Рішення

від 25.04.2008 по справі 15/496пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв

ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.08                                                                                

Справа № 15/496пн

за

позовом

Марківського районного

споживчого товариства, смт.

Марківка Луганської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

смт. Марківка

Луганської області

про усунення

перешкод у здійсненні права власності

Суддя  Пономаренко Є.Ю.

За

участю представників сторін:

від

позивача -не прибув;

від

відповідача

-ОСОБА_2., довіреність № 2126 від 28.12.07.

Суть

спору: позивачем

заявлена вимога про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні

позивачем права власності на частину магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та обладнання

-гірки приставні у кількості 11 штук, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 -шляхом

його повернення позивачу - Марківському районному споживчому товариству. 

Представники

позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач

та його представник проти позову заперечили.

В

судовому засіданні 22.04.2008р. суд закінчив розгляд справи та оголосив перерву

до 25.04.2008р. о 10 год. 50 хв. для підготовки повного тексту рішення, про що

було оголошено в засіданні.

Клопотання

відповідача про закриття провадження по справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК

України у зв'язку з відсутністю предмету спору судом відхилено з наступних

підстав. Позивач наполягає на заявленій вимозі про повернення відповідачем

спірного приміщення. Спірне приміщення відповідачем не повернуто позивачу у

встановленому порядку (належних доказів суду не надано). Так, позиція

відповідача про відсутність предмету спору у даній справі є хибною.

В

судовому засіданні 22.04.2008р. відповідачем заявлено клопотання про

призупинення провадження у справі за яким він просить:

-

«призупинити провадження у справі №15/496пн, направивши матеріали для перевірки

обставин передачі спірного приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого у

АДРЕСА_1Марківському райспоживтовариству на предмет порушення Закону України

«Про приватизацію державного майна»;

-

«матеріали перевірки надіслати в Луганську обласну прокуратуру, по скільки  в діях по приватизації приймали участь

керівники Марківської селищної ради, Марківського БТІ, Марківського

райспоживтовариства, що не виключає можливості тиску на прокурора Марківського

району».

Клопотання

судом відхилено з наступних підстав:

-

доводів та доказів щодо наявності факту кримінального злочину у спірному

правовідношенні суду не надано;

-

обставини справи, необхідні для вирішення спору у спірному правовідношенні по

звільненню відповідачем, як колишнім орендарем спірного приміщення, можуть бути

встановлені судом в порядку господарського судочинства;

-

безпідставне зупинення провадження у справі призведе до подальшого незаконного

користування відповідачем спірним приміщення;

-

відповідач не позбавлений права звернутися особисто до правоохоронного органу

за наявності у нього відомостей про скоєння злочину;

Також,

відповідачем в судовому засіданні заявлено клопотання про залучення до участі у

справі посадових осіб Марківського БТІ, Марківської селищної ради та

Марківського райспоживтовариства з метою з'ясування та усунення протиріч, які

виникли після надання трьох свідоцтв про власність на спірне приміщення. При

цьому, представник відповідача усно зазначив, що вказані особи мають бути

залучені до справи як свідки.

Відповідно

до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона

повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт

наявності права власності на нерухоме майно має бути підтверджено письмовими

доказами.

Такі

письмові докази надані суду. Вони будуть оцінені при мотивуванні прийнятого

рішення.  Доводи відповідача про

наявність протиріч між наданими суду доказами щодо права власності саме на

спірне приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»є помилковими, про що буде наведено

нижче при оцінці доказів. Відтак, відсутня необхідність у виклику вказаних

позивачем посадових осіб. Крім того, рішення у справі не впливає на права та

обов'язки  БТІ та селищної ради щодо

сторін у справі, враховуючи також предмет спору.

Залучення

до участі у справі свідків господарським судочинством не передбачено.

Крім

того, відсутній процесуальний строк вирішення спору у даній справі, достатній

для відкладення розгляду справи та забезпечення повідомлення осіб, які не брали

участь в засіданні.

Розглянувши

матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між

позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, 01.12.2006р.

укладено договір оренди №14.

Об'єкт

оренди за даним договором - приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»площею 57,34м2,

розташоване у АДРЕСА_1, та обладнання - гірки приставні у кількості 11 шт.

передано орендарю за актом прийому-передачі від 01.12.2006р.

Строк

дії договору оренди №14 встановлено положеннями п. 1.4. договору з 01.12.2006р.

по 31.10.2007р.

Листом

Марківського районного споживчого товариства від 26.09.2007р. №82, адресованого

відповідачу, останнього повідомлено про те, що договір оренди від 01.12.2006р.

№14 закінчується 31.10.2007р. Новий договір оренди буде укладатися на нових

умовах по конкурсу. При цьому, також орендарю запропоновано взяти участь у конкурсі.

Вказаного листа було отримано відповідачем у справі 26.09.2007р. В Газеті

«Радянське слово»від 13.10.2007р. №81 надруковано оголошення щодо передачі в

оренду магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Відповідачем

до Марківського районного споживчого товариства подано заяву від 26.09.2007р.,

за якою він просить надати в оренду приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»площею

57,34м2, розташованого у АДРЕСА_1, та обладнання - гірки приставні у

кількості 11 шт. При цьому, відповідач усвідомлював, що договір оренди від

01.12.2006р. №14 не буде пролонгований на той же строк і на тих же умовах.

29.10.2007р.

Марківським районним споживчим товариством переможцем  конкурсу з передачі майна споживчого

товариства в оренду визначено іншу (не позивача у даній справі) особу.

Згоди

щодо умов договору оренди спірного майна на новий строк між підприємцем

ОСОБА_1та  Марківським районним споживчим

товариством досягнуто не було.

Наведені

обставини також встановлені судом при розгляді справи №15/484пд, рішення у якій

набрало законної сили.

У

зв'язку з наявністю спору щодо правовідносин з оренди спірного майна

ОСОБА_1звернулася з позовною заявою за захистом своїх прав орендаря, що

розглянута у справі №15/484пд, за якою просила: визнати проведений орендодавцем

29.10.2007р. конкурс з передачі в оренду частини магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»,

розташованого за адресою: АДРЕСА_1, недійсним і скасувати його результати

та  визнати договір оренди №14 від

01.12.2006р. (укладений між сторонами у справі) дійсним до 17.07.2008р.

Рішенням

Господарського суду Луганської області від 08.01.2008р. у задоволенні позову

ОСОБА_1було відмовлено повністю.

Постановою

Луганського апеляційного господарського суду вказане рішення місцевого

господарського суду залишено без змін та відповідно набрало законної сили.

Тому,

заперечення відповідача у даній справі №15/496пн, наведені у відзиві на позовну

заяву, про те, що договір оренди продовжений до 17.07.2008р., є

необґрунтованими та відхилені судом.

Підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків, за ст. 11 Цивільного кодексу України,

є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно

до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди  одна сторона (орендодавець) передає другій

стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для

здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма визначена у ч.

1 ст. 759 ЦК України.

Згідно

ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк,

встановлений договором.

Строк

дії договору оренди №14 від 

01.12.2006р., укладеного між сторонами, у справі встановлено з

01.12.2006р. по 31.10.2007р. (п. 1.4. договору).

Згідно

ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 4.7.1 договору оренди договір

оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Виходячи

з вищенаведених обставин, встановлених судом у даній справі та справі

№15/484пд, договір припинив свою дію 31.10.2007р. за закінченням строку, на

який його було укладено, враховуючи лист орендодавця (позивача у справі) від

26.09.2007р. №82, який одержано орендарем, що доведено у справі №15/484пд, та

іншу переписку сторін. Так, орендар знав волевиявлення орендодавця про не

продовження дії договору оренди №14 від 

01.12.2006р. на той же строк і на тих же умовах, як безпосередньо перед

закінченням строку дії, так і про незмінність цієї позиції протягом місяця

після закінчення строку дії договору. Припинення договору оренди за закінченням

строку дії (тобто не продовження договору на той самий строк і на тих самих

умовах) не заперечується відповідачем.

Крім

вираження волі щодо не подовження договору в місячний строк після закінчення

строку договору, також слід зазначити, що і вираження такої волі безпосередньо

перед закінченням строку дії договору -листом від 26.09.2007р. №82 теж є

належним повідомленням для припинення договору і унеможливлення його

продовження за ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України з наступних підстав.

Норми

зазначених статей не носять імперативний характер в частині початку відліку

такого строку і не встановлюють правовим наслідком недійсність такого

попередження в тому разі, коли воно направлено позивачу до спливу строку дії

договору. Важливо, щоб це попередження було заявлено не пізніше

місячного строку після закінчення терміну дії договору і було доведено до

відома орендодавця.

Така

ж позиція була викладена і Вищим господарським судом України при касаційному

перегляді у справі №15/532пн.

Доказів

користування на даний час спірним майном на належній правовій підставі

відповідачем суду не надано.

Відповідно

до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач

зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була

одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в

договорі.

Відповідно

до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета

договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується

сторонами договору.

За

загальним правилом оформлення акту приймання-передачі покладається на сторону,

яка зобов'язана передати річ, тобто при укладенні договору оренди -на

орендодавця, а при припиненні дії договору -на орендаря.

Також,

відповідно до п. 2.3.11 договору орендар зобов'язаний повернути майно по

закінченні строку дії цього договору зазначеного у п. 1.4., а також у випадку

дострокового розірвання договору. Повернення майна здійснюється за актом

приймання-передачі.

Майно,

що було об'єктом оренди за вказаним договором, не повернуто відповідачем

позивачу за актом приймання-передачі.

Крім

того, факт користування на час вирішення спору у даній справі спірним майном

-частиною магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та

розміщеному у ньому обладнанні (гірками приставними у кількості 11 штук),

підтверджено безпосередньо відповідачем - ОСОБА_1в судовому засіданні

22.04.2008р. у якому здійснювалася звукова фіксація судового процесу.

Зазначеними

діями відповідача по незаконному утриманню спірного майна позивачеві чиняться

перешкоди у реалізації його правомочностей власника.

Таким

чином, у зв'язку з тим, що орендоване майно не повернуто відповідачем у

встановленому договором та законом порядку позовна вимога про повернення майна

підлягає задоволенню.

Доводи

відповідача щодо суперечливості документів про право власності позивача на

приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», судом відхиляються з наступних підстав.

Право

власності Марківського районного споживчого товариства на об'єкт

під назвою нежитлове приміщення магазину

«ІНФОРМАЦІЯ_1», розташоване у АДРЕСА_1, загальною площею 164,37м2,

підтверджується свідоцтвами про право власності та витягом про перереєстрацію

права власності.

Відповідно

ж до наданого відповідачем свідоцтва про право власності на нерухоме майно від

27.07.07. територіальній громаді селища Марківка належить багатоквартирний житловий

будинок площею 2866,4 кв.м.

Загальна

площа усіх житлових та нежитлових приміщень будинку по АДРЕСА_1, складає 3367,8

кв.м. (про що вказано в листі БТІ від 18.04.08 №216), з якої вбудоване нежитлове

приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», право власності на яке

зареєстроване за  Марківським районним споживчим

товариством, займає 164,37м2, а за територіальною громадою

зареєстровано 2866,4 кв.м. як багатоквартирний житловий

будинок.  При цьому, приміщення

магазину площею 164,37м2 є окремим об'єктом права власності (1/1

частка), який належить позивачу на праві власності, як і багатоквартирний

житловий будинок площею 2866,4 кв.м. є окремий об'єкт права власності (1/1

частка) зареєстрованим за громадою.

Відповідно

до ч. 4 ст. 4 Житлового кодексу Української РСР до житлового фонду не

входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних,

побутових та інших потреб непромислового характеру.

Так,

нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» не входить до житлового фонду, є

власністю іншої особи (позивача), а ніж житловий фонд, а тому обґрунтовано не

включено до свідоцтва про право власності від 27.07.2007р., за яким

багатоквартирний житловий будинок площею 2866,4 кв.м. належить територіальній

громаді селища Марківка.

Відтак,

надані свідоцтва про право власності не суперечать одне одному.

Свідоцтво

про право власності на зареєстроване за позивачем нежитлове приміщення магазину

«ІНФОРМАЦІЯ_1»від 18.04.2008р., як і свідоцтво про право власності на

зареєстрований за територіальною громадою житловий будинок,  видані одним і тим же органом та підписані

однією і тією ж посадовою особою -головою виконавчого комітету Марківської

селищної ради  Дзюбою І.А. Відсутня

помилка в оформленні права власності та зазначені свідоцтва не засвідчують

право власності на одне й те саме майно за різними особами.

Доказів

визнання недійсним правовстановлюючих документів про право власності позивача

на спірне майно суду не надано. Навіть якщо в подальшому такий спір і матиме

місце, то це не впливає на законність користування відповідачем зазначеним

майном на даний час.

Таким

чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно

до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача та

стягуються з нього на користь позивача у складі: 85 грн. 00 коп. державного

мита, а також 118 грн. 00 коп.  витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зайве сплачене державне

мито у сумі 17 грн., перераховане платіжним дорученням від 12.11.2007р. № 215

підлягає поверненню позивачу.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 

44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.

Позов задовольнити повністю.

2.

Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

повернути Марківському районному споживчому товариству (смт. Марківка

Луганської області, вул. Енгельса, б. 2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ

01745015) приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»площею 57,34м2, та

обладнання - гірки приставні у кількості 11 шт., розташоване уАДРЕСА_1

3. Стягнути

з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер

НОМЕР_1) на користь Марківського районного споживчого товариства (смт. Марківка

Луганської області, вул. Енгельса, б. 2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ

01745015) державне мито у сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в сумі 118 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу.

4.

Повернути Марківському районному споживчому товариству (смт. Марківка

Луганської області, вул. Енгельса, б. 2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ

01745015) зайво сплачене за платіжним дорученням від 12.11.2007р. № 215

державне мито у сумі 17 грн. Підставою для повернення сплаченого державного

мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В

судовому засіданні було оголошено повний текст рішення.

На

підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його проголошення.

Суддя

Є.Ю.

Пономаренко