Рішення

від 09.06.2008 по справі 9/127-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/127-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.08р.

Справа № 9/127-08

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська          

                     теплоелектроцентраль",  Дніпропетровська  область м.Дніпродзержинськ   

до   Житлово-будівельного кооперативу "Мир", Дніпропетровська область

                     м.Дніпродзержинськ    

про стягнення 117214 грн. 57 коп.

Суддя  Подобєд І.М.

При секретарі Фуркаленко І.Л.

Представники:

  Від позивача - Гаврілова О.Ф - ю/к, довіреність № 001/4-08 від 26.03.08р.

  Від відповідача - Ковальова О.В. - представник, довіреність від 01.04.08р. 

СУТЬ СПОРУ:

          ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулось у березні 2008 року із позовом до ЖБК „Мир”, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 117214,57 грн. заборгованості, у тому числі: 83807,25 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію за період з березня 2006 року по березень 2007 року, 7228,09 грн. пені, 17615,39 грн. збитків від інфляції, 2697,33 грн. 3 % річних, 5866,51 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 7 %. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних Відповідачем зобов'язань за договором № 731 від 20.11.02р. „про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води”.

          Відповідач позов не визнає, посилаючись на відсутність у договорі № 731 від 20.11.02р. істотних умов та його невідповідність пункту 1 Перехідних положень Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.04р., згідно якого договори, що не приведені у відповідність із цим законом у зазначений ним строк –до 01.01.06р. –втрачають чинності. Вказує, що нового договору із позивачем укладено не було, за період з лютого 2006 року по травень 2007 року послуг по опаленню ЖБК не отримувало, акти виконання поставки теплової енергії та рахунки на оплату послуг не направлялись, на підставі чого позовні вимоги ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" вважає необґрунтованими. За умов відсутності у ЖБК заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії вважає безпідставними нараховані позивачем індекс інфляції, 3 % річних, пеню та штраф.

          Позивач у заперечує проти викладених у відзиві відповідача доводів. Укладений із відповідачем договір на постачання теплової енергії вважає таким, що відповідає усім істотним умовам, передбаченими діючим законодавством. Вказує на опалення будинку ЖБК „Мир” у централізованому порядку та відсутність з боку ЖБК жодних претензій відносно опалення на протязі опалювального періоду 2006-2007 років.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 15.04.08р. до 24.04.08р., згідно ст. 77 Господарського процесуального України.

В судовому засіданні 24.04.08р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд -

        встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством „Дніпродзержинська  теплоелектроцентраль” (далі –Позивач) та Житлово-будівельним кооперативом „Мир” (далі –Відповідач) був укладений договір № 731 від 20.11.02р. „про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води”, згідно з умовами якого Позивач зобов'язався постачати потрібну для Відповідача кількість теплової енергії, а Відповідач зі своєї сторони зобов'язався сплатити вартість отриманої енергії за встановленими тарифами в термін, обумовлений цим договором, а саме: не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця (пункти 1.1, 4.2.2, 6.1-6.7 Договору).

Термін дії вказаного договору встановлений до 31.12.03р. та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.  

          Відповідно до пункту 7.3.6 умов вищевказаного Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Відповідач зобов'язався сплатити пеню у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Позивачем за період з березня 2006 року по березень 2007 року було поставлено Відповідачу теплової енергії на суму 83807,25 грн. основного боргу, про що свідчать розрахунок Позивача, акти виконання поставки теплової енергії та рахунки на оплату послуг, які є в матеріалах справи.  

          На підставі п. 7.3.6 договору № 731 та положень ст. 230 і ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно яких за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, Позивач нарахував Відповідачу та вимагає стягнення з останнього додатково до суми основного боргу суму 7228,09 грн. пені за період з 20.08.07р. по 20.02.08р. та 5866,51 грн.  штрафу (7% від суми основного боргу).

За прострочення грошових зобов'язань на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Позивач нарахував Відповідачу додатково на суму 83807,25 грн. основного боргу суму 17615,39 грн., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з березня 2006 року по січень 2008 року та суму 2697,33 грн. –3 % річних із простроченої суми за період з  10.04.06р. по 20.02.08р.

Відповідач доказів погашення зазначеної заборгованості на час розгляду справи не надав, проте позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як на підставу наявності у Позивача прав вимагати від Відповідача виконання вищезазначених грошових зобов'язань Позивач посилається на існування між сторонами договірних зобов'язань, що виникли із умов договору № 731 від 20.11.02р. „про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води”.

Згідно частини 1 Перехідних положень Закону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.04р. № 1875-IV, договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

У відповідності до ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, є: прядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості (пункт 5) та умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору № 731 від 20.11.02р. „про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води”, він не містить вищевказаних суттєвих умов, а крім того умови цього договору не охоплюють усіх прав споживача, встановлених Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, як от на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством, на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує  його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідповідно до п. 1 ст. 83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати  недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

          Оцінюючи умови укладеного між сторонами договору № 731 від 20.11.02р. „про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води” із вищенаведеними положеннями ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, суд доходить висновку, що умови цього договору не відповідають в повній мірі приписам цього Закону, а тому цей договір мав бути приведений сторонами у відповідність до положень цього Закону у строк до 01.01.2006р.

          Оскільки сторонами не виконані вимоги частини 1 Перехідних положень Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, то згідно приписів цього Закону та відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір № 731 від 20.11.02р. „про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води” має бути визнаний з 01.01.2006р. недійсним, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

          Таким чином, суд не може прийняти у якості обґрунтування позовних вимог посилання Позивача на існування між сторонами договірних зобов'язань у період з березня 2006 року по березень 2007 року та наявність невиконаних Відповідачем грошових зобов'язань, що випливають з умов цього договору.

Складені Позивачем акти виконання поставки теплової енергії у спірному періоді та виставлені Відповідачу на оплату рахунки, на які Позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, засвідчують об'єктивно лише факт передачі Відповідачу певної кількості теплової енергії та її вартість, яка була обчислена Позивачем виходячи із умов договору, який є недійсним з 01.01.2006р.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, із яких видно, що Позивач не довів наявність у Відповідача невиконаних договірних грошових зобов'язань на суму 83807,25 грн. зі сплати за поставлену у період з березня 2006 року по березень 2007 року теплову енергію та правомірність похідних від основного зобов'язання вимог про стягнення з Відповідача суми 7228,09 грн. пені, 17615,39 грн. збитків від інфляції, 2697,33 грн. 3 % річних та 5866,51 грн. штрафу за порушення строків виконання основного зобов'язання, у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити повністю, як необґрунтованих.

Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

        В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним з 01.01.2006р. договір № 731 від 20.11.02р. „про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води”, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (51925, Дніпропетровська область,                     м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) та Житлово-будівельним кооперативом „МИР” (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул.Бойко, 39, код ЄДРПОУ 23373034).

В позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на Відкрите акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль".

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Подобєд

Рішення підписано 09. 07.08р.