Рішення

від 20.06.2011 по справі 22-ц-1606/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-1606/11 Головуючий у 1 інста нції: Мікула В. Є.

Категорія: 39 Допо відач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 року колегія с уддів судової палати у цивіл ьних справах апеляційного су ду Львівської області в скла ді:

головуючого-судді: Курі й Н.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,

за секретаря Панчука І.С .,

розглянувши у відкри тому судовому засіданні в за лі суду у місті Львові справу за апеляційною скаргою ОСО БА_2 на рішення Жовківськог о районного суду Львівської області від 11 листопада 2010 рок у в справі за позовом ОСОБ А_3 до ОСОБА_2 про захист ч есті, гідності та ділової реп утації,

ВСТАНОВИЛА:

Жовківський районний суд Львівської області 11 лист опада 2010 року ухвалив рішення , яким задовольнив частково п озов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Суд зобов' язав ОСОБА_4 спростувати неправдиву інфо рмацію, викладену ним у скарз і, шляхом подачі заяви в орган и, в які була направлена скарг а.

В частині позовної вимоги п ро стягнення з ОСОБА_4 в ко ристь ОСОБА_3 моральної шк оди - суд відмовив.

Рішення суду в части ні задоволених позовних вимо г оскаржив ОСОБА_2, подавш и на нього апеляційну скаргу .

В апеляційній скарзі апел янт посилається на те, що ріше ння суду є незаконним та необ ґрунтованим, ухвалене з пору шенням норм матеріального та процесуального права, висно вки суду не відповідають обс тавинам справи.

Свої доводи апелянт обґрун товує тим, що позивач сам стве рдив, що він має до нього прете нзії лише у зв'язку із проведе нням перевірки прокуратурою його заяви в порядку ст. 97 КПК. Тому суд безпідставно не вра хував при ухваленні рішення про часткове задоволення поз ову висновки, зазначені у Ріш енні Конституційного Суду Ук раїни від 10 квітня 2003 року № 8-рп/ 2003 (справа про поширення відом остей) та роз' яснення надан і у постанові пленуму Верхов ного Суду України №1 від 27 люто го 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідност і та честі фізичної особи, а та кож ділової репутації фізичн ої та юридичної особи" й те, що відповідач не поширював нед остовірної і такої, що приниж ує гідність, честь та ділову репутацію інформації, а кори стувався своїм правом на зве рнення, яке надане йому статт ею 40 Конституції України.

Апелянт зазначає, що позов було заявлено лише про спростування викладених у з аяві відомостей, тому суд вий шов за межі позовних вимог, зо бов' язавши спростувати неп равдиву інформацію шляхом по дачі заяви в органи, куди була направлена скарга.

Апелянт звертає увагу на т е, що судом першої інстанції при постановленні рішення по ширену інформацію не визнано недостовірною, а тому і не слі д було вирішувати питання пр о спростування такої інформа ції.

Сторони в судове засіда ння не з' явились, хоча належ ним чином були повідомлені п ро день та час судового засід ання, про причини неявки суд н е повідомили та з клопотання м про відкладення розгляду с прави не звертались, тому роз гляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюєтьс я колегією суддів за відсутн ості осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фік сування судового процесу за допомогою звукозаписувальн ого технічного засобу відпо відно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Заслухавши суддю допові дача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колег ія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід за довольнити, а рішення суду ск асувати з таких підстав.

Задовольняючи частково по зовні вимоги ОСОБА_3, суд п ершої інстанції виходив з то го, що звернення відповідача в правоохоронні органи та ор гани влади завдали шкоди чес ті, гідності та діловій репут ації позивача, оскільки в дія х позивача порушень закону в результаті прокурорської п еревірки не було встановлено .

Однак колегія суддів з так ими висновками суду першої і нстанції не погоджується, ви ходячи з наступного.

У п. 16 Постанови Пленуму Верх овного Суду України від 27 люто го 2009 року №1 „Про судову практи ку у справах про захист гідно сті та честі фізичної особи, а також ділової репутації фіз ичної та юридичної особи” мі ститься роз' яснення про те, що відповідно до статті 40 Кон ституції України усі мають п раво направляти індивідуаль ні чи колективні письмові зв ернення або особисто звертат ися до органів державної вла ди, органів місцевого самовр ядування та посадових і служ бових осіб цих органів, що зоб ов' язані розглянути зверне ння і дати обґрунтовану відп овідь у встановлений законом строк. При цьому суди повинні мати на увазі, що у випадку, ко ли особа звертається до зазн ачених органів із заявою, в як ій міститься та чи інша інфор мація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити так у інформацію та надати відпо відь, проте, в ході перевірки і нформація не знайшла свого п ідтвердження, вказана обстав ина не може сама по собі бути п ідставою для задоволення поз ову, оскільки у такому випадк у мала місце реалізація особ ою конституційного права, пе редбаченого статтею 40 Консти туції, а не поширення недосто вірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів суда м слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Констит уційного Суду України від 10 кв ітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про п оширення відомостей).

У згаданому вище Рішенні Ко нституційного Суду України в ід 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справ а про поширення відомостей) в исловлено думку Конституцій ного Суду України про те, що „з вернення громадян до правоох оронного органу, що містять п евні відомості про недодержа ння законів посадовими або с лужбовими особами, передають ся чи повідомляються не з мет ою доведення таких відомосте й до громадськості чи окреми х громадян, а з метою їх переві рки уповноваженими на це зак оном іншими посадовими особа ми. Тому такі звернення за змі стом частини першої статті 7 Ц ивільного кодексу (1963 року - „За хист честі, гідності та ділов ої репутації”) не можуть вваж атись поширенням відомостей , які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завд ають шкоди інтересам посадов ої чи службової особи правоо хоронного органу”.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що пред метом його звернення до суду є відомості, які були викладе ні відповідачем ОСОБА_4 у зверненні до прокуратури Жов ківського району про погрози з його сторони фізичною розп равою.

Звернення ОСОБА_4 щодо п ротиправних дій ОСОБА_3 (з а його версією) до прокуратур и як до правоохоронного орга ну, який компетентний переві рити таку інформацію та нада ти йому відповідь, були логіч ною реалізацією ним його кон ституційного права, передбач еного статтею 40 Конституції У країни, а не поширенням недос товірної інформації, яка мал а на меті принизити його чест ь, гідність чи ділову репутац ію.

Відомості, викладені у вище згаданому зверненні відпові дача ОСОБА_4, до громадськ ості чи окремих громадян не д оводились.

Ураховуючи наведене вище , аналізуючи зібрані по справ і докази та надаючи їм правов у оцінку, колегія суддів дохо дить висновку, що позовні вим оги ОСОБА_3 про зобов' яза ння ОСОБА_4 спростувати не правдиву інформацію, викладе ну ним у скарзі яка принижує ч есть, гідність і ділову репут ацію позивача - безпідставні , тому, з урахуванням вимог ст. 309 ЦПК України, рішення суду пе ршої інстанції в частині зоб ов' язання ОСОБА_4 спрост увати неправдиву інформацію , викладену ним у скарзі, шляхо м подачі заяви в органи, в які була направлена скарга, слід скасувати та ухвалити в цій ч астині нове рішення про відм ову позивачу в задоволенні й ого позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст . 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, коле гія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської о бласті від 11 листопада 2010 року в частині зобов' язання ОС ОБА_4 спростувати неправдив у інформацію, викладену ним у скарзі шляхом подачі заяви в органи, в які була направлена скарга скасувати та ухвалит и в цій частині нове рішення, я ким в позові ОСОБА_3 до О СОБА_2 відмовити.

В решті рішення Жовків ського районного суду Львів ської області від 11 листопада 2010 року залишити без зміни.

Рішення набирає законно ї сили з моменту його проголо шення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищ ого спеціалізованого суду Ук раїни з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом п одачі касаційної скарги прот ягом двадцяти днів з дня набр ання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: