Рішення

від 06.09.2011 по справі 30/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/261 06.09.11

За позовом В ідкритого акціонерного това риства «Авіакомпанія «Сибір »

До відповідача 1 Мі ністерства оборони України

До відповідача 2 Де ржавного казначейства Украї ни

Про с тягнення 15324469,39 доларів США

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Балац С.В.

Суддя Т рофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА _2- за дов.; ОСОБА_3 - за дов .

від відповідача-1 ОСОБА_4- за дов.; ОСОБА_5- за дов., ОСОБА_6 - за дов., ОС ОБА_7 - за дов.

від відповідача-2 не з `явились

Обставини справи:

До господарського суд у міста Києва звернулося з по зовом відкрите акціонерне то вариство (далі - ВАТ) «Авіако мпанія «Сибір»до Міністерст ва оборони України та Держав ного казначейства України пр о стягнення з держави в особі Міністерства оборони Україн и завданої шкоди у розмірі 1555369 2 доларів США, а саме: 6600000 доларі в США, що складають ринкову ва ртість знищеного літака Ту-154 М № НОМЕР_1 з додатковим ус таткуванням, 197435 доларів США ви трат, пов' язаних з розсліду ванням катастрофи, 17470 доларів США витрат, пов' язаних зі ст рахуванням, 4838787 доларів США уп ущеної вигоди у зв' язку з вт ратою літака ТУ-154М № НОМЕР_1 , 3900000 доларів США моральної шко ди. Вказану суму позивач прос ить суд зобов' язати перерах увати відповідача 2 з коштів Д ержавного бюджету України.

Під час розгляду справи поз ивач зменшив розмір позовних вимог до 15324469,39 доларів США, змен шивши, зокрема, ринкову варті сть знищеного літака Ту-154 М № НОМЕР_1 з додатковим устатк уванням до 6370777,39 доларів США. Ін ші вимоги позивач залишив не змінними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомір них дій відповідача Міністер ства оборони України, 04.10.2001 о 12.45 г од. за київським часом над Чор ним морем бойовою частиною 5Б 14Ш ракети 5В28, випущеною з зені тного ракетного комплексу С- 200В (ракета класу «земля-повіт ря»), запуск якої здійснено Мі ністерством оборони України під час проведення навчань в ійськ противоповітряної обо рони у 31 Дослідному центрі Чор номорського флоту Російсько ї Федерації на півострові Кр им, було уражено та збито літа к Ту-154М, бортовий номер НОМЕ Р_1, що знаходився на висоті 1 1100 м, на відстані 187 км на півден ний схід до аеропорту Сочі, та виконував чартерний пасажир ський рейс СБИ-1812 за маршрутом «Тель-Авів - Новосибірськ».

Внаслідок вказаних, як вваж ає позивач, неправомірних ді й відповідача-1 було знищено л ітак Ту-154М, бортовий номер Н ОМЕР_1, що належав позивачу, т а загинуло 66 пасажирів і 12 член ів екіпажу.

Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилає ться на ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, ві дповідно до яких шкода, завда на джерелом підвищеної небез пеки, відшкодовується у повн ому обсязі особою, яка на відп овідній правовій підставі (п раво власності, інше речове п раво, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним з асобом, механізмом, іншим об' єктом, використання, зберіга ння або утримання якого ство рює підвищену небезпеку. Вик ористання зенітної установк и С-200В позивач вважає джерел ом підвищеної небезпеки.

Факт збиття літака бойовою частиною 5Б14Ш ракети 5В28, випущ еною з зенітного ракетного к омплексу С-200В Збройними Силам и України, відповідно до позо ву, встановлено комісією з ро зслідування авіаційних поді й на повітряному транспорті Міждержавного авіаційного к омітету з розслідування авіа ційної події з літаком Ту-154М НОМЕР_1 ВАТ «Авіакомпанії « Сибір»(Остаточний звіт за ре зультатами розслідування ка тастрофи комісії від 29.10.2004 р.).

На думку позивача, Міждержа вний авіаційний комітет є по вноважним органом для встано влення причин авіакатастроф и, оскілки є міждержавним вик онавчим органом з питань пов ітряного сполучення та викор истання повітряного простру СНД, створеним державами-уча сницями СНД відповідно до Уг оди про цивільну авіацію та п ро використання повітряног о простору, яка схвалена у м. М інську 25.12.1991 р..

Крім того, питання виплати к омпенсації Україною родичам загиблих у катастрофі виріш ено на міждержавному рівні ш ляхом укладення відповідни х Угод з Ізраїлем та Росією, як і ратифіковані Законом Украї ни № 1401-IV від 25.12.2003 р., що, за твердже ннями позивача, також підтве рджує факт визнання Україною своєї причетності до авіака тастрофи.

Відповідач Міністерство о борони України (далі - МОУ) пр оти задоволення позову запер ечило повністю.

Позиція відповідача МОУ зв одиться до наступного:

- надані позивачем д окументи не доводять обстави н, на які позивач посилається як на підставу своїх позовни х вимог;

- в разі встановлення ф акту враження належного йому повітряного судна Ту-154М раке тою 5В28 зенітного ракетного ко мплексу С-200В, що відповідачем МОУ заперечується, позивач т акож здійснював діяльність, що є джерелом підвищеної неб езпеки, у зв' язку з чим шкоду заподіяно при взаємодії кіл ькох джерел підвищеної небез пеки; при цьому відповідач вв ажає поведінку позивача винн ою та протиправною, в той час я к Міністерство оборони Украї ни здійснювало правомірну ді яльність;

- в разі встановлен ня факту враження належного йому повітряного судна Ту-154М ракетою 5В28 зенітного ракетно го комплексу С-200В, чого на думк у відповідача не доведено, шк оди позивачу заподіяно внасл ідок винних протиправних дія нь Міністерства оборони Росі йської Федерації, яке здійсн ювало діяльність, пов' язану з підвищеною небезпекою для оточення внаслідок: «а»упра вління повітряним рухом в зо ні відповідальності Російсь кої Федерації над відкритим морем, де сталася катастрофа , і «б»управління полігоном 31 випробувального центру Чорн оморського флоту Російської Федерації, де 4 жовтня 2001 року п роводилися спільні навчання Військ ППО ЗС України та Чорн оморського флоту Російської Федерації, в ході яких було зд ійснено пуск зенітної керова ної ракети 5В28 зі складу зеніт ного ракетного комплексу С-200В .

Заперечення відповідача МОУ щодо відсутності доказі в, які би свідчили про те, що вр аження повітряного судна Ту- 154М мало місце ракетою 5В28 зеніт ного ракетного комплексу С-200В мотивовані:

- відсутності закон одавчих приписів щодо обов' язковості для суду висновків про розслідування авіаційно ї події, проведеного Міждерж авним авіаційним комітетом;

- виплата Україною кош тів родичам загиблих у катас трофі здійснена добровільно без будь-якого встановлення вини і відповідальності;

- Остаточний звіт з а результатами розслідуванн я катастрофи від 29.10.2004 р. (далі - Остаточний звіт) не містить відомостей щодо методів, за д опомогою яких проводились до слідження, а також наводить м інімальну інформацію щодо кі нцевих результатів кожного к онкретного дослідження;

- відсутність прямих д оказів враження саме ракетою ППО ЗС України;

- наявність суперечно стей в Остаточному звіті щод о: часу катастрофи; наявності чи відсутності контролю за п ольотом ракети; екіпажу, який спостерігав вибух літака Ту -154М; кількості та місць виявле них металічних предметів, ід ентифікованих як вражаючі ел ементи ракети; порушення чи з береження цілісності судна; можливості ракети подолати в ідстань; порогового значення допустимих перевантажень ра кети.

Обґрунтовуючи протиправ ність дій позивача відповіда ч МОУ посилається на не спрац ювання системи розпізнаванн я «Пароль», що зачіпає безпек у польотів.

У зв' язку з наведенням зап еречень щодо протиправності дій Міністерства оборони Ро сійської Федерації відповід ачем МОУ було заявлено клопо тання про залучення до участ і у справі в порядку ст. 24 ГПК Ук раїни Міністерства оборони Р осійської Федерації як іншог о відповідача. Клопотання су дом відхилено з підстав, вказ аних у мотивувальній частині рішення.

Відповідач Державне казна чейство України також відхил ило позовні вимоги повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Дані з аперечення ґрунтуються на ві дсутності у Державному бюдже ті України коштів для відшко дування шкоди позивачу за вт рачений літак.

Ухвалою суду від 28.10.2005 провад ження у справі було зупинено та ухвалено направити матер іали справи до Генеральної п рокуратури України.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 14.03.2006 ухвалу господарськ ого суду міста Києва від 28.10.2005 б уло скасовано. Підставою для скасування вказаної ухвали стало те, що її резолютивна ча стина не містить рішення про зупинення провадження у спр аві, у зв' язку з чим апеляцій на інстанція прийшла до висн овку, що провадження у справі фактично не зупинено.

За таких обставин ухвалою с уду від 21.04.2006 провадження у спра ві було поновлено, розгляд сп рави призначено на 17.05.2006.

У вказаному судовому засід анні відповідач МОУ подав кл опотання про залучення іншог о відповідача у справі - 31 досл ідницький центр Чорноморськ ого флоту Російської Федерац ії. За твердженням відповіда ча МОУ, стрільби 04.10.2001 на 31 ДЦ МО Р Ф відносяться до категорії с пільних бойових стрільб Збро йних Сил України і Збройних С ил Російської Федерації. Суд ом клопотання відхилено з пі дстав, які наведені у мотивув альній частині рішення.

Також відповідачем МОУ бул о подано клопотання про зупи нення провадження у справі № 30/261 до вирішення пов' язаної з нею справи за позовом ОСОБ А_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_3 6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОС ОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_18 ОСОБ А_23, ОСОБА_19, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_20, ОСОБА_ 35 до Кабінету Міністрів Укр аїни, Міністерства оборони У країни, Державного казначейс тва України про стягнення ма теріальної та моральної шкод и, у зв' язку з катастрофою лі така Ту-154 над Чорним морем 04.10.01, щ о розглядається Печерським р айонним судом міста Києва. Кл опотання мотивоване тим, що п ід час розгляду обох справ зд ійснюється дослідження анал огічних обставин та подій, що стали підставою до подання п озовів.

Вказане клопотання судом в ідхилено як необґрунтоване, оскільки відповідач МОУ не д овів, в чому полягає неможлив ість розгляду справи № 30/261 до в ирішення справи за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 1, ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОС ОБА_36, ОСОБА_13, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБ А_17, ОСОБА_22, ОСОБА_18 ОСОБА_23, ОСОБА_19, ОСОБА_3 3, ОСОБА_34, ОСОБА_20, ОС ОБА_35 до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборо ни України, Державного казна чейства України про стягненн я матеріальної та моральної шкоди.

Під час розгляду справи су дом було надіслано матеріали справи до слідчих органів, у з в' язку з чим провадження у с праві було зупинено на підст аві п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України. Дане рішення суду ґрунтується на наступному.

Загальне положення про цив ільно-правову відповідальні сть за завдання не договірно ї шкоди передбачено ст. 1166 ЦК Ук раїни, відповідно до якої май нова шкода, завдана неправом ірними рішеннями, діями чи бе здіяльністю особистим немай новим правам фізичній або юр идичній особі, а також шкода, з авдана майну фізичної або юр идичної особи, відшкодовуєть ся в повному обсязі особою, як а її завдала.

Отже, складовими елементам и акту завдання шкоди є: проти правна поведінка особи, яка з авдала шкоду; настання шкоди ; причинний зв'язок між вказа ними двома елементами; вина з авдавача шкоди.

Виходячи з порядку реаліза ції юридичною особою своєї п равоздатності, відповідно до якого вона набуває цивільни х права та обов' язків через дії своїх уповноважених орг анів чи осіб, дії яких визнают ься діями самої юридичної ос оби, ст. 1172 ЦК України покладено на юридичну особу, як на робот одавця, обов' язок відшкодув ання шкоди, завданої їхнім пр ацівником під час виконання ним своїх трудових (службови х) обов' язків.

Таким чином, протиправна по ведінка юридичної особи поля гає в протиправній поведінці її працівників, яка підлягає встановленню під час розгля ду справи про відшкодування заподіяної шкоди юридичною особою.

У той же час, вирішення пита ння щодо протиправності пове дінки працівників Міністерс тва оборони України при пров еденні навчань військ против оповітряної оборони у 31 Дослі дному центрі Чорноморського флоту Російської Федерації на півострові Крим не може бу ти з' ясовано господарським судом м. Києва, оскільки воно пов' язано з встановленням н аявності в їхніх діях кримін ально-карних ознак, тобто пот ребує проведення попередньо го розслідування.

За таких обставин, оскільки на той Генеральною прокурат урою України не було закінче но розслідування кримінальн ої справи, порушеної за факто м авіакатастрофи літака Ту-15 4М рейсу «Тель-Авів - Новосиб ірськ»04.10.2001 р. (постановою війс ькового місцевого суду Київс ького гарнізону 19.10.2005 р. скасова но постанову від 20.09.04 про закри ття даної кримінальної справ и), що свідчить про неприйнятт я кінцевого рішення щодо про типравності дій працівників Міністерства оборони Україн и), суд дійшов висновку про нео бхідність направлення матер іалів справи до Генеральної прокуратури.

Постановою Київського ап еляційного господарського с уду від 03.10.2006 ухвалу про зупинен ня провадження у справі від 17. 05.2006 було скасовано.

Ухвалою суду від 06.11.2006 р. прова дження у справі було поновле но.

Міністерством оборони Укр аїни було заявлено клопотанн я про направлення запиту до Г енеральної прокуратури Укра їни з метою витребування дод аткових доказів, потрібних д ля вирішення спору по суті.

Судом було відкладено розг ляд справи та направлено зап ит до Генеральної прокуратур и України.

На адресу суду надійшла від повідь на вказаний запит.

Розпорядженням голови гос подарського суду міста Києва № 01-1/260 від 07.07.2008 р. справу передано на розгляд колегії суддів у н аступному складі: Ковтун С.А. ( головуючий), Нарольський М.М., Кондратова І.Д.

Ухвалою суду від 03.11.2008 р. у спра ві призначено комплексну суд ово-балістичну, трасологічну , технічну та радіотехнічну е кспертизу, проведення якої д оручено Київському науково-д ослідному інституту судових експертиз, з залученням спец іалістів, які володіють необ хідними для цього знаннями, а саме: завідувача кафедри тео рії стрільби зенітними керов аними ракетами Харківського університету Повітряних Сил Бурцева В.В., доцента кафедри теорії стрільби зенітними ке рованими ракетами Харківськ ого університету Повітряних Сил Камчатного М.І., наукового співробітника кафедри теорі ї стрільби зенітними керован ими ракетами Харківського ун іверситету Повітряних Сил ОСОБА_31

Провадження по справі, відп овідно до пункту 1 частини 2 ст атті 79 Господарського процес уального кодексу України зуп инено.

Матеріали справи повернут о на адресу суду з висновком е ксперта.

Суд поновив провадження у с праві на підставі ст. 79 ГПК Укр аїни.

Розпорядженням голови гос подарського суду міста Києва № 01-1/39 від 29.07.2010 р. розгляд справи б уло доручено здійснювати кол егіально у наступному складі суду: Ковтун С.А. (головуючий), Н арольський М.М. та Трофименко Т.Ю.

Розпорядженням голови гос подарського суду міста Києва № 01-1/68 від 07.09.2010 р. розгляд справи б уло доручено здійснювати кол егіально у наступному складі суду: Ковтун С.А. (головуючий), Б алац С.В. та Трофименко Т.Ю.

У судовому засіданні 05.10.2010 р. п озивачем подано ряд клопотан ь.

Зокрема, подано клопотання про відкладення розгляду сп рави для отримання відповіде й на запити позивача на адрес у Міністерства юстиції Украї ни та Київського науково-дос лідного інституту судових ек спертиз, які надіслані у зв' язку з виникненням сумнів у к омпетентності експертів. Суд ом клопотання відхилено в си лу відсутності даних підстав серед визначених ст. 77 ГПК Укр аїни підстав для відкладення розгляду справи. Крім того, на явність сумнів у компетентно сті експерта є підставою для його відводу (ст. 31 ГПК України ), а не підставою для відкладен ня розгляду справи.

Також позивач подав клопот ання про відкладення розгляд у справи для надання сторона м можливості вирішити спір ш ляхом укладення мирової угод и. Оскільки відповідач МОУ за перечив можливість примирен ня сторін, підстави для задов олення даного клопотання у с уду також були відсутні.

Ряд клопотань позивачем бу ло подано у судовому засідан ні 07.10.2010 р.

Позивач просив залучити до участі у справі Міждержавни й авіаційний комітет як трет ьою особою, яка не заявляє сам остійних вимог на предмет сп ору, на стороні позивача, оскі льки його рекомендації по пі двищенню безпеки польотів дл я позивача базуються на висн овках Остаточного звіту.

Розглядаючи дане клопотан ня суд керувався приписами ч . 1 ст. 27 ГПК України, яка визнача є підстави вступу та залучен ня до участі у справі третіх о сіб, які не заявляють самості йних вимог на предмет спору. В силу вказаної норми треті ос оби, які не заявляють самості йних вимог на предмет спору, м ожуть вступити у справу на ст ороні позивача або відповіда ча до прийняття рішення госп одарським судом, якщо рішенн я з господарського спору мож е вплинути на їх права або обо в' язки щодо однієї х сторін .

Міждержавний авіаційний к омітет є органом, який здійсн ює розслідування авіаційних пригод, однак не є безпосеред нім учасником правовідносин , які виникли внаслідок катас трофи літака Ту-154М. Дане рішен ня суду не має наслідком вста новлення МАК рекомендації по підвищенню безпеки польотів , що свідчить про відсутність підстав для залучення остан нього як третьої особи.

Крім того, позивачем було за явлено клопотання про виклик на підставі ст. 30 ГПК України д о господарського суду міста Києва для дачі пояснень прац івників Міждержавного авіац ійного комітету.

Клопотання судом відхилен о як таке, що не ґрунтується на нормах господарського проце суального законодавства Укр аїни.

Зокрема, ст. 30 ГПК України пер едбачено, що в судовому проце сі можуть брати участь посад ові особи та інші працівники підприємств, установ, органі зацій, державних та інших орг анів, коли їх викликано для да чі пояснень з питань, що виник ають під час розгляду справи . Ці особи мають право знайоми тися з матеріалами справи, да вати пояснення, подавати док ази, брати участь в огляді та д ослідженні доказів. Зазначен і особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на йо го виклик, сповістити про зна ні їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу гос подарського суду пояснення в письмовій формі.

За загальним правилом зако нодавство України, частиною якого є Господарський процес уальний кодекс України, поши рює свою дію тільки на терито рію України. У зв' язку з цим д испозиції, які ним встановле ні, поширюють свою дії осіб, що знаходяться на території Ук раїни, та, відповідно, не є обо в' язковими для тих, хто знах одиться поза її межами.

Порядок зносин між держава ми, у тому числі і щодо наданн я правої допомоги у цивільни х справах, врегульований від повідними міждержавними уго дами, який також не передбача є можливості забезпечення ви клику осіб іншої держави у су дове засідання.

Оскільки Міждержавний аві аційний комітет знаходиться на території Російської Фед ерації, відсутні правові під стави для поширення норм ст. 30 ГПК України на його працівни ків.

У поданих суду поясненнях п озивач відхилив висновок екс пертів, посилаючись на поруш ення, допущені під час підгот овки останнього. Зокрема, на й ому думку, висновок не містит ь переліку об' єктів, що підл ягають дослідженню, у ньому н е зазначено, які об' єкти дос ліджувались, відсутні відомо сті про їх стан. Інформація пр о методику дослідження, умов її використання є неповною. С ам висновок, як вважає позива ч, пов'язаний з ревізуванням в исновків Міждержавного авіа ційного комітету.

За таких обставин, судом, в п орядку ст. 31 ГПК України, для уч асті у судовому засіданні бу ло запрошено голову комісії судових експертів Рувіна Оле ксандра Григоровича та інших експертів, які проводили екс пертизу і складали висновок № 5932/5933/5934-09/3561/10-18 від 21.05.2010 р. для дачі кв аліфікованої відповіді щодо способів, методик, які були ви користані в ході проведення експертних досліджень, та ін ших обставин, пов' язаних з п роведенням даної експертизи .

Одночасно зобов' язано ст орін надати до господарськог о суду міста Києва питання що до висновку 5932/5933/5934-09/3561/19-18 від 21.05.2010 р. , які підлягають роз' ясненн ю експертами комісії судових експертів, що приймали участ ь у складанні даного висновк у.

У судове засідання 02.11.2010 р. на виклик суду з' явились експ ерти, які проводили експерти зу по даній справі.

Експертом Київськог о науково-дослідного інститу ту судових експертиз ОСОБА _37 було заявлено клопотання про відкладення розгляду сп рави у зв`язку з необхідністю додаткового часу для наданн я роз' яснень щодо питань ст орін, які виникли у зв' язку з проведенням експертизи.

Судом дане клопотання задоволено.

Позивачем були подані клопотання про витребування письмових пояснень у Мініст ерства оборони України та у М іністерства юстиції України .

Судом клопотання пози вача задоволені частково, а с аме в частині витребування у Міністерства оборони Україн и письмових відповідей на на ступні запитання:

1. На кого станом на д аний час покладено обов' язо к по збереженню

об' єктів уламків літ ака ТУ-154М, авіакатастрофа яко го сталась над акваторією

Чорного моря 4 жовтня 2001 ро ку?

2. Які саме об' єкти уламків літака були надані д ля дослідження експертам Киї вського науково-дослідного і нституту судових експертиз а бо іншим особам для проведен ня експертизи?

3. У випадку, якщо обов' язок по збереженню вищезазна чених об' єктів до сьогодніш нього дня покладено на Мініс терство оборони України - на дати вичерпний перелік з азначених об' єктів та інфор мацію щодо місця їх зберіган ня.

4. Чи звертались у пе ріод з 03.11.2008 р. по 21.05.2010 р. експерти К иївського національног о державного інституту судов их експертиз та інші особи, що проводили експертизу, до Мін істерства оборони України із запитами про надання їм об' єктів уламків літака, якщо та к - надати вичерпний перелік об' єктів уламків літака, що ними запитувались.

Клопотання позивач а про витребування у Міністе рства юстиції України письмо вих пояснень (інформації) щод о обов' язковості для Україн и Конвенції про міжнародну ц ивільну авіацію від 07.12.1944 р., ная вності застережень, статусу практики Міжнародної органі зації цивільної авіації, впл ив їх на розробку національн ого законодавства у галузі а віації, а також щодо порядку ф ормування Київським націона льним державним інститутом с удових експертиз експертної комісії при проведені судов ої експертизи катастрофи пов ітряного судна ІЛ-78, що сталас я 17.07.1998 р., судом відхилено, оскіл ьки всупереч ст. 38 ГПК України клопотання не містить обста вин, які може підтвердити дан а інформація у справі.

Фактично витребувана інформація пов' язана зі з' ясування позиції Міністерст ва юстиції України щодо певн их правових питань, вирішенн я яких віднесено до компетен ції суду.

В судовому засіданні 27.01.2011 р . позивачем повторно було зая влено клопотання про виклик в судове засідання працівник ів Міждержавного авіаційног о комітету для надання поясн ень щодо висновків Остаточно го звіту МАК, а також про викли к у судове засідання працівн иків машинобудівного констр укторського бюро «Факел»для надання пояснень щодо склад ення науково-технічного звіт у «Ідентифікація типу засобу ураження».

Ці клопотання судом відхи лені як такі, що не ґрунтуютьс я на правилах ст. 30 ГПК України та повноваженнях суду (Міжде ржавний авіаційний комітет т а машинобудівне конструктор ське бюро «Факел»знаходятьс я на території Російської Фе дерації).

Також позивач заявив клоп отання про витребування у ма шинобудівного конструкторс ького бюро «Факел»як доказів по справі відповіді на питан ня, чи враховані у науково-тех нічному звіті «Ідентифікаці я типу засобу ураження»обста вини, наведені у висновку екс пертів № 5932/5933/5934-09/3561/10-18 від 21.05.2010 р..

Фактично дане клопотання п ов' язано зі з' ясуванням у особи, яка було залучена до уч асті у розслідуванні причин катастрофи літака Ту-154М, дода ткових пояснень щодо обстави н, за яких вона прийшла до певн их висновків.

Дані пояснення, в силу ст. 32 Г ПК України, не є доказом, який підлягає та може бути витреб увано в порядку, передбачено му ст. 38 ГПК України, у зв' язку з чим клопотання судом відхи лено.

Подібне за змістом клопота ння було подано позивачем пр о витребування у Міждержавно го авіаційного комітету як д оказів відповіді на поставле ні позивачем питання. Клопот ання судом відхилено з тих же підстав, що і клопотання про в итребування відповіді на пит ання у машинобудівного конст рукторського бюро «Факел».

Крім того, висновки Остаточ ного звіту МАК, як і висновки е кспертів № 5932/5933/5934-09/3561/10-18 від 21.05.2010 р., п ідлягають оцінці за правилам и ст. 43 ГПК України, про що судом зазначено нижче.

У судовому засіданні 27.01.2011 р. п озивачем заявлено клопотанн я про витребування у Генерал ьної прокуратури Російської Федерації інформації про фр агменти літака, що передавал ись Генеральній прокуратурі України. Клопотання мотивов ано тим, що можливо об' єктом дослідження експертів КНДІС Е була значно менша кількіст ь уламків літака, ніж дослідж увалась МАК. При цьому позива ч посилається на лист ВАТ «Мі жнародний аеропорт «Сочі»пр о те, що частина фрагментів по вітряного судна Ту-154М зберіга лась у аеропорту до 2007 року.

Відхиляючи дане клопотанн я суд виходить з недоведенос ті позивачем факту досліджен ня комісією МАК уламків літа ка, що зберігались у ВАТ «Міжн ародний аеропорт «Сочі»до 2007 року. Згідно з листом, на який посилається позивач, уламки, які досліджувались, були над іслані до м. Москви, а ці уламк и залишені на зберіганні.

Під час розгляду справи Мі ністерством оборони України було заявлено клопотання пр о витребування від Генеральн ої прокуратури України доказ ів. Зокрема, відповідач-1 проси в витребувати матеріали фото контролю, фототаблиці, відео запис, пояснення до нього та протоколу, а також протокол о бшуку і виїмки.

Клопотання обґрунтовано н езгодою позивача з висновкам и експертиз, у зв' язку з чим, на думку Міністерства оборон и України, витребувані докум енти можуть підтвердити або спростувати доводи позивача чи експертів.

Судом клопотання задоволе но за винятком витребування протоколу обшуку і виїмки, ос кільки статус вказаних докум ентів у кримінальній справі не є предметом дослідження п ри вирішенні господарського спору.

Також з клопотанням про вит ребування інформації від Ген еральної прокуратури Україн и звернувся позивач. Зокрема , позивач просив витребувати інформацію про уламки літак ів та елементи, які були ідент ифіковані Міждержавним авіа ційним комітетом як вражаючі елементи бойової частини ра кети 5В28 і досліджувалися в хо ді розслідування кримінальн ої справи.

Клопотання мотивовано нео бхідністю з' ясування обся гу об' єктів дослідження, як ий здійснювався спеціаліста ми Міждержавного авіаційног о комітету та експертами Киї вського науково-дослідного і нституту судових експертиз п ід час проведення експертних досліджень у справі № 30/261, оскі льки дані предмети мали стат ус доказів і при закритті кри мінальної справи було виріше но зберігати їх при матеріал ах справи.

Враховуючи, що повнота нада них Міністерством оборони Ук раїни експертам уламків літа ка впливає на повноту експер тного дослідження, і повний п ерелік даних уламків, які бул и передані російською сторон ою Україні, міститься у матер іалах кримінальної справи за фактом авіакатастрофи літак а Ту-154М рейсу «Тель-Авів-Новос ибірськ»04.10.2001 р., клопотання поз ивача було задоволено в част ині витребування переліку ул амків літака, що були визнані речовими доказами у вищевка заній кримінальній справі.

Підстави для витребування елементів, які були ідентифі ковані Міждержавним авіацій ним комітетом як вражаючі ел ементи бойової частини ракет и 5В28 відсутні, оскільки остан ні не були предметом експерт ного дослідження у справі № 30/ 261.

08.04.2011 р. позивачем до суду под ано клопотання про витребува ння у Генеральної прокуратур и України інформації щодо зб ерігання уламків літака Ту-154М та елементів, як ідентифіков ані комісією МАК як елементи бойової частини ракети 5В28, як е також ґрунтується на необх ідності з' ясування обсягу о б' єктів дослідження спеціа лістами МАК та судовими експ ертами.

Оскільки попереднє клопот ання позивача, яке судом задо волено, ґрунтується на тих мо тивах, що і дане клопотання, а інформація про зберігання ул амків та елементів не має впл иву для з' ясування обсягу о б' єктів дослідження, судом клопотання відхилено.

Чергові клопотання позива чем були заявлені у судовому засіданні 07.06.2011 р.

Зокрема, позивач заявив кло потання про:

витребування у Генерально ї прокуратури України як док азу по даній справі висновку криміналістичної експертиз и, що була проведена у криміна льній справі;

про витребування у Генерал ьної прокуратури України як доказів у справі № 30/261 матеріа лів кримінальної справи НП № 10/2-18397-01, порушеної за фактом авіа катастрофи літака Ту-154М рейсу «Тель-Авів-Новосибірськ»4 жо втня 2001 року, яка потягла за соб ою людські жертви та інші тяж кі наслідки:

- копії всіх протоко лів допитів свідків, наявних в матеріалах кримінальної с прави;

- копії всіх виснов ків експертів, наявних в мате ріалах кримінальної справи;

- копії всіх постанов про приєднання речових доказів, наявних в матеріалах криміна льної справи;

- копії всіх протоко лів слідчих дій, наявних в мат еріалах кримінальної справи ;

- копії всіх протоколів з відповідними додатками, скл адених уповноваженими орган ами за результатами оператив но-розшукових заходів, наявн их в матеріалах кримінальної справи;

витребування у Генерально ї прокуратури України як док азу у даній справі № 30/261 матері алів кримінальної справи НП № 10/2-18397-01, порушеної за фактом аві акатастрофи літака Ту-154М рейс у «Тель-Авів-Новосибірськ»4 ж овтня 2001 року, яка потягла за со бою людські жертви та інші тя жкі наслідки.

Фактично клопотання пози вача спрямовано на з' ясуван ня обставин, які були встанов лені Генеральною прокуратур ою України при розслідуванні кримінальної справи НП № 10/2-18397- 01, порушеної за фактом авіакат астрофи літака Ту-154М рейсу «Т ель-Авів-Новосибірськ»4 жовт ня 2001 року. У той же час, ці обста вини не є предметом судового розгляду та дослідження, у зв ' язку з чим відсутні підста ви для витребування вищевказ аних документів.

Також судом відхилено клоп отання відповідача МОУ про в итребування з Генеральної пр окуратури України частини ма теріалів кримінальної справ и НП № 10/2-18397-01, порушеної за факто м авіакатастрофи літака Ту-154М рейсу «Тель-Авів-Новосибірс ьк»4 жовтня 2001 року (томів 40, 41, 42 та 43 - для огляду, протоколів ви їмки, якими матеріали (фотота блиці) залучені до матеріалі в справи, копії фототаблиць, щ о містяться у т. 47).

Мотиви відхилення клопота ння про витребування томів 40, 41, 42 та 43 та протоколів виїмки н аведені судом нижче.

Клопотання про витребуван ня копії фототаблиць, що міст яться у т. 47 кримінальної спра ви, було задоволено раніше, а т ому підстави для його повтор ного розгляду відсутні.

Розглянувши наявні док ументи і матеріали, заслухав ши пояснення учасників проце су, всебічно та повно з' ясув авши обставини, на яких ґрунт уються позовні вимоги, об' є ктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення дл я розгляду справи і вирішенн я спору по суті, суд встановив :

4 жовтня 2001 року під час навчань у 31 Дослідному центрі Чорноморського флоту Російс ької Федерації проводилися е кспериментальні бойові стрі льби, у ході яких відпрацьову вався протиповітряний бій з імітованими та бойовими пуск ами ракет.

О 12 год. 41 хв. 20 сек. за київським часом з півострова Крим по уч бовій цілі (безпілотному літ аку «ВР-3 Рейс») було здійснено пуск ракети зенітно-ракетно го комплексу (далі - ЗРК) С-200В Ві йськ Протиповітряної оборон и Збройних Сил України (далі - ППО ЗС України), яка відразу пі сля старту втратила ціль гол овкою самонаведення (далі - АС ГСН) та зникла з поля зору рад іолокаторів зенітно-ракетно го комплексу С-200В на відстані приблизно 78 км.

У цей час, безпосередньо пер ед стартом ракети, поруч сект ору стрільби ЗРК С 200В, але за ме жами полігону, здійснювали п ольоти по міжнародних авіалі ніях літаки «Аеробус», сполу ченням «Тбілісі - Лондон»на відстані близько 130 кілометрі в від місця проведення стріл ьб, а також літак А-24, сполученн ям «Сімферополь - Єреван», я кий знаходився на відстані б лизько 200 кілометрів від місця стрільби.

Того ж дня, екіпажем авіаком панії «Сибір»на літаку Ту-154М виконувався пасажирський ре йс за маршрутом «Тель-Авів - Но восибірськ». На борту літака знаходилось 66 пасажирів та 12 ч ленів екіпажу. О 12 годині 39 хвил ин літак увійшов у зону відпо відальності Північно-Кавка зького центру автоматизован ого управління повітряним ру хом «Стріла»(Російська Феде рація) та зайняв висоту 11100 ме трів, а о 12 год. 45 хв. сталася кат астрофа цього літака.

Усі пасажири та члени екіпа жу загинули, а сам літак затон ув. В зв' язку з цим позивачу б уло заподіяно шкоду, яка, за да ними відкритого акціонерног о товариства (далі - ВАТ) « Авіакомпанія «Сибір», станов ить: 6370777,39 доларів США, що склада ють ринкову вартість знищено го літака Ту-154 М № НОМЕР_1 з д одатковим устаткуванням, 197435 д оларів США витрат, пов' язан их з розслідуванням катастро фи, 17470 доларів США витрат, пов' язаних зі страхуванням, 4838787 до ларів США упущеної вигоди у з в' язку з втратою літака ТУ-154 М № НОМЕР_1, 3900000 доларів США м оральної шкоди.

Розслідування причин дано ї авіаційної катастрофи було предметом розслідування:

- Міждержавного аві аційного комітету, який ство рений на підставі «Угоди про цивільну авіацію та викорис тання повітряного простору» , що була укладена у Мінську 25.12 .1991 р. між країнами колишнього СРСР. Результати розслідува ння Міждержавного авіаційно го комітету викладені в Оста точному звіті за результатам и авіаційного пригоди з літа ком Ту-154М НОМЕР_1 ВАТ «Авіа компанія «Сибір»(далі - Оста точний звіт);

- Державної комісії по встановленню причин катастр офи літака Ту-154М, бортовий ном ер НОМЕР_1, авіакомпанії « Сибір», що мала місце 4 жовтня 2001 р. над акваторією Чорного мо ря, яка створена Розпоряджен ням Президента Російської Фе дерації від 04.10.2001 р. № 547-рп. За резу льтатами роботи комісії скла дений висновок;

- Комісії з розслідува ння причин обставин, що призв ели до катастрофи російськог о літака Ту-154, яка утворена за Р озпорядженням Президента Ук раїни від 19.10.2001 р. № 274/2001-рп. За резу льтатами роботи комісії тако ж було складено звіт.

Міждержавним авіаційни м комітетом (далі - МАК) а тако ж Державною комісією по вста новленню причин катастрофи л ітака Ту-154М, яка створена Розп орядженням Президента Росій ської Федерації від 04.10.2001 р. № 547-р п, зроблені висновки, що літак Ту-154 був уражений бойовою час тиною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного комплексу С-200В. Ракета підійш ла до літака зверху, ззаду, злі ва під кутом 45є - 50є відносно йо го курсу слідування. Спрацюв ання вибухового приладу відб улось в 9 год. 45 хв. UTC (13 год. 45 хв. мо сковського часу) на висоті 15 м над корпусом літака і 1,5 м лів іше його в районі центрально ї частини заднього пасажирсь кого салону.

Оскільки висновки МАК і Дер жавної комісії перекликають ся однин з одним не тільки рез ультатами, а й мотивами та дос лідженнями (фактично є ідент ичними), і саме вони використа ні позивачем як докази дії ві дповідача МОУ, в подальшому с уд здійснює встановлення фак ту враження літака Ту-154 бойов ою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зені тного комплексу С-200В за даним и МАК.

Висновок Комісії з розслі дування причин обставин, що п ризвели до катастрофи російс ького літака Ту-154, яка утворен а за Розпорядженням Президен та України від 19.10.2001 р. № 274/2001-рп, не є категоричним, а носить віро гідний характер. Зокрема, Ком ісією зроблено висновок, що н айбільш вірогідною версією т рагедії є втрата комплексом С-200В мішені «Рейс»як цілі на ш ляху її руху з відстані прибл изно 63-69 км внаслідок критично сті параметрів руху мішені в ідносно можливостей комплек су С-200В. Саме з цього моменту по чинаються процедури захвату як цілі літака Ан-24, який знахо дився у зоні супроводження Р ПЦ, та подальші штатні процед ури наведення ракети на ньог о. З приблизно 10 сек. польоту ра кети стався зрив АС ГСН внасл ідок критичної взаємодії дин аміки руху літака Ан-24 і можли востей ГСН і автоматичне пер енацілювання ракети на літак Ту-154М, який у той час знаходивс я у промені РПЦ. При цьому літа к Ан-24 і Ту-154М були за межами гар антованого ураження комплек су С-200В. Бойовий розрахунок су проводжував цільову обстано вку без визначення дальності до цілі, що відповідає діючій інструкції на проведення бо йових стрільб комплексом С-200В .

Підтверджуючими фактами ц ього, як зазначено у висновку Комісії з розслідування при чин обставин, що призвели до к атастрофи російського літак а Ту-154, є об' єктивні матеріал и (ідентифіковані елементи у раження, відмітки локатора « Геленджик», траєкторія руху літаків Ан-24 і Ту-154М, момент і ко ординати ураження літака Ту- 154-М, момент і азимут пуску раке ти комплексу С-200В, траєкторія руху мішені «Рейс», відсутні сть у районі стрільб інших дж ерел випромінювання на часто ті комплексу С-200В), матеріали м оделювання (балістичного для елементів ураження, об' ємн ого моделювання зони ураженн я і точки підриву бойової час тини, об' ємне моделювання д инаміки руху мішені і літакі в відносно променю РПЦ), відсу тність доказових альтернати вних версій.

Дані підтверджуючі факти , відповідно до висновку Комі сії з розслідування причин о бставин, що призвели до катас трофи російського літака Ту- 154, ґрунтуються на висновках е кспертиз, проведених РФ, а сам е: балістичної, моделювання с хеми ураження літака та ін., а також матеріалах Остаточног о звіту МАК, які Комісія з розс лідування причин обставин, щ о призвели до катастрофи рос ійського літака Ту-154 вважає п рактично беззаперечними, що однозначно підтверджують ве рсію про ураження літака Ту-154 М ракетою С-200В.

При цьому необхідно зазнач ити, що Комісією з розслідува ння причин обставин, що призв ели до катастрофи російськог о літака Ту-154, констатовано пр о відсутність у Остаточному звіті МАК відповіді на запит ання, як могло статись уражен ня літака Ту-154 ракетою ЗРК С-200В .

Таким чином, оскільки саме дослідження МАК та встановле ні за результатами їх провед ення результати покладені в основу висновків як Остаточ ного звіту, так і Державної ко місії по встановленню причин катастрофи літака Ту-154М, яка с творена Розпорядженням През идента Російської Федерації від 04.10.2001 р. № 547-рп, та Комісії з ро зслідування причин обставин , що призвели до катастрофи ро сійського літака Ту-154, яка утв орена за Розпорядженням През идента України від 19.10.2001 р. № 274/2001-р п, і саме на них (результатах д ослідження) ґрунтуються дово ди позивача про беззаперечні сть враження літака Ту-154 бойо вою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зен ітного комплексу С-200В, сукупн ість наведених у них явищ і пр оцесів є предметом досліджен ня у даній судовій справі.

Одночасно суд вважає за пот рібне зазначити, що метою дан ого судового розгляду не є вс тановлення причин катастроф и російського літака Ту-154М, як а мала місце 4 жовтня 2001 року. Ви ходячи з визначених меж позо вних вимог, розгляд даної спр ави переслідує на меті встан овлення причетності Міністе рства оборони України до вищ евказаної катастрофи та част ки його відповідальності.

Причетність Міністерства оборони України до катастро фи російського літака Ту-154М, я ка мала місце 4 жовтня 2001 року б ула предметом судового розгл яду у цивільній справі за поз овом ОСОБА_32, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17 до Кабін ету Міністрів України, Мініс терства оборони України та Д ержавного казначейства Укра їни про відшкодування мораль ної шкоди.

Рішення Печерського район ного суду міста Києва від 17.01.2007 р., що набрало законної сили,по зов залишено без задоволення , оскільки не було встановлен о фактів враження повітряног о судна Ту-154М зенітно-керован ою ракетою 5В28 зенітного компл ексу С-200В.

Частиною 4 статті 35 ГПК Украї ни передбачено, що рішення су ду з цивільної справи, що набр ало законної сили, є обов' яз ковим для господарського суд у щодо фактів, які встановлен і судом і мають значення для в ирішення спору.

З огляду на це, невстановлен ість даних фактів Печерським судом міста Києва не звільня є господарський суд міста Ки єва від з' ясування причетно сті Міністерства оборони Укр аїни до катастрофи літака Ту -154М, та відповідно, з' ясуванн я наявності фактів, які свідч ать про це.

Висновок МАК зроблено на пі дставі проведених досліджен ь, під час яких були виконані:

- ідентифікацію і оп ис бойових ушкоджень, складе но комп'ютерну схему їх розта шування на елементах констру кції і оцінку орієнтації тра єкторії елементів враження, а також оцінку розподілу щіл ьності потоку елементів враж ення і розрахунок області ро зташування і орієнтації засо бів враження стосовно літака (просторові умови враження П С);

- лабораторні дослідж ення бойових ушкоджень із за стосуванням методів трасоло гічного і металофізичного ан алізу з метою визначення шви дкості удару елементів враже ння, визначення хімічного ск ладу елементів, що утворили у шкодження;

- лабораторні дослідж ення п'яти малорозмірних мет алічних предметів, вилучених з елементів конструкції, з ви значенням характеру їх дефор мації, марки металу, оцінкою п ервісної маси, форми й розмір ів; проведено порівняльний а наліз фізико-хімічних власти востей даних предметів та сл ідів уражень з аналогічними відомими даними засобів ураж ення;

- аналіз сучасних дист анційних засобів ураження з осколковими бойовими частин ами, призначеними для вражен ня повітряних цілей;

- аналіз льотно-баліст ичних характеристик і матема тичне моделювання засобів ур аження;

- аналіз спрацювання б ойового спорядження засобів ураження з урахуванням взає много розташування і характе ру бойових ушкоджень.

У Остаточному звіті зазн ачено, що результати здійсне ного математичного моделюва ння, виконаного на підставі 3-х точок траєкторії польоту ра кети, визначених по радіолок атору РЛК-3 м. Геленджика, дают ь ствердження про те, що ракет а була запущена з Кримського півострова з району м. Феодос ія.

Повна відповідність факті в, які стосуються даних щодо п уску ракети в ході навчань Ві йськ ППО ЗС України зі старто вої позиції ракетного компле ксу С-200В, розташованого в райо ні Феодосії в 09.год. 41 хв.20 сек., ко нтроль за якою був втрачений , і результатів додаткових до сліджень, дало підстави для М АК зробити висновок, що враже ння літака Ту-154М мало місце са ме цією ракетою.

Також МАК встановлено, про щ о зазначено у Остаточному зв іті, що радіолокаційний супр овід літака Ту-154 здійснювався радіолокатором ракетного ко мплексу С-200В до моменту підри ву бойовою частиною ракети і загальний час польоту ракет и складав 220 сек., за який вона п одолала відстань близько 240 км до точки враження літака.

У жовтні 2001 року правове рег улювання зобов' язань, що ви никають внаслідок заподіянн я шкоди, здійснювалося главо ю 40 ЦК УРСР.

Після набрання чинності 01.01.2 004 року Цивільним кодексом Укр аїни від 16.01.2003 правове регулюва ння відшкодування шкоди здій снюється нормами глави 82 ЦК Ук раїни.

Відповідно до п. 4 прикінцев их та перехідних положень ЦК України, його положення заст осовуються до цивільних відн осин, що виникли після набран ня ним чинності, та і до цивіль них відносин, які виникли до н абрання ЦК України чинності, однак продовжують існувати після набрання ним чинності.

За таких обставин, при виріш енні спору підлягають застос уванню правила ЦК України.

Загальне положення про цив ільно-правову відповідальні сть за завдання не договірно ї шкоди передбачено ст. 1166 ЦК Ук раїни, відповідно до якої май нова шкода, завдана неправом ірними рішеннями, діями чи бе здіяльністю особистим немай новим правам фізичній або юр идичній особі, а також шкода, з авдана майну фізичної або юр идичної особи, відшкодовуєть ся в повному обсязі особою, як а її завдала.

Отже, складовими елементам и акту завдання шкоди є: проти правна поведінка особи, яка з авдала шкоду; настання шкоди ; причинний зв'язок між вказа ними двома елементами; вина з авдавача шкоди.

Дії відповідача МОУ, внаслі док яких було знищено літак, є основним предметом доказува ння і, відповідно, встановлен ня у даній справі, оскільки ві дсутність даного елементу де лікту свідчить про відсутніс ть інших складових даної пра вової конструкції та відсутн ість самого факту заподіяння шкоди як юридичного факту, вн аслідок якого виникають циві льні права та обов' язки (ст. 1 1 ЦК України).

У зв' язку з цим суд вважає за можливе поділити обставин и доказування дій відповідач а МОУ щодо враження літака Ту -154 бойовою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного комплексу С-200В н а дві категорії:

- обставини, які без посередньо свідчать про враж ення літака Ту-154 бойовою част иною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного к омплексу С-200В;

- обставини, які не напр яму свідчать про враження лі така Ту-154 бойовою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного комплекс у С-200В.

Виходячи з того, що позив ач при обґрунтуванні своїх д оводів щодо наявності обстав ин, які як напряму, так і не нап ряму свідчать про враження л ітака Ту-154 бойовою частиною 5Б 14Ш ракети 5В28 зенітного компле ксу С-200В посилався на дослідж ення МАК і його висновки, які в икладені в Остаточному звіті , зроблені під час проведення розслідування катастрофи по вітряного судна Ту-154, поділ ви щевказаних обставин доказув ання судом здійснено саме за даними Остаточного звіту.

Обставин, які безпосередн ього свідчать про враження л ітака Ту-154 бойовою частиною 5Б 14Ш ракети 5В28 зенітного компле ксу С-200В, доводяться наступни ми засобами доказування:

- результатами здій сненого математичного модел ювання, виконаного на підста ві 3-х точок траєкторії польот у ракети, визначених по радіо локатору РЛК-3 м. Геленджика;

- даними радіолокацій ного спостереження.

Обставин, які не напряму свідчать про враження літака Ту-154 бойовою частиною 5Б14Ш рак ети 5В28 зенітного комплексу С- 200В, доводяться:

- зовнішнім оглядом фрагментів літака, що зберег лися, аналізом характеру їх р уйнації, слідів дії пожежі, а т акож виявленим на більшості фрагментів пошкодження хара ктерної округлої форми, які р азом з попередньої оцінкою в илучених металічних предмет ів дозволило зробити висново к про те, що в польоті повітрян е судно отримало численні пр обоїни від металічних предме тів сферичної форми, що відпо відають елементам враження б ойової ракети.

Вищевказані засоби є док азами, які підлягають оцінці за загальними правилами оці нки доказів, передбачених Го сподарським процесуальним к одексом України.

Зокрема, в силу ст. 43 ГПК Укра їни, господарський суд оціню є докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьс я на всебічному, повному і об' єктивному розгляді в судовом у процесі всіх обставин спра ви в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу, доказами у спр аві є будь-які фактичні дані, н а підставі яких господарськи й суд у визначеному законом п орядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на я ких ґрунтуються вимоги і зап еречення сторін, а також інші обставини, які мають значенн я для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Ці дані встановлюються так ими засобами:

письмовими і речовими дока зами, висновками судових екс пертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беру ть участь в судовому процесі (ч. 2 ст. 32 ГПК України).

Отже, докази, які наведені п озивачем та містяться в Оста точному звіті, оцінюються су дом у сукупності з іншими док азами, які відповідають вимо гам ст. 32 ГПК України, виходячи з правил допустимості та нал ежності доказів, як це передб ачено ст. 34 ГКП України.

При цьому суд зазначає, що ж оден з наданих сторонами та о триманих судом під час виріш ення даної справи доказів не мають першочергового перева жного значення для суду і їх о цінка та надання висновку пр о достовірність здійснюєтьс я судом за внутрішнім переко нанням, що ґрунтується на все бічному, повному і об' єктив ному розгляді в судовому про цесі всіх обставин справи в ї х сукупності, керуючись зако ном.

За таких обставин, суд вваж ає за необхідне зробити прав овий аналіз статусу Остаточн ого звіту, як документу, що мі стить висновки про причини к атастрофи в контексті обов' язковості його для суду.

Зокрема, ст. 4 ГПК України пер едбачено, що господарський с уд вирішує господарські спор и на підставі Конституції Ук раїни, цього кодексу, інших за конодавчих актів України, мі жнародних договорів, згода т а обов' язковість яких надан а Верховною Радою України.

Міждержавний авіаційний к омітет (далі - МАК) створений н а підставі «Угоди про цивіль ну авіацію та використання п овітряного простору», яка бу ла укладена у Мінську 25.12.1991 р. (д алі - Мінська угода) між краї нами колишнього СРСР керуючи сь принципами Конвенції про Міжнародну цивільну авіацію (IKAO).

Україна є учасником даної М інської угоди, рівно як і учас ником Конвенції про міжнаро дну цивільну авіацію, яка під писана 07.12.1944 р. (Чикагська конве нція), до якої Україна приєдна лась 10.08.1992 р..

Таким чином, як Угода про ци вільну авіацію та використан ня повітряного простору, так і Конвенція про міжнародну ц ивільну авіацію 1944 р. є частино ю національного законодавст ва України, які підлягають за стосуванню при вирішенні дан ого спору.

Відповідно до Мінської уго ди МАК, як постійно діючий вик онавчий орган, уповноважений здійснювати практичну реалі зацію даної Угоди, забезпечу вати роботу Ради про авіацію і використання повітряного простору і виконувати її ріш ення.

Розслідування авіаційних пригод є однією із сфер спіль ного ведення і регулювання в межах частини функцій, що узг оджені Країнами-учасницями і не суперечать їх законодавс тву.

Єдиною метою, відповідно до пункту 3.1 Додатку 13 до Конвенці ї про міжнародну цивільну ав іацію, розслідування авіацій ної події або інциденту - є у сунення авіаційних подій та інцидентів в майбутньому. Ме тою цієї діяльності не є вста новлення частки будь-чиєї ви ни або відповідальності.

Надаючи право органу, що про водить розслідування авіаці йної події, робити висновки п ро її причини, Додаток 13 не над ає їм статусу преюдиційних в исновків, тобто таких, що є обо в' язковими при вирішенні сп ору у судовому порядку. Навпа ки, пункт 5.4.1 Додатку 13 містить р екомендацію щодо того, аби бу дь-який судовий або навіть ад міністративний розгляд, спря мований на встановлення част ки будь-чиєї вини чи відповід альності, проводився окремо від будь-якого розслідування , що виконується згідно з поло женнями цього Додатку.

Подібні приписи також міст яться в законодавстві Російс ької Федерації, яким керувал ась МАК при проведені розслі дування катастрофи літака Ту -154М. Зокрема, в пункті 2 статті 95 Повітряного кодексу Російсь кої Федерації (Федеральний з акон № 60-ФЗ від 19 березня 1997 року ) зазначається, що цілями розс лідування авіаційної події а бо інциденту є встановлення причин авіаційної події або інциденту та вжиття заходів щодо їх відвернення в майбут ньому, а встановлення будь-чи єї вини та відповідальності метою розслідування не є.

Пункт 1.1.5 розділу 1.1 Правил роз слідування авіаційних подій і інцидентів з цивільними по вітряними суднами в Російськ ій Федерації, затвердженими постановою Уряду Російської Федерації від 18 червня 1998 року № 609, повторює наведені вище по ложення Додатку 13 та Повітрян ого кодексу РФ. Він встановлю є обов'язковий припис, згідно з яким будь-який судовий або а дміністративний розгляд, спр ямований на встановлення час тки вини або відповідальност і, проводиться окремо від роз слідування, що виконується з гідно з цими Правилами.

Отже, фактичні дані, встанов лені за результатами розслід ування авіаційної події щодо її причин, є предметом судово го дослідження на загальних підставах.

Таким чином, наслідки розсл ідування авіаційної події в сенсі Додатку 13 не можуть бути безпосередньою підставою дл я притягнення до відповідаль ності, оскільки встановлення останньої в ході розслідува ння суперечило б його меті.

В цьому контексті є логічни ми доводи відповідача МОУ що до різної мети розслідування авіаційної події та мети суд ового розгляду, які суттєво в ідрізняються. Процес розслід ування авіаційної події не п ередбачає відстоювання або з ахисту інтересів сторін, що б еруть в ньому участь. На відмі ну від розслідування авіацій ної події, розгляд позовних в имог, що ґрунтуються на обста винах тієї ж авіаційної поді ї, передбачає захист прав та і нтересів всіх сторін, що беру ть участь в процесі, на підста ві та в порядку, встановленом у відповідними нормами проце суального законодавства.

Стаття 129 Конституції Украї ни відносить до основних зас ад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляє ться в тому, що, як зазначено в ч. 1 ст. 33 ГПК України, сторона по винна довести обставини, на я кі вона посилається як на під ставу своїх вимог і заперече нь.

Таким чином, на відміну від розслідування авіаційної по дії, у судовому розгляді стор они відіграють основну роль у встановлені обставин, що є ї хнім обов' язком. Якщо в проц едурі розслідування ця роль є пасивною, всі права щодо вст ановлення дослідження та дов едення фактичних даних належ ать комісії з розслідування, а сторони лише виконують її в казівки, спрямовані на здійс нення повноважень комісії, т о в судовому розгляді активн ою стороною, виходячи з принц ипу рівності і змагальності сторін, є саме сторони процес у.

Також, виходячи з правил укр аїнського законодавства, які встановлюють порядок звільн ення від доказування, виснов ки Остаточного звіту підляга ють оцінці на загальних підс тавах на рівні з іншими доказ ами. Зокрема, правила про при юдицію містить ст. 35 ГПК Украї ни, яка наводить виключний пе релік підстав звільнення від доказування. Висновки міжде ржавних органів до таких не в ідносяться.

Отже, виходячи з національн ого законодавства України, ч астиною якого є також Угода п ро цивільну авіацію та викор истання повітряного простор у та Конвенція про міжнародн у цивільну авіацію 1944 р., Остато чний звіт є одним з доказів, що не має заздалегідь установл еної сили, достовірність яко го та оцінка його висновків п ідлягає здійсненню за загаль ними правилами оцінки доказі в, яка ґрунтується на всебічн ому, повному і об' єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.

Як зазначено вище, доказами у справі є будь-які фактичні д ані, на підставі яких господа рський суд у визначеному зак оном порядку встановлює наяв ність чи відсутність обстави н, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають зна чення для правильного виріше ння господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Ці дані встановлюються так ими засобами:

письмовими і речовими дока зами, висновками судових екс пертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беру ть участь в судовому процесі (ч. 2 ст. 32 ГПК України).

Одним із доказів, який місти ть у матеріалах справи, є висн овок експертів № 5932/5933/5934-09/3561/10-18 від 21.05.2010 р. (далі - висновок експер тів чи висновок експертизи), я кий був складений за результ атами комплексної експертиз и у даній господарській спра ві, що була призначена за ріше нням господарського суду міс та Києва (ухвала від 03.11.2008 р.).

Призначення експертизи бу ло викликано необхідністю ро з' яснення питань у галузі р адіотехніки, балістики, трас ології, і для проведення яких були потрібні спеціальні зн ання, які у суддів відсутні. Да на необхідність була виклика на наявною суперечністю стор ін щодо коректності технічни х висновків та розрахунків, з роблених комісією МАК.

Основною метою призначенн я даної експертизи судом бул о дослідження експертним шля хом можливості враження 04.10.2001 р . о 12.45 год. повітряного судна Ту -154М, що належало позивачеві, зе нітною керованою ракетою 5В28, яка була запущена в ході навч ань Військ ППО ЗС України зі с тартової позиції ракетного к омплексу С-200В, розташованого в районі Феодосії в 09.год. 41 хв.20 сек..

Саме переслідуючи дану мет у судом було запропоновано с торонам надати свої пропозиц ії щодо питань, які підлягают ь вирішення під час проведен ня експертизи, та з урахуванн ям цього на вирішення експер там судом були поставлені на ступні запитання:

1. Якщо припустити, що літак Т У-154М був збитий ракетою 5В28 зен ітно-ракетного комплексу С-200В , то чи може знаходитися точка підриву бойової частини 5Б14Ш ракети 5В28 зенітно-ракетного к омплексу С-200В на висоті 15 м над корпусом літака та в 1,5 м лівор уч від центральної частини з аднього пасажирського салон у, як це зазначено у висновках російського Міждержавного а віаційного комітету?

2. Як були розташовані у пові тряному просторі 4 жовтня 2001 ро ку літаки Ту-154М ВАТ «Авіакомп анії «Сибір», АН-24 «Вірменськи х авіаліній»та «Аеробус», що виконував рейс за маршрутом «Тбілісі-Лондон», на момент п очатку стрільби ЗРК С-200В, за да ними фотоконтролю радіолока ційних станцій, які вели спос тереження повітряного прост ору в районі навчань та поза м ежами закритої зони?

3. Чи можливо визначити напр ямок та траєкторію польоту р акети 5В28 за матеріалами фоток онтролю радіолокаційних ста нцій, які вели 4 жовтня 2001 року с постереження повітряного пр остору в районі навчань та по за межами закритої зони, та в м атеріалах об'єктивного контр олю РЛК «Геленджик», якщо так , то який напрямок польоту рак ети?

4. Чи відповідають дані об'єк тивного контролю, зафіксован і на фототаблицях радіолокац ійних станцій, які вели 4 жовтн я 2001 року спостереження повіт ряного простору в районі нав чань та поза межами закритої зони та в матеріалах об'єктив ного контролю РЛК «Геленджик », висновкам російського Між державного авіаційного комі тету щодо ураження літака Ту -154М, що належить позивачу, рак етою 5В28 ЗРК С-200В підрозділів П ПО Збройних Сил України?

5. За даними об' єктивного к онтролю РЛК «Геленджик»4 жов тня 2001 року в повітряному прос торі спостерігався невідоми й об' єкт, який рухався в стор ону літака Ту-154М, що належить п озивачу, на відстані 49,9 км за 30 с екунд до ураження літака. Якщ о допустити, що невідомий об' єкт був ракетою 5В28 ЗРК С-200В укр аїнських підрозділів військ ППО, то чи могла вказана ракет а за 30 секунд за своїми ТТХ под олати відстань до літака в 49,9 к м та уразити його?

6. Які висновки можна зробит и за результатами аналізу мо жливої траєкторії польоту ра кети 5В28 та її відповідності в исновкам Міждержавного авіа ційного комітету; можливих в еличин промаху при наведенні ракети на літак Ту-154М та умов с працювання радіопідривача р акети 5В28?

7. Чи був 04.10.2001 року перед прове денням бойових стрільб техні чно справним зенітно-ракетни й комплекс ЗРК С-200В та ракета 5В 28 та чи можливо було за їх техн ічним станом проводити бойов і стрільби названим комплекс ом та ракетою?

8. Яка була дальність виявле ння і супроводження радіотех нічними засобами С-200В та інши ми радіотехнічними засобами , задіяними під час навчань 4 ж овтня 2001 року повітряної міше ні - безпілотного літака ВР- 3 «Рейс», літаків Ту-154М, що нале жать позивачу, АН-24 «Вірменськ і авіалінії»та «Аеробус», що слідував за маршрутом «Тбіл ісі-Лондон», на момент пуску р акети 5В28?

9. Чи були можливості у радіо технічних засобів ЗРК С-200В, ін ших радіотехнічних засобів, задіяних під час навчань 04.10.2001 р ., впізнавання державної нале жності повітряної мішені ВР- 3 «Рейс», літаків Ту-154М, АН-24?

10. Чи підтверджуються висно вки російських фахівців про те, що радіолокаційне супров одження літака Ту-154М здійснюв алось радіолокатором зенітн ого ракетного комплексу С-200В до моменту підриву бойової ч астини ракети, загальний час польоту ракети склав 220 секун д, за який вона подолала відст ань близько 240 кілометрів до т очки ураження літака?

11. Якою є максимально допуст има дальність пуску ракети 5В 28 зенітно-ракетного комплекс у С-200В могла бути по безпілотн ій мішені ВР-3 «Рейс», літакам Ту-154М, АН-24?

12. Чи можливо було 04.11.2001 року ра діотехнічними засобами зені тно-ракетного комплексу С-200В, за їх тактико-технічними хар актеристиками одночасно вия вити та супроводжувати повіт ряну безпілотну мішень ВР-3 «Р ейс», літаки Ту-154М, АН-24?

13. Чи відповідає час пуску ра кети 5В28, час катастрофи літак а Ту-154М і визначена комісією М іждержавного авіаційного ко мітету можлива траєкторія по льоту ракети 5В28 даним об'єкти вного контролю, які зазначен і в матеріалах розслідування , наданих комісією МАК?

14. Чи є дані, які вказують на т е, що катастрофа літака стала ся внаслідок дії вражаючих ф акторів бойової частини 5Б14Ш р акети 5В28?

15. Чи може здійснюватись рад іолокаційне супроводження л ітака Ту-154М радіолокатором зе нітного ракетного комплексу С 200В та наведення ракети на ці ль до моменту підриву бойово ї частини у випадку вимкненн я потужності РПЦ, та чи містят ься в матеріалах Міждержавно го авіаційного комітету дока зи, які б підтверджували факт того, що РПЦ був ввімкнений?

16. Що могло призвести до кат астрофи літака Ту-154М?

17. Де знаходилось джерело вп ливу на літак Ту-154М рейсу «Тел ь-Авів-Новосибірськ»з бортов им номером КА-НОМЕР_1 (всер едині чи ззовні такого літак а), яке потягло за собою 04.10.2001 рок у авіакатастрофу такого літа ка?

При цьому, оскільки обстави ни, встановлені МАК, є основни ми доказами, на яких ґрунтуют ься позовні вимоги, і які, як з азначено вище, підлягають оц інці та перевірці за загальн ими правилами, було запропон овано експертам за результат ами проведених власних дослі джень дати висновок щодо обґ рунтованості певних висновк ів та вихідних даних, які вико ристовувались комісією МАК.

Однак, призначення експерт изи не переслідує мету здійс нення «рецензії на Остаточни й звіт», як зазначає позивач, о скільки надання відповіді на запитання пов' язанні перш за все з проведенням експерт ами власних досліджень в сфе рі радіолокації, трасології та балістики, а не перевірки п равильності розрахунків ко місії МАК, та з' ясування так их явищ і процесів, як: супрово дження та захоплення цілі, мо жливість випадкового захопл ення іншої цілі, ймовірної ві дстані підриву ракети, траєк торія польоту ракети тощо.

У зв' язку з тим, що висново к експертів містить вагому д оказову інформацію, суд вваж ає за необхідне надати йому о цінку в контексті допустимос ті як доказу.

Ставлячи під сумнів виснов ок експертів, позивач посила ється на ряд фактів, саме:

- експертами не пров одились самостійні дослідже ння;

- під час проведенн я експертизи експертами не д осліджувались сферичні об' єкти діаметром близько 10 мм, я кі можуть бути вражаючими ел ементами бойової частини рак ети 5В28;

- експертиза була пров едена з порушенням строків. К рім того, за твердженнями поз ивача: дати надходження мате ріалів справи до експертної установи, зазначена у виснов ку експертів (07.07.2009), не відповід ає фактичній даті початку пр оведення (29.06.2009 р.), вказаною експ ертами у своїх поясненнях; го ловою комісії експертів була призначена особа (Рувін О.Г.), я кій на той час не було присвоє но кваліфікацію експерта;

- дана експертиза є повторною, а тому ряд експерт ів, які приймали участь у пров едені першої експертизи, не м али права приймати участь у п роведенні даної експертизи. Першою експертизою, на думку позивача, є експертиза, яка пр оведена у кримінальній справ і за постановою від 10.05.2007 р. слід чого в особливо важких справ ах Головного управління війс ькових прокуратур Генеральн ої прокуратури України;

Також, позивач піддав сум ніву відсутність упереджено сті з боку ряду експертів, які є працівниками Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, оскільки д аний університет знаходитьс я у підпорядкуванні Міністер ства оборони України.

Заслухавши думку відповід ача МОУ щодо висловлених поз ивачем зауважень стосовно ви сновку експертів, а також поя снення самих експертів щодо організації проведення експ ертизи, суд вважає в цілому за можливе прийняти висновок е кспертів № 5932/5933/5934-09/3561/10-18 від 21.05.2010 р. я к допустимий доказ, який підл ягає оцінці на рівні з іншими доказами та в сукупності з ус іма обставинами.

При цьому суд виходить з нас тупного.

Відповідно до Закону Украї ни «Про судову експертизу»су дова експертиза - це дослідже ння експертом на основі спец іальних знань матеріальних о б'єктів, явищ і процесів, які м істять інформацію про обстав ини справи, що перебуває у про вадженні органів дізнання, д осудового та судового слідст ва.

Статтею 7 Закону України «Пр о судову експертизу»визначе ні суб' єкти судово-експертн ої діяльності, до яких віднос яться державні спеціалізов ані установи, а також у випадк ах і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначени х установ.

До державних спеціалізова них установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерс тва юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-ме дичні та судово-психіатричні установи Міністерства охоро ни здоров'я України;

експертні служби Міністер ства внутрішніх справ Україн и, Міністерства оборони Укра їни, Служби безпеки України т а Державної прикордонної слу жби України.

Виключно державними спеці алізованими установами здій снюється судово-експертна ді яльність, пов'язана з проведе нням криміналістичних, судов о-медичних і судово-психіатр ичних експертиз.

Для проведення деяких виді в експертиз, які не здійснюют ься виключно державними спец іалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертиз у, можуть залучатися крім суд ових експертів також інші фа хівці з відповідних галузей знань.

Ухвалою суду від 03.11.2008 р. про пр изначення у справі комплексн ої судової балістичної, трас ологічної, технічної та раді отехнічної експертизи її про ведення було доручено одній експертній установі - Київс ькому науково-дослідному інс титуту судових експертиз, як ий є науково-дослідною устан овою судових експертиз Мініс терства юстиції України. Хар ківський університет Повітр яних Сил ім. Івана Кожедуба не залучався до проведення екс пертизи та, відповідно, її не п роводив.

Залучення до проведення ек спертизи Бурцева В.В., Камчатн ого М.І, ОСОБА_31 було здійсн ено судом як залучення фахів ців в порядку ст. 7 Закону Укра їни «Про судову експертизу»і наявні у справі документи, як і свідчать про їхню освіту, на явність наукових праць та ст аж роботи в області бойового застосування зенітного раке тного комплексу С-200В та в обла сті радіотехніки не викликає у суду сумнів у рівні їхньої к валіфікації.

Дані особи, як фахівці, були залучені для проведення екс пертизи за клопотанням відпо відача МОУ, в той час як позива ч не скористався своїм право м запропонувати власних фахі вців для залучення для прове дення експертизи, так і право м заявлення відводу.

Не є призначена господарсь ким судом міста Києва експер тиза і повторною, оскільки ек спертиза у даній справі судо м призначена вперше, тобто є п ервинною експертизою. У зв' язку з цим чинне господарськ е процесуальне законодавств о України не позбавляє суд пр ава залучати Бурцева В.В., Камч атного М.І, ОСОБА_31, які бра ли участь у подібних експерт них дослідженнях, що проводи лись не за рішеннями суду та н е в межах розгляду даної спра ви, для участі у судовій експе ртизі.

Головою комісії було призн ачено Рувіна О.Г., який на той ч ас був керівником Київськог о науково-дослідного інститу ту судових експертиз, стаж ек спертної роботи з 1996 року та, за наданими суду поясненнями, м ає спеціальну підготовку із зазначених питань та неоднор азово приймав участь у розсл ідуванні причин авіаційних п одій.

Як свідчить висновок експ ертів, а також пояснення оста нніх, надані суду у судових за сіданнях, судові експерти пр оводили власні дослідження б ез використання висновків ро зслідування МАКу. Судові екс перти використовували матер іали Остаточного звіту МАКу, оскільки це було передбачен о питаннями, поставленими пе ред ними.

Причому, визначення способ у проведення експертизи, у то му числі і необхідності пров едення дослідження певних ма теріалів (в даному випадку ма ються на увазі сферичні об' єкти діаметром близько 10 мм) п ри наданні відповіді на пост авлені питання віднесено до компетенції експерта. Позив ачем не було наведено обстав ин, які би свідчили про те, що н е дослідження даних елементі в вплинуло на повноту чи на п равильність відповіді з будь -якого з поставлених на виріш ення експертів питань.

Також експертами були нада ні суду пояснення про відсут ність впливу або втручання б удь-яких осіб та спроб будь-як их осіб дізнатися про резуль тати експертних досліджень.

У той же час, суд знаходить о бґрунтованими доводи позива ча про порушення строків про ведення експертизи, які вста новлені Інструкцією про при значення та проведення судов их експертиз та експертних д осліджень, затвердженої нака зом Міністерства юстиції Укр аїни від 08.10.1998 р. № 53/5. Попри це, суд виходить з того, що експертиз а, що проводилася в межах цієї господарської справи, потре бувала вирішення 17 питань та п роведення декількох дослідж ень, була комплексною, до пров едення якої були залучені ін ші фахівці, що працюють та про живають у місті Харкові.

Саме у зв' язку з цим, незва жаючи на несвоєчасне звернен ня експерта з клопотанням пр о надання згоди на продовжен ня строку виконання експерти зи, згода господарським судо м міста Києва було надана.

Постановою Пленуму Верхо вного Суду України № 8 від 30 тра вня 1997 року «Про судову експер тизу в кримінальних і цивіль них справах»передбачено, що при оцінці судом висновку ек спертів підлягають врахуван ню лише істотні порушення пр оцесуальних норм призначенн я і проведення експертизи.

Суд вважає, що порушення про цесуальних норм в частині до тримання строків експертизи не можна визнати істотними, я кі би вплинули не результати експертизи та порушення пра в сторін.

Як зазначено вище, однією з обставин, яка, на думку пози вача, безпосередньо свідчить про враження літака Ту-154 бойо вою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зен ітного комплексу С-200В, є резул ьтати здійсненого математич ного моделювання, виконаного на підставі 3-х точок траєктор ії польоту ракети, визначени х по радіолокатору РЛК-3 м. Гел енджика, та дані радіолокаці йного спостереження.

Дані дослідження були здій снені в рамках додаткових до сліджень бойових пошкоджень конструкції літака Ту-154М НО МЕР_1, що зазнав катастрофи 04 .10.2001 р. над акваторією Чорного м оря, звіт за результатами яки х затверджено 31.10.2001 р. начальник ом 13 ДНДІ МО РФ Крутиліним А.Г..

Результати додаткових дос ліджень були покладені в осн ову Остаточного звіту МАКу, я кий, як вказано вище, складени й 29.10.2001 р..

Перед оцінкою та наданням в исновку щодо доведеності вст ановлених математичним моде люванням та даними радіолока ційного спостереження факті в суд вважає за необхідне кон статувати сумнівним викорис танням комісією МАК у своєму звіті досліджень, які були пр оведені за рамками її розслі дування.

Зокрема, рішення про створе ння Комісії по розслідуванню авіаційної пригоди було при йнято Головою МАК 04.10.2001 р. шляхо м виданням наказу № 31/260-Р.

Комісія була створена в скл аді голови комісії Теймуразо ва Р., трьох заступників голов и комісії - Черняєва В., Лучін іна В. та Добришевського С. , а також членів комісії: ОСО БА_30, ОСОБА_29, ОСОБА_26, ОСОБА_25, ОСОБА_24.

У той же час, звіт за результ атами досліджень бойових пош коджень конструкції літака Т у-154М НОМЕР_1, що зазнав ката строфи 04.10.2001 р. над акваторією Ч орного моря, складено наступ ними особами: ОСОБА_28, ОС ОБА_27, ОСОБА_8, ОСОБА_25, та затверджено начальником 13 ДНДІ МО РФ Крутиліним А.Г. 31 жо втня 2001 року.

Як з цього слідує, особи, які його склали, за винятком ОС ОБА_25, не є членами комісії М АК, і матеріали розслідуванн я МАК не містять даних про ная вність будь-якого доручення після складання Остаточного звіту (29.10.2001 р.) здійснювати дода ткові дослідження.

Поряд з цим, оскільки ці дос лідження позивачем покладен і в основу позовних вимог як д окази враження літака Ту-154 бо йовою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 з енітного комплексу С-200В, суд, з метою повного, всебічного та об' єктивного дослідження в сіх обставин справи, встанов лення достовірності тих поді й та явищ, про які зазначені у додаткових дослідженнях бой ових пошкоджень конструкції літака Ту-154М НОМЕР_1, що заз нав катастрофи 04.10.2001 р. над аква торією Чорного моря, звіт за р езультатами яких затверджен о 31.10.2001 р., приймає їх доказ та зді йснює оцінку за правилами ст . 43 ГПК України.

Відповідно до аналізу мате матичного моделювання траєк торії польоту ракети, який мі стить в Остаточному звіті, ви кладення матеріалів аналізу катастрофи в акваторії Чорн ого моря в частині можливост і наведення і враження ракет ою 5В28 системи С-200В літака Ту-154М , проводилось не з моменту ста рту ракети з полігону, де пров одились навчання, а в зворотн ому порядку - з моменту часу , коли відбулась катастрофа у повітрі.

Це, в свою чергу, спростовує доводи позивача про те, що пр и моделюванні були застосова ні два види моделювання: звор отній та прямий.

Для аналізу були використа ні зафіксовані наземною РЛС (радіолокаційна станція) м. Ге ленджик, що здійснює огляд по вітряного простору з темпом 9 сек., дві пари точок за 9 сек. і з а 19 сек. до моменту катастрофи , який допускається. За резуль татами проведених розрахунк ів дальність польоту ракети 5В28 до зустрічі з літаком Ту-154 с клала 241 км, ракета летіла до ці лі 220 сек.

У аналізі зазначено, що на с тарті ГСН (головка самонавед ення) та РПЦ ЗРК (радіолокатор підсвічування цілі зенітно- ракетного комплексу) одночас но бачили і мішень «Рейс» і Ту -154, оскільки знаходились прак тично на одному промені. Післ я падіння мішені в воду РПЦ З РК продовжував в автоматично му режимі супроводжувати, ал е вже тільки літка Ту-154, оскіль ки він знаходився на тому ж ра курсі до цього моменту, що і мі шень «Рейс». У аналізі дано ви сновок, що самонаведення мог ло відбутись тільки у тому ви падку, якщо ГСН супроводжува ла відбитий від цілі сигнал п ідсвічування цілі з наземног о РПЦ.

Отже, висновки МАК щодо ур аження літака Ту-154М авіакомпа нії «Сибір»ракетою 5В28 ґрунту ється на тому, що наведені точ ки схеми польоту належать тр аєкторії польоту ракети 5В28 і що в процесі польоту ГСН раке ти безперервно здійснювала с упроводження літака Ту-154М, що забезпечило стійке наведенн я ракети на ціль за методом пр опорційного зближення.

З огляду на це, для з' ясува ння обставин супроводження т а захоплення цілі, а також мож ливості випадкового супрово дження і захоплення іншої ці лі важливим є встановлення в заємного розташування у пові тряному просторі 4 жовтня 2001 ро ку літака Ту-154М ВАТ «Авіакомп анії «Сибір», АН-24 «Вірменськи х авіаліній»та «Аеробус», що виконував рейс за маршрутом «Тбілісі-Лондон», на момент п очатку стрільби ЗРК С-200В.

Як слідує з висновку експер тів (відповідь на питання «2»): «на момент пуску ракети ЗРК С -200В по мішені «Рейс»(12 г. 41 хв. 20 с з а київським часом) літак Ту-154М знаходився на дальності біл ьше 270 км під азимутом 1550 віднос но командного пункту полігон у (КП).

Мішень «Рейс»на момент пус ку ракети знаходилася на дал ьності 38 км під азимутом 1590 від носно ЗРК С-200В і відносно КП пі д азимутом 1450, тобто напрямок н а літак Ту-154М не співпадав з на прямком на мішень «Рейс»на 100.

Літак АН-24 «Вірменські авіа лінії»знаходився на відстан і 200 км, під азимутом 1600 відносно КП, а напрямок на нього не спі впадав з напрямком на мішень «Рейс»більше 200.

Літак «Аеробус», що виконув ав рейс за маршрутом «Тбіліс і-Лондон», на цей момент знахо дився на відстані більше 130 км у західному напрямку за межа ми закритої зони».

Дані висновки експерти зр обили за даними фотоконтролю радіолокаційних станцій, як і вели спостереження повітря ного простору в районі навча нь та поза межами закритої зо ни.

Позивач заперечив у прийня тті до уваги при розгляді спр ави відповіді експертів на д ане питання, а також на інші пи тання, які містять посилання експертів на дані фотоконтр олю, мотивуючи свою позицію т им, що ці документи (дані фоток онтролю) експертам не надава лись, а відповіді базуються н а даних джерел, походження як их не відомі.

Джерела походження матері алів фотоконтролю, якими кер увались експерти, було предм етом з' ясування під час суд ового розгляду. Зокрема, у над аних суду поясненнях експерт и повідомили, що при проведен ні експертизи використовува лись дані фотоконтролю радіо локаційних станцій, що вели с постереження повітряного пр остору, перелік яких наданий у різних томах матеріалів су дової справи та дані, якими ко ристувались експерти при про веденні подібних досліджень для Генеральної прокуратури України.

За таких обставин господар ським судом міста Києва були витребувані та долучені до д аної справи у Генеральної пр окуратури України матеріали фотоконтролю та фототаблиці , які знаходяться у криміналь ній справі НП № 1012-18387-01 за фактом авіакатастрофи літака Ту-154М, що мала місце 04.10.2001 р..

Позивач не навів невідпові дності даних фотоконтролю, щ о містяться у отриманих судо м від Генеральної прокуратур и України фотобалицях та мат еріалах фотоконтролю, тим ви сновкам, які наведені експер тами як при наданні відповід і на питання «2», так і на інші п итання, при наданні відповід і на які експерти керувались даними фотоконтролю.

Виходячи з цього, оскільки с торонами, а, зокрема, позиваче м, не спростовані достовірні сть вихідних даних фотоконтр олю, якими керувались експер ти при проведенні експертизи , суд використовує висновки е кспертів на зазначені питанн я як доказ у справі.

У зв' язку з цим суд не зна йшов підстав для задоволення клопотання відповідача МОУ про витребування томів 40, 41, 42 та 43 та протоколу виїмки у Генер альної прокуратури України.

Також суд вважає за необх ідне надати оцінку доводам п озивача про невідповідність висновку експертів про те, що напрямок літака Ту-154М не спів падав з напрямком на мішень « Рейс»на 100, даним звіту Комісі ї з розслідування причин обс тавин, що призвели до катастр офи російського літака Ту-154, я ка була утворена розпоряджен ням Президента України від 19.1 0.2001 р. № 274/2001-рп.

Експертами висновок про на явність вищевказаної різниц і зроблено виходячи з азимут у літака Ту-154М та мішені «Рейс »стовно командного пункту по лігону: азимут літака Ту-154М - 1550, азимут мішені «Рейс»- 1450.

У звіті Комісії з розслідув ання причин обставин, що приз вели до катастрофи російсько го літака Ту-154, зазначено: «в ум овах невизначеності, але при супроводженні РПЦ Ан-24 (азиму т - 1620, відстань -223 км, в умовах, ко ли не визначається відстань до літака) приймається рішен ня про пуск ракети № 4 (12.41.40). В цей час літак Ту-154 знаходиться в а зимуті 160+/-40, на висоті 11,2 км., тобт о на межі можливостей РПЦ».

Отже, у звіті Комісії з розс лідування причин обставин, щ о призвели до катастрофи рос ійського літака Ту-154М, не вказ ано, стосовно якого об' єкту здійснювалось визначення аз имуту літака Ту-154М на момент п уску ракети. Виходячи з прив' язки азимуту місцезнаходжен ням літака Ту-154 до можливосте й РПЦ, який розташований на ЗР К С-200В, логічним є, що визначенн я азимуту 160+/-40 місцезнаходжен ня літака Ту-154М мало місце якр аз саме стосовно ЗРК С-200В, і да ний азимут співпадає з даним и, встановленими експертами: 1590.

Попри це, позивачем не спрос товано, що відомості, які були одержані при здійснених екс пертних дослідженнях в межах цієї справи, не ґрунтуються н а даних фотоконтролю.

Як зазначено вище, комісі я МАК дійшла до висновку, що в процесі польоту ГСН ракета б езперервно здійснювала супр оводження літака Ту-154М, що заб езпечило стійке наведення ра кети на ціль за методом пропо рційного зближення.

У контексті цього є вагомим з' ясування порядку функціо нування радіотехнічних засо бів зенітного ракетного комп лексу С-200В, порядок супроводж ення та захоплення цілі, можл ивості випадкового супровод ження і захоплення іншої тощ о.

До радіотехнічних засобів зенітного ракетного комплек су С-200В, що виявляли і супровод жували повітряну безпілотну мішень ВР-3 «Рейс», відносятьс я радіолокатор підсвічуванн я цілі (РПЦ) і головка самонаве дення ракети.

У зенітному ракетному комп лексі С-200В реалізовано спосіб напівактивного самонаведен ня ракети на ціль, при якому зо ндувальний сигнал випроміню ється радіолокатором підсві чування цілі (РПЦ), а сигнал, ві дбитий від цілі, приймається як РПЦ, так і головкою самонав едення (ГСН) ракети. РПЦ і ГСН р акети по відбитому сигналу с упроводжують ціль в автомати чному режимі. При цьому, навед ення ракети на ціль відбуває ться тільки за умови наявнос ті відбитого від цілі сигнал у. Радіопідривач ракети 5В28 пр ацює лише в районі цілі (після зриву автосупроводження ГСН ) і також спрацьовує по відби тому від цілі сигналу.

Перевірка можливості раді отехнічними засобами зенітн о-ракетного комплексу С-200В за їх тактико-технічними харак теристиками одночасно вияви ти та супроводжувати повітря ну безпілотну мішень ВР-3 «Рей с», літаки ТУ-154М, АН-24 04.10.2001 р. було предметом дослідження судом , у зв' язку з чим відповідне п итання поставлено на вирішен ня експертів (питання «12»).

Експертами встановлено, що одночасно виявити та супров оджувати повітряну безпілот ну мішень ВР-3 «Рейс», літаки Т У-154М і АН-24 радіотехнічними зас обами зенітного ракетного ко мплексу С-200В за їх тактико-тех нічними характеристиками не можливо.

Експертами констатовано, щ о головка самонаведення до с тарту ракети наводиться, вия вляє і потім супроводжує тіл ьки ту ціль, яку виявив і супро воджує в даний момент радіол окатор підсвічування цілі.

У свою чергу, радіолокатор п ідсвічування цілі має вузьку (не більше 1,40) діаграму спрямов аності (промінь) антени і вияв ити інші повітряні об' єкти, що знаходяться за межами про меню, не може. За даними об' єк тивного контролю напрямки н а літаки ТУ-154М і АН-24 на час стрі льби відрізнялися від напря мку на мішень «Рейс»більше ч им на 100 і тому радіолокатор пі дсвічування цілі не міг вияв ити одночасно ці літаки.

За своїми технічними харак теристиками радіолокатор пі дсвічування цілі 5Н62В і головк а самонаведення 5Г24 ракети 5В28 є одноканальними по цілі і том у можуть супроводжувати одно часно тільки одну ціль, не зал ежно від кількості їх у промі ні РПЦ. Автоматичний перехід на супроводження іншої цілі , навіть якщо вона знаходитьс я у проміні, не можливий, тому що вони мають різні радіальн і швидкості відносно РПЦ і ГС Н (більше ніж 4 м/с для РПЦ і біль ше 8 м/с для ГСН).

Мішень «Рейс»наближалася до РПЦ з радіальною швидкіст ю + 250 м/с, літак ТУ-154М наближався до РПЦ з радіальною швидкіст ю + 140 м/с, а літак АН-24 віддалявся від РПЦ з радіальною швидкіс тю - 67 м/с, тобто різниця швидко стей всіх повітряних об' єкт ів відносно мішені значно пе ревищує величину 4 м/с і 8 м/с.

Таким чином, умов для одноча сного виявлення та супроводж ення повітряної мішені ВР-3 «Р ейс», літаків Ту-154М і АН-24 радіо технічними засобами зенітно го ракетного комплексу С-200В н а момент ведення стрільби не існувало.

Даний висновок експертів п рямо суперечить даним додатк ового розслідування, які пок ладені у висновки комісії МА К, про те, що на старті ГСН та РП Ц бачили одночасно і мішень « Рейс»і Ту-154, так як вони знаход ились на одному промені.

Здійснюючи перевірку дост овірності цих доказів, тобто перевірку правильності відо мостей, які в них містяться, су д виходить з того, що достовір ність залежить:

- від доброякісност і джерела, з якого отримано це й доказ;

- перевірки у зіста вленні декількох доказів;

- перевірки при оцінці доказів.

Використовуючи ці крите рії, суд не знаходить підстав для сумніву у достовірності висновку експертів. Дане ріш ення суду мотивовано наступн им.

Висновок експертів містит ь мотиви своїх доводів з поси ланнями на джерела (спеціаль ні літературу), у той час, як ви сновки за результатами додат кових досліджень, використан і комісією МАК, не містять дан их про джерела, на підставі як их було встановлено можливіс ть спостереження на старті Г СН та РПЦ одночасно і мішень « Рейс»і Ту-154.

Відповідь на дане за питання експертів узгоджуєт ься з відповіддю на запитанн я «10», яке було поставлено з ме тою перевірки висновків росі йських фахівців про те, чи рад іолокаційне супроводження л ітака ТУ-154М здійснювалось рад іолокатором зенітного ракет ного комплексу С-200В до момент у підриву бойової частини ра кети, загальний час польоту с клав 220 секунд, за який вона под олала відстань близько 240 кіло метрів до точки ураження літ ака.

Експерти зазначили, даючи відповідь на це запитання, що матеріали справи не підтвер джують висновки російських ф ахівців про те, що радіолокац ійне супроводження літака ТУ -154М здійснювалось радіолокат ором зенітного ракетного ком плексу С-200В до моменту підрив у бойової частини ракети. В св ою чергу, позивачем не спрост овані доводи експертів про в ідсутність у матеріалах спр ави даних про здійснення рад іолокаційного супроводженн я літака ТУ-154М здійснювалось радіолокатором зенітного ра кетного комплексу С-200В до мом енту підриву бойової частини ракети.

За результатами об' єкти вного контролю штатні радіот ехнічні засоби ЗРК С-200В під ча с навчань 04.10.2001 виявили і супров оджували лише мішень ВР-3 «Рей с», як при її віддаленні (до ві дстані 80 км), так і при наближен ні починаючи з відстані 78 км. М ішень була знищена ЗРК С-300ПС н а відстані 11 км від ЗРК С-200В (12 го д. 42 хв.), тому її супроводження у подальшому радіотехнічним и засобами ЗРК С-200В було фізич но не можливо і випромінюван ня РПЦ було припинено за 3 хвил ини до моменту катастрофи лі така Ту-154М, визначеного у мате ріалах МАК.

Факт припинення випроміню вання РПЦ за 3 хвилини до момен ту катастрофи літака Ту-154М ек спертами встановлено на підс таві пояснень посадових осіб , які містяться у справі.

Розуміючи певний суб' єкт ивний характер пояснення пос адових осіб, які, до речі, ці да ні підтвердили, даючи покази як свідки (а тому суд презюмує факт попередження їх про кри мінальну відповідальність з а дачу завідомо неправдивих показів) при розслідуванні к римінальної справи, порушено ї за фактом авіакатастрофи л ітака Ту-154М рейсу «Тель-Авів - Н овосибірськ» 4 жовтня 2001 року, с уд виходить з того, що їх спрос тування повинно бути здійсне но особою, яка наведені обста вини заперечує. В даному випа дку - позивачем.

Крім того, радіолокаційне с упроводження літака Ту-154М ра діолокатором зенітного раке тного комплексу С-200В є активн ою діяльністю, яка полягає у в ипромінюванні певних сигнал ів, що є фізичними величинами і мають фізичні виміри, та, ві дповідно, способи їх фіксаці ї. У зв' язку з цим, результати даної діяльності мають слід и фіксації її здійснення пре дметами матеріального світу , які несуть об' єктивну інфо рмацію.

В свою чергу, відсутність вк азаного радіолокаційного су проводження, тобто відсутніс ть даного фізичного явища, не може мати слідів його фіксац ії предметами матеріального світу і, відповідно, доказів, що носять об' єктивний харак тер.

Попри це, позивачем не нада но жодних об' єктивних доказ ів, і суб' єктивних також, які покладені ним та комісією МА К в основу свого твердження п ро те, що радіолокаційне супр оводження літака Ту-154М здійсн ювалось радіолокатором зені тного ракетного комплексу С- 200В до моменту підриву бойової частини ракети.

У зв' язку з цим цілком логі чною є відповідь експертів н а запитання «15», відповідно до якої при вимиканні потужнос ті РПЦ, тобто випромінюваног о сигналу, неможливе супрово дження літака ТУ-154М, а також не можливе наведення ракети на ціль і спрацювання її радіоп ідривача.

Докази про роботу РПЦ на вип ромінювання до моменту катас трофи літака ТУ-154М в матеріал ах МАК та в матеріалах даної с прави відсутні.

При цьому суд вважає за необ хідне зазначити, що позивач н е спростував висновки експер тів про неможливість одночас ного виявлення та супроводже ння повітряної безпілотної мішені ВР-3 «Рейс», літаків ТУ -154М і АН-24 радіотехнічними засо бами зенітного ракетного ком плексу С-200В та про не підтверд ження висновків російських ф ахівців про те, що радіолокац ійне супроводження літака ТУ -154М здійснювалось радіолокат ором зенітного ракетного ком плексу С-200В до моменту підрив у бойової частини ракети.

Крім того, Остаточний звіт М АК містить внутрішні супереч ності щодо обставин радіолок аційного контролю. Зокрема, у Остаточному звіті зазначено , що «Відомо, що у ході навчань Військ ППО України зі старто вої позиції ЗРК С-200В, розташов аної в районі Феодосії …було проведено запуск ракети, кон троль за польотами якої був в трачений», а також: «…враженн я літака Ту-154М НОМЕР_1 вчин ено саме цією ракетою. При цьо му радіолокаційне супроводж ення літака Ту-154 здійснювалос ь до моменту підриву бойової частини ракети».

За таких обставини, достові рність висновків експертів з вищевикладених питань у суд у не викликає сумнівів.

Одним із питань, яке також с тосується обставин радіолок аційного супроводження раді отехнічними засобами С-200В1, бу ло з' ясування дальності вия влення та супроводження раді отехнічними засобам С-200В та і ншими радіотехнічними засоб ами, задіяними під час навчан ь 04.10.2001 р., повітряної мішені - без пілотного літака ВР-3 «Рейс», л ітаків ТУ-154М, що належить пози вачу, АН-24 «Вірменські авіалін ії»і «Аеробус», що слідував з а маршрутом «Тбілісі-Лондон» , на момент пуску ракети 5В28.

Відповідаючи на відповідн е питання, яке було поставлен о судом на вирішення експерт изи (питання «8»), експерти вка зали, що до штатних радіотехн ічних засобів ЗРК С-200В віднос яться РПЦ, а також РЛС розвідк и П-14Ф (5Н84А) і цілеуказування ПР В-17.

Експертами була дана насту пна відповідь на дане запита ння:

«Під час навчань 4 жовтня 2001 р оку за результатами об' єкти вного контролю бойова обслуг а РЛС П-18 виявила і супроводжу вала лише мішень ВР-3 «Рейс», я к при її віддаленні (до відста ні 80км), так і при наближенні (по чинаючи з відстані 78 км).

Радіолокатор підсвічуванн я цілі (РПЦ) 5Н62В зенітного раке тного комплексу виявив і суп роводжував мішень ВР-3 «Рейс» з дальності 72 км. Виявляти, а ти м більше супроводжувати літа ки АН-24, Ту-154М і «Аеробус»А-310, як і знаходилися на значно біль шій відстані, під іншими азим утами та рухалися з різними р адіальними швидкостями, РПЦ одночасно ВР-3 «Рейс»за своїм и технічними можливостями не міг.

Радіотехнічні засоби ЗРК С -200В виявили і супроводжували лише мішень ВР-3 «Рейс»та не ви являли і не супроводжували л ітаки АН-24, А-310 і Ту-154М».

Мотиви своїх висновків екс пертами наведені у п. 1.8 виснов ку.

Зокрема, експерти зазначил и, що під час навчань 04.10.2001 заміс ть РЛС П-14Ф (5Н84А) використовува лася РЛС П-18. РЛС П-18 працює на ма сштабах дальності 90, 180, 360 км.

Враховуючи те, що стрільба З РК С-200В планувалась по мішені «Рейс», яка віддалялася на ві дстань не більш 80 км, а потім на ближалася до ЗРК, найбільш ра ціональним було замінити РЛС П-14Ф (5Н84А) на П-18, з встановленням масштабом роботи 90 км. Це дозв оляло більш точно видавати к оординати мішені для РПЦ. Вми кати інші режими роботи РЛС п ід час ведення бойової робот и не було необхідності. Під ча с навчань 04.10.2001 за результатами об' єктивного контролю бойо ва обслуга РЛС П-18 виявила і су проводжувала лише мішень ВР- 3 «Рейс» як при її віддаленні ( до відстані 80км), так і при набл иженні (починаючи з відстані 78 км).

Так як РЛС П-18 забезпечувала бойову стрільбу ЗРК С-200В і бул а налаштована для роботи на д альність до 90 км, то бойова обс луга станції не могла спосте рігати літаки АН-24, ТУ-154М і «Аер обус»А-310, які знаходилися на з начно більшій відстані.

Тобто, як слідує з вищевикл аденого, висновок експертів про те, що під час навчань 4 жов тня 2001 року за результатами об ' єктивного контролю бойова обслуга РЛС П-18 виявила і супр оводжувала лише мішень ВР-3 «Р ейс», як при її віддаленні (до відстані 80км), так і при наближ енні (починаючи з відстані 78 к м), ґрунтується на тому, що мас штаб роботи РЛС П-18 становив 90 к м.

Однак, як встановлено судом з наданих експертами поясне нь, визначення ними масштабу дальності роботи РЛС П-18 як 90 к м не базується на будь-яких об ' єктивних даних. За таких об ставин, суд погоджується з до водами позивача про неможлив ість використання даного вис новку експертів (щодо неможл ивості виявлення і супроводж ення бойовою обслугою РЛС П-18 лише мішень ВР-3 «Рейс») я к достовірного.

Попри це, у суду відсутні п ідстави вважати, що РЛС П-18 вия вила, чи могла виявити Ту-154М. У відповіді на питання «11»експ ерти зазначили, що дальність пуску по мішені ВР-3 «Рейс»мог ла складати від 50 до 22 км і за ма теріалами справи вона склала 38 км. Для того, щоб здійснити об стріл літака Ту-154М зенітним р акетним комплексом С-200В на да льності 240 км дальність пуску мала бути 290 км. За даними фоток онтролю жодний із радіотехні чних засобів ЗРК С-200 на такій в ідстані не працював. За даним и об' єктивного контролю, як ій є в матеріалах справи, підг отовка стрільби і пуск ракет и проводилася тільки по міше ні ВР-3 «Рейс».

Можливість використанн я судом висновків експертів як допустимих доказів судом встановлена вище, позивачем не спростовано достовірніст ь вихідних даних фотоконтрол ю, якими керувались експерти при приведенні експертизи.

Інші висновки експертів, наведені у відповіді на пита ння, ґрунтуються на даних зві тної картки стрільби.

В даному випадку звітна кар тка стрільби є об' єктивним доказом, яка містить дані про фіксацію певних подій і, в пер шу чергу, щодо часу припиненн я випромінювання сигналу РПЦ - 12 год. 42 хв.20 с. Вказаний час ці лком узгоджується з поясненн ями посадових осіб щодо часу припинення випромінювання с игналу РПЦ, що дає суду підста ви вважати встановленою обст авину припинення випромінюв ання сигналу РПЦ о 12 год. 42 хв. 20 с ..

Аналізуючи доводи позивач а щодо сумнівності достовірн ості даних, наведених у звітн ій картці стрільби, які поляг ають у різниці швидкостей мі шені «Рейс», суд констатує, що у картці стрільби містяться тільки дані про відстань до ц ілі та час її фіксації, і відс утні дані про її швидкість. Ви значення швидкості мішені «Р ейс», які здійснені позиваче м виключно на підставі цих дв ох величин (п. 7 пояснень позив ача від 18.02.201 р.), не є цілком корек тними, оскільки не враховуют ь маршрут польоту мішені з ур ахуванням часу та відстані, в итрачених на її розворот та н абір висоти, швидкості під ча с цих маневрів, а також величи ни похибки вимірювання.

Наведені позивачем розрах унки швидкості мішені «Рейс» , здійснені за даними звітної картки стрільби, не є пов' яз аними з даним про час припине ння випромінювання сигналу Р ПЦ - 12 год. 42 хв. 20 с. Саме ці дані п окладені в основу висновків експертів на питання «8», а не швидкість мішені до моменту її знищення.

Крім того, як зазначено вище , позивач не надав жодних дани х про те, що випромінювання си гналу РПЦ С-200В здійснювалося до моменту катастрофи.

Таким чином, звітна картка с трільби є об' єктивним доказ ом, дані якої позивачем не спр остовані, а тому ці висновки е кспертів (абзац 2 та абзац п. 8 ст ор. 29 висновку експертів) суд п риймає як достовірний доказ.

Враховуючи, що в Остаточном у звіті були використані дан і аналізу математичного моде лювання, який був виконаний н а підставі 3-х точок траєкторі ї польоту ракети, суд постави в на вирішення експертів пит ання щодо можливого визначен ня напрямку та траєкторії по льоту ракети 5В28 за матеріалам и фотоконтролю радіолокацій них станцій, які вели 4 жовтня 2001 року спостереження повітря ного простору в районі навча нь та поза межами закритої зо ни, та в матеріалах об'єктивно го контролю РЛК «Геленджик»( питання «3»).

У відповідь на дане питання експерти повідомили, що в мат еріалах об`єктивного контрол ю РЛК «Геленджик»та інших ра діолокаційних станцій, які в ели 04.10.2001 р. спостереження пові тряного простору в районі на вчань та поза межами закрито ї зони, відсутні дані, які помо гли би визначити повністю тр аєкторію польоту ракети 5В28 з моменту її пуску і до моменту ліквідації. Але відсутні так ож дані, які би підтвердили зн аходження ракети в момент йо го катастрофи поблизу літака .

Обґрунтовуючи відповідь е ксперти зазначили, що в ма теріалах фотоконтролю радіо локаційної станції П-18 команд ного пункту полігону, що вела 04.10.2001 спостереження повітряно го простору в районі навчань та поза межами закритої зони , є відмітки від ракети 5В28, які спостерігалися на відстані д о 78 км, за якими можливо встано вити напрямок польоту ракети (під азимутом 1590). Ці дані про на прямок польоту ракети підтве рджені записами контролю бой ової роботи на командному пу нкті ЗРК «Бук-М»за даними йог о РЛС 9С18М1. В матеріалах фотоко нтролю інших радіолокаційно ї станції ці відмітки не спос терігалися.

1) За даними фотоконтро лю радіолокаційної станції П -18 командного пункту полігону напрямок прольоту ракети 5В28 не співпадає ні з напрямками на літак АН-24, ні з напрямком на точку катастрофи Ту-154М, що сві дчить про відсутність наведе ння на них ракети 5В28.

2) За технічними можл ивостями РЛК «Геленджик»спр оможний спостерігати ракету 5В28 на всій траєкторії її поль оту, тому що вона має розміри л ітака-винищувача і на всій тр аєкторії польоту мала бути п овернутою боком до РЛК, тобто мала максимальну поверхню в ідбиття.

3) За даними об' єкти вного контролю РЛК «Геленджи к»в матеріалах МАК наводитьс я тільки дві точки з задньої п івсфери, точки 1 і 2 схеми польо ту. Разом з тим, у аналізі раді олокаційних даних, записаних в апаратурі обробки на радіо локаційних позиціях Гелендж ик і Сочі, зробленому Головни м конструктором АПОИ «Приор» Івановим В.П вказано, що «ТРЛ К»Геленджик стійко супровод жував літак Ту-154М первинним і вторинним радіолокатором до моменту катастрофи. А «Анали з данных показал присутствие «целеподобных»сообще ний, вызванных метеообраз ованиями. Среди этих сооб щений не удалось с достоверн остью выделить данные для по строения траектории какого-л ибо летательного объекта».

4) Радіолокаційний к омплекс «Иртыш»а/п Сочі за да ними аналізу Іванова В.П. тако ж не спостерігав в районі літ ака відміток від ракети 5В28. Ал е спостерігав первинним раді олокатором протягом останні х шести обертів антени компл ексу відмітки від точкових о б`єктів, які визнані як відбит тя від літака, який падав.

У відповіді на запитання «4», яке було поставлено експе ртам, останні зазначили, що да ні об`єктивного контролю, заф іксовані на фототаблицях рад іолокаційних станцій, що вел и 04.10.2001 р. спостереження повітр яного простору в районі навч ань та поза межами закритої з они та в матеріалах об`єктивн ого контролю РЛК «Геленджик» , не відповідають висновкам р осійського Міждержавного ав іаційного комітету щодо ураж ення літака ТУ-154М ракетою 5В28 З РК С-200В.

Заперечення позивача щод о цих висновків експертів по в' язані невідомістю походж ення джерел інформації експ ертами.

Однак ці твердження позива ча не відповідають дійсності , оскільки даючи відповідь на це запитання експерти керув ались поясненнями Головного конструктора АПОИ «Приор»Ів анова В.П. стосовно походженн я точок 1 і 2 (викликані метеоут вореннями), що містяться у мат еріалах розслідування МАК, н евизначеністю моменту фікса ції цих точок із-за розходжен ня поняття «системний час»на різних радіолокаторах (різн иця в 1 і 4 хвилини) та неможливі сть їх такого розташування в умовах стійкого наведення р акети на літак за методом про порційного зближення (при да них умов руху літака ТУ-154М) рак ета мала підлетіти у передню півсферу літака.

У зв' язку з цим є важливи м висновок експертів на запи тання «1», яке мало на меті пер евірку висновку МАК, чи може з находитися точка підриву бой ової частини 5Б14Ш ракети 5В28 зен ітно-ракетного комплексу С-200В на висоті 15 м над корпусом літ ака та в 1,5 м ліворуч від центра льної частини заднього пасаж ирського салону, якщо припус тити, що літак ТУ-154М був збитий ракетою 5В28 зенітно-ракетного комплексу С-200В.

Згідно з висновком експерт ів, точка підриву бойової час тини 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного р акетного комплексу С-200В не мо гла займати зазначене у висн овках Міждержавного авіацій ного комітету положення, так як його визначення здійснен о без врахування факту попер еднього проникнення вражаю чих елементів через зовнішню обшивку літака, а також принц ипів функціонування головки самонаведення і радіопідрив ача ракети в районі точки зус трічі.

Надаючи відповідь н а дане питання експерти пере віряли ряд версій.

Перша версія полягала у д ослідженні можливість існув ання зовнішньої точки підрив у відносно літака на висоті 15 м над корпусом літака та в 1,5 м л іворуч від центральної части ни заднього пасажирського са лону як це визначено у виснов ках Міждержавного авіаційно го комітету.

Оскільки до даного висновк у комісія МАК прийшла за резу льтатами визначення точки пі дриву вибухового пристрою шл яхом проектування напрямків польоту вражаючих елементів за допомогою пластикових па личок, які встромлялися в отв ори пошкоджень паралельно ро зташованих поверхонь «метод спиць», експертами був викор истаний і даний метод для виз начення точки підриву.

Експертами констатовано, щ о даний метод може дати з деяк ою імовірністю прийнятні за точністю результати лише за умови, що вражаючі елементи н а траєкторії свого польоту н е перетинали інших перешкод, а отвори пошкоджень і перети ни пластикових паличок повні стю узгоджені за формою і гео метричними розмірами.

При невиконанні даних умов (в матеріалах досліджень МАК вони не виконуються) положен ня напрямку паличок, які встр омлялися в пробоїни у внутрі шніх елементів літака Ту-154М, м оже змінюватися у значних ме жах (як по причині короткої ба зи, так із-за неузгодження за ф ормою перетину та геометричн ими розмірами). Тому при незна чному відхиленні паличок умо вні лінії можуть перетинатис я як всередині корпусу літак а, так і поза межами літака на відстані в десятки метрів.

Необхідно також зауважити про вибіркове дослідження о творів пошкоджень у матеріал ах МАК. Так пластикові паличк и не вставлялись в пробоїни л ітака, які не були овальними.

Друга версія - досліджува лася можливість внутрішньої точки підриву вибухового пр истрою відносно корпусу літа ка.

Найбільш важливим є те, що п ри визначенні точки підриву вибухового пристрою в матері алах МАК не враховано той фак т, що вражаючі елементи мали п роникнути всередину літака ч ерез його зовнішню і внутріш ню обшивку і неодноразово пр и цьому змінювати напрямок п ольоту внаслідок зміни їх фо рми і ваги. Тобто визначення т очки підриву було проведено за умов відсутності зовнішнь ої обшивки літака.

Тільки при наявності зовні шньої обшивки літака можливо було визначити положення то чки підриву вибухового прист рою, а також встановити, чи пр оникали вражаючи елементи зо вні у середину літака.

Тому, визначити точку підри ву вибухового пристрою шляхо м проектування напрямків пол ьоту вражаючих елементів за допомогою пластикових палич ок, які вставлялися в отвори п ошкодження на внутрішніх еле ментах літака, без наявності елементів зовнішньої його о бшивки практично неможливо.

Третя версія - досліджув алася теоретична можливість враження літака бойовою час тиною 5Б14Ш з врахуванням умов ймовірного підльоту ракети д о літака шляхом проведення р озрахунків за передбачувани ми умовами наведення ракети 5В28 і спрацювання її бойової ч астини по літаку Ту-154М з викор истанням даних наведених у м атеріалах МАК і КБ «Факел».

За результатами застосова них експертами розрахунками останні показали, що зрив авт осупроводження головки само наведення ракети (АС ГСН) здій сниться у гіршому випадку на відстані 1301 метру від літака.

За результатами такого зр иву АС ГСН проходить команда «БЛИЖНЕЕ ВЗВЕДЕНИЕ»і почина ється робота радіопідривача 5Е50 ракети.

В момент видачі команди на п ідрив бойової частини 5Б14Ш від стань між літаком і ракетою с кладала би не менше 780 м.

У випадку спрацювання раді опідривача і бойової частини на відстані 780 м, у поверхню літ ака можуть попасти до 3 вражаю чих елементів, і в залежності від місця їх попадання може с татися якесь пошкодження літ ака, вірогідність такого вип адку близька 0,007. Тобто знищенн я літака в таких умовах є прак тично неможливим випадком.

Правильність використан их експертами розрахунків пр и наданні відповіді на вказа не питання не були спростова ні позивачем. Його заперечен ня звелись до безпідставност і використання експертами у галузі радіотехніки дослідж ення шляхом «методу спиць».

У зв' язку з цим суд констат ує, що визначення способу про ведення експертизи є правом експерта і експерт має право вказувати на виявлені у ході експертизи факти, які мають з начення для справи.

Не підтвердили експерти та кож наведену у матеріалах МА К траєкторію польоту ракети 5В28. Зокрема, відповідно до вис новку експертів (відповідь н а питання «6») траєкторія поль оту ракети 5В28 повністю не від повідає принципам функціону вання ЗРК С-200В, а застосований спосіб моделювання по 3-х точк ах від точки, визначеної фахі вцями МАК як точка ураження, д о відомого місця старту раке ти не обґрунтований. Визначе на в матеріалах Міждержавног о авіаційного комітету велич ина промаху не є правильною. В умовах наведення ракети, заз начених в матеріалах Міждерж авного авіаційного комітету , ракета рухалась би за кривол інійною траєкторією з максим альними перевантаженнями, зр ив АС ГСН виник би так рано, що радіопідривач спрацюв би і п одав би команду на підрив БЧ щ е на відстані 291 м до літака (як показали дослідження для від повіді на перше питання).

Розрахунки експертів пока зують, що у випадку, якщо почин аючи з відстані 780 м підриву бо йової частини не відбудеться , то ракета пройде мимо літака з промахом близько 330 м.

Якщо припустити, що при тако му промаху радіопідривач спр ацює із запізненням (ймовірн ість спрацювання на такий ві дстані близька 0,5), то ймовірні сть враження літака буде бли зькою 0,04. Тобто підрив бойової частини на відстані 330 м від лі така практично не призведе д о його враження.

При цьому доводи позивача, надані у запереченнях на від повідь на дане питання експе ртів, про те, що до 30 сек. ракета рухалась у напрямку мішені « Рейс», не узгоджуються з висн овками математичного моделю вання, що використанні коміс ією МАК у статочному звіті.

Зокрема, у них зазначено (до даток № 3 до справи, а.121), що після старту ракети, до моменту поч атку управління (6 с) ракета ле тіла під кутом старту 480 і при цьому набирала висоту. Кутов ий пеленг на мішень «Рейс»рі зко збільшувався. А пеленг на Ту-154 практично не змінювався . Енергетичний центр відбитт я почав зміщуватись в сторон у літака Ту-154. Ймовірно, що зміщ ення енергетичного центру пр извело до переходу ГСН в режи м «Пошук». За час пошуку міше нь «Рейс»могла вийти з діагр ами направленості ГСН і в про міні ГСН залишилась тільки о дна ціль - Ту-154, її вона і захва тила на автоматичне супровад ження. Якщо би ГСН продовжува ла супроводжувати мішень «Ре йс»з моменту початку самонав едення, то ракета з 6 с польоту почала би різко розвертати т раєкторію свого польоту вниз , при цьому сигнал, відбитий від літака Ту-154, вийшов би з діаграми направленості ант ени ГСН. Ракета би продовжила політ з граничними перевант аженнями вниз.

Таким чином, правильність м атематичного моделювання, ви користаного комісією МАК, са ме було предметом експертног о дослідження. Доводи позива ча про те, що до 30 сек. ракета ру халась у напрямку мішені «Ре йс», і тільки потім захватила на автоматичне супровадженн я літак Ту-154, не узгоджується з вищевказаним математичним м оделюванням та жодного логіч ного пояснення таким аргумен там, рівно як і розрахунків та доказів, суду не надано.

Перевіряючи можливість по долати ракетою 5В28 відстань з точки її виявлення РЛК «Геле нжик»та до точки катастрофи літака Ту-154М судом було поста влено запитання «5»наступног о змісту: «За даними об' єкти вного контролю РЛК «Геленджи к»4 жовтня 2001 року в повітряном у просторі спостерігався нев ідомий об' єкт, який рухався в сторону літака Ту-154М, що нале жить позивачу, на відстані 49,9 к м за 30 секунд до ураження літа ка. Якщо допустити, що невідом ий об' єкт був ракетою 5В28 ЗРК С-200В українських підрозділів військ ППО, то чи могла вказан а ракета за 30 секунд за своїми ТТХ подолати відстань до літ ака в 49,9 км та уразити його?».

Відповідь експертів на дан е питання є категоричною, від повідно до якої ракета 5В28 за с воїми ТТХ не могла подолати з а 30 секунд відстань до літака в 49,9 км та уразити його.

При цьому експерти викори стали швидкість польоту раке ти у даний період відстані (1000 м етрів за секунду), якою керува лась комісія МАК (а. 16 Остаточн ого звіту), що, в свою чергу, спр остовує доводи позивача про голослівність тверджень екс пертів та не підтвердження ї х жодними даними щодо швидко сті ракети до 1000 метрів на секу нду на відстані понад 150-200 км ві д пускової установки.

Відповідно до висновку екс пертів, максимальна швидкіст ь ракета 5В28 при її польоті з пр ацюючим маршовим двигуном ск ладає 1650-1700 метрів за секунду. Ма ксимальний час роботи маршов ого двигуна не перевищує 102 с. Р ешта часу ракети летить з вим кнутим двигуном (паливо закі нчилося), в наслідок чого її шв идкість падає. Тому на відста ні більше 150-200 км від пускової у становки швидкість ракети 5В 28 вже не перевищує 1000 метрів за секунду і цю відстань в 49,9 км в она би могла подолати прибли зно за 50 секунд.

Таким чином, якщо б невідоми й об`єкт був ракетою 5В28, то на м омент катастрофи вона не змо гла попасти в район літака за 30 секунд за своїми ТТХ і подол ати відстань до літака в 49,9 км , а тим більше вразити його.

При цьому зенітний ракетн ий комплекс С-200В та ракети 5В28 н а моменту початку бойової ст рільби були справними, що під тверджується актом перевірк и технічного стану ЗРК С-200В № Б М1643 та актом перевірки техніч ного стану ракети. Експерти т акож підтвердили, що технічн ий стан ЗРК С-200В і ракети 5В28 доз воляв виконувати бойові стрі льби по мішені «Рейс»04.10.2001 р.

Підсумовуючи викладене, с уд зазначає, що в ході дослідж ення і з' ясування обставин, які безпосередньо свідчить про враження літака Ту-154М бой овою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зе нітного комплексу С-200В, судом була перевірена можливість існування всіх безпосередні х факторів щодо:

- супроводження та зах оплення цілі;

- місцерозташувань ці лей, що перебували в зоні дося жності зенітного ракетного к омплексу;

- можливості випадко вого супроводження і захопле ння іншої цілі, ніж призначен а до враження;

- траєкторії польоту р акети за умови наведення на л ітак Ту-154М із супроводженням РПЦ за встановленими методам и наведення, в тому числі і на випадок випадкового перезах оплення цієї цілі в повітрі;

- динаміки підходу рак ети до цієї цілі за вказаних у мов;

- відстані від цілі, на якій мав відбутися підрив, і д опустима величина промаху;

- імовірності враженн я літака Ту-154М за умов стійког о штатного наведення.

В ході дослідження даних фа кторів судом встановлені та доведені наступні факти:

- факт пуску о 12 год. 41 хв. 20 сек. за київським часом з п івострова Крим по учбовій ці лі - безпілотному літаку «ВР-3 Рейс»ракети зенітно-ракетно го комплексу С-200В Військ Прот иповітряної оборони Збройни х Сил України;

- факт втрати головкою самонаведення ракети цілі п ісля старту її (ракети) зникне ння з поля зору радіолокатор ів зенітно-ракетного комплек су С-200В на відстані приблизно 78 км;

- факт припинення випр омінювання сигналу РПЦ С-200В о 12 год. 42 хв. 20 с.

Фактично, відсутність да них про падіння ракет 5В28 зені тного комплексі С-200В а також с півпадіння часу пуску ракети стали підставою для розвитк у версії про її враження літа ка Ту-154М о 12 год. 45 хв. над акватор ією Чорного моря.

В ході розгляду справи не бу ло добуто даних про місце пад іння ракет 5В28. Однак, сам факт в ідсутності вказаних даних не може бути самодостатньою пі дставою, яка би свідчила про в раження ракетою 5В28 літака Ту- 154М. Такий висновок можливо зр оби тільки у сукупності з інш ими обставинами.

Попри це, обставини, на які п озивач посилається як підста ву своїх вимог, що безпосеред ньо свідчать про враження лі така Ту-154 бойовою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного комплекс у С-200В, не знайшли свого підтве рдження та спростовані висно вком судової експертизи.

За результатами оцінки док азів в контексті їх достовір ності суд виходить з того, що д ані, які містяться у Остаточн ому звіті МАК та які покладен і позивачем як обставини, що п ідтверджують враження літак а Ту-154М ракетою 5В28:

по-перше, не підтверджуютьс я об' єктивними доказами

- відсутність будь-я ких доказів про здійснення р адіолокаційного супроводу л ітака Ту-154М радіолокатором ра кетного комплексу С-200В до мом енту підриву бойовою частино ю ракети;

- відсутність будь-яки х доказів про знаходження мі шені «Рейс»та літака Ту-154М в о дному промені ЗРК-200В;

по-друге, спростовуються під час судового розгляду до казами щодо

- припинення випром інювання сигналу РПЦ С-200В о 12 г од. 42 хв. 20 с.

по-третє, не є обґрунтова ним у зв' язку з неможливіст ю

- супроводження літ ака Ту-154М після вимикання пот ужності РПЦ, тобто випроміню вання сигналу;

- виявленням та одн очасним супроводженням пові тряної мішені ВР-3 «Рейс», літа ків Ту-154М, АН-24 радіотехнічними засобами зенітного ракетног о комплексі С-200В за їх тактико -технічними характеристикам и;

Все це свідчить про те, що встановлені МАК обставини щ одо причин катастрофи літака Ту-154М не можуть бути покладен і в основу судового рішення я к доказ враження літака Ту-154М ракето 5В28.

В свою чергу, висновки експе ртів є послідовними, ґрунтую ться на матеріалах справи та узгоджуються з ними, а тому, з а результатами перевірки та дослідження даних висновків суд не встановив даних, які би свідчили про неправильність відомостей, які в них містять ся.

Математичні розрахунки, на ведені експертами, цілком сп ростовують:

- математичне моделювання т раєкторії польоту ракети;

- визначену комісією МАК точ ку підриву бойової частини р акети 5В28 (на висоті 15 м над корп усом літака і 1,5 м лівіше його в районі центральної частини заднього пасажирського сало ну);

- висновок щодо можливості р акетою 5В28 за своїми техніко-т ехнічними характеристиками подолати за 30 сек. відстань до літака в 49,9км;

- спосіб зближення ракети з літаком.

За таких обставин, суд вва жає не доведеними позивачем обставини, які безпосередньо свідчать про враження літак а Ту-154 бойовою частиною 5Б14Ш ра кети 5В28 зенітного комплексу С -200В.

Також були предметом досл ідження суду обставини, які н е напряму свідчать про враже ння літака Ту-154 бойовою части ною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного ко мплексу С-200В: зовнішній огляд фрагментів літака, що зберег лися, аналіз характеру їх руй нації, слідів дії пожежі, а так ож виявленим на більшості фр агментів пошкодження характ ерної округлої форми, які раз ом з попередньої оцінкою вил учених металічних предметів дозволило зробити висновок про те, що в польоті повітряне судно отримало численні про боїни від металічних предмет ів сферичної форми, що відпов ідають елементам враження бо йової ракети.

За результатами їх дослід ження також не вдалось суду в становити достатні дані які б переконливо свідчили про в раження літака Ту-154 бойовою ч астиною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітно го комплексу С-200В.

Зокрема, в ході досліджен ня даних факторів судом вста новлений та доведений факт, щ о катастрофа літака ТУ-154М НО МЕР_1 над акваторією Чорног о моря 04.10.2001 сталася внаслідок д ії на його деталі у напрямку з верху досередини (за умов пра вильного положення літака) ч исленних твердих предметів ( вражаючих елементів), які мал и круглий поперечний перетин діаметром біля 10 мм та володі ли значною кінетичною енергі єю.

У той же час, у матеріалах да ної справи відсутні ідентифі куючі ознаки про конкретний вид цих твердих предметів та належність їх до конкретног о вибухового пристрою.

У зв' язку з цим, суд погодж ується з висновком експертів про те, що такими твердими пре дметами могли бути як кулько подібні спеціальні вражаючі елементи бойової частини 5Б14Ш зенітної ракети 5В28 із складу зенітного ракетного комплек су С-200В, так і інші тверді предм ети з відповідними структурн ими та розмірними характерис тиками.

Напрямок дії (в основному зв ерху донизу) та траєкторія ру ху даних твердих предметів с відчать про знаходження джер ела їхнього розповсюдження ( впливу) за межами стелі внутр ішньої частини літака. Встан овити конкретне місце знаход ження джерела впливу на літа к не є можливим за відсутніст ю верхньої зовнішньої частин и планера літака.

Таким чином, в ході судовог о розгляду справи не було вст ановлено обставин, які би сві дчили про те, що враження літа ка ТУ-154М НОМЕР_1 над аквато рією Чорного моря 04.10.2001 сталася бойовою частиною 5Б14Ш зенітно ї ракети 5В28 із складу зенітно го ракетного комплексу С-200В, т обто не було встановлено дан их, що літак було знищено внас лідок дій Міністерства оборо ни України.

Відсутність даного елемен ту делікту свідчить про відс утність інших складових дано ї правової конструкції та ві дсутність самого факту запод іяння шкоди як юридичного фа кту, внаслідок якого виникаю ть цивільні права та обов' я зки (ст. 11 ЦК України).

За таких обставин, враховую чи не встановлення факту вра ження повітряного судна Ту-154М ракетою 5В28 зенітного ракетно го комплексу С-200В, суд не вбача є підстав для перевірки дово дів відповідача МОУ про те, що :

- позивач також здійснював д іяльність, що є джерелом підв ищеної небезпеки, у зв' язку з чим , шкоду заподіяно при вз аємодії кількох джерел підви щеної небезпеки;

- шкоду позивачу заподіяно внаслідок винних протиправн их діянь Міністерства оборон и Російської Федерації, яке з дійснювало діяльність, пов' язану з підвищеною небезпек ою для оточення внаслідок: «а »управління повітряним рухо м в зоні відповідальності Ро сійської Федерації над відкр итим морем, де сталася катаст рофа, і «б»управління поліго ном 31 випробувального центру Чорноморського флоту Російс ької Федерації, де 4 жовтня 2001 р оку проводилися спільні навч ання Військ ППО ЗС України та Чорноморського флоту Російс ької Федерації, в ході яких бу ло здійснено пуск зенітної к ерованої ракети 5В28 зі складу зенітного ракетного комплек су С-200В.

З огляду на це судом відхил ено клопотання Міністерства оборони України про залучен ня в порядку ст. 24 ГПК України М іністерства оборони Російсь кої Федерації 31 дослідницько го центру Чорноморського фло ту Російської Федерації як і нших відповідачів.

Не погоджується суд з довод ами позивача про те, що факт ви знання Україною своєї причет ності до авіакатастрофи підт верджується міждержавними У годами з Ізраїлем та Росією, я ка ратифіковані Законом Укра їни № 1401-IV від 25.12.2003 р..

Угоди про врегулювання пре тензій, які виникли внаслідо к повітряної катастрофи, що с талася 4 жовтня 2001 року, були ук ладені між Урядом України та урядами Держави Ізраїль (20.11.2003) і Російської Федерації (26.12.2003) з метою всебічного врегулюван ня претензій, що виникли внас лідок повітряної катастрофи , яка призвела до загибелі рос ійського пасажирського літа ка Ту-154М авіакомпанії «Сибір» 4 жовтня 2001 року.

Відповідно до цих угод Укра їна для повного й остаточног о врегулювання претензій, по зовів або підстав для позові в громадян або юридичних осі б Держави Ізраїль та Російсь кої Федерації, які виникають у зв'язку з цією повітряною ка тастрофою, виплатила на кори сть спадкоємців, правонаступ ників та утриманців Ізраїльс ькій Стороні - 7 590 933,34 доларів США , та Російській Стороні - 7 809 066,66 д оларів США.

Ці дві угоди передбачають в регулювання претензій родич ів потерпілих від катастрофи , шляхом здійснення на корист ь останніх за участю відпові дних держав виплат «ех gгаtіа» , тобто добровільні виплати. Ц і виплати не є компенсацією в розумінні відшкодування шко ди потерпілим з боку суб'єкта , що вчинив правопорушення.

Саме по собі врегулювання « ех gгаtіа»не супроводжується визнанням правопорушення і не є відшкодуванням в розумі нні, яке надається цьому терм іну міжнародним правом.

Жодна з угод не свідчить про визнання Україною своєї вин и у повітряній катастрофі та не вказує на те, що їх укладан ня і вищевказана виплата є в я кійсь мірі міжнародною відпо відальністю Української дер жави або відповідальністю за скоєне цивільне або криміна льне правопорушення.

На підстав викладеного, за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім перекон анням, що ґрунтується на всеб ічному, повному і об' єктивн ому розгляді в судовому проц есі всіх обставин справи в їх сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення поз ову.

Відповідно до ст. 49 ГПК Укр аїни судові витрати покладаю ться на позивача.

На підставі викладеного, к еруючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України , суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

Суддя

Суддя С.А. Ковтун (го ловуючий)

С.В. Балац

Т.Ю. Трофимен ко

Рішення підписано 27.09.2011 р.