Постанова

від 22.07.2008 по справі 14/936

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 22 липня 2008 р.                                                                                   

№

14/936 

           Вищий господарський суд України у

складі колегії  суддів :

головуючого     

Овечкіна

В.Е.,

суддів

Чернова

Є.В.,

Цвігун

В.Л.,

за   участю  

представників:

позивача

- не

з'явився,

відповідача

-

ОСОБА_2,

третьої

особи

-

Воронцова Н.О.,

розглянувши

у відкритому  судовому засіданні    касаційну скаргу

 приватного підприємця ОСОБА_1

на

постановувід

10.04.2008 Житомирського апеляційного господарського суду 

у

справі

№ 14/936

за  позовом

Підприємства

Коростишівської РСС "Кооперативний ринок"

до

приватного

підприємця ОСОБА_1

(третя

особа -

КП

"Коростишівський міський ринок")

про 

зобов'язання

вчинити певні дії та стягнення 11211 грн.

                                       ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Житомирської області від 01.10.2007 (суддя Костриця О.О.) з

врахуванням додаткового рішення від 15.01.2008 позов задоволено частково

-стягнуто з відповідача 303 грн. заборгованості по орендній платі, 10028,32

грн. неустойки та зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити торгові

місця НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташовані на території підприємства Коростишівської

райспоживспілки "Кооперативний ринок" по вул.Шевченка,40 в

м.Коростишеві, у зв'язку з обгрунтованістю цієї частини позовних вимог. В решті

позовних вимог відмовлено.

Постановою

Житомирського апеляційного господарського суду 

від 10.04.2008 (судді: Гулова А.Г., Пасічник С.С., Щепанська Г.А.)

рішення залишено без змін з тих же підстав.

Приватний

підприємець ОСОБА_1 в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову

скасувати, справу передати на  новий

розгляд до суду першої  інстанції,

посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а

саме ст.ст.258,761 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України. Зокрема, скаржник вказує

на недоведеність передачі позивачем відповідачу торгових місць у користування

за актом приймання-передачі, на відсутність підписання ним договору оренди №77

від 01.01.2005 та додаткової угоди від 15.10.2005 до нього, а також на

ненадання належної оцінки представленим доказам (накладна від 06.09.2002,

рішення Коростишівського міськвиконкому від 23.12.1992 №365, схема генплану

розміщення павільйонів-кіосків по вул.Шевченка,40). Окрім того, скаржник

вважає, що позивач не має права власності на спірні торгові місця, оскільки

згідно рішення Коростишівської міської ради від 20.12.2005 та наявного у справі

державного акта на право постійного користування земельною ділянкою територія,

на якій розташовані торгові місця НОМЕР_1;НОМЕР_2 належить третій особі.

Колегія

суддів, перевіривши фактичні обставини на предмет правильності застосування

судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і

заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та третьої

особи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а

оскаржувані рішення та постанова -скасуванню в частині позовних вимог про

стягнення 10908 грн. неустойки з передачею справи в цій частині позовних вимог

на новий розгляд до господарського суду Житомирської області з наступних

підстав.

Залишаючи

без змін рішення про часткове задоволення позову апеляційний господарський суд

виходив з того, що:

Відповідно

до п.1.1 Статуту Підприємства Коростишівської райспоживспілки

"Кооперативний ринок" (т.1 а.с.9-17), затвердженого постановою

правління Коростишівської районної спілки споживчих товариств від 15.12.2003р.

та зареєстрованого в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 29.12.2003р.

за НОМЕР_3, останнє є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою

споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.

Згідно

п.1.2 Статуту Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок"

також є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства

"Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі

майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників

зборів від 25.11.2003р., протокол №5, з передачею йому прав і зобов'язань

райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".

Майно

підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства -

райспоживспілкою - в оперативне управління, а також інших цінностей, набутих у

процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному

балансі підприємства (п.3.1 Статуту).

Згідно

інвентаризаційного опису №3 від 31.12.2003р. торговельних майданчиків (т.1

а.с.74-81), складеного за участю представників Коростишівської райспоживспілки

та підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок", а не позивачем

в односторонньому порядку, як про це стверджує відповідач, та акту приймання-передачі

активів і пасивів від районної спілки споживчих товариств підприємству

райспоживспілки "Кооперативний ринок" станом на 31.12.2003р. (додаток

№2 до постанови правління Коростишівської РСС від 15.12.2003р. №82 (т.1

а.с.139-141) позивачу було передано по бухгалтерському балансу основні засоби,

інше майно, активи і пасиви для забезпечення діяльності підприємства, до якої,

як першочерговий вид, відповідно до Статуту, відноситься створення умов

торгуючим і покупцям для здійснення купівлі-продажу (тобто забезпечення роботи

ринку).

Серед

об'єктів, які включено в інвентаризаційний опис, котрий є додатком до акту

приймання-передачі, є й торгові місця НОМЕР_1,НОМЕР_2 по вул.Шевченка,40 у м.

Коростишеві.

З матеріалів

справи вбачається, що 01.01.2005р. між підприємством Коростишівської

райспоживспілки "Кооперативний ринок" та суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1 було укладено договір №77 (т.1 а.с.19), за яким підприємство

Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" ("орендодавець")

передає у тимчасове платне користування підприємцю ОСОБА_1

("орендар") торгові місця НОМЕР_1 та НОМЕР_2 промислової групи

площею, відповідно, 6 кв.м. та 12 кв.м. за адресою: вул.Шевченка,40 у

м.Коростишеві, а орендар зобов'язався своєчасно, в термін, обумовлений в

договорі, сплачувати встановлену орендну плату.

Згідно п.2.1

договору термін оренди встановлено з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. Пунктом 3.1

договору передбачено, що розмір орендної плати за користування торговим місцем

НОМЕР_1 становить 60 грн., НОМЕР_2 -120 грн.

Сторони

погодили, що орендна плата сплачується готівкою в касу ринку наперед, не

пізніше 5 числа. При несплаті орендної плати у вказаний період сплати вона

вважається простроченою (п.3.2 договору).

Як передбачено

п.6.1 договору, при порушенні орендарем будь-якого із зобов'язань по сплаті

орендної плати орендодавець має право нарахувати орендарю пеню в розмірі 0,5%

від суми заборгованості за кожен день прострочки.

15.10.2005р.

сторони уклали додаткову угоду до договору №77 (т.1 а.с.21), змінивши п.3.1

договору та встановивши, що розмір орендної плати за користування торговим

місцем НОМЕР_1 становить 101 грн., а за торгове місце НОМЕР_2 -202 грн.

Відповідач,

заперечуючи проти позову, вказував на те, що, всупереч п.7.2 договору оренди №77 від 01.01.2005р., акт прийому-передачі

торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2 не складався, а позивач ніяких торгових місць не

передавав.

Проте, як

передбачено п.2.2 "Положення про порядок надання торгових місць в оренду

приватним підприємцям на території ПРСС "Кооперативний ринок" (т.1

а.с.72-73), при укладенні договору оренди торгового місця - площі для

встановлення кіоску, палатки, столів, контейнера, візків тощо, які є власністю

"орендаря", акт прийому-передачі не складається, а зазначається

тільки номер місця та його площа, яка передана "орендарю" як торгове

місце для розміщення "орендарем" кіоску, палатки, контейнера, стола,

візків тощо.

Підтвердженням

виконання позивачем свого зобов'язання щодо передачі відповідачу в користування

торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2 є розташування підприємцем на вказаних торгових

місцях належних йому металевого кіоску, придбаного відповідачем у ОСОБА_3, та

вагончика, придбаного підприємцем ОСОБА_1 по накладній від 06.09.2002 у ВАТ

"Коростишів ЗПТ" (т.1 а.с.40,42), а також тією обставиною, що відповідач

визнавав факт існування правовідносин за договором оренди №77 від 01.01.2005.

Відповідач в

апеляційній скарзі заперечує факт підписання договору №77 від 01.01.2005,

надавши при цьому до суду апеляційної інстанції висновок спеціаліста

науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в

Житомирській області №240 від 02.11.2007р., в якому зазначено, що підпис в

графі "приватний підприємець" на договорі №77 від 01.01.2005р. та

додатковій угоді до нього від 15.10.2005р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою

особою.

Однак, з

пояснень відповідача (т.1 а.с.44-46) вбачається, що він визнав факт існування

орендних відносин з позивачем за договором №77 від 01.01.2005, стверджуючи, що

попереджав керівника ПРСС "Кооперативний ринок" про те, що дія

договору на 2006 рік продовжуватись не буде.

Крім того,

матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем орендної плати за

користування торговими місцями НОМЕР_1,НОМЕР_2 (копії прибуткових касових

ордерів залучено до матеріалів справи, проти чого не заперечував в судовому

засіданні представник відповідача).

Наведене

свідчить про схвалення підприємцем ОСОБА_1 договору №77 від 01.01.2005р. та

додаткової угоди до нього, оскільки підприємець приступив до його виконання.

Відповідач,

заперечуючи проти позову, також зазначає, що у період укладення договору оренди

не існувало істотної умови - предмета договору оренди, а позивач не був

власником чи користувачем земельної ділянки, а також власником малих

архітектурних форм (палаток, кіосків тощо), тоді як відповідно до ст.761

Цивільного кодексу України право передання майна в оренду має власник речі або

особа, якій належать майнові права. Тому, за твердженням відповідача вимога

позивача про повернення торгових місць є безпідставною, оскільки малі

архітектурні форми - кіоски є власністю підприємця.

Однак, факт

належності відповідачу на праві власності металевого кіоску, придбаного

відповідачем у Шевченка І А, та вагончика, придбаного підприємцем ОСОБА_1 по

накладній від 06.09.2002 у ВАТ "Коростишів ЗПТ" (т.1 а.с.40,42), ніким

не оспорюється, оскільки предметом спору є торгові місця НОМЕР_1,НОМЕР_2,

надані відповідачу в оренду.

За визначенням

пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства

економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх

справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету

стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. №57/188/84/105

та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за №288/6576, торговельним

місцем є площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю

(вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів),

транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах,

кіосках, палатках тощо.

Тобто,

відповідач помилково ототожнює торгове місце з спорудами, які на ньому можуть

бути розташовані.

Відповідач

також вважає, що на час укладення договору оренди №77 від 01.01.2005р.

власником земельної ділянки по вул.Шевченка,40, на якій розміщено ринок, була

Коростишівська міська рада, а не позивач, тому, останній не міг виступати

орендодавцем вказаної земельної ділянки.

Проте,

предметом оренди за договором №77 від 01.01.2005р. виступали саме торгові

місця, а не земельні ділянки, на яких вони розташовані.

Твердження

відповідача про те, що рішенням виконкому Коростишівської міської ради народних

депутатів від 23.12.1992р. №365 (т.1 а.с.38) йому надано в користування

земельну ділянку не відповідають дійсності, оскільки даним рішенням, яке

передувало виникненню орендних правовідносин з позивачем, відповідачу лише

надано дозвіл на будівництво кіоску.

Не заслуговують

на увагу доводи відповідача про те, що ним було укладено договір оренди спірних

торгових місць з третьою особою - КП "Коростишівський міський ринок",

якому, після розірвання договору за взаємною згодою було повернено дані торгові

місця, оскільки, як правильно вказав місцевий господарський суд в оскарженому

рішенні, докази на підтвердження того, що спірні торгові місця перебували на

балансі третьої особи, в матеріалах справи відсутні, тоді як довідкою

виконавчого комітету Коростишівської міської ради №416/23 від 04.06.2007р. (т.2

а.с.8) підтверджується, що торгівельні місця на кооперативному ринку на балансі

у комунального підприємства "Коростишівський міський ринок" не

обліковуються.

Крім того, як

вказано у зазначеній довідці, КП "Коростишівський міський ринок" не

має карти-схеми ринку із зазначенням інвентарних номерів торгових місць, а

надана третьою особою схема генплану розміщення павільйонів-кіосків на

території КП "Коростишівський міський ринок" в м.Коростишеві,

вул.Шевченка,40 (т.1 а.с.138) правомірно не взята місцевим господарським судом

до уваги, оскільки відповідними установами не погоджена та перебуває на стадії

розробки (договір підряду від 20.09.2007р., т.1 а.с.136-137).

Згідно довідки

виконкому від 17.05.2007 №727/23 (т.1 а.с.92) за період з 21.04.2006р. по

16.05.2007р. рішення про затвердження генерального плану кооперативного ринку

(торгових місць) комунальному підприємству "Коростишівський міський

ринок" виконавчим комітетом Коростишівської міської ради та сесією

міської. ради не приймалося.

Апеляційним

судом враховано той факт, що постановою господарського суду Житомирської

області у справі №1/110"нм" від 28.07.2006р. (т.1 а.с.9-10), яка

залишена без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від

14.05.2007р., визнано протиправним та скасовано рішення Коростишівської міської

ради від 10.11.2005 про надання дозволу на виготовлення технічної документації

із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки по

вул.Шевченка,40, а також щодо передачі земельної ділянки третій

особі.

Апеляційна

інстанція не прийняла до уваги твердження відповідача про те, що згідно його

заяви від 31.01.2007р. договір оренди №4 торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2 з КП

"Коростишівський міський ринок" за взаємною згодою сторін було

розірвано з 01.02.2007р. з поверненням торгових місць орендодавцю, а кіоски,

які були власністю підприємця, - продані підприємцю ОСОБА_4, оскільки в матеріалах

справи відсутні докази відчуження кіосків підприємцем ОСОБА_1 підприємцю

ОСОБА_4, а договір оренди торгового місця від 01.02.2007р. укладено між КП

"Коростишівський міський ринок" та підприємцем ОСОБА_4 (копія якого

додана відповідачем до заперечень на позов), а не з позивачем у справі. Крім

того, такі твердження не спростовують того, що відповідач на виконання умов

договору оренди від 01.01.2005р. №77 передав позивачу торгові місця.

Оскільки строк

дії оренди було встановлено до 31.12.2005р., орендодавець (позивач)

08.12.2006р. надіслав відповідачу претензію №880 від 06.12.2006р. (т.1

а.с.22-24), в якій повідомив про закінчення дії договору оренди №77 від

01.01.2005р. та наслідки продовження користування майном після закінчення

строку договору найму, і а також поставив вимогу сплатити заборгованість по

орендній платі в розмірі 3636 грн. за 2006 рік та грудень 2005 року, а також

повернути торгові місця НОМЕР_1,НОМЕР_2, попередивши, що у разі невиконання

цієї вимоги звернеться до господарського суду за захистом свого порушеного

права.

Докази на

підтвердження того, що відповідач відреагував на зазначену претензію, а дію

договору на 2007рік було продовжено, в матеріалах даної справи відсутні.

Відповідно до

ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно

повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням

нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

У відповідності

до пунктів 4.8,7.3 договору оренди №77 від 01.01.2005 орендар зобов'язаний

повернути орендодавцю об'єкт в належному стані за актом здачі-прийому.

Проте, після

закінчення терміну дії договору оренди відповідач не виконав свого обов'язку

щодо фактичного звільнення торгових місць НОМЕР_1, НОМЕР_2, продовжуючи

користуватись торговими місцями НОМЕР_1,НОМЕР_2.

Таким чином,

вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити торгові місця

НОМЕР_1,НОМЕР_2 по вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві є обґрунтованою та

правомірно задоволена господарським судом першої інстанції.

Як встановлено

ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо

повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у

розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи те,

що вищевказаною нормою цивільного законодавства прямо передбачено

відповідальність наймача у вигляді сплати неустойки у певному розмірі за

невиконання обов'язку повернення речі після припинення договору найму, висновок

місцевого господарського суду про стягнення з відповідача неустойки в розмірі

10908 грн. за період з 1 січня 2006 року по 17 травня 2007р. (день складання уточнення позовних вимог) є правомірним та не

суперечить чинному законодавству.

Крім того, такою, що підлягає

задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу по орендній

платі в сумі 303 грн. за грудень 2005 року, оскільки, відповідач доказів сплати

заборгованості по орендній платі в розмірі 303 грн. за грудень 2005 року не

надавав.

Колегія погоджується з висновками

суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача

звільнити торгові місця та стягнення боргу по орендній платі з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної

інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами

договору оренди торгових місць від 01.01.2005 № 77, додаткової угоди від

15.10.2005 до нього, наявних у справі копій прибуткових касових ордерів та

інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не

спростовано факти передачі останньому в оренду торгових місць НОМЕР_1;НОМЕР_2

на території ринку по вул.Шевченка,40 в м.Коростишеві та невиконання орендарем

своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати в сумі 303грн. за грудень 2005р.

та щодо повернення орендованого майна орендодавцю після закінчення терміну дії

договору оренди.

Наявність спірної суми боргу по

орендній платі відповідачем навіть не заперечується.

Колегія відхиляє посилання скаржника

на недоведеність обставин підписання договору оренди від 01.01.2005 зі сторони

відповідачем та передачі  торгових місць

останньому за актом приймання-передачі, оскільки згідно імперативних вимог ч.2

ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на

недоведеність обставин справи.

Інші наявні заперечення відповідача

по суті зводяться до посилань на оцінку судом неналежних доказів (державний акт

на право постійного користування землею від 19.05.1995р. №22 тощо) та до

намагань надати перевагу одним доказам (накладна від 06.09.2002, рішення

Коростишівського міськвиконкому від 23.12.1992р. №365) перед іншими оціненими

судом доказами (інвентаризаційний опис №3 від 31.12.2003, довідка від

04.06.2007 № 416/23, рішення від 28.07.2006 у справі  №1/110 нм), однак, згідно  імперативних приписів ч.2 ст.1117

ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Не заслуговують на увагу також доводи

скаржника щодо належності земельної ділянки, на якій розташовані  торгові місця НОМЕР_1,НОМЕР_2, третій особі

на підставі рішення Коростишівської міськради від 20.12.2005 та відповідного

державного акта, оскільки, по-перше, вказане рішення не має зворотної дії до

спірних орендних правовідносин, які виникли за договором оренди від 01.01.2005.

По-друге, як правильно встановив апеляційний 

суд, відповідач помилково ототожнює торгові місця  та земельні ділянки, на яких вони

розташовані.

Разом з тим, касаційна інстанція не

може погодитися з висновком суду в частині стягнення неустойки з огляду на

наступне.

Господарські суди не врахували, що

відповідно до ст.256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у

межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного

права або інтересу. Стосовно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін

обмежено в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).

Водночас статтею 232 ГК України  визначено порядок застосування штрафних

санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, ч.6 цієї статті

передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання

зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється

через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, неправильно застосувавши ст.258

ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України господарські суди дійшли до

необгрунтованого висновку про стягнення з відповідача неустойки за весь період

-з 01.01.2006р. по 17.05.2007р.

Наведеної

правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного

перегляду судових рішень у справах про стягнення неустойки (постанова

Верховного Суду України від 10.10.2006 у справі №13/757).

Наведене свідчить про неповне

з'ясування судами обставин справи в частині стягнення 10908 грн. неустойки та

наявність підстав для передачі справи в цій частині позовних вимог на новий

розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи

викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Житомирської області від 01.10.2007 та постанову

Житомирського апеляційного господарського суду 

від 10.04.2008 у справі №14/936 скасувати в частині позовних вимог про

стягнення 10908 грн. неустойки з передачею справи в цій частині позовних вимог

на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

В

решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий,

суддя                                                                                                                                                     

В.Овечкін

Судді:                                                                                 

                                                                                    Є.Чернов

                     В.Цвігун