Рішення

від 06.10.2011 по справі 18/372-13/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  18/372-13/162

06.10.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРГ»;

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Укос»;

про                    стягнення 137 724,26 євро;

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники

від позивача:          ОСОБА_1 дов. бн від 20.04.11

від відповідача:           ОСОБА_2, дов. б/н від 22.04.11;

в судовому засіданні 06.10.11 року, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошену вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄРГ” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укос” про стягнення 137 724,26 євро. боргу за поставку на виконання зовнішньоекономічного контракту.

Відповідач заперечував поставку на виконання контракту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 17.02.2011 року, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011 року судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова мотивована необхідністю встановлення змісту права згідно до положень ст.8 Закону України «Про міжнародне приватне право»,  а також  не перевірив представлені позивачем контракт, накладні  і витяг з торгового реєстру.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справ від 06.05.2011 року справу передано на новий розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою суду від 11.05.2011 року матеріали справи № 18/372 прийнятті суддею Курдельчук І.Д. до свого провадження, присвоєно їм № 18/371-13/162, справи призначено справу до розгляду на 08.06.11 та зобов’язано сторони надати додаткові докази по справі.

01.06.2011 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.06.2011 року в судове засідання з’явилися представники позивача, на виконання вимог суду надали витребувані документи по справі. Крім того в судовому засіданні представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 158 586,17 євро.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 11.05.2011 року не виконав.  

Розгляд справи відкладений на 07.07.11, зобов’язано сторони виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 11.05.2011 року, а також надати належним чином оформлений витяг іноземного законодавства (легалізований та з нотаріально посвідченим перекладом) і запропонувати кандидатуру експерта з метою встановлення змісту норм права іноземної держави.

07.07.2011 року в судове засідання з'явились представники сторін, проте вимоги ухвали суду не виконані, що перешкоджає вирішенню спору та виконанню обов'язкових вказівок, які містяться у постанові касаційної інстанції.

06.09.11 оголошено перерву в судовому засіданні на 07.09.11 через неповне виконання вимог ухвали суду та відсутність пропозиції кандидатури експерта з метою встановлення змісту норм права іноземної держави.

08.06.11 по позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог просив, стягнути  110 695  євро основного боргу, 47 891 євро 17 євроцентів пені.

07.09.11 відповідач не з'явився подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладений на 06.10.11, зобов’язано сторони виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 11.05.2011 року та надати належним чином оформлений витяг іноземного законодавства (легалізований та з нотаріально посвідченим перекладом) запропонувати кандидатуру експерта з метою встановлення змісту норм права іноземної держави.

Враховуючи, що позивач є нерезидентом, місцезнаходженням якого є Чеська республіка, суд в частині строків, встановлених ст. 69 ГПК України відповідно до положень ст. 4 ГПК України керується нормами Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

В судове засідання з’явились представники сторін.

Позивач представив витяг з Закону від 05.11.91 №513/1991 Зводу законів Комерційний кодекс  Чеської Республіки. Витяг наданий Міністерством юстиції Чеської Республіки. Витяг апостильований,  та перекладений з нотаріально посвідченим підписом перекладача.

Відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі експертів в галузі норм права Чеської республіки: -   представництво в Україні Юридичної компанії «Петерка та Партнери», Чеська республіка - ТОВ «Петерка та Партнери»або - Юридична фірма «Магістерс»та поставити на розгляд визначених судом експертів, в тому числі, наступні питання: - суттєві умови контрактів поставки обладнання; - момент укладення контрактів поставки обладнання; - порядок визначення та нарахування штрафних санкцій при невиконанні умов контракту; - порядок вирішення спорів при виконанні контрактів; - порядок вирішення підсудності в законодавстві Чеської республіки; - порядок визначення в контракті арбітражного застереження; -  загальні та скорочені строки позовної давності в законодавстві Чеської республіки, в тому числі строки позовної давності при стягненні штрафних санкцій.

Судом відхилено вказане клопотання оскільки для цілей даної справи приймаються висновки спеціаліста /експерта/фахівця, а відповідач не вказав конкретної особи і не надав на підтвердження її фаху документів, а пропонував лише юридичних осіб.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторні ознайомлено з їх правами та обов’язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні позивач, посилаючись на умови контракту №9001 укладеного між сторонами вказав, що здійснена поставка є частково оплаченою і  в силу вимог законодавства обраного сторонами та відповідно до умов контракту відповідач повинен сплатити різницю основного боргу 110 695  євро, та штрафні санкції 47 891 євро 17 євроцентів пені.

Відповідач заперечував проти позову, вказав, що дійсно між сторонами є договірні відносини з поставки, так між сторонами окремо укладено контракт №9001, а також на виконання усних телефонних заявок здійснювались поставки. Оскільки вказані у позові поставки здійснені на виконання усних телефонних заявок, строк їх оплати не визначений, вимоги оплати не має тому боргу не має, крім того, відсутнє офіційне тлумачення змісту права Чеської Республіки.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які з’являлись в судові засідання, господарський суд –

ВСТАНОВИВ

28.01.2009 р. між сторонами укладений контракт №9001, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.2. контракту розрахунок здійснюється шляхом банківського переводу за реквізитами позивача, зазначеними у контракті, протягом 30 календарних днів від дати оформлення товарно-транспортної накладної, але не пізніше 45 календарних днів від дати повідомлення про готовність обладнання.

Згідно з п. 4.1. контракту поставка обладнання здійснюється на умовах FCA м. Йенеч, Чеська Республіка (ІНКОТЕРМС) з площ позивача.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС), при застосуванні умов FCA (франко-перевізник) поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником.

Згідно з п. 4.6. контракту, продавець зобов’язаний протягом 24-х годин з моменту проходження обладнанням митного оформлення надати покупцю по факсу документи проведення попереднього митного декларування на кордоні: - рахунок-фактуру (інвойс);  - експортну декларацію;  - товарно-транспорту накладну (CMR).

На виконання умов контракту позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 203 060,00 євро, що підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR): —№3938558 від 24.02.2009 р. на суму 6 230,00 євро; —№006761 від 28.04.2009 р. на суму 48 480,00 євро; —№055360 від 27.05.2009 р. на суму 13 503,00 євро; —№399178 від 02.08.2009 р. на суму 24 152,00 євро; —№399197 від 06.08.2009 р. на суму 29 275,00 євро; —№399198 від 03.09.2009 р. на суму 7 771,00 євро; —№399168 від 17.09.2009 р. на суму 11 091,00 євро; —№010370 від 07.10.2009 р. на суму 17 568,00 євро; —№399151 від 08.02.2010 р. на суму 22 879,00 євро; —№399145 від 23.03.2010 р. на суму 22 111,00 євро.

Товарно-транспорті накладні містять відповідні відмітки про прийняття товару ТОВ “Укос”, факт поставки та прийняття товару за вказаними накладними не заперечується відповідачем.

Відповідач частково оплатив поставлені партії товару, що підтверджується копіями наданих позивачем банківських виписок по рахунку позивача: від 20.03.2009 р. на суму 75 242,37 євро; від 24.03.2010 р. на суму 24 152,00 євро; від 31.03.2009 р. на суму 85 252,20 євро; від 20.05.2009 р. на суму 132 531,36 євро; від 11.06.2009 р. на суму 188 218,15 євро (засвідчені копії виписок та переклад залучені до матеріалів справи). Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 110 695,00 євро.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наведеного нижче.

Згідно зі статтею 1 ГПК України, іноземні юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається ГПК України.

Позивач є юридичною особою за законодавством Чеської Республіки та зареєстрований в Реєстрі комерційних фірм Муніципального суду в Празі, що підтверджується випискою з торгового реєстру Міського суду в м. Прага від 21.09.2010 р., а тому має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів відповідно до статті 1 ГПК України.

Статтею 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Частиною 1 статті 7 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Контракт, укладений між сторонами, не містить арбітражного застереження. Окрема арбітражна угода щодо передачі спорів, які виникають з контракту, на вирішення арбітражу між сторонами не укладалась.

Таким чином, оскільки відповідач є юридичною особою за законодавством України та знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 92–Б, спір підсудний господарським судам України та повинен розглядатися та вирішуватись у Господарському суді міста Києва.

28.05.2001 р. між Україною та Чеською Республікою підписаний двосторонній міжнародний договір про правову допомогу в цивільних справах, який ратифікований Верховною Радою України 10.01.2002 р.

Відповідно до статті 18 зазначеного вище міжнародного договору документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї договірної сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території другої договірної сторони без подальшого засвідчення.

Згідно зі статтею 5 Закону України “Про міжнародне приватне право”у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Статтею 43 Закону України “Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору, згідно зі статтями 5, 10 цього Закону, можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Пунктом 13.4. контракту визначено, що правом, яке застосовується до контракту, є право Чеської Республіки.

Враховуючи вищезазначене, до правовідносин, що виникають з контракту, застосовується законодавство Чеської Республіки.

Згідно із статтею 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. При цьому відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Отже, у випадку обрання сторонами контракту права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 Господарського процесуального кодексу України застосовує це право при вирішенні спору.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про міжнародне приватне право” при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Частиною 3 статті 8 Закону України “Про міжнародне приватне право” особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Оскільки пунктом 12.2 контракту передбачено застосування матеріального права Чеської Республіки, воно підлягає застосуванню у вирішенні господарським судом цього спору на підставі статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, стаття 9 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює, що відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції на момент укладення Контракту) права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.

Таким чином, сторони, шляхом укладення Контракту, здійснили вибір права, що має застосовуватись при визначенні змісту їх прав і обов'язків, відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції на момент укладення Контракту).

Позивачем представлений витяг з Закону від 05.11.91 №513/1991 Зводу законів Комерційний кодекс  Чеської Республіки. Витяг наданий Міністерством юстиції Чеської Республіки. На витязі наявний спеціальний знак, що проставляється на офіційних документах некомерційного характеру, що виходять від установ та організацій держав учасниць Гаазької Конвенції що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.61 -  Апостиль,  який перекладений з нотаріально посвідченим підписом перекладача.

Згідно з §365 Комерційного кодексу Чеської Республіки Боржник порушить строки, якщо не виконає належним чином і вчасно своє зобов'язання, а саме до моменту належного виконання або до моменту, коли зобов'язання перестане існувати в інший спосіб. Однак боржник не порушує строки, якщо він не може виконати своє зобов'язання внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з §369 Комерційного кодексу Чеської Республіки, у випадку, якщо боржник прострочив виконання грошового зобов’язання або його частини, він зобов’язаний сплатити на несплачені суми проценти за прострочення, визначені в договорі, або іншим чином визначені нормами цивільного права.

Згідно з §447 Комерційного кодексу Чеської Республіки, покупець зобов’язаний сплатити покупну ціну товару та прийняти поставлений товар відповідно до договору.

Згідно з §397 Комерційного кодексу Чеської Республіки, якщо інше не встановлено законом для окремих прав, строк давності становить чотири роки.

Обрання сторонами Контракту матеріального права Чеської Республіки для застосування до спірних правовідносин є правомірним, і згідно із статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" таке обрання є тим самим випадком, у якому господарський суд має здійснювати застосування норм права інших держав, як це передбачено статтею 4 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд міста Києва одержавши офіційний витяг з Комерційного кодексу Чеської республіки має можливість встановити зміст іноземного права.

Згідно з §447 Торгового (комерційного) кодексу Чеської Республіки, покупець зобов'язаний заплатити за товар купівельну ціну і прийняти поставлений товар відповідно до договору, а відповідно до §369 Комерційно кодексу Чеської Республіки, якщо боржник прострочив виконання грошового зобов'язання або його частини, то боржник зобов'язаний заплатити з несплаченої суми відсоток за прострочення, встановлений в договорі.

Відповідно до п. 8.3 Контракту, за порушення строків оплати обладнання покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,08% вартості неоплаченого обладнання за кожен день прострочення.

Таким чином, за порушення строків оплати товару відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,08% від загальної суми неоплаченого товару за кожен день прострочення згідно наданого позивачем розрахунку в сумі 27 029,26 євро.

Посилання відповідача на те, що зміст норм права слід встановлювати виключно шляхом звернення до Міністерства юстиції України не є обґрунтованим.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про міжнародне приватне право”, з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Таким чином, звернення до Міністерства юстиції України з метою встановлення змісту норм права іноземної держави є правом.

Відповідно до статті 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторін.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі; особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Отже, згідно з цією статтею при застосуванні права іноземної держави суд має встановити зміст відповідних норм, а особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст цих норм. Господарський суд вирішує спір на підставі офіційного тексту норм матеріального права Чеської республіки, посвідченого шляхом поставляння апостилю, який було надано позивачем.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені, а тому суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на наявність усних телефонних заявок на поставку у зовнішньоекономічних відносинах не приймаються судом до уваги  як такі, що не ґрунтуються на положеннях ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Твердження відповідача у відзиві про те, що відповідач не узгоджував перевізника, якому позивач передав товар для перевезення відповідачу, спростовується наданими позивачем доказами, а саме: договорами на перевезення вантажу між ТОВ “Укос”та перевізником суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, заявками ТОВ “Укос”, якими відповідач доручає ПП ОСОБА_3 організувати від його імені та за його рахунок вантаж автомобільним транспортом від позивача як вантажовідправника, актами виконаних робіт (засвідчені перевізником копії заявок та актів виконаних робіт залучені до матеріалів справи). В письмових поясненнях ОСОБА_3 підтверджує, що з липня 2009 р. по березень 2010 р. ним було здійснено перевезення вантажів від позивача з м. Єнеч (Чехія) на користь відповідача за вказаними в поясненнях товарно-транспортними накладними (CMR).

Посилання відповідача у відзиві на те, що поставки товару здійснювались не за контрактом від 28.01.2009 р. № 9001, спростовується СMR - товарно-транспортні накладні містять посилання на відповідні рахунки-фактури (інвойси), а саме: товарно-транспортна накладна від 06.08.2009 р. № 399197 містить посилання на рахунок-фактуру від 05.08.2009 р. № 030/08/05/2009, товарно-транспортна накладна від 03.09.2009 р. № 399198 містить посилання на рахунок-фактуру від 03.09.2009 р. № 036/09/03/2009, товарно-транспортна накладна від 17.09.2009 р. № 399168 містить посилання на рахунок-фактуру  № 039/09/17/2009, товарно-транспортна накладна від 07.10.2009 р. № 010370 містить посилання на рахунок-фактуру від 07.10.2009 р. № 043/10/07/2009, товарно-транспортна накладна від 08.02.2010 р. № 399151 містить посилання на рахунок-фактуру  від 05.02.2010 р. № 001/02/05/2010, товарно-транспортна накладна від 23.03.2010 р. № 399145 містить посилання на рахунок-фактуру від 23.03.2010 р. №006/03/23/2010. Надані позивачем копії вказаних рахунків-фактур (інвойсів) містять посилання на контракт від 28.01.2009 р. № 9001 як на підставу платежу. Крім того, посилання на контракт від 28.01.2009 р. № 9001  містяться в наданих позивачем банківських виписках, згідно з якими відповідач здійснював оплату по попередніх партіях поставленого товару.

Посилання відповідач на безпідставність застосування господарським судом СМR товарно-транспортної накладної як доказу виконання контракту №9001, яка не містить посилання на Контракт, для встановлення факту поставки обладнання, є необґрунтованим і не відповідає положенням статей 4, 6 Конвенції.

Відповідно до статті 4 Конвенції товарно-транспортна накладна посвідчує факт укладення договору перевезення вантажу. При цьому слід зазначити, що договір перевезення вантажу є самостійним договором, який не залежить від наявності або дійсності договору купівлі-продажу, а тому будь-яке посилання в товарно-транспортній накладній на договір купівлі-продажу (Контракт) є безпідставним.

При вирішенні справи застосовано положення ст. 36 ГПК України, якою передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. оригінали контракту, накладних і витягну надавалися позивачем для дослідження господарським судом.

Таким чином на виконання вказівок, які містяться у постанові касаційної інстанції, місцевим господарським судом встановлено зміст норм права Чеської Республіки на підставі офіційного тексту норм матеріального права Чеської республіки, посвідченого шляхом поставляння апостилю, а також досліджено оригінали документів.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачем не подано жодного  належного або допустимого доказу на спростування позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд приходить до висновку, що вимоги належним чином позивачем доведено, вони є обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.    

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 123,124 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКОС»(03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92–Б, код ЄДРПОУ 32619700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРГ»(25261, Чеська Республіка, м. Йенеч, вул. Заградні, 105, реєстраційний номер 27407683) 110 695  євро основного боргу, 47 891 євро 17 євроцентів пені та 1585 євро 86 витрат по сплаті держмита.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКОС»(03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92–Б, код ЄДРПОУ 32619700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРГ»(25261, Чеська Республіка, м. Йенеч, вул. Заградні, 105, реєстраційний номер 27407683) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

                   Суддя                                                                                                       І.Д. Курдельчук

          дата складення 07.10.11