Рішення

від 19.09.2011 по справі 24/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  24/257

19.09.11

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс-АБД”

до                     1) Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу

                         Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 

                         2) Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації      

про                   внесення змін до договору.

Суддя   Шевченко В.Ю.

Представники:

від позивача                 ОСОБА_1.(дов. б/н від 22.10.2009р.)

від відповідача - 1        ОСОБА_2. (дов. № 049-05/833-11 від 15.02.2011р.)

                                      ОСОБА_3. (дов. №049-05/834-11 від 15.02.2011р.)

від відповідача - 2        ОСОБА_4. (дов. №7 від 13.01.2011р.)

У судовому засіданні 19 вересня 2011 року, згідно вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.   

О  Б  С  Т  А  В  И  Н  И      С  П  Р  А  В  И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс - АБД" (надалі –позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до  Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі –відповідач - 1) та до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (далі –відповідач - 2)  про внесення змін до договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2011р. порушено провадження у справі № 24/257 та призначено до розгляду на 22.07.2011р.

Судове засідання 22.07.2011 р. відкладалося на 05.09.2011 р. у зв'язку з нез’явленням представника відповідача - 2.

У судове засідання 05.09.2011р. з’явилися представники сторін та надали пояснення по справі.

Представник позивача заявив усне клопотання про виправлення описки в ухвалах господарського суду від 30.05.2011 р. та 22.07.2011 р., а саме замість Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація зазначити Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація. Клопотання судом задоволено.

Представник позивача через канцелярію суду надав уточнення до позовної заяви.

Представник відповідача - 1 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву.

У судовому засідання 05.09.2011р. представник позивача також заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено, а розгляд справи відкладено на 19.09.2011р.

У судовому засіданні 19.09.2011 р. представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та надав додаткові пояснення.

Відповідач - 1 у судовому засіданні 19.09.2011 р. заперечив проти заявленого позову.

Відповідач - 2 у судовому засіданні 19.09.2011 р. заперечив проти заявленого позову та надав відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами докази, та з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд м. Києва.

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

21 листопада 2007 року Головним управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач –1), Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією (відповідач - 2 або замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс - АБД" (позивач або інвестор), укладено договір №1041 (далі договір №1041).

Договір від 21.11.2007 № 1041 був укладений у відповідності до рішення Київської міської ради від 27.02.2003р. № 271/431 “Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва”, яким затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів, методику розрахунку розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва.

Відповідно до п. 1.1 договору №1041,  його предметом є сплата інвестором пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв’язку із будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир –7 934, 00 кв.м.) з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 2 197, 00 кв.м. (в т.ч. офіси –760, 50 кв.м., магазини –1 436, 50 кв.м.),підземним паркінгом загальною площею 2 364, 00 кв.м. та відкритою автостоянкою площею 247, 560 кв.м. між будинком №20/2 по вул. Якіра та будинком №4 по вул. Сім’ї Хохлових у Шевченківському району м. Києва (п. 1.1. договору №1041).

Пунктом 1.2. договору №1041 встановлено, що розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1,2,3 та 4 становить 4 710, 95 тис. грн.

На виконання договору №1041, його сторонами були складені розрахунки обсягу пайової участі (внеску) у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста №1-4 (копії долучені до матеріалів справи), відповідно до яких визначені суми внеску що мали сплачуватися.  

Згідно п. 1.3. договору №1041, щомісячно сума платежу підлягає корегуванню відповідно до даних замовником документів, що підтверджують фінансування будівництва, за бюджетний кошт. Остаточна сума платежу розраховується з врахуванням наявних надходжень бюджетних коштів на момент проведення розрахунку, та може бути зменшена в залежності від остаточного співвідношення залучених бюджетних коштів та інвестиційних (приватних) коштів.

У відповідності до п. 2.1.1. договору №1041, інвестор зобов’язаний перерахувати пайовий внесок Головному управлінню економіки та інвестицій компенсацію у сумі 4 710, 95 тис. грн. в термін з грудня 2007р.  по травень 2009р. включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (з урахуванням п. 1.3. договору №1041).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору №1041 ним було сплачено в березні-травні 2008р. 1 761 390, 00 грн. пайових внесків та 50 730, 00 грн. пені, але у зв’язку із початком фінансової кризи та відмови фінансованих установ у кредитуванні будівництва будівельні роботи не були розпочаті, у зв’язку з чим позивач не мав можливості своєчасно виконати зобов’язання за договором №1041 та змушений був звертатися до відповідача з заявами про відстрочення сплати пайового внеску до 31.12.2011р.

Граничний розмір коштів, що залучалися для розвитку соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), відповідно до Постанови КМ України від 24.01.2007р. №40, яка діяла на момент укладання договору №1041, не міг перевищувати 10% від вартості спорудження житлових будинків, загальна кошторисна вартість будівництва житлового будинку відповідно до позитивного висновку комплексної державної експертизи від 13 листопада 2009р. в цінах 2007р. - 60 772, 936 тис. грн., тобто визначений в договорі розмір пайового внеску (4710, 95 тис. грн. без врахування індексу інфляції на момент оплати) становив приблизно 7,75% загальної кошторисної вартості будівництва житлового будинку.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 березня 2011р. в газеті «Голос України»№45 був опублікований та набув чинності Закон України від 17.02.2011р. №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пункт 7 Прикінцевих положень цього Закону встановлює: «Якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, чим визначено цим законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим законом».

Ст. 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності»встановлює, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати:

1)          10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2)          4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків...

Частиною 5 статті 30 вказаного Закону також встановлено: «... якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі об'єкти передаються у комунальну власність».

Відповідно до розрахунку позивача граничний розмір пайового внеску, розрахований ним виходячи 4% кошторисної вартості об'єкту - житлова частина, 10% кошторисної вартості - нежитлова частина, не може перевищувати 3 449 318,00 грн.

Кошторисна вартість зовнішніх інженерних мереж та об'єктів зовнішньої інфраструктури поза межами земельної ділянки для будівництва вказаного житлового будинку, за розрахунком відповідача, становить 2 817 234,00грн.

Тобто, за розрахунками позивача розмір пайового внеску у розвитку інфраструктури міста, зменшений на кошторисну вартість зовнішніх інженерних мереж та об'єктів зовнішньої інфраструктури поза межами земельної ділянки для будівництва має становити 632 084 грн.

Посилаючись на п. 7 Прикінцевих положень Закону «Про регулювання містобудівної діяльності»позивач вважає, що сторони договору №1041 зобов'язані привести його положення які врегульовують обсяги пайового внеску у відповідність до вимог вказаного закону, тобто внести зміни до його тексту.

Позивачем, листом від 06.03.2011р. №35юр (фактично лист від 06.04.2011р., відправлений по пошті 07.04.2011р.), запропонував відповідачу - 1 та відповідачу - 2 внести зміни до наступних пунктів договору №1041: пункту 1.2., підпункту 2.1.1. пункту 2.1., підпункту 3.1.2. пункту 3.1. та п.4.1. Договору №1041 викладенням вказаних пунктів у новій, запропонованій ним редакції:

«1.2. Пайовий внесок (кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту), встановлений на моменту укладання Договору згідно з розрахунками 1, 2, З та 4 (додатки до Договору) в розмірі 4710,95 тис. грн., не може перевищувати граничного розміру, визначеного відповідно до вимог ч.6 cm. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»в Розрахунку №5, що є невід'ємним додатком до Договору, який становить 3 449,318 тис. грн.

Пайовий внесок, визначений з врахуванням граничного розміру, на підставі ч.5 ст.30 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності»зменшується на 2817,23тис. грн. - суму кошторисної вартості інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких передбачено технічними умовами та розробленою на їх підставі проектно-кошторисної документацією поза межами земельної ділянки Замовника, та встановлюється в розмірі 632,084 тис. грн.

«2.1.1. Перерахувати пайовий внесок встановлений в абзаці другому п. 1.2. договору (з урахуванням раніше проведеної інвестором оплати) в термін до 01.12.2012 року на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету:

Одержувач: ГУДКУм. Києві; Банк одержувач: ГУДКУм. Києві;

МФО: 820019; Код ЄДРПОУ: 24262621;р/р 31517932700001.»

«4.1. У разі зміни на етапах затвердження робочої документації, завершення будівництва загальної кошторисної вартості об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, зміни кошторисної вартості інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки замовника, будівництво яких передбачено технічними умовами та розробленою на їх підставі проектно-кошторисної документації, Сторони зобов'язуються шляхом підписання додаткової угоди до цього договору скоригувати наведений у розрахунку №5 розмір пайового внеску з урахуванням змін загальної кошторисної вартості об'єкта та кошторисної вартості зовнішніх інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, що будуються поза межами земельної ділянки, наданої замовнику для будівництва об'єкта.

У випадку збільшення скоригованого відповідно до абзацу першого цього пункту розміру пайового внеску, якщо він перевищує розмір вже фактично сплаченого інвестором за цим договором пайового внеску, інвестор зобов'язується додатково перерахувати на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду місцевого бюджету кошти пайової участі на створення інженерно-транспортної інфраструктури в розмірі, що дорівнює різниці між скоригованим розміром внеску пайової участі та фактично сплаченими Інвестором за цим договором пайовим внеском на створення інженерно-транспортної інфраструктури міста. Терміни оплати додаткового пайового внеску визначаються додатковою угодою до договору ».

Позивач також запропонував підписати розрахунок №5 (додаток до договору №1041) в інший редакції.

Вказану вимогу позивач обґрунтовує посиланням на ч. 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка встановлює, що пайовий внесок повинен бути сплачений до введення об'єкту будівництва в експлуатацію, і відповідно до Прикінцевих положень Закону набуває чинності з 1.01.2013р.

Разом з тим, Закон «Про планування та забудову території», ст.27-1 якого встановлювала, що пайовий внесок повинен бути сплачений в терміни, визначені договором, але не пізніше 2-х місяців після введення будинку в експлуатацію, втратила чинність із набранням чинності Законом «Про регулювання містобудівної діяльності».

Розмір пайового внеску за договором №1041 розраховувався виходячи з проектно-кошторисної документації стадії «П»на будівництво об'єкту, та загальної кошторисної вартості, розрахованої за цінами 2007 року, і потребує коригування після розробки та затвердження проектної документації стадії «Р»(робочої документації) та за фактом виконання робіт з врахуванням фактичної вартості виконаних робіт та вартості збудованих зовнішніх інженерних мереж.

Враховуючи вказане, позивач запропонував іншим сторонам договору №1041 у підпункті 2.1.1. договору №1041 визначити термін сплати внеску пайової участі (з урахуванням вже оплаченої інвестором суми) до 31.12.2012р. та у п.4.1. договору №1041 здійснити коригування розміру пайової участі у разі зміни загальної кошторисної вартості будинку на момент затвердження проектної документації стадії «Р»(робочої документації) та завершення будівництва додатковими угодами до договору №1041.

Позивач вважає, що якщо скоригований розмір пайового внеску перевищуватиме розмір вже фактично сплаченого ним пайового внеску в сумі 1761 390,00грн., необхідно сплатити різницю між скоригованим розміром пайового внеску та фактично сплаченою сумою у терміни, визначені додатковою угодою.

Враховуючи зазначене, позивач наполягає на внесенні змін до договору №1041 від 21.11.2007р. та визнання додаткової угоди №1 до вищевказаного договору та розрахунку №5 шляхом ухвалення відповідного судового рішення.

05.09.2011р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог у зв’язку з припущеними ним технічними помилками. А саме, позивачем у новій редакції підпункту 2.1.1. договору №1041 від 21.11.2011р. (абзац 2 на арк.5 та абзац 2 на арк. 10 позовної заяви) відносно терміну сплати пайового внеску: термін сплати пайового внеску має відповідно до листа позивача від 06.03.2011р. №35юр з пропозицією укласти додаткову угоду має бути визначений «31.12.2012», а не «01.12.2012», як це зазначено у позовній заяві.

Заяву про зміну до редакції позов позивач також обґрунтовує тим, що Законом №2504-VI від 09.09.2010р. були внесені зміни до терміну дії ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», термін дії вказаної статті продовжено до 01.01.2013р.

В редакції додатку №5 до договору №1041 від 21.11.2007р. позивач вважає необхідним змінити назву з «розрахунок»на «розрахунок №5».

Оскільки зазначена заява позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, господарський суд розглядає остаточні вимоги позивача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач - 1 проти заявлених позовних вимог заперечує, мотивуючи свої заперечення наступним.

Відповідач - 1 зазначає, що договір про сплату пайового внеску є угодою про розмір пайового внеску, термін (графік) сплати, умови індексації, майнові та інші права сторін, їх відповідальність та інше. Такий договір було укладено на добровільних засадах в порядку, передбаченому законодавством, зокрема –на підставі ст. 648 ЦК України. Розмір пайових внесків був належним сином погоджений позивачем, відповідачем - 1 та відповідачем - 2, про що свідчить підписи на розрахунках 31-3, що є невід’ємними частинами договору №1041.

Відповідач –1 вважає невірними посилання позивача на норми закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», оскільки, даний закон був прийнятий 17.02.2011р., тобто після закінчення терміну сплати пайового внеску позивачем.

Відповідач - 2 проти заявленого позову також заперечує, мотивуючи свої заперечення наступним.

Відповідач - 2 зазначає, що оскільки 31.10.2010р. він втратив свої повноваження органа місцевого самоврядування, а продовжує існувати виключно як юридична особа що перебуває в стані припинення своєї діяльності, то відповідач - 2 не має повноважень по внесенню змін в договори.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

За приписами ст.ст. 626–629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов’язковим для виконання сторонами; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В порядку ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 8.4. договору зміни до договору можуть бути внесені тільки у письмовій формі у вигляді додаткових угод, що підписуються повноважними представниками сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, законом встановлено, що договір може бути змінений за рішенням суду виключно з підстав передбачених частиною четвертою наведеної статті, за наявності одночасно всіх чотирьох умов визначених цією статтею.

Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, і відповідно саме позивач повинен підтвердити поданими доказами наявність підстав, якими він обґрунтовує заявлені вимоги.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про одночасну наявність всіх чотирьох умов визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на норми Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI “Про регулювання містобудівної діяльності”, який набрав чинності 12.03.2011, суд вважає безпідставним, оскільки даний Закон набрав чинність 12.03.2011р., тобто після закінчення терміну сплати пайового внеску позивачем, а тому правовідносини сторін та наслідки цих правовідносин не можуть підпадати під регулювання норма вищезазначеного Закону. Фактично позивач припустився порушення закону, а подальшому, всупереч волевиявленню відповідачів, намагається вказане порушення легалізувати.

Заявлений позов також не підлягає задоволенню і з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проте діючим законодавством визначені особливості участі у господарських відносинах та, відповідно особливості прийняття на себе цивільних прав та зобов’язань, органами державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно ст. 19 Конституції України орган державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 175 цього Кодексу передбачено, що територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про столицю України - місто-герой Київ” N 401-XIV від 15 січня 1999 року, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Таким чином, виникнення, зміна або припинення цивільних прав та зобов’язань для територіальної громади, має відбуватися внаслідок участі у господарських відносинах визначеного законодавством органу місцевого самоврядування, який діє виключно в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.09.2010р. №7/4819 «Про питання організації управління районами в м. Києві» з 31.10.2010 р. вирішено не утворювати районні в м. Києві ради та припинити шляхом ліквідації районні у м. Києві ради, зокрема Шевченківську районну у м. Києві раду та її виконавчий орган –Шевченківську районну у м. Києві державну адміністрацію.

Вказане рішення набрало чинності, а отже, з 31.10.2010 року відповідач - 2 втратив свої повноваження як орган місцевого самоврядування, а існує виключно як юридична особа, що перебуває в стані припинення.

Згідно п.5 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010р. №787 «Про організаційно-правові засади, пов’язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010р. №7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві»вирішено утворити з 31.10.2010р. комісії з припинення (ліквідаційні комісії) відповідних рад та їх виконавчих органів, зокрема була утворена комісія з припинення Шевченківської районної у м. Києві ради та комісія з припинення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

З огляду на те, що комісія з припинення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, відповідно до п. 3 ст. 105 ЦК України, здійснює виключно управління справами даної юридичної особи пов’язаними лише з її ліквідацією, вона не має повноважень припиненого органу.

Крім цього, на даній на території району існує інший місцевий орган державної влади –Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація.

Отже, відповідач - 2 на час звернення позивача з позовом вже не здійснював повноважень органу місцевого самоврядування і, відповідно, не має повноважень місцевої державної адміністрації як органу державної влади.

Комісія з припинення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації не має повноважень здійснювати юридично значимі дії, окрім безпосередньо пов’язаних з проведенням ліквідаційної процедури.

Тим більше, вказана комісія не має повноважень здійснювати від імені вказаного органу такі юридично значимі дії внаслідок яких для територіальної громади м. Києва виникнуть відповідні майнові зобов’язання, або зменшаться визначені надходження, в тому числі і вносити зміни до договору №1041 від 21.11.2007р.

Враховуючи викладене, господарський суд м. Києва дійшов висновку, що правові підстави для внесення змін до договору №1041 від 21.11.2007р. укладеного Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Шевченківською у м. Києві державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комплекс-АБД” відсутні.

За таких обставин, запропоновані позивачем до укладання додаткова угода №1 до вищевказаного договору та розрахунок №5 не можуть бути укладеними, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність підстав для спонукання відповідачів до їх укладання.

Заявлений позов має бути залишений без задоволення повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В  И  Р  І  Ш  И  В:

  В позові відмовити повністю.

 Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені цим України.

Суддя                                                                                           В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 07.10.2011р.