Постанова

від 29.09.2011 по справі 3/140-09-5/255

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "29" вересня 2011 р.                                                                                    

Справа № 3/140-09-5/255  

                    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Державної екологічної інспекції в Полтавській області

на  постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.11

у справі

№3/140-09-5/255

за позовом

Державної екологічної інспекції в Полтавській області

до

1.Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства  Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги  України" в особі філії "Оржицький райавтодор"

2.Фермерського господарства "Нектар"

треті особи

1.Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області

2.Служба автомобільних доріг у Полтавській області

про

стягнення 124 263,00 грн

          В судовому засіданні взяв участь представник відповідача -1: Лісіченко О.В. –за дов. від 20.07.11.

          Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.  

          Державною екологічною інспекцією в Полтавській області у жовтні 2009 року заявлений позов про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства  Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги  України" в особі філії "Оржицький райавтодор", Фермерського господарства "Нектар" 124 263, 00 грн –шкоди, завданої державному лісовому фонду незаконним знищенням дерев. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що відповідачами було незаконно вирублено 224 шт. дерев на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області в смузі відводу автодороги Лубни - В'язівок –Мацьківці - Лукім'я, чим спричинено державі шкоди у сумі заявленій до стягнення. При цьому, позивач посилався на приписи статей 69, 105 Лісового кодексу України.  

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.03.10 (суддя Бунякіна Г.І.), яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від Доповідач: Добролюбова Т.В.

01.06.10 (колегія суддів у складі: Чорногуза М.Г. –головуючого, Сухового В.Г., Фаловської І.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Виший господарський суд України у складі колегії суддів: Чернова Є.В. –головуючого, Уліцького А.М., Цвігун В.Л., постановою від 16.11.10, перевірені судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Після нового розгляду справи, господарський суд Полтавської області рішенням від 10.05.11, ухваленим суддею Гетя Н.Г., у задоволенні позовних вимог відмовив. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції установив, що обсяг зрублених відповідачем дерев відповідає обсягу визначеному в лісорубному квитку. Також судом установлено відсутність в діях відповідачів усіх складових цивільного правопорушення, а акт перевірки від 07.03.09 визнано таким, що складений з порушенням вимог законодавства.  Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 16, 22, 1166, 1167, 1172 Цивільного кодексу України, статей  20, 224 Господарського кодексу України.    

          Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Івакіна В.О. –головуючого, Камишева Л.М., Пелипенко Н.М., постановою від 12.07.11, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

          Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на  те, що постанова апеляційного суду дублює рішення у справі, не містить доводів, за якими суд відхилив пояснення  Інспекції, та судом не виконано вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.11.10. На думку скаржника, факт спричинення відповідачем збитків, підтверджується актом від 07.03.09, польовою переліковою відомістю, розрахунком шкоди та поясненнями громадянина ОСОБА_1 до акта Інспекції. На думку скаржника, в діях відповідачів наявні усі складові цивільного правопорушення.  

          Від Служби автомобільних доріг у Полтавській області отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення. Водночас, від Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" надійшли пояснення на скаргу, в яких підприємство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.   

          Від Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги  України" в особі філії "Оржицький райавтодор", Фермерського господарства "Нектар", Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий  господарський  суд  України, заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В., пояснення представника відповідача-1, переглянувши  матеріали  справи та доводи  касаційної  скарги, перевіривши  правильність  застосування  господарськими судами приписів матеріального та процесуального законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.02.09 за результатами проведення обстежень порослі, чагарника та дерев у полосі відводу автомобільної дороги Лубни - В'язівок –Мацьківці - Лукім'я км 17+500 – км 17+900, комісією було  рекомендовано видалити дерева, що створюють загрозу безпеці руху, в загальній кількості 443 шт., про що складено відповідний акт,  на підставі якого, постійним лісокористувачем - Службою автомобільних доріг у Полтавській області видано Філії "Оржицький облавтодор"  лісорубний квиток від 18.02.09 №5. Судами також установлено, що виконання робіт з видалення визначених актом обстеження від 03.02.09 дерев доручено Фермерському господарству "Нектар" на підставі договору № 9/25, за умовами якого останній зобов'язався, а Філія "Оржицький облавтодор"  доручила виконати роботи з ліквідації чагарникової парослі на узбіччях і смузі відводу 34 м  автомобільної дороги Лубни - В'язівок –Мацьківці - Лукім'я км 17+500 - км 17+900. Установлено судами і те, що 07.03.09 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в полосі відводу автодороги Лубни - В'язівок –Мацьківці - Лукім'я, за результатами проведення якої складено акт, в котрому зазначено про знесення дерев в загальній кількості 634 шт. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Державної екологічної інспекції в Полтавській області про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства  Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" в особі філії "Оржицький райавтодор", Фермерського господарства "Нектар" 124 263,00 грн –шкоди, завданої державному лісовому фонду незаконним знищенням дерев у кількості 224 шт. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України, за приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з частиною 2 статті 1172 Цивільного кодексу України, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Відповідно до частини 3 статті 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від  права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. За приписами статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами

здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. Статтею 69 Лісового кодексу України унормовано, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток. Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 цього ж Кодексу унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши повторно, під час нового розгляду справи, усі фактичні обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що Фермерським господарством "Нектар" на виконання умов договору від 01.02.09 №9/25 у полосі відводу автомобільної дороги Лубни - В'язівок –Мацьківці - Лукім'я км 17+500 - км 17+900 було вирублено 443 дерева загальною масою деревини 96,42 м3, що відповідає масі деревини визначеної в лісорубному квитку від 18.02.09 №5. Судами також установлено, що роботи з видалення 443 дерев проводились в межах ділянки обумовленої в акті обстеження від 03.02.09, лісорубному квитку №5 та договорі від 01.02.09. При цьому, суди визнали недоведеним факт спричинення відповідачами шкоди, яка виявилась у самовільній вирубці 224 шт. дерев на ділянці відведеній для проведення робіт. Таким чином, виходячи з установлених судами обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правопорушень з боку відповідачів, що враховуючи вимоги вказаних статей, правомірно визнали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.   

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -          

                                                              ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.11 у справі №3/140-09-5/255 залишити без змін.

    Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Головуючий   суддя                                                                  Т.Добролюбова

                                  Судді                                                                 Т.Гоголь

                                                                                                     В.Швець