 від 06.06.06 р. засідання постійно діючої комісії, створеної наказом Мінвуглепрому від 26.04.06 р. № 25 «Про списання, відчуження, передачу в оренду, з балансу на баланс або у комунальну власність майна цілісних майнових комплексів та об'єктів незавершеного будівництва, що є державною власністю», тобто - до набрання чинності Законом України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.06 р. № 185-У.

Крім того, продаж майна було здійснено шляхом проведення аукціону на Придніпровській товарній біржі 08.08.06 р., також до набрання чинності Законом України від 21.09.06 р., на який посилається позивач.

Надалі, між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку «Оріль», який в подальшому був нотаріально посвідчений 27.04.07 р. і зареєстрований Дніпропетровським районним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації».

Відповідач2 пояснив, що ст. 170 ЦК України визначає, що держава здобуває й здійснює цивільні права й обов'язки через органи державної влади в межах їх компетенції, встановленої законом. Відповідно до підпункту "і" п. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», органом, уповноваженим забезпечувати захист майнових прав держави на території України є Фонд Державного майна України.

В порушення вказаних вимог Закону, прокурором визначено як особу, уповноважену забезпечувати захист майнових прав держави - Міністерство вугільної промисловості України, якому жодним законодавчим актом України такі права не надані.

Враховуючи наведене, відповідач2 просить суд залишити позов прокурора без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 17.12.07 р. провадження у справі було зупинене.

Ухвалою господарського суду від 18.03.08 р. провадження у справі було поновлене.

Ухвалою голови господарського суду від 03.04.08 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 13.05.08 р. включно.

Ухвалами господарського суду від 24.04.08 р. та від 13.06.08 р. строк вирішення спору по справі був продовжений відповідно по 13.06.08 р. включно та по 11.07.08 р. включно за клопотанням сторін.

По справі оголошувалась перерва з 13.06.08 р. по 11.07.08 р.

В судове засідання 11.07.08 р. позивач не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника.

Господарський суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та наявних представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно абзацу четвертому ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.99 р. визначено, що пiд поняттям "орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних вiдносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 АПК України, потрiбно розумiти орган державної влади чи орган мiсцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно п.п. 1, 4 Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого постановою КМ України від 2 листопада 2006 р. № 1527, Міністерство вугільної промисловості України (Мінвуглепром) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінвуглепром відповідно до покладених на нього завдань, зокрема - здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

ДВАТ “Дніпродіпрошахт” (далі відповідач1) було створено шляхом корпоратизації, на підставі Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.93 р. № 210/93, у порядку, визначеному Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженому постановою КМ України від 05.07.93 р. № 508, шляхом перетворення Державного проектного інституту «Дніпродіпрошахт»у ДВАТ «Дніпродіпрошахт».

Згідно Додатку № 2 до Розпорядження КМ України від 01.10.05 р. № 417-р, повноваження з управління корпоративними правами держави в ДВАТ “Дніпродіпрошахт” було передано Міністерству вугільної промисловості України.

Таким чином, прокурором правильно визначено у чому полягає порушення інтересів держави та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Наведене є підставою для відмови в задоволенні клопотання відповідача2 про залишення позову прокурора без розгляду.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99 р. № 3-рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій, чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Згідно ч. 6 ст. 29 ГПК України, відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

За таких обставин, господарський суд вважає за можливе розглянути справу по суті, оскільки, незважаючи на відмову позивача від позову, прокурор підтримав свій позов і наполягає на вирішенні спору по суті.

Господарським судом також встановлено:

Як вже зазначалось судом вище,

Згідно п.п. 1, 4 Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого постановою КМ України від 2 листопада 2006 р. № 1527, Міністерство вугільної промисловості України (Мінвуглепром) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінвуглепром відповідно до покладених на нього завдань, зокрема - здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

ДВАТ “Дніпродіпрошахт” (далі відповідач1) було створено шляхом корпоратизації, на підставі Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.93 р. № 210/93, у порядку, визначеному Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженому постановою КМ України від 05.07.93 р. № 508, шляхом перетворення Державного проектного інституту «Дніпродіпрошахт»у ДВАТ «Дніпродіпрошахт».

Згідно Додатку № 2 до Розпорядження КМ України від 01.10.05 р. № 417-р, повноваження з управління корпоративними правами держави в ДВАТ “Дніпродіпрошахт” було передано Мінвуглепрому.

Засновником та власником 100% пакету акцій відповідача1 є держава в особі Мінвуглепрому.

Листом від 06.06.06 р. № 03/04-02/312 Мінвуглепром повідомив керівнику відповідача1, що не заперечує проти відчуження шляхом продажу основних засобів згідно переліку, які обліковуються на балансі відповідача1, у порядку визначеному ст. 75 ГК України, по оціночній вартості, але не нижче залишкової.

В газеті “Зоря” № 7 (20580) від 23.01.07 р. було опубліковане оголошення про відкриті торги (аукціон) з реалізації майна, що знаходиться на балансі відповідача1, зокрема –майна, яке знаходиться на території бази відпочинку "Оріль".

23.02.07р. в залі торгів Товарної біржі “Універсал” відбувся аукціон, на який було виставлено частину нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” - будівлі та споруди: літ. А9-А18; будівля кухні “Б”; ігровий павільйон “В”, вбиральня “Д”, вбиральня “Ж”, літній душ “Е”, огорожа № 1-4, колодязь “К”, з/б кільця, зливна яма “з.я.”.

Згідно Протоколу № 5 про проведення аукціону від 23.02.07 р., переможцем аукціону було визначено ТОВ “Компанія Січінвест” (далі-відповідач2), яким за майно бази відпочинку “Оріль”, у складі вказаних будівель та споруд було запропоновано ціну 138 248,00 грн.

Надалі, між відповідачами 27.04.07 р. було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку “Оріль”, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за №5-2637, відповідно до якого було відчужено будівлі та споруди: літ. А9-А18; будівля “Б” цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон “В”, вбиральня “Д”, вбиральня “Ж”, літній душ “Е”, огорожа № 1-4, колодязь “к”, з/б кільця, зливна яма “з.я.” з/б кільця.

Факт передачі названого майна відповідачу2 підтверджується актом прийому-передачі майна від 27.04.07 р.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Дніпропетровським районним комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації” №15222673 від 13.07.07 р., право власності на нерухоме майно бази відпочинку “Оріль”, реєстраційний номер 14304751, зареєстроване за ТОВ “Компанія Січінвест” на підставі спірного договору купівлі-продажу.

Доводи відповідача1 щодо того, що продаж майна спершу було здійснено шляхом проведення аукціону на Придніпровській товарній біржі 08.08.06 р., а потім на товарній біржі “Універсал” 23.02.07 р. не відповідають дійсності, та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з Протоколу №2 від 08.08.06 р., на Придніпровській товарній біржі відбувся аукціон, на який було виставлено 10 одиниць нерухомого майна –літери А, А1-А8, Г.

Вказаний перелік нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” також було зазначено і в оголошенні про проведення аукціону, що було розміщено в газеті “Біржові вісті” № 6 (87) від 06.07.06 р.

Як вже зазначалось судом вище, згідно з Протоколом № 5 про проведення аукціону від 23.02.07 р., що відбувся в залі торгів Товарної біржі “Універсал”, на аукціон було виставлено частину нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” - будівлі та споруди: літ. А9-А18; будівля “Б” цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон “В”, вбиральня “Д”, вбиральня “Ж”, літній душ “Е”, огорожа № 1-4, колодязь “к”, з/б кільця, зливна яма “з.я.” з/б кільця.

Вказаний перелік нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” також було зазначено і в оголошенні про проведення аукціону, що було розміщено в газеті “Зоря” № 7 (20580) від 23.01.07 р.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 212-р від 09.03.06 р., виданого Дніпропетровською районною державною адміністрацією, до складу нерухомого майна бази відпочинку “Оріль”, відносяться такі об'єкти нерухомості: будівлі та споруди, позначені літерами А, А1-А18, Б, В, Г, Д, Е, Ж, 1-4 огорожа, К, зливна яма.

На підставі викладеного, судом встановлено, що державне майно бази відпочинку “Оріль” було виставлено на аукціони двома частинами: на аукціон від 08.08.06 р. (Придніпровська товарна біржа) виставлялося 10 одиниць нерухомого майна –літери А, А1-А8, Г, а на аукціон від 23.02.07 р. (зал торгів Товарної біржі “Універсал”) було виставлено іншу частину нерухомого майна - будівлі та споруди: літ. А9-А18; будівля “Б” цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон “В”, вбиральня “Д”, вбиральня “Ж”, літній душ “Е”, огорожа № 1-4, колодязь “к”, з/б кільця, зливна яма “з.я.” з/б кільця.

Отже, ствердження відповідача1 про те, що нерухоме майно - будівлі та споруди: літ. А9-А18; будівля “Б” цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон “В”, вбиральня “Д”, вбиральня “Ж”, літній душ “Е”, огорожа № 1-4, колодязь “к”, з/б кільця, зливна яма “з.я.” з/б кільця спочатку виставлялося на аукціоні на Придніпровській товарній біржі 08.08.06 р., а потім на товарній біржі “Універсал” 23.02.07 р., є безпідставними та суперечать фактичним матеріалами справи.

18.10.06 р., до укладення оспорюваного договору від 27.04.07 р., набув чинності Закон України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06 р. № 185-V , який було опубліковано 18.10.06 р. в газеті “Урядовий кур'єр” у № 195.

Вказаний Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об'єктами державної власності.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06 р. № 185-V , господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Нерухоме майно бази відпочинку «Оріль»відноситься саме до такої категорії майна та не могло бути відчужено відповідачем1.

Так, згідно Додатку 2 до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»від 07.07.99р. № 847-ХІУ, ДВАТ «Дніпродіпрошахт» (320070, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, буд. 15, код 05410777) включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

Згідно з п. 2 постанови КМ України від 06.06.07 р. № 803 “Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності”, відчуження майна –це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком.

Таким чином, за змістом вказаних вище нормативно-правових норм, моментом відчуження державного майна є саме дата передачі прав власності на таке майно набувачеві.

Як встановлено ст. 657, ч. 4 ст. 334 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту державної реєстрації.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином, в силу вказаних вище нормативно-правових приписів, спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” від 27.04.07р., посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за №5-2637 являється укладеним з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, тобто з 27.04.07р., а отже, є таким, що укладений після набрання чинності Законом України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06 р. № 185-V .

Викладеним спростовується ствердження відповідача1 про те, що відчуження державного майна за спірним договором відбулося раніше за набрання чинності Законом України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06 р. № 185-V .

Також відхиляються судом доводи відповідача1 про те, що за оспорюваним договором відбулося відчуження основних засобів ДВАТ “Дніпродіпрошахт”, які не впливають на головні виробничі процеси, у зв'язку з чим він просив у задоволенні позову відмовити.

Чинне законодавство України не встановлює при визначенні можливості відчуження державного майна критеріїв використання його у головних виробничих процесах та встановлює єдиний порядок відчуження.

ДВАТ “Дніпродіпрошахт” було створено шляхом корпоратизації відповідно до Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.93 р. № 210/93.

Відповідно до Додатку №2 до Закону України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” від 07.07.99 р. № 847-XIV ДВАТ “Дніпродіпрошахт” (код 05410777) було включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

Таким чином, в силу зазначених вище нормативно - правових актів, ДВАТ  “Дніпродіпрошахт” є підприємством, що не підлягає приватизації, а отже - не може вчиняти будь-які дії стосовно відчуження державного майна, переданого до його статутного фонду.

Згідно п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМ України від 05.07.93 р. № 508, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства, а акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

У відповідності з викладеним вище, все майно державного підприємства ДВАТ “Дніпродіпрошахт”, у тому числі майно бази відпочинку “Оріль”, в результаті корпоратизації увійшло до статутного фонду ДВАТ “Дніпродіпрошахт”, що підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерською довідкою, актом оцінки вартості цілісного майнового комрексу складеного станом на 01.09.96 р. та затвердженого Мінвуглепромом, а також роз'ясненням регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/1-942 від 25.02.04 р.

Таким чином, нерухоме майно бази відпочинку “Оріль”, є майном, що входить до статутного фонду підприємства, яке не підлягає приватизації – ДВАТ “Дніпродіпрошахт”.

В силу зазначеного вище, майно бази відпочинку “Оріль”, є майном, на яке поширюються обмеження, встановлені ч. 9 ст. 11 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06р. № 185-V , тобто - нерухоме майно бази відпочинку “Оріль” відноситься саме до такої категорії майна, відчуження якої прямо заборонено законом.

Враховуючи викладене, укладення після набрання чинності Закону України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06р. № 185-V  договору від 27.04.07 р., посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №5-2637, суперечить приписам ч. 9 ст. 11 вказаного Закону.

Також господарським судом не приймається відмова Міністерства вугільної промисловості України від позову з наступних підстав:

Відмова від позову обґрунтовується Мінвуглепромом тим, що у відповідності до постанови КМ України від 06.06.07 р. № 803 “Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності” та наказу Мінвуглепрому від 07.08.07 р. № 304 “Про затвердження Інструкції про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України”, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання згоди або дозволу відповідного суб'єкта управляння майном, який є представником власника і виконує його функції в межах, визначених законодавчими актами.

Мінвуглепром зазначає, що відчуження спірного майна було здійснено законно, відповідно до наданого міністерством дозволу № 03/04-02/312 від 06.06.06 р., у зв'язку з чим, користуючись правами позивача, заявив про відмову від позовних вимог та просив закрити провадження у справі.

Разом з тим, згідно з п. 6 постанови КМ України від 06.06.07 р. № 803 “Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності” встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління).

Відповідно до ч. 2 п. 6 вказаної постанови, рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Крім того, ч. 3 п. 5 цієї ж постанови встановлено, що дія цього Порядку не поширюється на відчуження майна, на яке відповідно до законодавства встановлена заборона на відчуження.

Згідно з п.п. 2.2.1. Інструкції про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженої наказом Мінвуглепрому від 07.08.07 р. № 304, на який також посилається міністерство, встановлено, що відчуження майна проводиться безпосередньо підприємством, на балансі якого воно обліковується, з дотриманням вимог, чинних на момент продажу, законодавчих та нормативно-правових актів, а також цієї Інструкції лише після надання згоди (дозволу) Мінвуглепромом, а рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна державних підприємств приймається Мінвуглепромом лише за погодженням з Фондом державного майна України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

До того ж, п. 1.5. вказаної Інструкції визначає, що її дія не поширюється на відчуження майна, на яке відповідно до законодавства встановлена заборона на відчуження.

Таким чином, з аналізу нормативно-правових актів, на які посилається Мінвуглепром, вбачається, що надання згоди на відчуження майна державних підприємств може бути здійснено Мінвуглепромом тільки за умов відсутності встановленої Законом заборони на таке відчуження, а також тільки за умови надання згоди Фондом державного майна України.

Крім того, господарським судом встановлено, що вказані нормативно-правові акти, на які посилається Мінвуглепром, було прийнято вже після надання міністерством дозволу № 03/04-02/312 від 06.06.06 р.

Відповідно до ч. 2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 09.02.99р. № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У зв'язку із викладеним, посилання Мінвуглепрому на постанову КМ України від 06.06.07 р. № 803 “Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності” та наказ Мінвуглепрому від 07.08.07 р. № 304 “Про затвердження Інструкції про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, є неправомірними, оскільки суперечать приписам ст. 58 Конституції України.

В той же час, господарським судом встановлено, що на момент надання Мінвуглепромом дозволу № 03/04-02/312 від 06.06.06 р., чинним був наказ Мінвуглепрому від 26.04.06 р. № 254 “Про списання, відчуження, передачу в оренду, з балансу на баланс або у комунальну власність майна, цілісних майнових комплексів та об'єктів незавершеного будівництва, що є державною власністю”.

Так, відповідно до п.п. 2.2.2. п. 2.2. затвердженої вказаним наказу Мінвуглепрому Інструкції, яка діяла на момент видання міністерством дозволу, було встановлено, що відчуження майна шляхом продажу здійснюється безпосередньо підприємством після отримання на це дозволу Міністерства за погодженням з Фондом державного майна України або його відповідним регіональним відділенням.

Отже, як нормативно-правові акти, які є чинними на сьогодні, так і нормативно-правові акти, що діяли на момент надання Мінвуглепромом дозволу на відчуження державного майна бази відпочинку “Оріль”, встановлювали обов'язкову необхідність погодження такого відчуження із Фондом державного майна України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується доводами сторін, погодження регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області на відчуження майна бази відпочинку “Оріль” не отримувалося.

На підставі викладеного вище господарським судом встановлено, що дозвіл № 03/04-02/312 від 06.06.06 р., наданий Мінвуглепромом на відчуження державного нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” є таким, що наданий з порушенням вимог наказу Мінвуглепрому від 26.04.06 р. № 254 “Про списання, відчуження, передачу в оренду, з балансу на баланс або у комунальну власність майна, цілісних майнових комплексів та об'єктів незавершеного будівництва, що є державною власністю”.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що вказаний дозвіл був наданий до набрання чинності Законом України “Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.06р. № 185-V ”, посилання Мінвуглепрому на достатність для відчуження державного майна наданого ним дозволу, є необгрунтованим, таким, що суперечить вимогам законодавства України, і не може бути підтвердженням законності відчуження державного майна бази відпочинку “Оріль”.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99 р. № 3-рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій, чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Дії Мінвуглепрому щодо відмови від позовних вимог ґрунтуються на хибних доводах щодо законності відчуження державного майна бази відпочинку “Оріль”, яке було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Крім того, внаслідок незаконного відчуження державного майна відбулося порушення інтересів держави, оскільки вказане майно вибуло з державної власності внаслідок укладення спірного договору, за наявності законодавчо встановленої заборони на відчуження державного майна бази відпочинку “Оріль”.

Викладене унеможливлює прийняття судом відмови позивача від позову.

Згідно з ч.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний договір щодо відчуження частини нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” від 27.04.07 р., укладений між відповідачами, суперечить вимогам чинного законодавства України, і внаслідок його укладення було порушено інтереси держави.

Викладене є підставою для задоволення позову прокурора в частині визнання вказаного договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, а також те, що прокурором пред'явлена вимога про застосування наслідків недійсності правочину, господарський суд також вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги прокурора в частині застосування наслідків недійсності спірного договору шляхом зобов'язання:

Ш          відповідача2 повернути у власність держави нерухоме майно бази відпочинку «Оріль»в складі будівель та споруд літ. А9-А18; будівля «Б»цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон З", вбиральня «Д», вбиральня «Ж», літній душ «Е», огорожа № 1-4, колодязь «к», з/б кільця, зливна яма «з.я.»з/б кільця;

Ш          відповідача1 повернути відповідачу2 кошти у розмірі 138 248,00 грн., отримані у результаті продажу нерухомого майна бази відпочинку «Оріль» в складі будівель та споруд А9-А18; будівля «Б»цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон «В», вбиральня «Д», вбиральня «Ж», літній душ «Е», огорожа № 1 -4, колодязь «к», з/б кільця, зливна яма «з.я.»з/б кільця.

Відповідачем2 було заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори.

Згідно ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Виходячи з вимог вказаної статті Закону, необхідною умовою залучення до участі у справі 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору є та обставина, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки 3-ї особи щодо однієї з сторін.

В даному випадку рішення по цій справі ніяким чином не впливає на права або обов'язки Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори щодо будь-якої з сторін по справі.

Враховуючи наведене, в задоволенні клопотання відповідача2 слід відмовити.

Судові витрати слід покласти на пропорційно відповідачів.

Керуючись Законом України “Про прокуратуру”, “Про управління об'єктами державної власності”, ст.ст. 203, 215, 216, 334, 640, 657 ЦК України, ст.ст. 2, 22, 27, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” від 27.04.07 р. укладений між Державним відкритим акціонерним товариством “Дніпродіпрошахт” та ТОВ “Компанія Січінвест”, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Батовою Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 5-2637, відповідно до якого було відчужено будівлі та споруди: літ. А9-А18; будівля “Б” цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон “В”, вбиральня “Д”, вбиральня “Ж”, літній душ “Е”, огорожа № 1-4, колодязь “к”, з/б кільця, зливна яма “з.я.” з/б кільця, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Орільська, 9-А.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Січінвест” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 46/39, код 13424475, п/р № 26007140974058 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) повернути у власність держави нерухоме майно бази відпочинку “Оріль” в складі будівель та споруд літ. А9-А18; будівля “Б” цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон “В”, вбиральня “Д”, вбиральня “Ж”, літній душ “Е”, огорожа № 1-4, колодязь “к”, з/б кільця, зливна яма “з.я.” з/б кільця, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Орільська, 9-А.

Зобов'язати Державне відкрите акціонерне товариство “Дніпродіпрошахт” (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 15, код 05410777, п/р № 2600030130281 у філії ДЦВ ПІБ, МФО 305437) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія Січінвест” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 46/39, код 13424475, п/р № 26007140974058 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) грошові кошти у розмірі 138 248,00 грн., отримані внаслідок продажу нерухомого майна бази відпочинку “Оріль” в складі будівель та споруд літ. А9-А18; будівля “Б” цегла, площею 70,9 кв.м; ігровий павільйон “В”, вбиральня “Д”, вбиральня “Ж”, літній душ “Е”, огорожа № 1-4, колодязь “к”, з/б кільця, зливна яма “з.я.” з/б кільця, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Орільська, 9-А, за договором купівлі-продажу від 27.04.07 р. укладеним між ДВАТ “Дніпродіпрошахт” та ТОВ “Компанія Січінвест”.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства “Дніпродіпрошахт” (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 15, код 05410777, п/р № 2600030130281 у філії ДЦВ ПІБ, МФО 305437):

q          в доход держбюджету (рахунок № 31114095500005 у відділенні банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код 24246786, управління ДКУ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська) –733,74 грн. витрат на держмито;

q          в доход держбюджету (рахунок № 31211259700005 у відділенні банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код 24246786, управління ДКУ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська) –59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Січінвест” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 46/39, код 13424475, п/р № 26007140974058 в КБ "Приватбанк", МФО 305299):

q          в доход держбюджету (рахунок № 31114095500005 у відділенні банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код 24246786, управління ДКУ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська) –733,34 грн. витрат на держмито;

q          в доход держбюджету (рахунок № 31211259700005 у відділенні банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код 24246786, управління ДКУ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська) - 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Відмовити Міністерству вугільної промисловості України в прийнятті відмови від позову.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Січінвест" в задоволенні клопотань про залишення позову прокурора без розгляду та про залучення до участі у справі у якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідачів Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін