Рішення

від 20.05.2008 по справі 26/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  20.05.08                                                                                                         Справа № 26/27

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингової компанії „Лізинг –Торговий дім”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод „Судова Вишня”, м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області

про стягнення 100 076,21 грн.                                                                                               

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Голець В.М. –представник (довіреність № 2 від 06.05.2008 р.)

від відповідача не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія „Лізинг –Торговий дім”, м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод „Судова Вишня”, м. Судова Вишня Мостиського району Львівської області про стягнення 100 076,21 грн.

Ухвалою суду від 21.04.2008 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.05.2008 р. Ухвалою суду від 07.05.2008 р. розгляд справи відкладався до 20.05.2008 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, проти позовних вимогу встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 2932336.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

25.07.2001 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 14/01/ЛК (далі по тексту –договір1).

Згідно умов договору1 позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти на умовах фінансового лізингу, відповідно до заявки-замовлення від 17.07.2001 р., майно, що визначене в акті прийому-передачі, додаток № 1 до даного договору, на загальну суму 10 745,80 грн.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем по договору1 виконав належним чином, а саме передав відповідачу майно, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі майна від 27.07.2001 р. на загальну суму 10 745,80 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору1 передбачено, що Лізингоодержувач (відповідач) проводить оплату лізингових платежів в розмірах та в терміни, які вказані в Додатку № 2 до даного договору, на поточний рахунок Лізингодавця (позивача).

Згідно додатку № 2 до договору1, відповідач зобов'язувався сплатити останній платіж до 27.07.2004 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати лізингових платежів належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем по договору1 на загальну суму 391,55 грн.

19.12.2001 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 37/01/ЛК (далі по тексту –договір2).

Згідно умов договору2 позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти на умовах фінансового лізингу, відповідно до заявки-замовлення від 19.12.2001 р., майно, що визначене в акті прийому-передачі, додаток № 1 до даного договору, на загальну суму 7 136,00 грн.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем по договору2 виконав належним чином, а саме передав відповідачу майно, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі майна від 20.12.2001 р. на загальну суму 7 136,00 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору2 передбачено, що Лізингоодержувач (відповідач) проводить оплату лізингових платежів в розмірах та в терміни, які вказані в Додатку № 2 до даного договору, на поточний рахунок Лізингодавця (позивача).

Згідно додатку № 2 до договору2, відповідач зобов'язувався сплатити останній платіж до 20.12.2004 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати лізингових платежів належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем по договору2 на загальну суму 2 248,63 грн.

02..04.2002 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 12/02/ЛК (далі по тексту –договір3).

Згідно умов договору3 позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти на умовах фінансового лізингу, відповідно до заявки-замовлення від 29.03.2002 р., майно, що визначене в акті прийому-передачі, додаток № 1 до даного договору, на загальну суму 14 537,00 грн.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем по договору3 виконав належним чином, а саме передав відповідачу майно, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі майна від 02.04.2002 р. на загальну суму 14 537,00 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору3 передбачено, що Лізингоодержувач (відповідач) проводить оплату лізингових платежів в розмірах та в терміни, які вказані в Додатку № 2 до даного договору, на поточний рахунок Лізингодавця (позивача).

Згідно додатку № 2 до договору3, відповідач зобов'язувався сплатити останній платіж до 20.04.2005 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати лізингових платежів належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем по договору3 на загальну суму 5 871,35 грн.

28.12.2002 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 05/12/ЛК (далі по тексту –договір4).

Згідно умов договору4 позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти на умовах фінансового лізингу, майно, що визначене в акті прийому-передачі, додаток № 1 до даного договору, на загальну суму 30 000,00 грн.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем по договору4 виконав належним чином, а саме передав відповідачу майно, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі майна від 28.12.2002 р. на загальну суму 30 000,00 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору4 передбачено, що Лізингоодержувач (відповідач) проводить оплату лізингових платежів в розмірах та в терміни, які вказані в Додатку № 2 до даного договору, на поточний рахунок Лізингодавця (позивача).

Згідно додатку № 2 до договору4, відповідач зобов'язувався сплатити останній платіж до 28.11.2005 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати лізингових платежів належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем по договору4 на загальну суму 25 182,84 грн.

06.02.2003 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 01/02/2003ЛК (далі по тексту –договір5).

Згідно умов договору5 позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти на умовах фінансового лізингу, відповідно до заявки-замовлення від 05.02.2003 р., майно, що визначене в акті прийому-передачі, додаток № 1 до даного договору, на загальну суму 62 000,00 грн.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем по договору4 виконав належним чином, а саме передав відповідачу майно, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі майна від 06.02.2003 р. на загальну суму 62 000,00 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору5 передбачено, що Лізингоодержувач (відповідач) проводить оплату лізингових платежів в розмірах та в терміни, які вказані в Додатку № 2 до даного договору, на поточний рахунок Лізингодавця (позивача).

Згідно додатку № 2 до договору, відповідач зобов'язувався сплатити останній платіж до 07.01.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати лізингових платежів належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем по договору4 на загальну суму 66 381,84 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Станом на день подання позовної заяви до суду загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала суму в розмірі 100 076,21 грн.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод „Судова Вишня”, м. Судова Вишня, вул. Заводська, 35, Мостиський район, Львівська область (р/р 260004740 в ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 31417083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингової компанії „Лізинг –Торговий дім”, м. Львів, вул. Володимира Великого, 16 (р/р 260051777 у ЛОД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 25551215) 100 076 грн. 21 коп. заборгованості, 1 000 грн. 76 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.    

Суддя                                                                                             Деркач Ю.Б.