Рішення

від 19.09.2011 по справі 35/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/256

19.09.11

За позовом    Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ПГС"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Артанія"

про                  розірвання договору та стягнення 5 140,75 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:            не з'явились;

від відповідача:            не з'явились.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ПГС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артанія"  про розірвання договору та стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 4 330,00 грн., неустойки (пені) у сумі 310,75 грн., витрат на юридичні послуги у розмірі 500,00 грн. та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 порушено провадження у справі №35/256, розгляд справи призначено на 05.09.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 виправлено описку, допущену в ухвалі про порушення провадження у справі від 03.08.2011.

05.09.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/256 від 03.08.2011.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, у судове засідання 05.09.2011 не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/256 від 03.08.2011 не виконав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.09.2011.

У судове засідання 19.09.2011 сторони своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не повідомили.

Відповідач не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №35/256 від 03.08.2011, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв, клопотань не подавав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ПГС" (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанія" (далі –відповідач) було укладено договір № 14-9 купівлі-продажу нафтопродуктів (далі –договір).

За умовами вказаного договору відповідач продає, а позивач оплачує і приймає нафтопродукти –паливо по картках внутрішнього обігу, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у рахунку-фактурі та видатковій накладній (п. 1.1. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець зобов'язується зробити 100% передоплату вартості партії Товару, визначеної у рахунку-фактурі та у видатковій накладній шляхом перерахування безготівкових грошових коштів в сумі вартості товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 1 банківського дня з дати виставлення рахунку-фактури.

Як зазначає позивач, на підставі рахунку від 14.01.2011 ним було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача 4 330,00 грн. в якості попередньої оплати за товар.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів відповідно до умов договору, у зв'язку із чим позивач вимагає розірвати договір №14-9 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2009, стягнути сплачену ним попередню оплату у сумі 4330,00 грн., неустойку у розмірі 310,75 грн. та витрати на юридичні послуги у розмірі 500,00 грн.   

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Згідно із ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поставці позивачеві оплачених останнім нафтопродуктів відповідно до умов договору №14-9 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2009.

Відповідач не надав доказів поставки товару та не надав доказів на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про розірвання договору №14-9 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2009 та стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 4330,00 грн. за договором є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивача просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 310,75 грн. за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати та витрати на юридичні послуги у розмірі 500,00 грн.   

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до стаття 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як свідчать умови договору, сторонами не було погоджено застосування неустойки до порушення зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати. Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Таким чином, ні законом, ні договором не встановлена  неустойка за порушення строків повернення попередньої оплати, у зв'язку із чим зазначені вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних витрат, понесених позивачем на сплату юридичних послуг у розмірі 500,00 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як передбачено ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Цивільно-правова відповідальності за завдані збитки, за загальним правилом, настає за наявності наступних необхідних умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин; наявності вини боржника.

На думку суду, понесення позивачем витрат на юридичну допомогу не перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, оскільки не є необхідними витратами при зверненні до господарського суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються  на  позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 651, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,   

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір №14-9 купівлі-продажу нафтопродуктів від 05.01.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ПГС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артанія". 

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артанія" (м. Київ, пров. Хорива, 4, кв. 26, ідентифікаційний код 31868257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ПГС" (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд. 42 літ. "Д", ідентифікаційний код 21612598) 4330,00 грн. (чотири тисячі триста тридцять гривень) –заборгованості, 85,91 грн. (вісімдесят п'ять гривень 91 коп.) - державного мита та 198,80 грн. (сто дев'яносто вісім гривень 80 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                             М.Є. Літвінова