Рішення

від 21.03.2008 по справі 11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  11/20

21.03.08

За

позовом

ОСОБА_1

до 

1)          Товариства з обмеженою

відповідальністю «Гудвіл-Груп», 2)         

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Груп», 3)          Товариства з обмеженою

відповідальністю «Аверс Груп»

про

зобов'язання

вчинити дії.

Суддя  Євсіков О.О.

Представники

сторін:

від

позивача      

ОСОБА_1.,

ОСОБА_2.  (представник за дов.);

від

відповідачів 

не

з'явились.

У

судовому засіданні 21.03.2008 за згодою представників позивача на підставі ст.

85  ГПК 

України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач

з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.02.2008 звернувся до

Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання правонаступників

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гастроном № 3 «Слов'янський»-

Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ-ГРУП», Товариства з обмеженою

відповідальністю «РЕНТ ГРУП»та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС

ГРУП»переоцінити об'єкти основних засобів, що входили до основних фондів ТОВ

«Гастроном № 3 «Слов'янський»станом на 24.04.2001, а саме нежиле напівпідвальне

вбудоване приміщення, яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, у встановленому

законом порядку.

Ухвалою

Господарського суду м. Києва від 23.01.2008 порушено провадження в

господарській справі, призначено її розгляд, який неодноразово відкладався у

зв'язку з неявкою відповідачів та необхідністю отримати додаткові докази.

Також

суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача від 29.02.2009 про

направлення запиту до Київського міського бюро технічної інвентаризації та

реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна щодо надання відомостей

про власника нежилих приміщень, площею 206 кв. м, за адресою,АДРЕСА_1, які

раніше належали ТОВ Гастроном № 3 Слов'янський.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Гастроном № 3 «Слов'янський»(правонаступниками

якого є відповідачі) відповідно до п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського

обліку 7 „Основні засоби” (далі -Положення), затверджено наказом Міністерством

фінансів України від 27.04.2000 № 92, в редакції від 27.11.2000, яка діяла на

момент виключення позивача із складу учасників ТОВ «Гастроном № 3

«Слов'янський», мало переоцінювати об'єкт основних засобів (нежиле приміщення

площею 206 кв. м, за адресою:АДРЕСА_1), оскільки його залишкова вартість значно

(більш як на 10 відсотків) відрізнялася від справедливої вартості на дату

балансу.

Оскільки

вказаної переоцінки здійснено не було, позивач просить у судовому порядку

зобов'язати відповідачів здійснити таку переоцінку.

Відповідачі

відзивів на позовну заяву не надали, явку представників в судове засідання не

забезпечили.

У

зв'язку з нез'явленням представників відповідачів та ненаданням витребуваних

доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення

розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачам за всіма

наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в їх установчих та

реєстраційних документах.

Відповідно

до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши

подані документи і матеріали, заслухавши 

пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі

фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які

мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як

підтверджено матеріалами справи. на підставі рішення членів трудового колективу

від 07.12.1995 було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Гастроном

№ 3 «Слов'янський», правонаступниками 

якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ-ГРУП»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТ ГРУП»та Товариство з обмеженою

відповідальністю «АВЕРС ГРУП».

До

квітня 2001 року одним із співзасновників та учасників ТОВ «Гастроном № 3

«Слов'янський»був гр. ОСОБА_1(далі - позивач).

Рішенням

зборів цього товариства, оформленим протоколом № 1 від 24.04.2001, позивача

було виключено із складу учасників товариства.

Відповідно

до статті 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з

товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна

товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата

провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і

в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства

вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику,

який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в

даному році до моменту його виходу.

Матеріалами

справи підтверджено, що до свого виходу Позивач володів 10,61 процентами

статутного фонду ТОВ «Гастроном № 3 «Слов'янський».

Згідно

зі ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»(який був чинним на час

виходу позивача зі складу учасників Товариства) майно підприємства становлять

основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких

відображається в самостійному балансі підприємства.

Товариством

«Гастроном № 3 «Слов'янський»було надано баланс станом на 01.05.2001, в якому

відображалось, що вартість майна товариства складає 303.000,00 гривень.

Позивач

зазначає, що на той момент у власності товариства знаходилися нерухоме

нежитлове приміщення та цінне рухоме майно. При цьому позивач стверджує, що

реальна вартість цього майна значно перевищувала вартість, відображену у

балансі Товариства.

Позивач

стверджує, що ТОВ «Гастроном № 3 «Слов'янський»(правонаступниками якого є

відповідачі) відповідно до п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7

„Основні засоби” (далі -Положення), затверджено наказом Міністерством Фінансів

України від 27.04.2000 року № 92 (в редакції від 27.11.2000, яка діяла на

момент виключення позивача із складу учасників ТОВ «Гастроном № 3

«Слов'янський») мало переоцінити об'єкт основних засобів (нежиле приміщення

площею 206 кв. м, за адресою:АДРЕСА_1), оскільки його залишкова вартість значно

(більш як на 10 відсотків) відрізнялася від справедливої вартості на дату

балансу.

Відповідно

до наданого позивачем висновку експерта ТОВ «Спеціалізоване агентство

нерухомості «Вогні Києва»вартість нерухомого майна товариства станом на 01.04.2001

становила від 4.250 гривень до 5.300 гривень за один м.кв. Товариству

«Гастроном № 3 «Слов'янський»на праві власності на момент виходу Позивача

належало приміщення, площею 206,0 кв.м. Таким чином, позивач стверджує, що

реальна вартість майна становила від 875.500,00 гривень до 1.091.800,00

гривень.

Оскільки

при виключенні з Товариства «Гастроном № 3 «Слов'янський»Позивачу було

виплачено суму, пропорційну балансовій вартості майна товариства, яка була

нижчою за вищевказану позивачем вартість на дату балансу, права Позивача, на

його думку, були порушені та підлягають судовому захисту.

До

матеріалів справи долучено рішення Апеляційного суду міста Києва від 22.12.2004

у справі 22-6816 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гастроном № 3 «Слов'янський»про

виплату вартості частини майна і прибутку товариства.

Вказаним

рішенням, яке набрало законної сили та є чинним станом на день розгляду

господарської справи № 11/20, зобов'язано Товариство з обмеженою

відповідальністю  "Гастроном № 3

"Слов'янський" виплатити на користь ОСОБА_1 вартість частини майна та

прибутку товариства у розмірі 32.148 грн. 30 коп.

Рішення

Апеляційного суду міста Києва від 22.12.2004 встановлено наступне.

Як

підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1. був учасником ТОВ "Гастроном № 3

"Слов'янський" і володів 10.61 процентами статутного фонду

товариства.

Рішенням

загальних зборів засновників товариства від 24.04.2001 ОСОБА_1. виключений зі

складу засновників.

Стаття

54 Закону України "Про господарські товариства" встановлює, що при

виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується

вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.

Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з

товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за

згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній

формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку,

одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Відповідне

положення містить і Установчий договір про заснування і діяльність товариства.

Оскільки

позивач вийшов зі складу товариства 24.04.2001, то він, відповідно до ст. 54

Закону України "Про господарські товариства" і п. 16 Установчого

договору, після затвердження звіту за 2001 рік і в строк до 12 місяців з дня

виходу має право на отримання вартості частини майна товариства, пропорційній

його частці у статутному фонді, та на виплату належної йому частини прибутку,

одержаного товариством до моменту його виходу.

Відповідно

до ст. 10 Закону України "Про підприємства" майно підприємства

становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість

який відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами

формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників,

доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів

господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших

кредиторів капітальні вкладення і дотації з бюджетів, надходження від

роздержавлення і приватизації власності, придбання майна іншого підприємства,

організації, безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій,

підприємств і громадян, інші джерела, не заборонені законодавчими актами

України.

Згідно

із ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є

власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність,

продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності,

одержаних доходів, іншої майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Статтею 21 цього Закону визначено порядок розподілу майна при ліквідації

товариства, згідно якого грошові кошти, що належать товариству, включаючи

виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті

праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед

бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими

кредиторами, розподіляються між учасниками товариства.

Згідно

з балансом товариства станом на 01.05.2001, тобто на час виходу позивача з

товариства вартість його майна складала 303.000 грн., частка позивача

відповідно -32.148 грн. 30 коп.

За

таких обставин на користь позивача підлягала сплаті сума у розмірі 32.148 грн.

30 коп., що також встановлено рішенням Апеляційного суду міста Києва від

22.12.2004 у справі 22-6816.

В

ході розгляду справи Господарський суд м. Києва дійшов висновку про задоволення

клопотання позивача від 29.02.2009 про направлення запиту до Київського

міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти

нерухомого майна щодо надання відомостей про власника нежилих приміщень, площею

206 кв. м, за адресою,АДРЕСА_1, які раніше належали ТОВ Гастроном № 3

Слов'янський.

На

запит суду Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права

власності на об'єкти нерухомого майна повідомило (лист від 17.03.2008 № 9505),

що станом на 13.03.2008, по даним книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду за

адресою АДРЕСА_1проведена реєстрація права власності на нежилі приміщення (гр.

прим. № 54) (в літ. А) загальною площею 205,9 м2 за ТОВ "Гудвіл-Груп"

на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.10.2007.

Таким

чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент Груп» та Товариство з

обмеженою відповідальністю «Аверс Груп», до яких позивачем заявлено позовні

вимоги як до співвідповідачів у справі, не є власниками вказаного приміщення,

між позивачем та вказаними товариствами відсутні будь-які правові відносини чи

зобов'язання перед позивачем, які б стосувалися предмета спору.

Відповідно

до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у

справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно

до пункту 3.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.94

№02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81

Господарського процесуального кодексу України»- в разі припинення існування

предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося

неврегульованих питань, господарський суд припиняє провадження у справі у

зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України).

Оскільки

судовий спір виник у зв'язку з діями позивача через безпідставне подання позову

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Груп»та Товариства з обмеженою

відповідальністю «Аверс Груп», зобов'язання яких перед позивачем відсутні,

провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ «Рент Груп»та

ТОВ «Аверс Груп», підлягає припиненню.

Відповідно

до преамбули Закону України від 12.07.2001 „Про оцінку майна, майнових прав та

професійну оціночну діяльність в Україні” цей Закон визначає правові засади

здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в

Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення

системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та

інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та

використання її результатів.

Відповідно

до ст. 1 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні” положення цього Закону поширюються на правовідносини, які

виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать

фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а

також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її

межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України,

використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності

в Україні.

Відповідно

до ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні” оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це

процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою

нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі -

нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності

суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно

до ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні” оцінка майна проводиться у випадках, встановлених

законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на

вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення

оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадках: переоцінки основних фондів

для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно

до ст. 9 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні” методичне регулювання оцінки майна здійснюється у

відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних

стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України,

методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням

вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів

України або Фондом державного майна України.

Розроблення

нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних

стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші

органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш

авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи.

Нормативно-правові

акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити

положенням (національним стандартам) оцінки майна.

Положення

(національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому

числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та

особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки,

вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

Положення

(національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування

оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і

обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів

вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами

Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою

суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті

оцінки, визначається ринкова вартість.

Положення

(національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами

оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності

та в будь-яких випадках її проведення.

У

разі провадження спільної господарської діяльності оцінка частки майна, яке

вноситься іноземним суб'єктом господарювання, проводиться відповідно до

нормативно-правових актів з оцінки майна, визначених цим Законом.

Відповідно

до ст. 10 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну

оціночну діяльність в Україні” оцінка майна проводиться на підставі договору

між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником

оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо

оцінки майна.

Відповідно

до ст. 12 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну

оціночну діяльність в Україні” звіт про оцінку майна є документом, що містить

висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна

суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до

договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку

майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної

діяльності.

Вимоги

до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування

встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст

звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених

процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт

оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та

підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної

діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування

самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна

передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом

оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна

додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню

керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно

до ст. 16 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів

України від 10.12.2003 N 1891, із змінами і доповненнями, внесеними  постановою Кабінету Міністрів України  від 14.09.2005 N 904, укладення договору на

проведення оцінки майна здійснюється в порядку, встановленому Законом України

"Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в

Україні".

При

цьому державні органи приватизації виступають замовниками оцінки майна, яка

проводиться для цілей приватизації (корпоратизації), у тому числі для створення

холдингових і державних акціонерних компаній, а також у випадках повернення

об'єктів приватизації у державну власність.

Державні

органи приватизації можуть виступати замовниками оцінки майна, яка проводиться

у разі внесення державного майна до статутних фондів господарських товариств.

В

інших випадках замовниками оцінки майна виступають особи, яким зазначене

майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних

підставах, а також ті, які замовляють проведення оцінки майна за дорученням

зазначених осіб.

Відповідно

до п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” (далі

-Положення), затверджено наказом Міністерством Фінансів України від 27.04.2000

року № 92, в редакції від 27.11.2000, підприємство переоцінює об'єкт основних

засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків)

відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки

об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів

групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Відповідно

до ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні”, в редакції, яка діяла на момент виключення позивача із складу

учасників ТОВ «Гастроном № 3 «Слов'янський»та діє станом на день розгляду

спору, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня

реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання

організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його

власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до

законодавства та установчих документів.

Відповідальність

за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів

здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження

оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну,

але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган

(посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до

законодавства та установчих документів.

Підприємство,

зокрема, самостійно:

визначає

облікову політику підприємства;

обирає

форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і

способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад,

встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і

технології обробки облікових даних;

розробляє

систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і

контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання

бухгалтерських документів;

Відповідальність

за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією

підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання

ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну

комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Відповідно

до ст. 10 вказаного Закону для забезпечення достовірності даних бухгалтерського

обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити

інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і

документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти

і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником

(керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим

згідно з законодавством.

З

наведених норм законодавства вбачається, що прийняття рішення щодо оцінки

(переоцінки) об'єктів основних засобів (в т.ч. приміщення, яке знаходиться за

адресою:АДРЕСА_1) належить виключно до компетенції власника вказаних засобів -

Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУДВІЛ-ГРУП», якому вони належать на

законних підставах.

При

цьому законодавством не передбачено можливості (права) колишнього учасника

товариства вимагати у нього (його правонаступника) як законного власника

активів переоцінки таких активів з тих чи інших підстав.

Згідно

з балансом товариства станом на 01.05.2001, тобто на час виходу позивача з

товариства вартість його майна складала 303.000 грн., частка позивача

відповідно -32.148 грн. 30 коп., що встановлено рішенням Апеляційного суду м.

Києва.

Позивач

не надав суд належних та допустимих доказів, які б свідчили про неправомірність

визначення вартості вказаного майна (303.000 грн.) станом на 01.05.2001; обґрунтованого

розрахунку його ринкової вартості на той період, як і, власне, доказів

наявності розбіжності між балансовою та ринковою вартістю вказаного активу. Суд

не приймає як доказ підтвердження вартості основних засобів товариства

експертний висновок Спеціалізованого агентства нерухомості «Вогні Києва»від

01.07.2004, оскільки вартість майна відображається у балансі товариства, а

наданий висновок ґрунтується виключно на припущеннях.

Відповідно

до ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може  бути 

утворений  за  рішенням власника (власників) майна або

уповноваженого ним (ними) органу, а у 

випадках,  спеціально  передбачених 

законодавством,  також  за рішенням 

інших органів,  організацій і

громадян шляхом заснування нового, 

реорганізації  (злиття,  приєднання, 

виділення,  поділу, перетворення)

діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно

до ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання

здійснюється шляхом  його реорганізації

(злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням

власника (власників) чи уповноважених 

ним органів, за рішенням інших осіб 

-  засновників суб'єкта  господарювання  чи їх правонаступників,  а 

у  випадках, передбачених цим

Кодексом, - за рішенням суду.

Судом

також встановлено, що згідно з п.п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою

відповідальністю „Гудвіл-Груп”, затвердженого 25.07.2007 (копія у справі),

вказане товариство створено внаслідок поділу Товариства з обмеженою

відповідальністю «Гастроном № 3 «Слов'янський»(код ЄДРПОУ 19133927) на основі

рішення, прийнятого зборами Товариства з обмеженою відповідальністю

„Гудвіл-Груп” від 25.07.2007.

Таким

чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гастроном № 3

«Слов'янський»(код ЄДРПОУ 19133927) на момент розгляду справи є припиненим, а

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гудвіл-Груп” є окремою юридичною

особою.

Відповідно

до ч. 4 ст. 59 ГК України у  разі  поділу 

суб'єкта  господарювання усі його

майнові права і обов'язки переходять за роздільним  актом 

(балансом)  у відповідних  частках 

до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього

поділу. У разі виділення одного  або

кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за

роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки

реорганізованого суб'єкта.

Відповідно

до п. 1.2 Статуту  Товариства з обмеженою

відповідальністю „Гудвіл-Груп” останнє є правонаступником Товариства з

обмеженою відповідальністю «Гастроном № 3 «Слов'янський»в частині права,

обов'язків та майна, визначених Розподільчим балансом Товариства з обмеженою

відповідальністю «Гастроном № 3 «Слов'янський»25.07.2007.

При

цьому суд відзначає, що обов'язок щодо переоцінки майна (нежилого приміщення,

яке знаходиться за адресою:АДРЕСА_1), який, на думку позивача виник у

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гастроном № 3 «Слов'янський»у 2001

році відповідно до п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7

„Основні засоби”, не може переходити до ТОВ „Гудвіл-Груп” за роздільним актом

(балансом), оскілки за розподільчим атом переходять виключно майнові права і

обов'язки.

Обов'язки

ж, які виникають в однієї юридичної особи в силу вимог законодавства (як то

проведення переоцінки активів), не можуть бути передані іншій юридичній особі

за розподільчим актом.

Таким

чином на ТОВ „Гудвіл-Груп” не може бути покладено обов'язку щодо переоцінки

об'єктів основних засобів, що входили до основних фондів окремої юридичної

особи -попереднього власника -ТОВ «Гастроном № 3 «Слов'янський»станом на

24.04.2001, а саме нежилого напівпідвального вбудованого приміщення, яке

знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.

Крім

того суд бере до уваги і те, що при оцінці нерухомості (в т. ч. на конкретну

дату) враховується те лише середні ринкові чи справедливі ціни на нерухомість

відповідної категорії (з урахуванням місця її розташування цільового

призначення тощо), а й фактичний фізичний стан цієї нерухомості (фізичний знос,

потреби в капітальному чи поточному ремонті, підключення до систем комунікацій

тощо) з урахуванням вимог Методики оцінки майна, затвердженої Постановою

Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 N 1891, Національного стандарту № 1

«Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою

Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440.

Позивачем

не доведено, що з 2001 року нежиле напівпідвальне вбудоване приміщення, яке

знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, знаходиться в такому самому стані, не зазнало

відновлень, перетворень, ремонтів тощо, які практично могли б унеможливити його

переоцінку станом на 2001 рік.

Крім

того зобов'язання ТОВ «Гудвіл-Груп»здійснити переоцінку належного йому майна,

щодо права власності на яке спір не розглядається, було б порушенням

конституційного принципу вільного володіння і розпорядження власністю з урахуванням

того, що позивач просить переоцінити майно станом на час, коли воно

відповідачеві ще не належало і щодо якого у відповідача станом на день

прийняття рішення в даній справі не існує перед позивачем будь-яких

зобов'язань.

Розглядаючи

спір по суті, суд також відзначає про відсутність підстав для застосування

строків позовної давності, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України

позовна  давність  застосовується  судом 

лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до

винесення ним рішення.

Відповідачі

відзивів на позовну заяву не надали, явку представників в судове засідання не

забезпечили, заяв про застосування строку позовної давності не заявляли.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших

обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені позивачами у позовній заяві, суду

не надано.

З

урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються необґрунтованими і

такими, що не підлягають задоволенню.

У

відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись

ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В

задоволенні позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою

відповідальністю «Гудвіл-Груп», відмовити повністю.

Провадження

у справі в частині позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою

відповідальністю «Рент Груп»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс

Груп», припинити.

Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання як такого, що оформлене відповідно до ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                          

О.О. Євсіков

Дата підписання

рішення -26.03.2008.