Ухвала

від 15.05.2008 по справі 11-292/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В Е Р Х О В Н И Й 

С У Д   У К Р А Ї Н И

Справа № 11-292.                     Головуючий у 1 інстанції -

Куровський Ю.В.

Категорія:  ст.7-3 КПК                                   Доповідач -

Рудомьотова С.Г.

У Х В А Л А

                                       І М” Я

М   У К Р А Ї Н И

2008

року травня місяця 15 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Чернігівської області в складі :

Головуючого - судді Рудомьотової

С.Г.

Суддів - Трейтяк О.П., Шахової О.Г.

З участю прокурора -Щербака О.В.

Та адвоката - ОСОБА_9

Законного представника

неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_1

          Розглянула у відкритому судовому

засіданні в місті Чернігові матеріали кримінальної справи за апеляцією

законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 на постанову Ніжинського

міськрайонного суду від 14 березня 2008 року 

про застосування  такого

примусового заходу виховного характеру 

як застереження  стосовно

неповнолітніх :

                          ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1учня

ЗОШ № 9 м. Ніжина, проживає з бабусею, ОСОБА_3, інвалідом 1 групи по зору,

батько відсутній, мати має іншу сім'ю і проживає окремо;

ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2народження, громадянина України, уродженця і

мешканця АДРЕСА_2учня ЗОШ № 9 м. Ніжина, проживає з обома батьками, перебуває

на обліку у Ніжинському психоневрологічному диспансері з 1998 року, 

                                       В С Т А

Н О В И Л А  :

          Постановою Ніжинського міськрайонного

суду від 14 березня 2008 року до неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, застосовано примусовий захід виховного

характеру - застереження, з посиланням на те, що відносно них є постанова

слідчого про закриття  кримінальної

справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України, на

підставі ст. 7-3 КПК України, з  тих

причин, що вони не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність

за цим законом.

         Місцевий суд вказав, що у постанові

слідчого вказано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 20 червня 2007 року приблизно о 18

год., гуляючи на спортивному майданчику поблизу ЗОШ №9 м. Ніжина, грубо

порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства,

ігноруючи елементарні правила поведінки, моралі, безпричинно присікались до

неповнолітньої ОСОБА_5, стали тримати її за ноги, а потім ОСОБА_2 підняв у ОСОБА_5

одяг, оголивши її груди.

        В таких діях неповнолітніх ОСОБА_2 та

ОСОБА_4 вбачаються  ознаки злочину,

передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, а так як вони не досягли віку, з якого

настає кримінальна відповідальність за цим законом - 14 років, то справа

підлягає закриттю з подальшим вирішенням питання про застосування до

неповнолітніх примусових заходів виховного характеру.

         Застосовуючи примусові заходи

виховного характеру до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд послався на законність постанови

слідчого про закриття  щодо них

кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК

України, яка не скасована, і що кримінальне переслідування щодо

неповнолітніх  за цим злочином закрито

тільки з підстав недосягнення ними віку кримінальної відповідальності.

         В апеляції законного представника

неповнолітнього ОСОБА_1,  матері ОСОБА_4,

ставиться питання про скасування постанови суду як незаконної, з направленням

справи на новий судовий розгляд, з посиланням на те, що вона незаконна і

суперечить вимогам ст.ст. 433, 447- 448 КПК України, а саме: суд не дослідив

належним чином обставини справи та докази, не встановив, чи дійсно мало місце

таке суспільно небезпечне діяння як хуліганство; чи було під час дитячих забав

навмисне порушення громадського порядку з винятковим цинізмом по відношенню до

малолітньої ОСОБА_5; не призначив психолого-психіатричну експертизу, маючи дані

про те, що ОСОБА_4 перебуває на обліку і має розумову відсталість; не вірно

оцінив показання свідків та не врахував думку педагогів  про відсутність в діяннях неповнолітніх

суспільно небезпечного діяння.

          Заслухавши доповідача, пояснення

законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_6, які

підтримали апеляцію, думку прокурора про залишення постанови суду без змін,

перевіривши матеріали справи в обсягу апеляції, доводи апеляції, колегія суддів

вважає, що вона підлягає задоволенню.

          Як вбачається з матеріалів справи, до

місцевого суду надійшла постанова старшого слідчого СВ Ніжинського МРВ УМВС

України в Чернігівській області Симоненка К.В. від 11 лютого 2008 року,

погоджена з Заступником Ніжинського міжрайонного прокурора  Колесником В.В. від 18 лютого 2008 року,  про закриття кримінальної справи, порушеної

за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2КК України, для вирішення

питання про застосування до неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_4 примусових заходів

виховного характеру, бо вони не досягли віку, з якого можлива кримінальна

відповідальність за цим законом.

          При розгляді даної справи судом

допущені чисельні порушення вимог закону.

          Зокрема, на порушення вимог глави 23

та 36 КПК України, суддя не провів попередній розгляд справи, на що вказує

відсутність відповідної постанови та протоколу; 

не  призначив дану справу до

розгляду у судове засідання, не зазначив час і місце розгляду справи, список

осіб, які підлягають виклику у судове засідання, не повідомив згідно ч. 1

ст.442 КПК,  службу у справах

неповнолітніх і міліцію у справах неповнолітніх про розгляд справи, що є

обов'язковим і є порушенням права на захист неповнолітніх.

          Розглядаючи дану справу з 29 лютого

2008 року, суд безпосередньо порушив вимоги ст. 447-448 КПК  України, не усунув неповноту, однобічність та

необ'єктивність досудового слідства, не виконав вимоги ст. 64 КПК України,  і сам допустив неповноту та  однобічність дослідження обставин справи  і невідповідність висновків суду фактичним

обставинам справи.

          У судовому засіданні не

заслуховувались пояснення законних представників неповнолітніх ОСОБА_2 - бабусі

ОСОБА_7,  та ОСОБА_4 -  матері, ОСОБА_1; докази, які доводять

вчинення даними неповнолітніми особами суспільно  небезпечного діяння,  не перевірялись і не аналізувались, і взагалі

їх виклад, обґрунтування і належне мотивування 

відсутні у постанові суду.

         Судом не досліджувались і не дано

відповідної оцінки матеріалам перевірки заяви громадянки ОСОБА_5 щодо

конфліктної ситуації з участю її неповнолітньої дочки та неповнолітніх ОСОБА_2

та ОСОБА_4, на підставі яких органами відділу кримінальної міліції у справах

неповнолітніх  Ніжинського МРВ УМВС від

02.07.2007 року було винесено постанов про відмову в порушенні кримінальної

справи щодо неповнолітніх за відсутністю в їх діях складу злочину за ст. 296 КК

України.

           Судом також не перевірено і не дано

оцінки, з яких підстав органи досудового слідства визнали законним

представником неповнолітнього ОСОБА_2 його бабусю, ОСОБА_7, 1939 року

народження, інваліда 1 групи по зору, в той час, як  у нього є мати, ОСОБА_8, 1974 року

народження,  яка визнана цивільним

відповідачем /а.с. 45/, даних про позбавлення її батьківських прав у справі

немає, а відповідно до бабусі відсутні дані про визнання її опікуном чи

піклувальником стосовно неповнолітнього внука, чим в даному випадку порушена

ст. 32 п. 10 КПК України.

          Суд також не з'ясував стан

здоров'я  та загального розвитку

неповнолітніх, зокрема, неповнолітнього ОСОБА_4, щодо якого у справі є довідка

/а.с.99/  про перебування на обліку у

психоневрологічному диспансері з приводу олігофренії.

          Ні органами досудового слідства, ні

судом не було з'ясовано, чи міг цей неповнолітній повністю усвідомлювати

значення своїх дій і в якій мірі керувати ними, бо медичне обстеження  або відповідна експертиза проведені не були.

          По справі суд не запрошував у судове

засідання представників служби та міліції у справах неповнолітніх, а при

присутності представника відділу  опіки

та  піклування  виконкому міськради, на порушення ст. 442

КПК, суд  не вияснив його думку з приводу

найбільш ефективного примусового заходу виховного характеру до неповнолітніх,

зокрема, щодо ОСОБА_2, якого постановили на облік в службу у справах

неповнолітніх з 17.10.2006 року як дитину, яка проживає в сім'ї, де батьки

ухиляються від виконання батьківських обов'язків /а.с. 86/, а обмежився тільки

думкою про те, чи не було тиску на неповнолітніх свідків при їх допиті у суді

/а.с. 128-129/.

          В даному випадку, органи досудового

слідства належним чином не виконали вимоги ст. 433 КПК України, а суд, не

усунувши ці недоліки, постановив передчасне незаконне рішення.

          Вищенаведені порушення  є істотними порушеннями відповідно до  ч.1 ст. 370 КПК України, бо перешкоджали суду

повно та всебічно розглянути справу і постановити законну, обґрунтовану і

справедливу постанову, тому при новому розгляді справи необхідно усунути

виявлені порушення закону і прийняти відповідне рішення. 

          На підставі викладеного, керуючись

ст. 356, 365-366, 377, 379 КПК України, колегія суддів, -

                                                У Х В А Л И

Л А  :

          Апеляцію законного представника

неповнолітнього  ОСОБА_4 - ОСОБА_1 -

задовольнити, а постанову Ніжинського міськрайонного суду від 14 березня 2008

року, якою неповнолітнім ОСОБА_2та ОСОБА_4застосовано примусові заходи

виховного характеру у виді застереження, - скасувати і справу направити на

новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суддів зі стадії

попереднього розгляду.

Головуючий

-

Судді -