Постанова

від 10.04.2008 по справі 14/936

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412)

48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" квітня 2008 р.                                                          

Справа № 14/936

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при секретарі                                                  

          ,

за участю представників сторін:

від позивача: Невисевича М.В. -

представника за довіреністю №18 від 27.03.2008р.,

від відповідача:ОСОБА_2-

представника за довіреністю від 12.04.2007р.,

від третьої особи: Зубро Н.Р. -

директора (розпорядження № 313 від 13.12.2007р.),

                            Яремчук Т.І. -

представника за довіреністю від 27.03.2008р. (була присутня в судовому

засіданні 27.03.2008р.),

розглянувши апеляційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Коростишів

Житомирської області

на рішення господарського суду

Житомирської області

від "01" жовтня 2007 р. у

справі № 14/936 (суддя Костриця О.О.)

за позовом підприємства

Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок",м.Коростишів

Житомирської області

до суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Коростишів Житомирської області

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

комунального підприємства "Коростишівський міський ринок",

м.Коростишів Житомирської області

про стягнення 11211,00грн. (згідно

заяви про уточнення позовних вимог) тазобов'язання відповідача звільнити

торгове місце - майданчикНОМЕР_1, НОМЕР_2 на території ПРССТ

"Кооперативний ринок" за адресою: м.Коростишів, вул.Шевченко,40

З перервою в судовому засіданні з

27.03.2008р. по 10.04.2008р., відповідно до ст.77 ГПК України 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Житомирської області від 01.10.2007р. у справі №14/936

позов підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний

ринок" до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 11211,00грн., серед яких

303,00грн. - орендної плати, 10908,00грн. неустойки (згідно заяви про уточнення

позовних вимог) та зобов'язання відповідача звільнити торгове місце - майданчикНОМЕР_1,

НОМЕР_2 на території ПРССТ "Кооперативний ринок" за адресою:

м.Коростишів, вул.Шевченко,40, задоволено частково: стягнуто з відповідача на

користь позивача 10028,32грн. неустойки за неповернення робочих місць та

зобов'язано підприємця звільнити торгові місцяНОМЕР_1,НОМЕР_2, розташовані на

території підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний

ринок" за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Шевченка,40. В

позові в частині стягнення неустойки в сумі 879,68грн. відмовлено. Судові

витрати, в тому числі 178,43грн. витрат з державного мита та 108,48грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладено на

відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

15.01.2008р.

господарський суд Житомирської області виніс ухвалу про виправлення

арифметичної помилки, допущеної в п.2 резолютивної частини оскарженого рішення,

вказавши, що стягненню з відповідача підлягають 185,28грн. витрат з держмита,

замість 178,43грн. (т.2 а.с.42).

Крім того, цієї

ж дати, тобто 15.01.2008р. судом першої інстанції було прийняте додаткове

рішення (т.2 а.с.43) про стягнення з відповідача на користь позивача 303,00грн.

заборгованості по орендній платі, 3,03грн. витрат з державного мита та 0,26грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що

рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням

обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм

матеріального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають

обставинам справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій

просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення - про відмову у

задоволенні позову в повному обсязі.

Мотивуючи

апеляційну скаргу, відповідач зазначив наступне:

- місцевий

господарський суд не дослідив, що твердження позивача про те, що до складу його

майна входять торговельні місця і земельні ділянки, не відповідають дійсності,

оскільки в підтвердження перебування на балансі позивача торговельних місць

останній надав суду інвентаризаційний опис, який склав сам. Однак, суд,

вбачаючи, що складеного позивачем інвентаризаційного опису достатньо для

підтвердження отримання позивачем основних засобів, не врахував, що

інвентаризація проводиться для забезпечення достовірності даних внутрішнього

обліку, а інвентаризаційним описом оформляються лише результати інвентаризації,

а не підтверджується факт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей;

- в своєму

рішенні суд першої інстанції по-різному визначає джерела надходження майна

позивача. Так, в абзаці 7 аркуша 2 рішення суд стверджує, що позивач створений

на базі майна кооперативного підприємства "Кооперативний ринок", в

абзаці 8 цього ж аркуша суд вже стверджує, що позивачу майно передане в оперативне

управління райспоживспілкою. Фактично судом не оцінювалися докази позивача про

те, від кого він отримав майно і яке саме майно;

- твердження

суду про те, що для забезпечення діяльності позивача йому передані активи і

пасиви районної спілки споживчих товариств ґрунтуються на доводах позивача, що

для забезпечення діяльності він отримав пасиви, однак, судом не взято до уваги,

що пасиви - це зобов'язання і вони не можуть забезпечувати діяльність

підприємства;

- в оскарженому

рішенні суд зіслався на свідоцтво №796 про право власності на майновий

комплекс, видане кооперативному підприємству "Кооперативний ринок",

однак, суд не дав належної оцінки тому факту, що рішенням виконавчого комітету

Коростишівської міської ради від 04.11.2005р. №419 скасоване право вказаного підприємства

на майновий комплекс із 9-ти об'єктів - павільйонів, магазинів, кафе,

адмінприміщень, які не є малими архітектурними формами, розміщеними на ринку;

- твердження

суду про те, що відповідачу передано в оренду торговельні місцяНОМЕР_1,НОМЕР_2

розташовані на території позивача по вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві, не

відповідають дійсності, так як державний акт на право постійного користування

вказаною земельною ділянкою видано третій особі у справі №5/920 - комунальному

підприємству "Коростишівський міський ринок";

- не взято до

уваги судом також ту обставину, що надані позивачем договір №77 від

01.01.2005р., додаткову угоду до нього від 15.10.2005р. відповідач не

підписував та нікого не уповноважував підписувати, акт приймання-передачі

торговельних місць також не укладався. Крім того, предметом договору №77

позивач визначив торгові місця, а по акту приймання-передачі позивач передав

відповідачу в оренду два криті столи;

- суд першої

інстанції не дав належної оцінки наданим відповідачем доказам, що підтверджують

його право власності на малі архітектурні форми - кіоски, а саме: рішенню

виконкому Коростишівської міської ради народних депутатів від 23.12.1992р. №365

про надання підприємцю ОСОБА_1 дозволу на будівництво кіоску на ринку по

вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві, накладній від 06.09.2002р. про придбання

вагончика вартістю 2800,00грн. та кіоску вартістю 3000,00грн.;

- ні суд, ні

позивач, стверджуючи, що оренда землі і оренда торгового місця - не тотожні

поняття, водночас, не дали визначення торговому місцю;

- у період

укладення спірного договору оренди не існувало істотної умови предмета договору

оренди, а позивач не був власником чи користувачем земельної ділянки по

вул.Шевченка,40, а також власником малих архітектурних форм (палаток, кіосків

тощо), тоді як відповідно до ст.761 Цивільного кодексу України право передання

майна в оренду має власник речі або особа, якій належать майнові права;

- своє рішення

суд першої інстанції мотивує тим, що ні відповідач, ні третя особа не надали

доказів, які б підтверджували передачу спірних торгових місць від позивача

третій особі, однак, і позивач не надав доказів, що у нього втрачене майно, на

яке третя особа уклала договори оренди, не вимагав від третьої особи повернення

такого майна;

- не оцінивши в

якості належного доказу схеми генплану розміщення павільйонів-кіосків по

вул.Шевченка,40, виготовленої комунальним підприємством "Коростишівський

міський ринок", місцевий господарський суд, водночас, взяв до уваги як

незаперечний доказ надану позивачем план-схему, яка виготовлена не позивачу, а

ліквідованому підприємству - споживчому товариству "Ринок" не на всі

об'єкти, а лише на 9 об'єктів нерухомого майна, та, крім того, дана план-схема

виготовлена у 2002 році, тоді як позивач створений у 2003 році;

- висновок суду

першої інстанції про те, що відповідач повинен сплатити позивачу неустойку за 1

рік і 6 місяців, ґрунтується на недоведених доказах. До того ж, ст.258

Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки встановлена

спеціальна позовна давність в один рік;

- не надано

судом належної оцінки тому факту, що рішенням Коростишівської міської ради

скасовані попередні рішення щодо права власності позивача на майновий комплекс

та про затвердження план-схеми ринку.

Позивач проти

апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що доводи відповідача, викладені у

скарзі, є помилковими, необґрунтованими та безпідставними (детально свої

заперечення позивач виклав письмово, т.2 а.с.48). Просить рішення

господарського суду Житомирської області від 01.10.2007р. у даній справі залишити

без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу з вимогою про його скасування

- без задоволення.

Представник

відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, надав

обґрунтування своєї позиції. Борг 303,00грн. орендної плати в мотивувальній

частині рішення суду першої інстанції визнає, решту стягнення та зобов'язання

звільнити торгові місцяНОМЕР_1, НОМЕР_2 на території ПРССТ "Кооперативний

ринок" вважає незаконним. Рішення господарського суду Житомирської області

вважає необґрунтованим та незаконним, просить його скасувати повністю з

наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні

позову в повному обсязі.

Представник

позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в

обґрунтування своїх заперечень. Рішення господарського суду Житомирської

області вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін,

а  апеляційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 - без задоволення.

Представники

третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги, надали пояснення по суті

справи, вказавши, що державні акти, на які посилається представник позивача,

скасовані. Рішення суду першої інстанції вважають незаконним та

необґрунтованим, просять його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в

задоволенні позову відмовити.

Заслухавши

пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши та обговоривши

доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи та юридичну

оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що

апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

06.03.2007р.

підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній

платі з 01.12.2005р. по 31.12.2006р.  в

сумі 3939грн., пені в сумі 351,78грн.  та

неустойки в сумі 1212,00грн., а також зобов'язання підприємця звільнити торгове

місце- майданчикНОМЕР_1, НОМЕР_2 на території ПРССТ "Кооперативний

ринок" за адресою: м.Коростишів, вул.Шевченка,40.

Обґрунтовуючи

позовні вимоги, підприємство Коростишівської райспоживспілки

"Кооперативний ринок" зазначило, що 01.01.2005р. між підприємцем

ОСОБА_1 та підприємством районної спілки споживчих товариств

"Кооперативний ринок" терміном дії на один рік було укладено договір

№77, предметом якого є торгові місця - майданчикиНОМЕР_1,НОМЕР_2 та який, в

подальшому, згідно ст.764 Цивільного кодексу України було продовжено до

31.12.2006р., однак підприємець, незважаючи на умови договору з 01.12.2005р. по

31.12.2006р. не сплачує орендну плату, в результаті чого у нього утворився борг

перед орендодавцем в сумі 3939,00грн.

Як стверджує

позивач, відповіді на його претензії відповідач не надав, лист №880 від  06.12.2006р. про розірвання договору

підприємець також залишив без належного реагування, продовжуючи використовувати

торгове місце - майданчикНОМЕР_1, НОМЕР_2 та отримуючи, при цьому, прибутки, що

й стало підставою для звернення до суду.

Пеню в сумі

351,78грн. позивач нарахував відповідачу на підставі                           п.6.1 договору оренди за період з

січня 2006р. по грудень 2006р., а неустойку обчислив за період з 01.01.2007р.

по 10.02.2007р. в розмірі 1212,00грн. з розрахунку подвійної орендної плати за

місяць, яка складає 303,00грн.

Заявою  від 16.04.2007р. №207 (т.1 а.с.30-31) позивач

уточнив позовні вимоги та, посилаючись на те, що набрало законної сили рішення

у справі №2/2363 по аналогічному позову підприємства Коростишівської

райспоживспілки "Кооперативний ринок" до підприємця ОСОБА_3, яким було

встановлено, що претензія до підприємця фактично є запереченням на поновлення

договору оренди і                          

ст.764 Цивільного кодексу України в даному випадку не може бути

застосована, просив стягнути з підприємця ОСОБА_1 на свою користь 303,00грн. орендної

плати згідно договору оренди №77 від 01.01.2005р. за грудень 2005 року,

9696,00грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування торговими

місцями НОМЕР_1,НОМЕР_2за час прострочення з 01.01.2006р. по квітень 2007 року,

а також залишив вимогу про зобов'язання підприємця звільнити торгове місце -

майданчикНОМЕР_1, НОМЕР_2 на території ПРССТ "Кооперативний ринок" за

адресою: м.Коростишів, вул.Шевченка,40. 

На

підтвердження доводів позовної заяви та уточнення до неї позивач надав копії

договору №77 від 01.01.2005р. та додаткової угоди до нього від 15.10.2005р.;

листа №880 від 06.12.2006р. з додатком; розрахунок суми позову; постанови

Житомирського апеляційного господарського суду у справі №2/2363; адресованої

відповідачу претензії №79 від 16.01.2006р., тощо (т.1 а.с.19,21-25, 32-34).

Відповідач

проти позову заперечив, зазначивши, що, всупереч п.7.2 договору оренди №77 від

01.01.2005р., акт прийому-передачі торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2не складався,

а позивач ніяких торгових місць не передавав.

Як стверджує

відповідач, рішенням виконкому Коростишівської міської ради народних депутатів

від 23.12.1992р. №365 йому було надано дозвіл на будівництво кіоску на ринку,

зовнішніми розмірами 6,0х2,5м із західної сторони критого овочевого павільйону

й на цьому місці в 1993 році було побудовано торгове місце під накриттям, а у

вересні 2002 року було встановлено вагончик, придбаний за накладною у                          ВАТ "Коростишів

ЗПТ" (місце НОМЕР_2).

Крім того,

вказує відповідач, згідно договору оренди частини території від 12.07.2001р.

Коростишівське споживче товариство передало йому у тимчасове користування

територію під кіоскНОМЕР_1, на якій було встановлено металевий кіоск розміром

3х2м, придбаний за власні кошти у підприємця ОСОБА_4 у травні                  2000 року.

За твердженням

відповідача дані кіоски належать йому на праві власності, в зв'язку з чим

позивач безпідставно вимагає їх звільнити, й вважає, що договір оренди укладено

з порушенням вимог законодавства, оскільки на час його укладення власником

земельної ділянки, на якій розміщено ринок, була Коростишівська міська рада, а

не позивач, тому, останній не міг виступати орендодавцем вказаної земельної

ділянки.

Відповідач

також ставить під сумнів предмет договору: чи має місце оренда торгових місць,

чи земельної ділянки, зазначивши, що на неодноразові звернення до позивача з

приводу надання розрахунку орендної плати та на підставі чого вона нарахована,

відповіді не отримував.  Стверджує, що,

витрати по утриманню торгових місць несе він, а не позивач.

Позивач, в свою

чергу, в письмових поясненнях по справі (т.1 а.с.51-54) зазначив, що

відповідач, визнавши, що термін дії договору №77 від 01.01.2005р. закінчився

31.12.2005р., мав звільнити торгові місця НОМЕР_1,НОМЕР_2 а не зробивши цього,

- сплатити неустойку.

Вказує, що

торгове місцеНОМЕР_1 площею 6кв.м. та торгове місце НОМЕР_2 площею 12кв.м.

обліковуються на балансі наймодавця як основні засоби ІІ групи і мають

інвентарні номери та вартість, тому що це не земельна ділянка, а асфальтовані

майданчики, які розташовані на майновому комплексі ПРСС "Кооперативний

ринок" і відповідно до бухгалтерського обліку обліковуються під

інвентарними номерамиНОМЕР_1 вартістю 120грн. та НОМЕР_2 вартістю 240грн.

Вважає

безпідставним посилання відповідача на рішення виконавчого комітету

Коростишівської міської ради від 23.12.1992р. №365, вказуючи, при цьому, що

міська рада не була власником кооперативного ринку і не могла розпоряджатися

ним без відповідного дозволу власника.

Стосовно

посилання відповідача на те, що договір оренди №77 від 01.01.2005р. є

недійсним, зазначив, що аналогічний позов про визнання недійсним договору

оренди торгових місць було розглянуто у справі №2/105"д" за позовом

підприємця                     ОСОБА_3 до

ПРСС "Кооперативний ринок", в якій досліджувався факт належності

торгових місць ПРСС "Кооперативний ринок", та де у позові було

відмовлено.  

Стверджує, що

Вищим господарським судом України у справах №12/193"нм",

№12/190"нм" та №12/191"нм" також були прийняті рішення про

зобов'язання підприємців звільнити торгові місця.

Позивач також

зазначає, що ПРСС "Кооперативний ринок" на даний час є власністю

Коростишівської райспоживспілки, якій видано свідоцтво на право власності на

майновий комплекс і яка користується земельною ділянкою на підставі                         ст.120 Земельного

кодексу України та ст.191 Цивільного кодексу України.

Відповідач

надав письмові заперечення на уточнені позовні вимоги                          (т.1 а.с.85-86), в

яких вказав на те, що рішенням виконкому Коростишівської міської ради народних

депутатів від 23.12.1992р. №365 йому надано в користування земельну ділянку, а

встановлені на ній вагончик та металевий кіоск є власністю підприємця, в

зв'язку з чим позивач не вправі вимагати повернення даних речей та сплати неустойки

за користування ними.

Крім того,

відповідач зазначає, що ухвалою Верховного Суду України від 02.09.2004р. було

визнано правомірним рішення Коростишівської міської ради від 17.10.2002р. про

припинення права користування ПРСС "Кооперативний ринок" земельною

ділянкою, в зв'язку з чим земельна ділянка площею 1,87га по вул.Шевченка,40 з

вересня 2004 року віднесена до земель резерву міської ради і рішенням двадцять

шостої сесії четвертого скликання від 10.11.2005р. на цій земельній ділянці

створено комунальне підприємство "Коростишівський міський ринок", з

яким підприємцем було укладено договори оренди земельної ділянки.

Заявою №276 від

17.05.2007р. (т.1 а.с.96) позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути на

його користь з відповідача орендну плату згідно договору оренди №77 від

01.01.2005р. за грудень 2005 року в сумі 303грн. та неустойку в розмірі

подвійної плати за користування торговими місцями НОМЕР_1,181за час

прострочення з 01.01.2006р. по червень 2007 року в сумі 10908грн., надавши, при

цьому, розрахунок неустойки (т.1 а.с.98), а також залишив вимогу про

зобов'язання підприємця звільнити торгове місце - майданчикНОМЕР_1, НОМЕР_2 на

території ПРССТ "Кооперативний ринок" за адресою: м.Коростишів,

вул.Шевченка,40.

Відповідач в

запереченнях на уточнені позовні вимоги (т.1 а.с.118-119) зазначив, що згідно

його заяви від 31.01.2007р. договір оренди №4 торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2з

КП "Коростишівський міський ринок" за взаємною згодою сторін було

розірвано з 01.02.2007р. з поверненням торгових місць орендодавцю, а кіоски,

які були власністю підприємця, - продані підприємцю ОСОБА_5

Судовою

колегією враховується наступне.

Підприємство

Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" відповідно до

п.1.1 Статуту останнього (т.1 а.с.9-17), затвердженого постановою правління

Коростишівської районної спілки споживчих товариств від 15.12.2003р. та

зареєстрованого в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 29.12.2003р.

за                 №255-ЖОЮ, є

підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств,

яка є його засновником та власником всього майна.

Згідно п.1.2

Статуту Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" також є

правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства

"Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі

майна                   КП

"Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів

від 25.11.2003р., протокол №5, з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки

в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".

Майно

підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства -

райспоживспілкою - в оперативне управління, а також інших цінностей, набутих у

процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному

балансі підприємства (п.3.1 Статуту).

Згідно

інвентаризаційного опису №3 від 31.12.2003р. торговельних майданчиків (т.1

а.с.74-81), складеного за участю представників Коростишівської райспоживспілки

та підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок", а не позивачем

в односторонньому порядку, як про це стверджує відповідач, та акту

приймання-передачі активів і пасивів від районної спілки споживчих товариств

підприємству райспоживспілки "Кооперативний  ринок" станом на 31.12.2003р. про

створення  підприємства районної спілки

споживчих товариств (додаток №2 до постанови правління Коростишівської РСС від

15.12.2003р. №82 (т.1 а.с.139-141) позивачу було передано по бухгалтерському

балансу основні засоби, інше майно, активи і пасиви для забезпечення діяльності

підприємства, до якої, як першочерговий вид, відповідно до Статуту, відноситься

створення умов торгуючим і покупцям для здійснення купівлі-продажу (тобто

забезпечення роботи ринку).

Серед об'єктів,

які включено в інвентаризаційний опис, котрий є додатком до акту

приймання-передачі, є й торгові місця НОМЕР_1,НОМЕР_2по вул.Шевченка,40 у

м.Коростишеві.

Твердження

відповідача про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що передані

позивачу райспоживспілкою пасиви - це зобов'язання, які не можуть забезпечувати

діяльність підприємства, не беруться до уваги, оскільки, окрім пасивів,

позивачу передано, як зазначалося вище, й основні засоби та інше майно.

Як передбачено

пунктом 4.3 Статуту позивача, підприємство користується майном, переданим

райспоживспілкою в оперативне управління і з її дозволу вправі здавати в

оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди,

обладнання, транспортні засоби, тощо.

Стаття 759

Цивільного кодексу України встановлює, що за договором найму (оренди)

наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування

за плату на певний строк.

Згідно зі ст.

761 ЦК України право передачі майна в найм (оренду) має власник майна, однак

цією нормою визначено також право передання майна у найм особою, якій належать

майнові права. Отже, слід вважати, що особи, яким надане право передання майна

в найм, мають володіти правом розпоряджатися майном.

З матеріалів

справи вбачається, що 01.01.2005р. між підприємством Коростишівської

райспоживспілки "Кооперативний ринок" та суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1було укладено договір №77 (т.1 а.с.19), за яким підприємство

Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (за договором

"орендодавець") передає у тимчасове платне користування підприємцю

ОСОБА_1 (за договором "орендарю") торгові місцяНОМЕР_1 та НОМЕР_2

промислової групи площею, відповідно, 6кв.м. та 12кв.м. за адресою:

вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві, а орендар зобов'язався своєчасно, в термін,

обумовлений в договорі, сплачувати встановлену орендну плату.

Згідно п.2.1

договору термін оренди встановлено з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. (але не

більше одного календарного року).

Пунктом 3.1

договору передбачено, що розмір орендної плати за користування торговим

місцемНОМЕР_1 складає 60грн., НОМЕР_2 - 120грн.

Сторони

погодили, що орендна плата сплачується готівкою в касу ринку наперед, не

пізніше 5 числа. При несплаті орендної плати у вказаний період сплати вона

вважається простроченою (п.3.2 договору).

Як передбачено

п.6.1 договору, при порушенні орендарем будь-якого із зобов'язань по сплаті

орендної плати орендодавець має право нарахувати орендарю пеню в розмірі 0,5%

від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Приймання-передача

торгового місця по даному проводиться по акту приймання-передачі, який підписується

сторонами даного договору або уповноваженими сторін (п.7.2 договору).

15.10.2005р.

сторони уклали додаткову угоду до договору №77 (т.1 а.с.21), змінивши п.3.1

договору та встановивши, що розмір орендної плати за користування торговим

місцем складає 101грн., а за торгове місце НОМЕР_2 - 202грн.

Відповідно до

ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій

осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що

не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки.

Договори та

інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (п.1 ч.2

статті 11 ЦК України).

Як зазначено в

ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть

виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених

законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не

суперечать.

Відповідно до

ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку.

Таке ж

положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським

визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим

учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених

цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі

боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського

господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати

майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,

а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати

від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526

ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України,

ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1

ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений

строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.610

Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

Відповідно до

ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,

встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки                  (п.3 вказаної статті).

Відповідач,

заперечуючи проти позову, вказував на те, що, всупереч п.7.2 договору оренди

№77 від 01.01.2005р., акт прийому-передачі торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2не

складався, а позивач ніяких торгових місць не передавав.

Проте, як

передбачено п.2.2 "Положення про порядок надання торгових місць в оренду

приватним підприємцям на території ПРСС "Кооперативний ринок"                      (т.1 а.с.72-73), при

укладенні договору оренди торгового місця - площі для встановлення кіоску,

палатки, столів, контейнера, візків тощо, які є власністю "орендаря",

акт прийому-передачі не складається, а зазначається тільки номер місця та його

площа, яка передана "орендарю" як торгове місце для розміщення

"орендарем" кіоску, палатки, контейнера, стола, візків тощо.

Підтвердження

виконання позивачем свого зобов'язання щодо передачі відповідачу в користування

торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2є розташування підприємцем на вказаних торгових

місцях належних йому металевого кіоску, купленого відповідачем у ОСОБА_6., та

вагончика, придбаного підприємцем ОСОБА_1 по накладній від 06.09.2002р. у ВАТ

"Коростишів ЗПТ" (т.1 а.с.40,42), а також тією обставиною, що

відповідач визнавав факт існування правовідносин за договором оренди №77 від

01.01.2005р.

Відповідач в

апеляційній скарзі заперечує факт підписання договору №77 від 01.01.2005р.,

надавши, при цьому, суду апеляційної інстанції висновок спеціаліста

науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в

Житомирській області  №240 від

02.11.2007р., в якому зазначено, що підпис в графі "приватний

підприємець" на договорі №77 від 01.01.2005р. та додатковій угоді до нього

від 15.10.2005р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Однак, з

пояснень відповідача (т.1 а.с.44-46) вбачається, що він визнав факт існування

відносин з позивачем за договором №77 від 01.01.2005р., стверджуючи, що

попереджав керівника ПРСС "Кооперативний ринок" про те, що дія

договору на 2006 рік продовжуватись не буде.

Крім того,

матеріалами справи підтверджується, що відповідач сплачував орендну плату за

користування торговими місцями НОМЕР_1,НОМЕР_2(копії прибуткових касових

ордерів залучено до матеріалів справи, проти чого не заперечував в судовому

засіданні представник відповідача).

Наведене

свідчить про схвалення підприємцем ОСОБА_1 договору №77 від 01.01.2005р. та

додаткової угоди до нього, оскільки підприємець приступив до його виконання.

Відповідач,

заперечуючи проти позову, також зазначає, що у період укладення договору оренди

не існувало істотної умови - предмета договору оренди, а позивач не був

власником чи користувачем земельної ділянки, а також власником малих

архітектурних форм (палаток, кіосків тощо), тоді як відповідно до ст.761

Цивільного кодексу України право передання майна в оренду має власник речі або

особа, якій належать майнові права. Тому, за твердженням відповідача вимога

позивача про повернення торгових місць є безпідставною, оскільки малі

архітектурні форми - кіоски є власністю підприємця.

Однак, факт

належності відповідачу на праві власності металевого кіоску, купленого

відповідачем у ОСОБА_6., та вагончика, придбаного підприємцем                 ОСОБА_1 по накладній від

06.09.2002р. у ВАТ "Коростишів ЗПТ" (т.1 а.с.40,42), ніким не

спростовується, оскільки предметом спору є торгові місця НОМЕР_1,НОМЕР_2 надані

відповідачу в оренду.

За визначенням

пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства

економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх

справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету

стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. №57/188/84/105

та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за №288/6576,

торговельним місцем є площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі

інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків

(столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у

контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Тобто,

відповідач помилково ототожнює торгове місце з спорудами, які на ньому можуть

бути розташовані.

Відповідач

також вважає, що на час укладення договору оренди №77 від 01.01.2005р.

власником земельної ділянки по вул.Шевченка,40, на якій розміщено ринок, була

Коростишівська міська рада, а не позивач, тому, останній не міг виступати

орендодавцем вказаної земельної ділянки.

Проте,

предметом оренди за договором №77 від 01.01.2005р. виступали торгові місця, а

не земельні ділянки, на яких вони розташовані.

Твердження

відповідача про те, що рішенням виконкому Коростишівської міської ради народних

депутатів від 23.12.1992р. №365 (т.1 а.с.38) йому надано в користування

земельну ділянку не відповідають дійсності.

Даним рішенням,

яке передувало виникненню орендних правовідносин з позивачем, відповідачу лише

надано дозвіл на будівництво кіоску.

Не заслуговують

на увагу й доводи відповідача про те, що ним було укладено договір оренди

спірних торгових місць з третьою особою - КП "Коростишівський міський

ринок", якому, після розірвання договору за взаємною згодою було повернено

дані торгові місця, оскільки, як правильно відмітив місцевий господарський суд

в оскарженому рішенні, докази на підтвердження того, що спірні торгові місця

перебували на балансі третьої особи, в матеріалах справи відсутні, тоді як

довідкою виконавчого комітету Коростишівської міської ради №416/23 від

04.06.2007р. (т.2 а.с.8) підтверджується, що торгівельні місця на

кооперативному ринку на балансі у комунального підприємства

"Коростишівський міський ринок" не обліковуються.

Крім того, як

вказано у зазначеній довідці, КП "Коростишівський міський ринок" не

має карти-схеми ринку із зазначенням інвентарних номерів торгових місць, а

надана третьою особою схема генплану розміщення павільйонів-кіосків на

території                          КП

"Коростишівський міський ринок" в м.Коростишеві, вул.Шевченка,40 (т.1

а.с.138) правомірно не взята місцевим господарським судом до уваги, оскільки

відповідними установами не погоджена та перебуває на стадії розробки (договір

підряду від 20.09.2007р., т.1 а.с.136-137).

Згідно довідки

виконкому від 17.05.2007р. №727/23 (т.1 а.с.92) за період з 21.04.2006р. по

16.05.2007р. рішення про затвердження генерального плану кооперативного ринку

(торгових місць) комунальному підприємству "Коростишівський міський

ринок" виконавчим комітетом Коростишівської міської ради та сесією міської

ради не приймалося.

Не можна

залишити поза увагою й той факт, що постановою господарського суду Житомирської

області у справі №1/110"нм" від 28.07.2006р. (т.1 а.с.9-10), яка

залишена без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від

14.05.2007р., визнано протиправним та скасовано рішення Коростишівської міської

ради від 10.11.2005р. про надання дозволу на виготовлення технічної

документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки

по вул.Шевченка,40, а також відносно передачі земельної ділянки третій особі.

Судовою

колегією не беруться до уваги твердження відповідача про те, що згідно його

заяви від 31.01.2007р. договір оренди №4 торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2з        КП "Коростишівський міський

ринок" за взаємною згодою сторін було розірвано з 01.02.2007р. з поверненням

торгових місць орендодавцю, а кіоски, які були власністю підприємця, - продані

підприємцю ОСОБА_5 оскільки в матеріалах справи відсутні докази відчуження

кіосків підприємцем ОСОБА_1 підприємцю ОСОБА_5 а договір оренди торгового місця

від 01.02.2007р. укладено між КП "Коростишівський міський ринок" та

підприємцем ОСОБА_5 (копія якого додана відповідачем до заперечень на позов), а

не з позивачем у справі, й, крім того, такі твердження не спростовують того, що

відповідач на виконання умов договору оренди від 01.01.2005р. №77 передав

позивачу торгові місця.

Оскільки строк

дії оренди було встановлено до 31.12.2005р., орендодавець (позивач)

08.12.2006р. надіслав відповідачу претензію №880 від 06.12.2006р.                     (т.1 а.с.22-24), в якій

повідомив про закінчення дії договору оренди №77 від 01.01.2005р. та наслідки

продовження користування майном після закінчення строку договору найму, а також

поставив вимогу сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 3636,00грн.

за 2006 рік й грудень 2005 року, а також повернути торгові місця НОМЕР_1,НОМЕР_2

попередивши, що у разі невиконання цієї вимоги звернеться до господарського

суду за захистом свого порушеного права.

Докази на

підтвердження того, що відповідач відреагував на зазначену претензію, а дію

договору на 2006 рік було продовжено, в матеріалах даної справи відсутні.

Відповідно до

ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний  негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в

якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який

було обумовлено у договорі.

У відповідності

до пунктів 4.8, 7.3 договору оренди №77 від 01.01.2005р. орендар зобов'язаний

повернути орендодавцю об'єкт в належному стані за актом здачі-прийому.

Проте, всупереч

наведеному, після закінчення терміну дії договору оренди відповідач не виконав

свого обов'язку щодо фактичного звільнення торгових місцьНОМЕР_1, НОМЕР_2,

НОМЕР_3, продовжуючи користуватись торговими місцями НОМЕР_1,НОМЕР_2

Таким чином,

вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити торгові місця

НОМЕР_1,НОМЕР_2по вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві є обґрунтованою й правомірно

задоволена господарським судом першої інстанції.

Судова практика

свідчить про аналогічну позицію (постанови Житомирського апеляційного суду у

справах №12/190"НМ", 12/194"НМ",12/188"НМ" (т.1

а.с.142-150), які залишені без змін постановами Вищого господарського суду

України (т.2 а.с.1-2,3-4,5-6). Крім того, ухвалою Верховного Суду України від

17.05.2007р. у справі №12/190"нм" відмовлено у порушенні касаційного

провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України у цій

справі (т.2 а.с.7).

Як встановлено

ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо

повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у

розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи те,

що вищевказаною нормою цивільного законодавства прямо передбачені

відповідальність наймача у вигляді сплати неустойки у певному розмірі за

невиконання обов'язку повернення речі після припинення договору найму, висновок

місцевого господарського суду про стягнення з відповідача неустойки в розмірі

10908,00грн. за період з 01 січня 2006 року по 17 травня 2007р. (день складання

уточнення позовних вимог) є правомірним та не суперечить чинному законодавству.

Твердження

відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до

ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки встановлена

спеціальна позовна давність в один рік, є безпідставними, оскільки згідно з ч.3

ст.268 Цивільного кодексу України позовна 

давність  застосовується  судом 

лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до

винесення ним рішення.

Таку заяву

відповідач в ході судового розгляду спору в суді першої інстанції не заявляв.

Крім того,

такою, що підлягає задоволенню, є й вимога позивача про стягнення на його

користь з відповідача боргу по орендній платі в сумі 303грн. за грудень 2005

року, оскільки, всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу

України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в

обґрунтування своїх вимог і заперечень проти них, відповідач доказів сплати

заборгованості по орендній платі в розмірі 303грн. за грудень 2005 року не

надав.

Підсумовуючи

викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги

не ґрунтуються на чинному законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а

тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Рішення  господарського суду Житомирської області від

01.10.2007р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 -

без задоволення.

Керуючись

ст.ст.  101,103,105 Господарського

процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                          ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення

господарського суду Житомирської області від 01 жовтня 2007 року у справі

№14/936 залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Коростишів   - без задоволення.

2. Справу

№14/936 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 

судді:

Віддрук. 5 прим.:

1- до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - третій особі

5 - в наряд