Постанова

від 28.09.2011 по справі 22/202

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2011                                                                                           № 22/202

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:            Буравльова С.І.

          Поляк О.І.

при секретарі:           Помаз І.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. – представник за довіреністю №4637/9-09 від 18.11.2010р.;

від відповідача: ОСОБА_2. – представник за довіреністю № 90 від 11.08.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного науково-виробничого підприємства «Дельта»

на рішення господарського суду м. Києва

від 12.08.2011р. (дата підписання – 15.08.2011р.)

у справі №22/202 (суддя – Самсін Р.І.)

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Києво-Святошинської філії

до Державного науково-виробничого підприємства «Дельта»

про стягнення заборгованості у сумі 10 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011р. Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Києво-Святошинської філії Концерну РРТ, як правонаступник Державного підприємства «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній радіомовлення, радіозв’язку та телебачення», звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Державного науково-виробничого підприємства «Дельта» про стягнення заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. за укладеним між  ДП «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній радіомовлення, радіозв’язку та телебачення», як виконавцем, та відповідачем, як замовником, Договором №48 від 09.01.2007р.

Позовні вимоги умотивовані відсутністю  здійснення відповідачем  розрахунків  за виконану    виконавцем, правонаступником якого є позивач,   у серпні та жовтні 2008р.  роботу  згідно   Договору телекомунікаційні послуги по технічному обслуговуванню антенно-фідерного тракту (АФТ) і забезпеченню функціонування обладнання замовника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №22/202.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись у своєму письмовому відзиві на відсутність у нього копій рахунків №549 та №687 на оплату послуг виконавця за заявлений спірний період.

Крім того, 08.07.2011р. відповідач звернувся до господарського суду із клопотанням про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства промислової політики України. Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилався на відсутність у штаті ДНВП «Дельта» юриста, тому залучення Мінпромполітики України, на думку  відповідача, дозволить підготувати обґрунтований відзив на позовну заяву.

15.07.2011р. до господарського суду звернулося Міністерство промислової політики України із заявою про вступ у справу у якості третьої особи на стороні відповідача.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 18.07.2011р. місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача та заяви Міністерства промислової політики України у зв’язку з їх необгрунтованістю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2011р. №05-5-22/9235 на підставі ч.1 ст.60 ГПК України повернуто без розгляду зустрічний позов Державного науково-виробничого підприємства «Дельта» про визнання недійсним п.4.1 Договору №48 від 09.01.2007р. в частині нарахування податку на додану вартість на загальну суму 12 499,95 грн. за період з 01.05.2007р. по 31.10.2008р. та про стягнення зазначеної суми з Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Києво-Святошинської філії, отриманої за спірним договором як податок на додатну вартість та 3 535,00 грн. збитків, у зв’язку з його поданням після початку розгляду спору по суті.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.08.2011р. у справі №22/202 (суддя – Самсін Р.І.) позов задоволено, визначено до стягнення із Державного науково-виробничого підприємства «Дельта» на користь Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Києво-Святошинської філії 10 000,00 грн. основного боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з допущеного     відповідачем   порушення умов укладеного із виконавцем Договору у частині   невиконання  ним своїх  обов’язків  з оплати у визначеному   Договором порядку та у строки вартості спожитих    у серпні та жовтні 2008р. послуг  , відсутності  наданих відповдіачем доказів оплати вартості послуг, наданих за спірний період  на суму 10 000,00 грн.  , у зв’язку з чим заявлені вимоги  визнані   обгрунтованими    та такими, щопідлягають    задоволенню.

Не погоджуючись із мотивами  та висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2011р. у справі №22/202 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на допущені місцевим господарським судом порушення норм процесуального права, зокрема, ст.43 ГПК України, а також прийняття рішення при неповному з’ясуванні фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

За оцінкою апелянта  місцевий господарський суд безпідставно визнав встановленим факт виставлення виконавцем замовнику    рахунків за спірний період при відсутності  у матеріалах справи  доказів їх направлення на адресу ДНВП «Дельта»  . За твердженнями скаржника, рахунки за серпень і жовтень 2008р., як і актів приймання-передачі виконаних робіт за цей період, він не отримував, тому і розрахунки з виконавцем за серпень і жовтень 2008р.  провені не були.

Серед іншого відповідач зазначав  , що не може   не погодитися  із сумою заявлених вимог  , оскільки вона включає суму ПДВ, тоді як    видане Державному підприємству «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній радіомовлення, радіозв’язку та телебачення» свідоцтво платника ПДВ 24.05.2007р.   анульовано, а підприємство позбавлено статусу платника ПДВ і лише 05.11.2008р. цей статус  відновлено на підставі виданого нового свідоцтва. Отже, стверджував апелянт, у виконавця були відсутні законні підстави включати до вартості послуг суму податку на додану вартість у розмірі 20%, отже, і  задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 666,66 грн. (ПДВ за 2 місяці) є незаконним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р. №22/202 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В., судді: Поляк О.І., Калатай Н.Ф.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 28.09.2011р.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. №01-23/3/3 у зв’язку із зайнятістю судді Калатай Н.Ф. у іншому судовому процесі здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя – Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Буравльов С.І.

У призначене судове засідання з’явилися представники обох сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову  у задоволенні позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення України в особі Києво-Святошинської філії.

Представник позивача у судовому засіданні подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у зв’язку з її необґрунтованістю, а оскаржене судове рішення – залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України  апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.01.2007р. між Державним підприємством «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіозв’язку, радіомовлення та телебачення» (виконавець) та Державним науково-виробничим підприємством «Дельта» (замовник, відповідач) був укладений договір №48 (а.с.5), за умовами якого виконавець зобов’язувався надати замовнику телекомунікаційні послуги по технічному обслуговуванню антенно-фідерного тракту (АФТ) та забезпеченню функціонування обладнання (п.1.1 Договору), а замовник, в свою чергу, зобов’язувався своєчасно сплачувати послуги в порядку та строки обумовлені цим Договором (п.3.1 Договору).

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України «Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення» №751 від 20.07.2006р. (а.с.10-11) Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв’язку та телебачення визначено реорганізувати шляхом його приєднання в якості відокремленого підрозділу (філії) до Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення.

Згідно з наказом Генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення «Про початок роботи Києво-Святошинської лінії»  від 24.09.2010р. №249 (а.с.12), прийнятого на виконання вищезазначеного наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №751 від 20.07.2006р., з 01.10.2010р. розпочато роботу Києво-Святошинської філії Концерну РРТ.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

В силу ч.3 ст.59 ГК України, у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Отже, позивач – Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення є правонаступником Державного підприємства «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв’язку та телебачення», до якого перейшли усі його майнові права та обов'язки, зокрема, за Договором №48 від 09.01.2007р., відтак, Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення наділений правом на захист своїх прав за цим Договором у судовому порядку і є належним позивачем у даному спорі.

Відповідно до п.7.1 Договору №48 від 09.01.2007р.   договір діє з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. В разі відсутності заяви однієї із сторін за один місяць до закінчення дії Договору, він вважається подовженим на річний термін на тих самих умовах.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів припинення дії Договору та відсутність заперечень сторін з цього приводу, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про продовження дії Договору на наступний рік.

Більш того, як вбачається із матеріалів справи, 31.12.2008р. сторони  підписали Додаткову угоду №1 до договору (а.с.6)  , згідно якої узгодили вартість послуг на 2009р.

На підставі укладеного між відповідачем та ДП «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв’язку та телебачення» Договору №48 від 09.01.2007р., виконавець зобов’язувався надати замовнику телекомунікаційні послуги по технічному обслуговуванню антенно-фідерного тракту (АФТ) та забезпечення функціонування обладнання замовника на СКЗ – Калинівка (с.Калинівка, Макарівського району, Київської області).

Відповідно до розділу 2 Договору   діяльність    виконавця , яка підлягає оплаті  , включає  :  зовнішній огляд фідерів  антени;   перевірку кріплення фідерів;  чистку випромінювачів антен, захисних поверхонь;  оновлення фарби у пошкоджених місцях кріплення конструкції, поверхонь дзеркал і антени, і відновлення покриття, змазка дрібних різьбових з’єднань;  перевірку стану фіксуючих кріплень антени;   забезпечення енергопостачання, за винятком випадків аварійних ситуацій або примусового відключення зовнішньої електромережі (сплачується замовником додатково з коефіцієнтом 1,25 за даними лічильників);   забезпечення технічного обслуговування комунікаційних споруд та необхідної для них інфраструктури;   забезпечення зовнішньої охорони технічних засобів замовника на період дії Договору.

Умови та порядок проведення розрахунків  визначені у р.4 Договору. Зокрема, відповідно до п.4.1 Договору вартість послуг згідно цього договору встановлюється за взаємною згодою в сумі 3 000,00 грн. на місяць у січні-березні 2007р., а з 01 квітня 2007р. у розмірі   5 000,00 грн.

У п.4.2 Договору визначено, що послуги сплачуються замовником до 10 числа наступного за звітним на підставі отриманих платіжних документів виконавця банківським переказом.

Із наявних у матеріалах справи копій рахунків виконавця на оплату наданих замовнику послуг (а.с.108) вбачається, що виконавець щомісячно протягом 2008р. виставляв замовнику рахунки на суму 5 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% – 833,33 грн., однак, із поданих господарському суду копій банківських виписок з рахунку ДП  «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв’язку та телебачення» вбачається, що відповідач, як замовник, за спожиті у серпні та жовтні 2008р. послуги із виконавцем не розрахувався, вартість цих послуг на загальну суму 10 000,00 грн. не оплатив.

У доводах апеляційного оскарження відповідач стверджував про відсутність  у нього обов’язку  з  проведення  із замовником розрахунків за серпень і жовтень 2008р. у зв’язку з відсутністю двосторонньо підписаних актів приймання-передачі виконаних на підставі Договору №48 від 09.01.2007р. робіт, якими підтверджується  фактичне надання цих послуг замовнику протягом спірного періоду, а також у зв’язку  з   відсутністю у ДНВП «Дельта» відповідних рахунків, на підставі яких повинні проводить розрахунки за Договором.

Утім, судова колегія не може погодитися із наведеними доводами з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що результату надання послуги передує вчинення дій, які не мають матеріального втілення, і складають з послугою єдине ціле, адже при наданні послуги надається не сам її результат, а дії які до нього призвели, отже  цінністю  є сама   діяльність   виконавця.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. представник відповідача не заперечив належного  функціонування   телекомунікаційного обладнання відповідача  .  Отже, сама  лише  відсутність  двосторонніх  актів   ,   складення  яких  не передбачено  умовами   укладеного  між сторонами  договору,     не може бути підставою  для   невиконання     відповідачем  оплати  у порядку та розмірі  , визначеному  Договором.     

Крім того, чинне цивільне законодавство не вимагає складення сторонами акту прийому-передачі послуг як належного доказу їх надання, оскільки на відміну від підряду, виконавець надає послугу у процесі вчинення певної дії або певної діяльності не за свій ризик і продається не результат, а дії (діяльність), які до нього призводять тим більше,   що  прийняття послуги   не складає зміст зобов’язань   замовника.

Посилання  апелянта  на  те , що   складення  двосторонніх актів   , які підтверджують  господарську операцію  з надання  послуг  випливає  з вимог      Закону  України    «Про  бухгалтерський облік   та фінансову  звітність  в Україні»    судова  колегія відхиляє, оскільки  вказаний  нормативно-правовий  акт не  є актом цивільного  законодавства  ,прийнятого відповідно  до Цивільного Кодексу України    у розумінні    ст.  4 вказаного  Кодексу і тому  не регулює приватно-правові  ( цивільні ) відносини  .

          Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про відсутність у нього обов’язку розрахуватися за спожиті у серпні і жовтні 2008р. послуги у зв’язку з неотриманням рахунків на їх оплату.

Відповідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за  плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Щомісячна вартість послуг у розмірі   5 000,00 грн. встановлена   п.4.1 Договору .  За змістом     ч. 1  ст.   617 ЦУ України   особа, яка порушила  зобов’язання ,  звільняється  від відповідальності  за порушення  зобов’язання , якщо вона доведе, що порушення сталося  внаслідок випадку  або непереборної сили. Не вважається    випадком,  зокрема,  недодержання  своїх зобов’язань   контрагентом  боржника

Отже саме по собі  неотримання рахунків  не є  простим   випадком   і  не звільняє замовника від обов’язку розрахуватися із  виконавцем  за   надані ним  спожиті замовником    послуги.

З цих же підстав    підлягають  відхиленню  доводи апелянта у частині  його  тверджень  про  неправомірне    включення  виконавцем  (позивачем )    до суми заборгованості розміру ПДВ 20 % що становить 1 666,66 грн. (833,33 грн. за серпень 2008р. + 833,33 грн. за жовтень 2008р.), оскільки за змістом п.4.1 Договору  за вільною   згодою    сторін  встановлена   місячна вартість послуг у розмірі   5000,00 грн.   починаючи  з квітня 2007р..

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки відповідач, як замовник, не розрахувався із виконавцем за надані та спожиті  у серпні та жовтні 2008р. послуги  , висновок місцевого господарського суду про стягнення із ДНВП «Дельта» заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. за Договором №48 від 09.01.2007р. є правомірним і таким,  що відповідає фактичним обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржене судове рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне  мито за подачу апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства «Дельта» на рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2011р. у справі №22/202 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 12.08.2011р. у справі №22/202 залишити без змін.

2. Матеріали справи №22/202 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя                                                                      Кропивна Л.В.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Поляк О.І.